Як одягалися взимку 100 років тому

Бабине літо порадувало українців кілька днів і поступилося місцем більш звичній осінній погоді. Так і хочеться загорнутися в щось тепле! А як одягалися українці сто років тому, коли приходили холоди?

Український Інститут Історії Моди поділився світлинами старовинного верхнього одягу та цікавими фактами про нього.

Речі, представлені у галереї, зберігаються у приватних збірках: “Відкрита скриня”, “Ешколь” та колекції Володимира Щибрі.

Старовинний верхній одяг

Верхній святковий одяг – сардак, пошитий із валяного овечого сукна, оздоблений викладкою вовняним шнуром. Початок XX століття. Чернівецька область, Путильський район

У селянській хаті були визначені особливі місця для одягу: зимову верхню одіж зберігали у коморі, а юпки та керсетки – на жердинах під стелею.

Ширина домотканого сукна була 50-75 см, тому широкі деталі верхнього одягу збирались з декількох частин, що зумовлює його мозаїчний характер.

старовинний верхній одяг

Уйош – чоловічий верхній одяг на Закарпатті, виготовлений із вовняного сукна. Початок ХХ століття

Верхній суконний одяг чоловіків і жінок зазвичай був однаковим по крою. Різниця була лише у кількості оздоби – жіночий більше декорували різнокольоровими шнурами, вишивкою тощо.

Колір домотканого, валяного сукна для виготовлення свит залежав від породи та віку овець, поширених у певній місцевості. При стрижці ягнят отримували вовну більш однорідну по кольору: чорну, білу, сіру.

В кінці ХІХ століття парубки носили важкі вовняні свити навіть влітку. Якою б не була спека, виходити “на люди” в одній сорочці вважалося непристойним. Тому свити одягали наопашки (накидали на плечі, не вдягаючи в рукава).