[:ru]2017 – политические итоги года[:ua]2017 – політичні підсумки року[:]

[:ru]

Если предыдущий год – был годом значительных кадровых изменений, то 2017 стал годом укрепления позиций Порошенка и абсолютизации президентской вертикали. Гарант все больше сосредоточивал принятия важных государственных решений на себе и тормозил процессы, которые могли бы привести к ослаблению своего влияния на антикоррупционную деятельность.

2017 год украинцы встретили богато, минимальная зарплата, как и обещал премьер Гройсман, выросла вдвое. А вместе с этим возрастал градус напряжения между обществом и чиновниками.

Политический год в Украине официально стартовал 2 марта, когда сотрудники НАБУ задержали председателя Государственной фискальной службы Украины Романа Насирова. Последнему даже понадобилось «волшебное одеяло», которое, впрочем, не спасло его от отстранения от должности и судебных тяжб.

Дело Насирова важно тем, что именно после него Порошенко осознал: НАБУ и САП – органы, которые могут поставить крест на втором президентском сроке, а потому пора прекращать играть в демократию. Единственное, что мешало начать антикоррупционное наступление – это все еще не решенный вопрос с безвизом. Порошенко не мог позволить себе открытую внутреннюю войну без выполнения хотя бы одного предвыборного обещания. А его имплементация прямо зависела от успехов внешних и борьбы с коррупцией. Поэтому на Банковой решили принести сакральную жертву и пока откровенно не препятствовать деятельности антикоррупционных органов.

Далее Украина жила Евровидением, на котором столичная власть не потеряла возможности обогатиться. И пока фаны главного песенного конкурса Европы определялись со своими фаворитами, администрация Кличко отремонтировала «Левобережку» на сумму, за которую в европейских подземках оборудовали бы не менее 3-4 станций. В общем песенный праздник обошелся Украине в более 1 млрд. гривен. И кто же будет считать, куда и на что пошли средства, когда можно ехать в Европу без виз.

11 июня 2017 года – праздничная дата для президентской команды. Именно с этого дня украинцы получили возможность ездить в страны Европейского Союза без предварительного обращения в консульство, при условии наличия биометрического загранпаспорта. Несомненно, получение безвизового режима стало достижением Украины в 2017 году, чем Порошенко воспользовался сполна. Именно в июне президентские рейтинги находились на наивысшей отметке, а из каждого утюга звучали победные реляции гаранта.

Но это было только начало жаркого лета. За неделю, после заветного безвиза, Верховную Раду всколыхнул янтарный скандал, фигурантами которого стали сами народные избранники. Представители обеих правящих партий – народнофронтовец Максим Поляков и Борислав Розенблат от «БПП». Оба парламентария были обвинены в крышевании незаконной добычи янтаря в Житомирской области. Разоблачение и в этом случае стало возможным благодаря совместным действиям НАБУ и САП. Антикоррупционные ведомства построили агентурную сеть, деятельность которой и стала главным катализатором для снятия с провластных депутатов неприкосновенности. А вся Украина узнала об агенте «Катерине». Под шумок, неприкосновенность сняли и из бывшего мастодонта Партии Регионов Михаила Добкина. Народным избранникам послали абсолютно четкий сигнал – несистемная игра будет жестко караться.

А дальше были парламентские каникулы и сезон отпусков. И не менее для одного украинца летнее путешествие за границу стоило гражданства. 26 июля Михаила Саакашвили, «друга со студенческих лет, волевого и решительного человека» указом Президента лишили украинского гражданства. Сам экс-Президент Грузии в это время находился в США и заверил, что вернется в Украину. В конце концов, другого выхода у него не было, ведь после решения Порошенко, Саакашвили превратился в лицо без гражданства.

Наряду с этим команда Президента искала пути обуздания строптивого НАБУ и его руководителя Артема Сытника, который, вопреки устоявшейся украинской традиции, брался за коррупционные расследования, независимо от партийной принадлежности и ранга близости к политической верхушке. В кулуарах Банковой давно обсуждался вопрос вынесения недоверия директору антикоррупционного ведомства. Вот только сделать это было реально только после отрицательного заключения независимых аудиторов, назначить которых и было главной задачей администрации. И назначить так, чтобы не осталось никаких сомнений в будущем тексте отчета.

Между тем, Саакашвили прорывает границу и украинская осень реформ превращается в «грузинскую осень». Протянутые «за уши» образовательные и медицинские преобразования теряются под заголовками «Большой политической реформы», а увеличение пенсионных выплат никоим образом не сказывается на требованиях по изменению избирательной системы и снятию депутатской неприкосновенности. Под стенами Рады разбивают палаточный городок, а в Киеве еженедельно на улицы выходят тысячи украинцев: кто под лозунгами борьбы с коррупцией, кто из-за тотальной безответственности, что привела к значительным разрушениям на Востоке или в Калиновке, а кто-то просто с криками «Импичмент!».

Тогда же национальное антикоррупционное бюро задерживает сына Министра внутренних дел Арсена Авакова , Александра, по подозрению в растрате более 14 млн. гривен государственных средств, при закупке так называемых «рюкзаков Авакова».

