Наближається чергова річниця протистояння в Одесі, коли другого травня відбулось зіткнення між прихильниками Євромайдану та проросійськими активістами. Нажаль до реального покарання винних в трагедії, схоже ще дуже далеко.
В середу 26 квітня Одеська міськрада повернула старі назви вулицям, нехтуючи законом України «Про декомунізацію». На подію вже відреагувала прокуратура. Відтак, виникає запитання, наскільки сьогодні українська Одеса є українською? Тож напередодні трагічної дати, пропонуємо поглянути ближче на перших осіб міста-героя, деяких нардепів Одеської області, проаналізувати: чи не відтінені раптом їхні дії «колорадським забарвленням». А також дізнатись, чому політики півдня підливають масло у вогонь.
Попереду висновки про те, до яких наслідків це може призвести, ексклюзивний коментар екс-голови Служби зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа та провідних одеських аналітиків.
Читайте. Гарантуємо, буде цікаво.
«Сьогодні почались змагання за майбутнє президентське крісло. Політики зайняті виключно цим. А в цей час сектор безпеки використовується в політичних іграх. Росія це чудово розуміє, більше того, в Кремлі знаються на недосконалості наших законів про децентралізацію, на чому й не проти зіграти. Якщо на Одещині раптом оголосять якусь псевдо республіку, «розгребти» це буде вкрай важко. Адже Росія почне верещати «фашисти убівают», а Європа говоритиме «про права нацменшин», – Андрій Дацюк, кандидат політологічних наук, доцент кафедри національної безпеки НАДУ при Президентові України.
Андрій Дацюк, к.н.д. політологічних наук доцент кафедри нацбезпеки НАДУ
Нагадаємо, 2 травня 2014 року тітушки-антимайданівці напали на проукраїнських учасників маршу, після футбольного матчу. Тоді померло двоє людей. Згодом праві сили дали реванш, що призвів до пожежі в будинку профспілок міста Одеси. Остаточну кількість загиблих досі ніхто не назвав. Подейкують, що станом на 4 травня загинуло близько 46-ти осіб. Беззаперечним є факт, що серед учасників бійки були громадяни Російської Федерації, адже в ході розслідувань кілька з них було притягнуто до відповідальності.
Проте, не забуваймо, що тодішня прокуратура Одеси та керманичі міліції заперечували участь росіян. Правоохоронці наполягали на тому, що вони не дозволяли антимайданівцям напасти на мирну ходу. Та згодом журналісти опублікували відео де чітко видно, що позаду силовиків стояли озброєні люди, яким міліція не перешкоджала, а радше навпаки – сприяла.
До того ж, потім одеська влада відпустила 67 затриманих проросійських активістів, а начальник Одеської міліції Дмитро Фучеджі, якого запідозрили у співпраці з сепаратистами, втік у Придністров’я. Тож до дій міліції, що мала забезпечувати порядок того сумного 2 травня 2014-го, більше запитань, аніж відповідей.
Фото: Фучеджі позаду стріляючого сепаратиста
Українці, зокрема одесити, здається давно видихнули з полегшенням, мовляв, немає жодних загроз їхньому спокою. Але така позиція дещо помилкова. На підтвердження, наведемо факт участі нинішнього Одеського міського голови Геннадія Труханова в антимайданівському мітингу 2015 року (що аж ніяк не свідчить про його «проєвропейськість») та вислови, якими нинішній міський голова таврував Революцію Гідності. Виходить, керманич Одещини ще той «фрукт», але до нього ми повернемось трохи згодом.
Саме час звернути увагу на Бессарабію. Більша її частина, історично, належить території сучасної Молдови. В українську частину регіону пролягла стратегічна траса М-15, що сполучає 7 районів і 5 портів. Ще минулого року ця траса перебувала в катастрофічному стані. Тендер на її ремонт виграла компанія ТОВ «Ростдорстрой», співвласником якої є Юрій Шумахер, що став депутатом Одеської міської ради від партії «Довіряй справам», мера Одеси Геннадія Труханова. Керманичем компанії місцеві ЗМІ називають нардепа Антона Кіссе. Його вотчина – Бессарабія.
На «випадкові» збіги , звісно, ніхто не звернув уваги.
