Ліс - природний будинок людини, гавань спокою, де можна відновити сили, місце, де в голову приходять кращі ідеї, і водночас економічна основа, вкладення в майбутнє і депозит: стабільніше, ніж в банку. Не дарма ліс називають "зеленим золотом", – каже лісник з латвійського міста Кандау Вієстур Дрейманіс.
Зараз Вієстур – один з найбільших власників лісу в Курземе. В інтерв’ю латвійському сайту ТV*NET він розповів про специфіку своєї роботи, проте як функціонує система приватного лісового господарства у Латвії та поділився власним досвідом вирощування лісових насаджень.
Кий-інфо вирішив опублікувати фрагменти інтерв’ю з латвійським лісником які найбільш змістовно передають іноземний досвід вирощування та догляду за лісом, що може стати в нагоді й українським спеціалістам.
За статистикою, 52% території Латвії становлять ліс. Приблизно 50% лісового покриву країни знаходиться у державній власності і з них 135 тис. га – приватні землі. Зараз Дрейманісу належить близько 2000 га лісу і цього вистачає, щоб «забезпечити себе, сім’ю і ще кого-небудь проспонсорувати».
Дрейманіс вважає, що ліс може надати потужну економічну основу, але в тому разі, якщо ведення лісного господарства буде базуватися на принципах ефективності та здорового глузду.
Він зазначає, що при правильному підході до вирощування лісу, вже за 40-50 років можна отримати пиломатеріал за високою ціною і садити ліс знову. “Дереву потрібно місце, де рости, простір, де розкинутися коріння – тоді в рік дерево виростає на 2 см в діаметрі. Якщо людина дереву не допомагає, воно виростає на 1-2 мм в рік. Потрібно дивитися на місці і експериментувати, бо, наприклад, в глибині може бути ґрунт, який не відповідає типу лісу, що росте в конкретному місці. Щоб ці речі зрозуміти, одного людського життя мало”.
“Малоцінні сільськогосподарські землі я засаджую деревами – в кожному місці інакше. Протягом 25 років дерева близькі до максимуму і я беру це до уваги. Інші такий підхід не визнають і кажуть, що дерева треба ростити 50 років”, – говорить він.
Дрейманіс – прихильник так званого поступового лісу. Підхід передбачає, що звивисті, криві, хворі, які переросли дерева треба прибирати, а прямі, високоякісні – залишати. Ліс він чистить приблизно кожні п’ять років і нічого не знищує – навіть розпиляні гілки вивозить і перетворює в прибуток.
Кожен день Вієстур проходить власним лісом мінімум десять кілометрів і особисто помічає дерева, які можна зрубувати. Він наголошує, що дерево необхідно зпилювати тоді, коли на ринку деревини сформується найбільш оптимальна цінова кон’юнктура: «Якщо висока ціна на фанеру, беремо березу, з якої буде фанера, а інші нехай залишаються рости ще якихось років п’ять, поки ситуація на ринку не зміниться»
Що ж до вирубування лісів, то Вієстур Дрейманіс не бачить в цьому проблеми і вважає, що треба акцентувати на молодих лісах, а не старих: “Якщо порівняємо 20-річне дерево зі столітнім, то останнім як кисню виробляє мало, так і CO2 споживає мало. Ліс середнього віку виробляє кисню набагато більше. Латвія робить правильно, що орієнтується на більш молоді ліси”.
Говорить латвійський лісник і про тонкощі вирощування лісу: “Якщо використовувати саджанці дерев з питомнику, то такий ліс буде рости значно швидше, а ніж “самосійка”.
“До того ж варто звертати увагу і на те, чому сохнуть нижчі гілки, – каже Вієстур, – це означає, що у дерев не було зеленої маси, яка їх годує”. Тому радить вирубувати криві дерева з подвійними верхівками оскільки це покращуватиме ріст хороших, прямих дерев і даватиме їм нове дихання та сили для росту.