Казалось бы, властная верхушка загнана в угол. С одной стороны – улица, заполненная возмущенными бездействием и коррумпированностью чиновников людьми. С другой – международные партнеры, требующие привлечения к ответственности всех причастных к коррупционным действиям лиц. Парламент на этом фоне, неожиданно для самого себя голосует «за» снятие депутатской неприкосновенности, а мажоритарщики лоббируют изменения в избирательную систему и пропорциональное распределение мандатов по открытым региональным спискам на предстоящих выборах.

И только декабрь расставляет все точки над «и». Саакашвили, хотя и со второй попытки, но все-таки задерживают. В парламенте появляется законопроект, которым уничтожается политическая независимость НАБУ. А Егора Соболева, человека, который блокировал все попытки назначить управляемого аудитора для этого антикоррупционного ведомства, увольняют с должности председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам предотвращения и противодействия коррупции. Примечательно, что для снятия Соболева понадобилась помощь Оппозиционного блока – голосов в коалиционных фракциях не хватало.

События последних двух недель открыли все карты – ни одна украинская власть, при любых обстоятельствах, не будет лишать себя полномочий, и не будет способствовать возникновению эффективной к ней оппозиции. Все народные протесты маргинализируются под фамилией Саакашвили, чем лично занимается Генеральный прокурор Украины.

Кстати, наиболее вероятно, что именно Луценко уполномочили быть «штамповщиком от власти». Генпрокурор демонстрирует не только сомнительные пленки, которые смахивают на «политический монтаж», но и служит рупором борьбы с антикоррупционными ведомствами. А когда он не может этого сделать, в бой вступает его жена, и по совместительству народный депутат Ирина Луценко. Даже СБУ вовлечено в так называемую «войну всех против всех».

Над этим процессом возвышается лишь одна высокопоставленная фамилия – Гройсман. Премьер-министр не высказывается по поводу Саакашвили, его имя не фигурирует в коррупционных скандалах, правительство первым определилось с назначением аудитора для НАБУ. Похоже, что у Порошенко осознают реальные рейтинги Президента и готовят ему подходящую замену «на всякий случай».

Следующая неделя – последняя сессионная неделя Верховной Рады перед затяжными новогодними каникулами. Нет никаких сомнений в том, что она станет сигнальной. По её результатам можно будет определить, что ожидать Украине в последнем предвыборном 2018 году: демократический прогресс и антикоррупционные преобразования или возвращения к Украине образца 2013 года. Мы снова стоим на грани бесполезной потери 5 лет жизни.

[:ua]

Якщо попередній рік – був роком значних кадрових змін, то 2017 став роком зміцнення позицій Порошенка та абсолютизації президентської вертикалі. Гарант все більше зосереджував прийняття важливих державних рішень на собі та гальмував процеси, які могли б призвести до послаблення власного впливу на антикорупційну діяльність.

2017 рік українці зустріли заможно, мінімальна зарплата, як і обіцяв прем’єр Гройсман, зросла удвічі. А поряд з цим зростав градус напруги між суспільством та чиновниками.

Політичний рік в Україні офіційно стартував 2 березня, коли співробітники НАБУ затримали голову Державної фіскальної служби України Романа Насірова. Останньому навіть знадобилась «чарівна ковдра», яка, втім, не врятувала його від відсторонення з посади та судових тяжб.

Справа Насірова важлива тим, що саме після неї Порошенко усвідомив: НАБУ та САП – органи, які можуть поставити хрест на другому президентському терміні, а тому час припиняти гратися в демократію. Єдине, що заважало розпочати антикорупційний наступ – це все ще не вирішене питання із безвізом. Порошенко не міг дозволити собі відкриту внутрішню війну без виконання бодай однієї передвиборчої обіцянки. А її імплементація прямо залежала від успіхів зовнішніх та боротьби з корупцією. Тому на Банковій вирішили принести сакральну жертву та поки відверто не перешкоджати діяльності антикорупційних органів.

Далі Україна жила Євробаченням,  на якому столична влада не втратила можливості  збагатитись. І доки фани головного пісенного конкурсу Європи визначались із своїми фаворитами, адміністрація Кличка відремонувала «Лівобережку» на суму, яку у європейських підземках обладнали б щонайменше 3-4 станції. Загалом пісенне свято обійшлось Україні в понад 1 млрд. гривень. Та хто ж рахуватиме куди і на що пішли кошти, коли можна їхати в Європу без віз.

11 червня 2017 року – святкова дата для президентської команди. Саме з цього дня українці отримали можливість їздити до країн Європейського Союзу без попереднього звернення до консульств, за умови наявності біометричного закордонного паспорту. Без сумніву, отримання безвізового режиму стало найбільшим досягненням України  у 2017 році, чим Порошенко скористався сповна. Саме у червні президентські рейтинги перебували на найвищий позначці, а з кожної праски лунали переможні реляції гаранта.

