Наші хлопці гинуть на фронті з «ЛНР-ДНР» для того, щоб діти терористів навчалися тут? Чи морально таке? Якщо пан Тука скаже «Так!», я першим жбурну у нього камінь!
История с мятежом в Луганске – хороший урок, который мы не усвоили. Конечно, то, что главный милиционер смешной республики «ЛНР» Игорь Корнет обвинил «своего главу» Игоря Плотницкого в измене, выглядело – еще смешнее. Оказывается, «Плотва» украинский шпион и диверсант! Кроме Плотницкого, Игорь Корнет назвал еще нескольких предателей. Но когда главари-«герои», один из которых похож на киношного Попандопуло, а другой – на «пана-атамана Лугандонского», душили друг друга в дружеских объятиях, неожиданно всплыли факты, которые очертили нас в невыгодных декорациях.
Дешевая оперетта завершилась пшиком. Могло ли быть иначе в, прости Господи, «ЛНР», где все предатели украинского государства, присяге и долгу. Где каждый начальник и начальничек, живут откатами-отжимами, контрабандой и процентами от убийств.
Словом, история выживания пауков в луганской банке, ничего нового нам не открыла. Но привлекла внимание: дочь главаря местной бандформирования под названием «милиция» Игоря Корнета учится в нашем Харькове, в великой Украине, которую презирает, и против которой «героически» борется ее милицейский отец.
Адвокатом дочери террориста выступил Георгий Тука, заместитель министра Украины по вопросам оккупированных территорий и перемещенных лиц. «Сын за отца не отвечает, по моему, тут даже думать нечего. Мы что, звери какие-то? Если она законно учится, какие могут быть претензии?». Не знаю, уместно ли здесь украинский чиновник применил знаменитые сталинские слова, которые были обычной пропагандистской завесой. Потому что в те времена не только отец отвечал за сына, но и сын за отца до седьмого колена.
Мы живем не только хлебом, поэтому и не звери. Жаль, что давно понятные вещи приходится повторять. Мы живем еще и по законам морали, добра и справедливости. Для змеи естественно иметь раздвоенный язык, но человек жить по двойным законам, раздваивать совесть, раскалываться пополам не может. Общество, где берет верх двойная мораль, становится на путь самоубийства.
Наши ребята гибнут на фронте с «ЛНР-ДНР» для того, чтобы дети террористов учились здесь? Морально ли такое? Если господин Тука скажет «Да!», я первым швырну в него камень! «Милицейский» главарь Игорь Корнет грабежом и контрабандой, убийствами наших ребят зарабатывает не только себе на хлеб, не только на обучение дочери Марине, но и на ее отдых за рубежом.
Можно деньги от торговли наркотиками вложить в легальный бизнес, а можно – в будущее своих детей, в их обучение, на покупку квартир и автомобилей для них. Игорь Корнет через свою дочь отмывает деньги, заработанные на убийствах наших детей. Что не просто аморально, но и носит признаки уголовного преступления!
Но если бы заместитель министра на этом остановился. А его понесло. «Тот, кто учится не там, а здесь – правильно делает. Я бы на ее месте тоже учился здесь, а не там. «Молодая республика» нуждается в квалифицированных кадрах, а квалифицированные кадры может подготовить только Украина».
Подумаем, обездоленные дети Донбасса, по вине корнетов и плотницких, отрезанные от высшего образования. Они не могут сдать ВНО, поэтому поступают на контракт и оплачивают обучение. Большинство из них ищут подработку. А дочь террориста Игоря Корнета успела проскочить, она учится на бюджете: забирает место у донбасских детей, которых, по сути, взял в заложники ее папа. Террорист Корнет руками дочери залез в карман нашего государства. «Правильно делает», – говорит Георгий Тука. Видимо его в детстве не учили, что такое хорошо, а что – плохо.
Не думаю, что Марина Корнет вернется работать в свою «молодую республику». Предполагаю, она найдет тепленькое местечко, если не где-нибудь, то в украинской прокуратуре – точно. И, возможно, встретит в своем должностном кабинете бывшего бойца АТО, или отца, или его сына. Вот это и будет самая высокая справедливость?! Это будет самая высокая аморальность. Но что же, «если по закону», то какие «могут быть претензии», объяснят нам завтра доморощенные моралисты…
Конечно, можно сказать, что у нас такие законы и правила. Но в цивилизованном обществе правила и законы, во-первых, соответствуют тем нравственным ценностям по которым живут люди. А во-вторых, можем ли мы жить так, как и до 2014 года, не считая войны, которую ведет против нас Россия? Но и в тех законах, что отстали от горьких и трагических реалий, нет обязательств Украины готовить кадры для какой-то непризнанной «молодой республики».