Фото: Антон Кіссе
Кіссе – колишній фізрук, що «піднявся» на керівні посади у 90-х, нині президент Асоціації спортивної боротьби Одеської області. Він один з 148 нардепів, який в червні 2013 року, поставив свій підпис під зверненням до польського Сейму, з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом. Вже тоді українські експерти називали дії народних обранців, не інакше, як державною зрадою, приниженням нації та провокацією проти власного народу. До речі, саме «спортсменів» Кіссе (антимайданівських тітушок) одеські активісти звинувачують у нападі на ходу патріотів, що сталася 2 травня 2014 року.
Однак в ході розслідування, яке ставило за мету притягнути винних до відповідальності, підопічних Кіссе до уваги не взяли. Більше того, той очолив парламентську комісію по розслідуванню трагічної події, і «вправно» звітував про хід його виконання. А менше року тому, відомий лобіст інтересів сусідніх держав, нардеп від Бессарабії Антон Кіссе, закликав за відновлення торгівлі із Росією.
Судячи з усього, нардеп часу не витрачає. У Верховній Раді та на власному сайті робить закиди, що межують з поняттям сепаратистські настрої. Приміром такі: «в …последние годы руководство и жители района тверды в своих намерениях сохранить Болградский район как отдельную административно-территориальную единицу». Подібні заяви Антон Кіссе робив неодноразово. Відтак, агенція «Кий-інфо» надіслала запит до Служби безпеки України з проханням повідомити чи прийнята до уваги позиція українського політика. Проте нам відповіли, що в такій заяві, згідно ст. 110 КК України, інституція не знаходить посягань на територіальну цілісність та недоторканність України.
Натомість ситуація у південній частині Одеської області далеко не така спокійна, як хотілося. Кіссе завжди підкреслює, що у Бессарабії живуть болгари, гагаузи та інші національності, які «конче» потребують можливості самостійного адміністративного управління.
Що ж на це кажуть очільники сусідніх держав, нацменшини які представлені на українському півдні? Взяти хоча б Президента Болгарії. У січні 2017 року ним став колишній військовий, екс-командувач ВПС – Румен Радєв. Минулого року, під час виборчої компанії, Радєв активно пропагував автономність болгар в українській Бесарабії. Більше того, казав що Україні необхідно відновити мир з Росією! Варто сподіватись, що це був лише політичний піар, який «дивним» чином перегукується з риторикою Кремля та мріями ряду одеських чиновників!
Українські болгари теж «не сплять», організовують акції протесту, щодо утисків в Україні їхньої культури і мови. Щоправда, згідно інформації Служби безпеки, болгар там кіт наплакав. А отже, такі акції не більше ніж витівки кремлівської агентури. Найнебезпечнішою з яких, могла стати утворена й своєчасно викрита одеська сепаратистська організація «Народна Рада Бессарабії».
Однак, повернемось до розмови про життя-буття нацменшин. Ще одним предметом уваги Антона Кіссе є Болградський район. Однак цікаво те, що хоч нардеп і клопоче про Болград, як окрему територіальну одиницю, в той же час партія «Наш край», співголовою якої є Кіссе, всіляко гальмує процес децентралізації на Одещині. Аналітики та громадські активісти впевнені, що найімовірніше мета таких дій – відвернути увагу. Адже територіальне збільшення й підсилення Болградського району переважно проросійськи налаштованими представниками нацменшин – це небезпечні ігри з вогнем.
«Процес децентралізації, що триває в Україні, нерідко зіштовхується з політичними перепонами. Саме такий характер має спротив процесу об’єднання громад, який ми спостерігаємо в південних районах Одеської області. Слід відзначити, що ми знаємо про існування ініціатив у низці населених пунктів української Бессарабії про створення ОТГ (окремих територіальних громад). Однак ці ініціативи наштовхуються на серйозний спротив з боку політиків всеукраїнського рівня. Деякі партії, зокрема Наш край та Опозиційний блок, гальмують процес ухвалення перспективного плану обласною радою, а це, у свою чергу, не сприяє утворенню об’єднаних громад. Крім того, політики намагаються змістити акценти й перенести адміністративно-територіальні зміни у сферу етнічну. Мушу наголосити, що реформа децентралізації жодним чином не утискає права національних громад. Більше того, це питання вимагає конструктивного вирішення, але аж ніяк не емоційних звернень до уряду або гучних публічних заяв та нагнітання етнічного протистояння. Одещина – багатонаціональний регіон, і розпалювати ворожнечу між народами – неприпустимо», – прокоментувала ситуацію, консультант з питань комунікацій Одеського регіонального відділення Асоціації міст України Євгенія Генова.
