Краща у світі інформаційно-пошукова система перетворилась на слабеньку версію Digg ери 2006 року. Індекси популярності контролюються невеличкою кількістю мотивованих гравців, які називають себе «оптимізаторами»
Краща у світі інформаційно-пошукова система перетворилась на слабеньку версію Digg ери 2006 року. Індекси популярності контролюються невеличкою кількістю мотивованих гравців, які називають себе «оптимізаторами»
В період між 1998 та 2003 роками пошук у Google був ідеальним. Я пам’ятаю, як ввів мутну комбінацію типу «oil mother’s milk» і у підсумку потратив на сторінку Wired з інтерв’ю Томаса Голда. Астрофізика, який розповідав про те, що поклади вуглецю (oil) поповнюються за рахунок тиску всередині геологічних шарів.
Якщо ви сьогодні шукаєте щось технічне, конкретне, академічне або взагалі комерційне, то успіхів вам. Адже краща у світі інформаційно-пошукова система перетворилась на дещо, що нагадує Digg ери 2006 року. Індекси популярності контролюються невеликою кількістю мотивованих гравців.
Фахівці з технічно\ пошукової
оптимізації отримали карт-бланш. Вони роблять наш інтернет швидшим,
безпечнішим, доступнішим. У цій сфері є Black Hat — очевидні злодії, які
будь-якими засобами готові підвищувати свій веб-рейтинг. Приміром, «зламують»
сайти аби додати на них свої посилання. Але Black Hat у світі SEO — лише дрібні
бешкетники. Справжні чудовиська світу SEO це White Hat – фахівці та
оптимізатори, які за своєю суттю є вовками в овечій шкурі.
У всіх веб-маркетологів світу є одна проста
стратегія, як знешкодити конкурентів, використовуючи владу і сласний вплив. Вони
прикриваються ідеями законності й пихаті, як типові диктатори, адже вважають,
що мета завжди виправдовує засоби. Ось
декілька їхніх тактик.
Переписування історії
Якщо ви коли-небудь перечитували статтю, яку бачили раніше, і ловили себе на думці, що там був інший заголовок чи інші посилання – вам не здалося. SEO-фахівці постійно «оптимізують» старі статті, щоб зробити їх актуальними. Відповідно, привернути відвідувачів до споживання «нового», більш комерційного контенту. Коли я перевіряю свої старі статті, створені більше 10 років тому, помічаю, що вони були оновлені і в них вставлені частини, які я ніколи не писав.
Викреслювання з історії
«Чистка контенту» це ефективна SEO-тактика для
великих, стійких сайтів. Замість того, аби архівувати старий контент, що може
мати історичне значення, багато веб-сайтів будуть позбавлятись його та повертати сторінку 410. Все, його
нема. Мета цього дуже проста –
оптимізувати зміст сайту та акцентувати увагу пошукових систем на контенті, що
є важливим саме зараз. Результатом
таких маніпуляцій став Інтернет без довгострокової пам’яті та відповідальності
за надруковане.
Постановочний наратив
Дайте мені будь-який сучасний новинний відділ и
я продемонструю, яким має бути контент-стратег, з яким автори будуть
консультуватись з власної волі. Але зараз журналісти знаходяться у дещо інших
умовах: під постійним тиском, або треба писати на теми, які їм не подобаються. Часом
потрібно ще й «добирати слова», щоб відповідати «кращим SEO-практикам». Це все
більше нагадує якусь секту і дуже схоже на розгалуження дрібних кабельних
каналів. Коли залаштунковий мамчин стратег редагує сценарії ефіру і кожного
разу проштовхує подачу в стилі «Breaking News!».
Створення ілюзії вибору
Дрібка видавців володіє сотнями медіа-сайтів, котрі
щорічно отримують мільярди переходів з пошукових систем. Умовно, пошукайте
«кращий смартфон», і побачите у видачі посилання на TechRadar, Android Central,
T3, Tom’s Guide, Anandtech, iMore или Top Ten Reviews. Неважливо, який з цих
сайтів ви оберете. Усі вони належать, у підсумку, одній компанії.
