Щоб впевнено почувати себе з точки зору оборони своєї країни можна лише спираючись на українське виробництво військової техніки та озброєння.
Те що політики оперують поняттям, що в нас контрактна армія, то це не зовсім те, що нам необхідно. Україні потрібна професійна контрактна армія. Різниця між професійною армією та просто контрактною видна зараз по якісному складу українського війська.
«Сьогодні контракт підписують так, якщо в селі немає роботи – піду в армію. Немає можливості поїхати в Польщу на заробітки – підпишу один короткий контракт, послужу в армії. Як правило другий контракт такі люди не підписують. Тепер чим відрізняється професійна контрактна армія, коли людина здатна прослужити хоча б два повних контракти, коли вона в цьому зацікавлена, а МОУ здатне простимулювати своєю чергою воїна», – поділився своїм враженням про сучасну українську армію голова асоціації НАОП України Андрій Сенченко.
Перше, що державі необхідно – це концепція армії завтрашнього дня, під неї повинна бути створена концепція озброєння, а вже на основі цієї концепції народжується військово-технічна політика. На жаль поки що в нас немає відповідей на ці питання.
Потрібно розуміти, що ми маємо спиратися сьогодні лише на вітчизняних виробників, повідомляє kyiinfo.
«Я нагадаю, коли почалась війна у 2014 році, наші приватні виробники намагалися створювати перші бронемашини. Це те, що було необхідно для армії, не їздити ж армійцям на УАЗиках, що залишившись від СРСР. Так ось стосовно бронемобілів, наші європейські партнери в обличчі німецького канцлера Ангели Меркель заборонила постачання в Україну навіть двигунів DEUTZ цивільного призначення для комбайнів, котрі приватні виробники намагалися ставити на бронемашини», – поділився своїм враженням голова об’єднання NAUDI Андрій Сенченко.
Це зайвий раз доводить, щоб впевнено почувати себе з точки зору оборони своєї країни можна лише спираючись на українське виробництво військової техніки та озброєння.
За словами голови об’єднання NAUDI, проблема про яку не говорять голосно виробники української зброї, вона полягає в тому, що сьогоднішнє керівництво МОУ не просто зірвало підготовку прийняття державного оборонного замовлення, але й воно обрало абсолютно антиукраїнську лінію поведінки, тобто Міністерство Оборони України цілеспрямовано гальмує випробування української техніки, озброєння та боєприпасів для того, щоб в кінці року заявити, що українські виробники не змогли його виконати та нам доведеться придбати іноземні еквіваленти. В основі цієї політики нічого крім корупції не лежить.
Стосовно стандартів НАТО
Своєю чергою, коли наші політики говорять про НАТО, то це стосується не лише калібру зброї, ці стандарти у першу чергу стосуються організації армії, відношення держави до своїх захисників, соціальної політики, й кадрової політики, організації, а питання підгону калібру зброї – воно стоїть десь 151-м у списку.
Жодна країна, яка була прийнята до НАТО з колишнього Варшавського договору, як то країни Балтії не змогла в один момент відмовитись від радянської зброї, тому що це просто дорого, але інші стандарти необхідно було імплементувати одразу, як кадровий менеджмент в армії.
А зброю по троху можна було замінювати з часом закінчення терміну її придатності, потроху купувати нову та створювати паралельно вже відповідно до стандартів НАТО.
Щодо залучення наших військових до стандартів НАТО, то ось простий приклад на екземплярі самохідної артилерійської установки «Богдана», яка була першою розроблена за натівським калібром 155 мм.
«Випробування були свого часу перервані практично на 2,5 роки у штучний спосіб, виробник повинен був відвідувати судові засідання, доводити очевидні речі, а МОУ своєю чергою не робило кроки на зустріч, щоб прискорити проходження цих процедур та відновити випробування. Та навіть після того, коли виробник виграв усі суди, все одно штучно затягувалися випробування, щоб продавити контракт на придбання чеських артилерійських систем «Дана», виготовлених 40 років тому», – додає голова об’єднання NAUDI.
За словами Сенченко, якби сьогодні не гальмувались штучно випробування САУ «Богдана», то Україна вже мала б декілька дивізіонів сучасних артилерійських систем оснащених за натівськими стандартами, а виробник мав би перспективу експортних контрактів.
