Євграф Крутень: український повітряний ас Першої світової війни

Першим, хто наважився порушити існуючу заборону і повторити «мертву петлю» Нестерова, був його учень - відчайдушний українець Євграф Крутень.

У вересні 1913 року, над Сирецьким полем у Києві, пілот Петро Нестеров першим у світовій практиці виконав замкнену петлю у вертикальній площині. Невдовзі її стали називати «мертвою». Цим маневром льотчик поклав початок вищому авіаційному пілотажу.

Рекорд довго лишався неперевершеним. І не тому, що серед пілотів не було сміливців, просто командування суворо заборонило авіаторам виконувати смертельний трюк. Насамперед, це було пов’язано з ризиком для життя. По-друге – з небезпекою розбити машину. Літаки у той час купували за кордоном і коштували вони недешево.

Першим, хто наважився порушити існуючу заборону і повторити фігуру вищого пілотажу, виявився його учень Нестерова – відчайдушний юнак Євграф Крутень. 5 вересня 1914 року, слухач Гатчинської авіашколи Крутень, двічі виконав «мертву петлю», і довів, що у майстерності не хоче поступатися своєму наставнику.

Проте, прославився льотчик геть не цим. У повітряних боях Першої світової війни пілот знищив 15 літаків противника. І в рейтингу повітряних асів того часу посів друге місце після штабс-капітана Олександра Казакова, який збив на два літаки більше.

Окрім того українця Євграфа Крутеня вважають основоположником тактики винищувальної авіації, що лягла в основу сучасних прийомів повітряного бою. Саме Крутню належить ідея парного польоту, яку широко застосовували винищувачі в роки Другої світової війни.

Його ім’ям досі названі російські авіачастини та з’єднання. Але українці вважають Євграфа Крутеня своїм національним героєм. Бо народився він у Києві і був пов’язаний саме з Україною.

На світ Євграф Миколайович з’явився наприкінці 1890-го року, у будинку на столичній вулиці Інститутській. Батько та дід хлопчика були пов’язані з армією, а отже, подальша доля хлопчика була передбачувана. Коли Євграфу виповнилося 10-ть, його відрядили на навчання до Київського Володимирського кадетського корпусу.

Нині у цій будівлі на Повітрофлотському проспекті знаходиться Міністерство оборони України. А тоді тут був військово-навчальний заклад, що готував переважно з дворян, для вступу до вищих військових училищ.

По закінченні кадетського корпусу Крутень вступив не куди-небудь, а до Костянтинівського артилерійського училища у Санкт-Петербурзі. Де вивчав артилерійське приладдя, управління вогнем та тактику. По закінченні, як відмінник, отримав право вільного вибору місця служби, і обрав Київ.

Рішення повернутись на батьківщину стало доленосним. Минуло небагато часу, і наказом штабу, талановитого офіцера Крутеня, відрядили на навчання корегувальником до третьої авіаційної роти. що дислокувалася у Броварах. Так Євграф Крутень опинився у 11-му авіазагоні очолюваному Нестеровим. Саме там, завзято і наполегливо, легендарний українець опановував льотну справу та техніку.

Коли Євграф Крутень отримав звання військового льотчика – йшла Перша світова війна. На фронті українець не став пасти задніх і одразу став майстром повітряного бою. Літав на двомісному французькому біплані «Voisin» та його модефікаціях, блискуче виконуючи розвідувальні та бомбометальні завдання.

У квітні 1915-го Євграф Крутень вперше в історії авіації організував та здійснив груповий нічний політ у тил противника Тоді його групі вдалося неможливе – не лише дістати важливі відомості про вороже розташування, а й корегувати з повітря артилерійський вогонь. Не минуло і року, як у березні 1916-го, Крутень атакував та збив свій перший ворожий літак.

Якось здійснюючи розвідувальну операцію біля залізничної станції на Заході України, Крутень збив один з кращих літаків того часу німецький «Rumpler». Відважний пілот змусив ворожий апарат сісти, а екіпаж взяв у полон. Випадок мав широкий резонанс у тогочасній пресі, і відтоді Євграф Крутень став по-справжньому відомим льотчиком-героєм.