Накопичення багатства
Посилання — це валюта інтернету. Без посилань
пошукові системи не могли б судити про відносну цінність тієї чи іншої сторінки
для аудиторії. На жаль, чимало великих веб-сайтів накопичують посилання,
паралельно відмовляючись посилатись на зовнішні джерела, й використовують
атрибут
rel=«nofollow». Тобто, наказують пошуковим роботам ігнорувати зовнішні посилання. Ця практика збіднює веб.
За своєю суттю SEO — це гра з нульовою сумою, у якій кожен «переможець» у підсумку програє. І ми програємо разом з ними, коли SEO просуває газлайтинг, видаляє контент та створює, тим самим, пусті посилання. Це призводить до монополії і все більше схоже на саботаж. Я пам’ятаю часи, коли в інтернеті можна було легко вибудувати логічний ланцюг фактів, знайти першоджерело, але потім хтось оптимізував це.
Як Google знищив інтернет
У серпні 2018 року я ввів у Google Images запит «Henry
Beard» (американський гуморист, один з засновників журналу National Lampoon, автор
кількох бестселерів, — пер.) та отримав цілу сторінку фото Генри Кавілла з бородою.
Це відбулось не тому, що Google тупий. Навпаки, Google достатньо розумна
система, щоб розуміти, що н той момент борода Генри Кавілла була темою, гаряче
обговорюваною у мережі. У підсумку, алгоритм QDF змінив
результати пошуково видачі, щоб показати мені популярний, а не точний результат
пошуку.
Вводимо у пошук «GM» і отримуємо, на самому
видному місці, домашню сторінку Gmail. Іноді мені здається, що Google штовхає
нас на використання власних продуктів, але не в цьому випадку . Тут результат пошуку змінено на користь
Gmail, а не General Motors чи будь-якого іншого значення абревіатури «GM». Тому
що люди, дійсно, часто шукають після «GM» одразу «gmail». Тобто, Google своїми
діями спирається на помилку «товстого пальця», коли користувач не до кінця ввів
пошуковий запит та натиснув «ввод». Тільки пошукова система відтепер постійно
думає за нас.
І хоч цей приклад тривіальний, він демонструє обсяги проблеми. Схвалення тупості і ліні, призводить до ще більшої тупості і ліні.
По інету якось гуляла історія про польського дантиста, який вирвав усі зуби колишньому у якості помсти. Так ось, це повна фігня, 100% фейк. И нікому не відомо, хто це написав.
Тим не менш, фейк підхопили Fox News, Los Angeles Times та багато інших видань. Це трапилось 8 років тому, але коли я зараз шукаю «дантист видрав зуби своєму колишньому парню», то отримую спеціальний фрагмент, що повністю цитує переказ цієї історії у виконанні ABC News.
Хто винайшов фіджет спінер? Спитайте Google Assistant і він розповість вам, що це Кэтрін Хеттінгер. Цей висновок система зробила сама на основі криво записаних історій у The Guarduan, The New York Times, та інших крупних новинних ресурсах. При цьому Джошуа Брастейн з Bloomberg ясно продемонстрував , що пані Хеттінгер не винайшла популярну іграшку з низьким коефіцієнтом тертя. Тим не менш, якщо ви повтор спитаєте Google Assistant «Хто насправді винайшов фіджет спіннер?», ви отримаєте ту саму відповідь – Кэтрин Хеттінгер.
Окрема людина розумна. Люди – тупі панікери і, взагалі, небезпечні тварини..
У 1998 році швидкість розповсюдження інформації
була низькою, а вартість публікації, навіть у інтернеті, високою. Google скористався
цією реальністю щоб створити кращу інформаційно-пошукову систему у світі.
Сьогодні інформація безкоштовна, її багато, і
вона розповсюджується швидше за лісові пожежі. У якомусь сенсі Google став
каталогом товарів та послуг, який постійно упорядковується дезінформованим
натовпом інтернет-користувачів.
Колись припускали, що інтернет
буде рішуче оскаржувати нашу персональну думку. Що інтернету все одно на наші
погляди та переконання. Що він буде стимулювати нас, як суворий особистий
тренер, якому начхати чи ми втомились. Але замість суворого, безкомпромісного
інтернету ми отримали світ, у якому роботи догоджають зманіженим користувачам,
зовсім як у мультфільмі WALL-E. Роботи дають нам те, що ми хочемо, відкидаючи
те, що на насправді потрібно.
Але якщо у мультфільмі
желеподібними ставали тіла, то у реальності желеподібними стають наші уми.