Євгенія Генова, фото із соцмережі Facebook
В 2014-му російські шовіністи, що представляють «Руську народну лінію» виклали свою позицію, щодо українських земель Бессарабії та їхніх мешканців максимально зрозуміло. «Бессарабия слишком важный в геополитическом смысле регион, чтобы его оставить местным жителям. Хочется ошибиться, но, похоже, Бессарабию (как и Приднестровье) ожидают большие потрясения».
Біда у тім, що Болградський район прилягає до кордону з самопроголошеною Республікою Гагаузія – проросійським регіоном Молдови, що утворився у лютому 2014 року.
Передумовою створення Гагаузії були політичні чутки в середині країни про можливе об’єднання Молдови з Румунією. Натомість з’явилися озброєні загони самооборони, з вимогою провести референдум і надати гагаузам, щоб ви думали – особливий статус! Невдовзі на виборах Гагаузії перемогла проросійська кандидатка Ірина Влах. А згодом не забарився і референдум, під час якого за «зовнішнє самовизначення» та приєднання Молдови до Митного союзу, проголосувало 98.47% виборців.
Почерк Кремля в організації цих подій зрозумілий та характерний. Схема відповідає сценарію створення Придністров’я або анексії Криму. До речі, два слова про Крим: гагаузи України не соромляться просити в Путіна притулку.
Нам стало цікаво, чи є гагаузи серед одеських керманичів? Виявляється є! Й не абихто, а заступник голови Одеської обласної ради – Юрій Дімчогло.
Юрій Дмитрович відвертий у своїй прихильності до Російської Федерації: «Мы готовы поддержать новое правительство Украины, а так же евроинтеграционные процессы в стране, но не за счет дружеских и экономических отношений с Россией и Белоруссией», – заявляє чиновник. Більше того, Дімчогло впевнений, що Гагаузія (російський проект з так званим «особливим статусом»), надзвичайно потрібна Україні. Нагадаємо, ця територія впритул прилягає до Болградського району.
Одеські аналітики «бродіння» у Бессарабських степах пояснюють так: «За нашими даними, спершу планувалось ініціювати звернення до глави держави від депутатів сільради одного з бессарабських районів Одещини щодо створення “Молдовської культурної автономії”. Другим кроком, мало бути звернення до центральної влади керівництва райради, з тим же питанням-пропозицією. Однак сталось це. А саме, звернення депутатів Одеської облради до Уряду України щодо закріплення за одним із районів /Болградським, – Ред/ самостійного статусу, з можливістю його укрупнення, всупереч нормам чинного законодавства й Конституції. Зауважу, звернення направлене до українського Уряду не наприкінці осені 2016-го, як планувалось, а тільки 21 березня поточного року. Іншими словами, не все склалося у виконавців як гадалося. Недарма зазнавши невдачі, зарубіжні куратори вимушені були пропустити два перші кроки й одразу перейти до третього. Та знову трапилась “осічка”: представники молдовської діаспори, що компактно проживають у південних районах Одещини, відмовились стати співучасниками масштабної провокації під назвою «Молдавська культурна автономія» Тому, власне, й відбулась зміна орієнтирів: “Молдовську автономію” довелось замінити на “Болгарську”. Мабуть, там у них позиції міцніші, бо звернулися по старій пам’яті до Кіссе, пообіцяли широкі привілеї у бізнес-питаннях і повну недоторканність.», – так прокоментував події Вадим Лабас, керівник аналітичного відділу ГО «Оберіг» (м.Одеса).
16 березня цього року Антон Кіссе провів зустріч із Міністром оборони України, своїм земляком – Степаном Полтораком. Треба віддати належне, одним з питань, було обговорення налагодження пантонної переправи на час ремонту мосту в молдовському селі Паланки. Щоправда це вже не актуально, адже нещодавно, Молдова виділила землю на будівництво тимчасової об’їзної дороги по стратегічній трасі М-15 (коло села Паланки), на час ремонту переправи.