Одним з найулюбленіших прийомів Євграфа Крутеня була раптовість. Він підлітав з боку сонця з так званої невидимої зони, опускався нижче рівня літака противника і звідти давав кулеметну чергу по ворогу. Під час виконання бойових завдань відважний авіатор витрачав майже весь запас пального, тому повертаючись зазвичай планував на посадкову смугу з «німим» мотором. А подібне вдавалося лише справжнім майстрам пілотажу.

Віддаючи належне майстерності, хоробрості та знанням українця, командування відрядило його удосконалювати льотні навички спочатку до Англії, а потім Франції. Відомо, що саме тут Крутень воював у третій ескадрильї “Лелека” під Амьеном та Нансі. У польотах коригував вогонь артилерії, вів розвідку, бомбардував наземного противника, і збив над Францією у повітряних боях Першої світової чотири німецькі літаки.

Хронологія подвигів Крутеня записана в журналі бойових дій французької ескадрильї. У нім записано: «Лейтенант Падченко – 5 перемог, Капітан Казаков – 4 перемоги, Капітан Крутень – 4 перемоги». За успіхи в повітряних боях, французький уряд нагородив українці Військовим хрестом з пальмовою гілкою.

Незадовго до більшовистського Жовтневого заколоту, у березні 1917 року, Єфграфа Миколайовича призначили на посаду командира винищувальної авіагрупи, що діяла на Західному фронті.

Зазвичай літаки кожного авіазагону мали на фюзеляжі свою емблему. На борту літака Єфграфа Крутеня було зображено голову героя давньоруського епосу Іллі Муромця.

– «Руського, мається на увазі не російського за національністю, а героя нашої, слов’янської відваги. Оскільки мощі святого Іллі Муромця зберігаються у Києво-Печерській Лаврі, Євграф Миколайович безумовно відвідував це поховання й імовірно, саме тому помістив на фюзеляж профіль билинного героя». – ділиться здогадками науковий співробітник музею Національного авіаційного інституту Олена Лариненко.

За словами дослідниці, на німецьких оперативних мапах район дій винищувальної групи капітана Крутеня обводився червоним, як найбільш небезпечна зона. А австрійський ас обер-лейтенант Франк фон Лінко-Кроуфорд тричі зустрічався з ним у повітрі, і кожного разу був змушений виходити з бою, рятуючи своє життя.

На Східному фронті часів Першої світової – Крутеню не було рівних.

-Євграф Миколайович був справжнім інтелігентом та дворянином. І навіть по відношенню до ворогів, завжди вчиняв по-людськи. Відомо про такий випадок. Одного разу Крутень приземлився біля збитого ним літака в надії надати допомогу ворожому льотчику. Але виявилося, що той вже мертвий. У документах загиблого Крутень знайшов світлину: на ній бравий пілот з дружиною та сином. Наступного дня пролітаючи над аеродромом німців, Крутень скинув пакет, в якому був цей фотознімок та записка: “Шкодую про вбитого чоловіка і батька, але війна є війна: якщо не я його, то він мене …”.

6 червня 1917 року під час виконання бойового завдання легендарного льотчика було важко поранено, а його винищувач “звалився” на крило і впав на землю. Трапилося це біля села Плотича під Тернополем. «Після великого Нестерова, – писали газети, – він був найвидатнішим з бойових льотчиків». Загиблому Крутеню – було двадцять сім років.

Про те, що тіло Євграфа повертається до Києва, написали в газеті «Киевлянинъ». Тисячі людей йшли до Володимирського собору, віддати останні почесті видатному льотчику та непересічному теоретику винищувальної авіації.

Поховали видатного українця на Аскольдовій могилі. Здавалось пам’ять про таких людей має бути вічною. Але у радянські часи цей некрополь було знищено. Дивом занедбану могилу Євграфа Крутеня відшукав льотчик-випробувач Олексій Грацианський.

Останки людини-легенди, перепоховали на старому Лук’янівському цвинтарі, поруч з могилою Петра Нестерова. На гранітній плиті лаконічний напис: «Тут спочиває легендарний витязь неба Євграф Миколайович Крутень 1890-1917 роки”.