Время поставило перед нами гибридные вызовы, а наши чиновники, наши аморфное СБУ и яловая Верховная Рада вместе с Президентом, Генеральным прокурором, всеми НАБУ с полицией, вооруженной рюкзаками, способны только на прямолинейные, как телеграфный столб, ответы.
А если в результате очередного обострения между донбасскими главарями кто-то из них, чтобы свести счеты, захватит в заложники дочь Корнета? Готовы ли мы брать на себя ответственность за безопасность детей террористов? Можем ли обезвредить преступников на территориях нам неподконтрольных? А не готовят ли прямо сейчас провокацию против некой «сироты казанской», чтобы в очередной раз через пропагандистские российские СМИ показать, как издевается хунта над детьми «руководителей молодых республик»?
В одном категорически согласен с Георгием Тукой: «Мы не звери!» И дочь главаря-разбойника может учиться в великой Украине. Дети не отвечают за родителей – это правильно. Но родители за детей ответственные всегда, даже за совершеннолетних. А потому, чтобы дочь училась здесь, надо чтобы Игорь Корнет написал заявление, что признает высшее образование в Украине, признает ее государственный диплом, как и само государство. В конце концов, что он берет на себя ответственность за обучение дочери в Украине и все, что с этим связано.
Конечно, от родителей, которые как и их дети, страдают от «корнетов» и подобных террористов, такие заявления принимать не будем. А от чиновников террористических республик, тем более главарей всевозможных банд и террористических групп такие заявления обязательны. Что вполне соответствует нормам морали, а потому должен стать законом, обязательным к исполнению. И для заместителя министра Георгия Туки, и самого министра по вопросам временно оккупированных территорий и перемещенных лиц Вадима Черныша, и для тысяч им подобных с огромной армии украинских чиновников-патриотов! А пока что от нас двойка…
[:ua]Історія із заколотом у Луганську – добрий урок, який ми не засвоїли. Звісно, те що головний міліціонер смішної республіки «ЛНР» Ігор Корнет звинуватив «свою голову» Ігоря Плотницького у зраді, виглядало – ще смішніше. Виявляється, «Плотва» український шпигун і диверсант! Крім Плотницького, Ігор Корнет назвав ще кількох зрадників. Та коли ватажки-«герої», один із яких скидався на кіношного Попандопула, а інший – на «пана-отамана Лугандонського», душили один одного в дружніх обіймах, несподівано випливли факти, що висвітили нас у нехороших декораціях.
Дешева оперетка завершилася пшиком. Чи могло бути інакше у, прости Господи, «ЛНР», де усі зрадники українській державі, присязі і обов’язку. Де кожен начальник і начальничок, живуть відкатами-віджимами, контрабандою і відсотками від убивств.
Словом, історія виживання павуків у луганській банці, нічого нового нам не відкрила. Але привернула увагу: донька ватажка місцевої банди під назвою «міліція» Ігоря Корнета вчиться у нашому Харкові, у великій Україні, яку зневажає, і проти якої «героїчно» бореться її міліцейський татусь.
Адвокатом доньки терориста виступив Георгій Тука, заступник міністра з питань окупованих територій і переміщених осіб. «Син за батька не відповідає, по моєму, тут навіть думати немає чого. Ми що, звірі якісь? Якщо вона законно навчається, які можуть бути претензії?». Не знаю, чи доречно тут український чиновник вжив знамениті сталінські слова, які були звичайнісінькою пропагандистською завісою. Бо в ті часи не тільки батько відповідав за сина, а й син за батька аж до сьомого коліна.
Ми живемо не лише хлібом, тому й не звірі. Шкода, що давно зрозумілі речі доводиться повторювати. Ми живемо ще й за законами моралі, добра і справедливості. Для змії природно мати роздвоєний язик, але людина жити за подвійними законами, роздвоювати совість, розколюватися навпіл не може. Суспільство, де бере гору подвійна мораль, стає на шлях самогубства.
