Бабине літо порадувало українців кілька днів і поступилося місцем більш звичній осінній погоді. Так і хочеться загорнутися в щось тепле! А як одягалися українці сто років тому, коли приходили холоди?
Украинский Институт Истории Моды поделился фотографиями старинной верхней одежды и интересными фактами о ней.
Вещи, представленные в галереи, хранятся в частных коллекциях: «Открытый сундук», «Эшколь» и собрании Владимира Щибри.
Верхняя праздничная одежда – сардак, пошитая из валяного овечьего полотна, украшенного выложенным шерстяным шнурком. Начало ХХ века, Черновецкая область, Путильский район.
В сельской хате были выделены особые места для одежды: зимнюю верхнюю одёжу хранили в кладовой, а кофты и безрукавки – на антресолях под потолком.
Ширина домотканого сукна была 50-75 см, поэтому широкие детали верхней одежды собирались из нескольких частей, что и предопределяет его мозаичный характер.
Уйош – мужская верхняя одежда на Закарпатье, изготовленная из шерстяного полотна. Начало ХХ века.
Верхняя суконная одежда у мужчин и женщин обычно была одинаковой по крою. Разница была лишь в количестве украшений – женскую больше декорировали разноцветными шнурками, вышивкой и т.д.
Цвет домотканого, валяного сукна для изготовления свиток зависел от породы и возраста овец, распространенных в определенной местности. При стрижке ягнят получали шерсть более однородную по цвету: черную, белую, серую.
В конце ХІХ века парни носили тяжелые шерстяные свитки даже летом. Какой бы ни была жара, выходить «на люди» в одной сорочке считалось неприличным. Поэтому свитки надевали нараспашку (накидывали на плечи, не надевая в рукава).
[:ua]Український Інститут Історії Моди поділився світлинами старовинного верхнього одягу та цікавими фактами про нього.
Речі, представлені у галереї, зберігаються у приватних збірках: “Відкрита скриня”, “Ешколь” та колекції Володимира Щибрі.
Верхній святковий одяг – сардак, пошитий із валяного овечого сукна, оздоблений викладкою вовняним шнуром. Початок XX століття. Чернівецька область, Путильський район
У селянській хаті були визначені особливі місця для одягу: зимову верхню одіж зберігали у коморі, а юпки та керсетки – на жердинах під стелею.
Ширина домотканого сукна була 50-75 см, тому широкі деталі верхнього одягу збирались з декількох частин, що зумовлює його мозаїчний характер.
Уйош – чоловічий верхній одяг на Закарпатті, виготовлений із вовняного сукна. Початок ХХ століття
Верхній суконний одяг чоловіків і жінок зазвичай був однаковим по крою. Різниця була лише у кількості оздоби – жіночий більше декорували різнокольоровими шнурами, вишивкою тощо.
Колір домотканого, валяного сукна для виготовлення свит залежав від породи та віку овець, поширених у певній місцевості. При стрижці ягнят отримували вовну більш однорідну по кольору: чорну, білу, сіру.
В кінці ХІХ століття парубки носили важкі вовняні свити навіть влітку. Якою б не була спека, виходити “на люди” в одній сорочці вважалося непристойним. Тому свити одягали наопашки (накидали на плечі, не вдягаючи в рукава).
[:]
