«Відмінно» від терористів

Наші хлопці гинуть на фронті з «ЛНР-ДНР» для того, щоб діти терористів навчалися тут? Чи морально таке? Якщо пан Тука скаже «Так!», я першим жбурну у нього камінь!

Історія із заколотом у Луганську – добрий урок, який ми  не засвоїли. Звісно, те що головний міліціонер смішної республіки «ЛНР» Ігор Корнет звинуватив «свою голову» Ігоря Плотницького у зраді, виглядало – ще смішніше. Виявляється, «Плотва» український шпигун і диверсант! Крім Плотницького, Ігор Корнет назвав ще кількох зрадників. Та коли ватажки-«герої», один із яких скидався на кіношного Попандопула, а інший – на «пана-отамана Лугандонського»,  душили один одного в дружніх обіймах, несподівано випливли факти, що висвітили нас у нехороших декораціях.

Дешева оперетка завершилася пшиком. Чи могло бути інакше у, прости Господи, «ЛНР»,  де усі зрадники українській державі, присязі і обов’язку. Де кожен начальник і начальничок, живуть відкатами-віджимами, контрабандою і відсотками від убивств.

Словом, історія виживання павуків у луганській банці, нічого нового нам не відкрила. Але привернула увагу: донька ватажка місцевої банди під назвою «міліція» Ігоря Корнета вчиться у нашому Харкові, у великій Україні, яку зневажає, і проти якої «героїчно» бореться її міліцейський татусь.

Адвокатом доньки терориста виступив Георгій Тука, заступник міністра з питань окупованих територій і переміщених осіб. «Син за батька не відповідає, по моєму, тут навіть думати немає чого. Ми що, звірі якісь? Якщо вона законно навчається, які можуть бути претензії?». Не знаю, чи доречно тут український чиновник вжив знамениті сталінські слова, які були звичайнісінькою пропагандистською завісою. Бо в ті часи не тільки батько відповідав за сина, а й син за батька аж до сьомого коліна.

Ми живемо не лише хлібом, тому й не звірі. Шкода, що давно зрозумілі речі доводиться повторювати. Ми живемо ще й за законами моралі, добра і справедливості. Для змії природно мати роздвоєний язик, але  людина жити за подвійними законами, роздвоювати совість, розколюватися навпіл не може. Суспільство, де бере гору подвійна мораль, стає на шлях самогубства.

Наші хлопці гинуть на фронті з «ЛНР-ДНР» для того, щоб діти терористів навчалися тут? Чи морально таке? Якщо пан Тука скаже «Так!», я першим жбурну у нього камінь! «Міліцейський» ватажок Ігор Корнет грабунком і контрабандою, убивствами наших хлопців заробляє не лише собі на хліб, не лише на навчання донечці Марині, а й на її відпочинок за кордоном.

Можна гроші від торгівлі наркотиками вкласти у легальний бізнес, а можна – у майбутнє своїх дітей, у їх навчання, у купівлю квартир і автомобілів для них. Ігор Корнет через свою доньку відмиває гроші, зароблені на вбивствах  наших дітей. Що не просто аморально, а й носить ознаки кримінального злочину!

Але якби ж то заступник міністра на цьому зупинився. А його понесло. «Той, хто навчається не там, а тут – правильно робить. Я б на її місці теж вчився тут, а не там. «Молода республіка» має потребу у кваліфікованих кадрах, а кваліфіковані кадри може підготувати тільки Україна».

Подумаймо, обездолені діти Донбасу, з вини  корнетів і плотницьких, відрізані від вищої освіти. Вони не можуть скласти ЗНО, тому вступають на контракт і оплачують навчання. Більшість із них шукають підробіток. А донька терориста Ігоря Корнета встигла проскочити, вона вчиться на бюджеті: забирає місце у донбаських дітей, яких, по суті, взяв у заручники її тато. Терорист Корнет  руками доньки заліз у кишеню нашої держави. «Правильно робить», – каже Георгій Тука. Мабуть його у дитинстві не вчили, що таке добре, а що – погано.

Не думаю, що Марина Корнет повернеться працювати у свою «молоду республіку». Припускаю,  вона знайде тепленьке містечко, якщо не деінде, то в українській прокуратурі – точно. І, можливо,  зустріне у своєму посадовому кабінеті колишнього бійця АТО, чи його батька, чи його сина. Ото буде і найвища справедливість?! То буде найвища аморальність. Але що ж, «якщо по закону», то які «можуть бути претензії», пояснять нам завтра доморощені моралісти…

Звичайно, можна сказати, що у нас такі закони і правила. Але у цивілізованому суспільстві правила і закони, по-перше, відповідають тим моральним цінностям за якими  живуть люди. А по-друге, чи можемо ми жити так, як і  до 2014 року, не враховуючи війни, яку веде проти нас Росія?  Але ж і в тих законах, що відстали від гірких і трагічних реалій, немає  зобов’язань України готувати кадри для якоїсь невизнаної «молодої республіки».

Час поставив перед нами гібридні виклики, а наші чиновники, наші аморфне СБУ і ялова Верховна Рада  разом з Президентом, Генеральним прокурором, усіма НАБУ з поліцією, озброєною рюкзаками, спроможні лише на прямолінійні, як телеграфний стовп, відповіді.

А якщо внаслідок чергового загострення між донбаськими ватажками хтось із них, щоб звести порахунки, захопить в заручники доньку Корнета? Чи готові ми брати на себе відповідальність за безпеку дітей терористів? Чи можемо знешкодити злочинців на територіях нам непідконтрольних? А чи не готують прямо зараз провокацію проти якоїсь «сироти казанської», щоб вкотре через пропагандистські російські ЗМІ  показати, як знущається хунта над дітьми «керівників молодих республік»?

В одному категорично згоден з Георгієм Тукою: «Ми не звірі!» І донька ватажка-розбійника може навчатися у великій Україні. Діти не відповідають за батьків – це правильно. Але батьки за дітей відповідальні завжди, навіть за повнолітніх. А тому, щоб донька навчалася тут, треба щоб Ігор Корнет написав заяву, що визнає вищу освіту в Україні,  визнає її державний диплом, як і саму державу. Зрештою, що він бере на себе відповідальність за навчання доньки в Україні і все, що з цим пов’язане.

Звичайно, від батьків, що як і їхні діти, потерпають від корнетів і подібних терористів, такі заяви брати не будемо. А від чиновників терористичних республік, тим більше від ватажків усіляких банд і терористичних груп такі заяви обов’язкові. Що цілком відповідає нормам моралі, а тому має стати законом, обов’язковим до виконання. І для заступника міністра Георгія Туки, і самого міністра з питань тимчасово окупованих територій і переміщених осіб Вадима Черниша, і для тисяч їм подібних із величезної армії українських чиновників-патріотів!  А поки що від нас двійка….