Волонтери об’єднались задля забезпечення підрозділів наших військових автомобілями та гуманітарними вантажем. Вони отримали підтримку Київської обласної військової адміністрації та завезли 10 автомобілів для потреб підрозділів ЗСУ.
Підписуйтесь на нас у telegram
Нижче ви можете переглянути відео.
Про це повідомляє Кий-інфо.
Ми розпитали людей, які взяли безпосередню участь у цій ініціативі та розпитали про їх волонтерське життя.
Олександр Мартін – директор благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтерське об’єднання українців «Без меж»».
Олександре, як давно ви займаєтесь волонтерською діяльністю, і що спонукало вас заснувати благодійний фонд?
Волонтерською діяльністю я займався ще з 2014 року. Минулий досвід допоміг мені і зараз, але правда тоді були зовсім інші обставини та спрямування. В основному це було: харчування, одяг та технічними засобами було складно забезпечити армію. З першого дня повномасштабного вторгнення я зрозумів, що потрібно об’єднуватися та створювати фонди, громадські організації, і тільки спільними зусиллями щось робити, допомогати тим, що не в змозі зробити вчасно держава. Бо те, чим ми займаємося це все-таки точкова допомога безпосередньо в ті місця, де це потрібно зараз або ще на вчора.
Що у цій діяльності найважче?
Найважче у нашій діяльності – це акумулювання коштів та переконання людей, що саме зараз, а не через місяць-два потрібна допомога, що від вчасності допомоги залежить життя та здоров’я наших захисників. Треба допомагати, тримати удар державі саме зараз, а не потім. Ось це найскладніше. Другим не простим напрямком є логістика. Вона займає багато часу для організації покупки та доставки автомобілів з різних держав Європи: Англія, Шотландія, Норвегія, Швеція, Франція, та Іспанія. Доставка автомобілів до України є складним процесом, і не тільки для нашого фонду.
Чи сприяють державні органи волонтерам?
Щодо нашої організації та фонду – так. Звісно хотілося б, щоб була більша комунікація не тільки з великими фондами, але й з дрібними як ми. Адже ми також здійснюємо левову частку допомоги для наших захисників. За великим розрахунком, державні органи сприяють діяльності фонду, але восени з’явились невеликі проблеми з можливістю виїзду закордон за автомобілями, які пов’язані з людським фактором. Але нам вдалося вирішити це питання у співпраці з військово адміністрацією Київської області.
Другий учасник плідної колоборації Максим Шпак – представник благодійної організації Міжнародний благодійний фонд “Пульс надії”.
Максиме, ми знаємо, що ви волонтерите з 2014 року. Які найбільші виклики були 2014 року та у 2022 році ?
У 2014 року…Зв’язок, мабуть, сама важка тема, бо не було нічого, а те, що було, то іграшки. Одяг, їжа, бронежилети, автівки. Саме цікаве, то була автівка служби крові та система зберігання. Коли на старому УАЗі на двух циліндрах ми встигли доїхати до Слов’янська та вивантажити кров до холодильників лікарні. А от 2022…. Найважчі перші 3 місяці аби не з’їхав дах від розуміння, що це ще надовго. Якийсь найбільший виклик, мабуть, не було такого, бо більшість проблем ми навчились долати ще 2014 року. Зараз зібрав кошти, пригнав автівку, підготував, передав її в підрозділ та повернувся, і знов по-новому колу. Хоча… таки є трохи проблема – це логістика, як вже і казав Олександр. Дуже мало людей серед іноземців в нашому випадку, що готові поїхати вибрати машину та пригнати її до України.
Чи були у Вас спільні проєкти у волонтерській діяльності за цей час?
Саме так ми і познайомились з Костянтином Скопою. У 2014-2018 роках ми разом займались встановленням протикумулятивних екранів БТРи радянського зразка та брали участь у державних випробуваннях, щоб дані вироби були прийняті на озброєння. До речі, ваше видання 2017 року опублікувало гарну статтю у розділі розслідування по цій темі. Читайте – тут.
Третій учасник Костянтин Скопа – організатор-керівник волонтерської групи Протикумулятивний екран.
Костянтине, Ви з Максимом знайомі давно та мали успішну співпрацю протягом восьми років з початку війни у 2014. А коли і за яких обставин ви познайомились з Олександром?
З Максимом ми працюємо давно і плідно. 2014-2015 роках ми встановили більше 10-ти протикумулятивних екрані на БТРи Національної гвардії України, виготовляли захисні щити на зенітні установки ЗУ 23-2. Планували також реалізувати проєкт «LTTA», але повномасштабне вторгення росіян змінило наші плани, і машину загнали до Ірпеня після того, як його звільнили.
З Олександром ми познайомились у квітні 2022 року. Того часу він займався створенням благодійного фонду та потребував допомоги з амуніцією. За дев’ять місяців нашої співпраці, нам вдалось багато чого зробити для різних підрозділів ЗСУ. Самі такі значущі епізоди – це допомога дивізіону РСЗВ 93 ОМБР з відновленням автомобілів БМ-21 «ГРАД», забезпечили наколінниками два батальйони з 30 ОМБР та Президентської бригади.
Що спонукало Вас об’єднати зусилля щодо пригону автомобілів?
Багато людей мені казали, що їхати до Європи особисто за автомобілем для ЗСУ немає сенсу і можна скористатись послугами професійних перегонників або попросити волонтерів-дівчат доставити машину. Так, це вихід, якщо автомобіль треба пригнати з Польщі, Чехії, Словаччини, але, якщо мова йде про пригон автівки з Британії, Італії, Норвегії, Швеції, Франції, та Іспанії – це інша історія довжиною у 2500-3000км. У цих країнах треба мати перевірених людей, які розуміються на машинах: оглянути, а потім пригнати без завдання додаткової шкоди автомобілю. І як з’ясувалось, таких знайти дуже важко або і не можливо взагалі. Тому з’ясувавши, що у хлопців тіж самі проблеми, ми почали звертитись до військових адміністрацій по допомогу. Найбільш конструктивною виявилась співпраця з військово адміністрацією Київської області. За місяць ми оглянули безліч варіантів і вибрали 10 автівок, які найбільше відповідали запитам хлопців із ЗСУ та мали прийнятну ціну.
Редакція вдячна героям цього матеріалу за їх плідну роботу, а також за те, що два автомобіля з десяти потрапили до підрозділів ЗСУ у яких боронять нашу Україну співробітники інформаційного агентства Кий-Інформ.
Аліна Колода