Наші хлопці гинуть на фронті з «ЛНР-ДНР» для того, щоб діти терористів навчалися тут? Чи морально таке? Якщо пан Тука скаже «Так!», я першим жбурну у нього камінь! «Міліцейський» ватажок Ігор Корнет грабунком і контрабандою, убивствами наших хлопців заробляє не лише собі на хліб, не лише на навчання донечці Марині, а й на її відпочинок за кордоном.
Можна гроші від торгівлі наркотиками вкласти у легальний бізнес, а можна – у майбутнє своїх дітей, у їх навчання, у купівлю квартир і автомобілів для них. Ігор Корнет через свою доньку відмиває гроші, зароблені на вбивствах наших дітей. Що не просто аморально, а й носить ознаки кримінального злочину!
Але якби ж то заступник міністра на цьому зупинився. А його понесло. «Той, хто навчається не там, а тут – правильно робить. Я б на її місці теж вчився тут, а не там. «Молода республіка» має потребу у кваліфікованих кадрах, а кваліфіковані кадри може підготувати тільки Україна».
Подумаймо, обездолені діти Донбасу, з вини корнетів і плотницьких, відрізані від вищої освіти. Вони не можуть скласти ЗНО, тому вступають на контракт і оплачують навчання. Більшість із них шукають підробіток. А донька терориста Ігоря Корнета встигла проскочити, вона вчиться на бюджеті: забирає місце у донбаських дітей, яких, по суті, взяв у заручники її тато. Терорист Корнет руками доньки заліз у кишеню нашої держави. «Правильно робить», – каже Георгій Тука. Мабуть його у дитинстві не вчили, що таке добре, а що – погано.
Не думаю, що Марина Корнет повернеться працювати у свою «молоду республіку». Припускаю, вона знайде тепленьке містечко, якщо не деінде, то в українській прокуратурі – точно. І, можливо, зустріне у своєму посадовому кабінеті колишнього бійця АТО, чи його батька, чи його сина. Ото буде і найвища справедливість?! То буде найвища аморальність. Але що ж, «якщо по закону», то які «можуть бути претензії», пояснять нам завтра доморощені моралісти…
Звичайно, можна сказати, що у нас такі закони і правила. Але у цивілізованому суспільстві правила і закони, по-перше, відповідають тим моральним цінностям за якими живуть люди. А по-друге, чи можемо ми жити так, як і до 2014 року, не враховуючи війни, яку веде проти нас Росія? Але ж і в тих законах, що відстали від гірких і трагічних реалій, немає зобов’язань України готувати кадри для якоїсь невизнаної «молодої республіки».
Час поставив перед нами гібридні виклики, а наші чиновники, наші аморфне СБУ і ялова Верховна Рада разом з Президентом, Генеральним прокурором, усіма НАБУ з поліцією, озброєною рюкзаками, спроможні лише на прямолінійні, як телеграфний стовп, відповіді.
А якщо внаслідок чергового загострення між донбаськими ватажками хтось із них, щоб звести порахунки, захопить в заручники доньку Корнета? Чи готові ми брати на себе відповідальність за безпеку дітей терористів? Чи можемо знешкодити злочинців на територіях нам непідконтрольних? А чи не готують прямо зараз провокацію проти якоїсь «сироти казанської», щоб вкотре через пропагандистські російські ЗМІ показати, як знущається хунта над дітьми «керівників молодих республік»?
В одному категорично згоден з Георгієм Тукою: «Ми не звірі!» І донька ватажка-розбійника може навчатися у великій Україні. Діти не відповідають за батьків – це правильно. Але батьки за дітей відповідальні завжди, навіть за повнолітніх. А тому, щоб донька навчалася тут, треба щоб Ігор Корнет написав заяву, що визнає вищу освіту в Україні, визнає її державний диплом, як і саму державу. Зрештою, що він бере на себе відповідальність за навчання доньки в Україні і все, що з цим пов’язане.
Звичайно, від батьків, що як і їхні діти, потерпають від корнетів і подібних терористів, такі заяви брати не будемо. А від чиновників терористичних республік, тим більше від ватажків усіляких банд і терористичних груп такі заяви обов’язкові. Що цілком відповідає нормам моралі, а тому має стати законом, обов’язковим до виконання. І для заступника міністра Георгія Туки, і самого міністра з питань тимчасово окупованих територій і переміщених осіб Вадима Черниша, і для тисяч їм подібних із величезної армії українських чиновників-патріотів! А поки що від нас двійка….
[:]