Та це був лише початок спекотного літа. За тиждень, після заповітного безвізу, Верховну Раду сколихнув бурштиновий скандал, фігурантами якого стали самі народні обранці. Представники обох правлячих партій – народнофронтівець Максим Поляков та Борислав Розенблат від БПП. Обидва парламентаря були звинувачені у кришуванні незаконного видобутку бурштину у Житомирській області. Викриття і в цьому випадку стало можливим завдяки спільним діям НАБУ та САП. Антикорупційні відомства збудували агентурну мережу, діяльність якої і стала головним каталізатором для зняття із провладних депутатів недоторканності. А вся Україна дізналась про агента «Катерину». Під шумок, недоторканність зняли і з колишнього мастодонта Партії Регіонів Михайла Добкіна. Народним обранцям посилали абсолютно чіткий сигнал – несистемна гра жорстко каратиметься.

А далі були парламентські канікули та сезон відпусток. І щонайменше для одного  українця  літня подорож за кордон  коштувала громадянства.  26 липня Міхеїля Саакашвілі, «друга зі студентських років, вольову та рішучу людину» указом Президента було позбавлено українського громадянства. Сам екс-очільник Грузії в цей час перебував в США та запевнив, що повернеться в Україну. Зрештою, іншого виходу у нього й не було, адже після рішення Порошенка, Саакашвілі перетворився на особу без громадянства.

Поряд з цим команда Президента шукала шляхи приборкання норовливого НАБУ та його очільника Артема Ситника, який, всупереч усталеній українській традиції, брався за корупційні розслідування, незалежно від партійної приналежності та рангу наближеності до політичної верхівки. У кулуарах Банкової давно обговорювалось питання винесення недовіри директору антикорупційного відомства. Ось тільки зробити це було реально лише після негативного висновку незалежних аудиторів, призначити яких і було головним завданням адміністрації. І призначити так, щоб не залишилось жодного сумніву у майбутньому тексті звіту.

Тим часом, Саакашвілі прориває кордон і українська осінь реформ перетворюється на «грузинську осінь». Протягнуті за вуха освітня та медичні перетворення губляться за заголовками «Великої політичної реформи», а збільшення пенсійних виплат жодним чином не позначається на вимогах щодо зміни виборчої  системи та зняттю депутатської недоторканності. Під стінами Ради розбивають наметове містечко, а в Києві щотижня на вулиці виходять тисячі  українців: хтось під гаслами боротьби із корупцією, хтось із-за тотальної безвідповідальності, що призвела до значних руйнувань на Сході чи в Калинівці, а хтось просто із криками «Імпічмент!».

Тоді ж національне антикорупційне бюро затримує сина Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра, за підозрою у розтраті понад 14 млн. гривен державних коштів під час закупівлі так званих «рюкзаків Авакова».

Здавалося б, владна верхівка загнана у кут. З одного боку – вулиця, заповнена обуреними бездіяльністю та корумпованістю чиновників людьми. З іншого – міжнародні партнери, що вимагають притягнення до відповідальності усіх причетних до корупційних діянь осіб. Парламент на цьому тлі, несподіваного для самого себе голосує «за» зняття депутатської недоторканності, а мажоритарники лобіюють зміни до виборчої системи та пропорційний розподіл мандатів за відкритими регіональними списками на майбутніх виборах.

І лише грудень розставляє всі крапки над «і». Саакашвілі, хоча і з другої спроби, але таки затримують. В парламенті з’являється законопроект, яким знищується політична незалежність НАБУ. А Єгора Соболєва, людину, що блокувала усі спроби призначити керованого аудитора для цього антикорупційного відомства, звільняють із посади голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Примітно, що для зняття Соболєва знадобилась допомога Опозиційного блоку: голосів у коаліційних фракціях не вистачало.

Події останніх двох тижнів відкрили усі карти – жодна українська влада, за будь яких обставин, не позбавлятиме себе повноважень та не сприятиме виникненню ефективної щодо неї опозиції. Усі народні протести маргіналізуються під прізвищем Саакашвілі, чим особисто опікується Генеральний прокурор України.

До речі, видається, що саме Луценка уповноважили бути «владним клепалом». Генпрокурор демонструє не лише сумнівні плівки, які швидше видаються політичним монтажем, а й слугує рупором боротьби із антикорупційними відомствами. А тоді, коли це не може зробити сам пан Юрій, в бій вступає його дружина та, за сумісництвом народний депутат, Ірина Луценко. Навіть СБУ залучено в так звану «війну усіх проти усіх».

Над цим процесом височить лише одне високопоставлене прізвище – Гройсман. Прем’єр-міністр не висловлюється з приводу Саакашвілі, його ім’я не фігурує у корупційних скандалах, уряд першим визначився із призначенням аудитора для НАБУ. Схоже, що у Порошенка розуміють реальні рейтинги Президента та готують йому відповідну заміну «про всяк випадок».

Наступний тиждень – останній сесійний тиждень Верховної Ради перед затяжними новорічними канікулами. Немає жодних сумнівів в тому, що він стане сигнальним. За його результатами можна буде визначити, що очікувати Україні в останньому передвиборчому 2018 році: демократичний поступ та антикорупційні перетворення чи повернення до України зразка 2013 року. Ми знову стоїмо на межі даремної втрати 5 років життя.

[:]