А наприкінці березня 2017-го, сесія Одеської обласної ради прийняла згадане одеським аналітиком рішення «Про звернення депутатів Одеської обласної ради до прем’єр-міністра України, щодо збереження Болградського району, Одеської області, як самостійної адміністративно-територіальної одиниці».
У документі зокрема йдеться про нібито «збереження району в рамках адміністративної реформи». Та все ж читаємо:
У нас виникає дуже просте запитання: «Панове депутати, а українців ви там не помічаєте? Зрештою, чи дозволяєте ви українцям, які мешкають на території Болградського району жити в Україні?
Місцеві військові з сумом пригадують, як у Бессарабії за часів Ющенка масово ліквідовувались військові частини. А нині стратегічно важливу територію, «раптом» стали оберігати підсилені загони нацгвардійців та прикордонників.
З цього приводу, ексклюзивне інтерв’ю «Кий-інфо» дав екс-голова Служби Зовнішньої розвідки України, генерал армії Микола Маломуж.
«Ще починаючи з 1995 року Закарпаття, Крим, Бессарабія вважались зонами підвищеного ризику. Ми працювали над тим, щоб поліпшити там ситуацію, однак влада нас слухала «через раз». Ось так тепер, сепаратистські настрої в Бессарабії починають «вилазити» на поверхню. І це результат провальної інформаційної, гуманітарної та адміністративної роботи влади. Я минулого року особисто проїхав всі ті регіони. Там живуть гарні люди, і вони не винні, що їх кинули напризволяще. Цим і користуються такі як нардеп Кіссе. В подібних регіонах громада буде мінімум слухати Київ, а більше звертати увагу на обіцянки місцевих «князьків». Єдине в чому вас запевняю, згідно нашої інформації, поки що жодних активних провокацій з боку Росії у Бессарабії не планується, а питання знаходиться під контролем», – Микола Маломуж, екс-Голова Служби зовнішньої розвідки України.
Парадокс ситуації полягає в тому, що переважна більшість представників «нової» влади на Одещині – це керманичі, сформовані ідеями «рускава міра». Вони більше орієнтовані на Росію, аніж на Європу.
Придністров’я, Молдова, Гагаузія, українська частина Бессарабії мають між собою тісний історичний взаємозв’язок, на чому успішно «грає» Росія.
P.S.
Ми писали цей матеріал з надією, що політики, військові та компетентні служби, таки звернуть увагу на українську Бессарабію, поки не пізно.
Під час розслідування ми використовували відкриті дані аналітичної системи YouControl, Міністерства юстиції України, порталом державних послуг IGov.org.ua, та ін.Наближається чергова річниця протистояння в Одесі, коли другого травня відбулось зіткнення між прихильниками Євромайдану та проросійськими активістами. Нажаль до реального покарання винних в трагедії, схоже ще дуже далеко.
В середу 26 квітня Одеська міськрада повернула старі назви вулицям, нехтуючи законом України «Про декомунізацію». На подію вже відреагувала прокуратура. Відтак, виникає запитання, наскільки сьогодні українська Одеса є українською? Тож напередодні трагічної дати, пропонуємо поглянути ближче на перших осіб міста-героя, деяких нардепів Одеської області, проаналізувати: чи не відтінені раптом їхні дії «колорадським забарвленням». А також дізнатись, чому політики півдня підливають масло у вогонь.
Попереду висновки про те, до яких наслідків це може призвести, ексклюзивний коментар екс-голови Служби зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа та провідних одеських аналітиків.
Читайте. Гарантуємо, буде цікаво.
«Сьогодні почались змагання за майбутнє президентське крісло. Політики зайняті виключно цим. А в цей час сектор безпеки використовується в політичних іграх. Росія це чудово розуміє, більше того, в Кремлі знаються на недосконалості наших законів про децентралізацію, на чому й не проти зіграти. Якщо на Одещині раптом оголосять якусь псевдо республіку, «розгребти» це буде вкрай важко. Адже Росія почне верещати «фашисти убівают», а Європа говоритиме «про права нацменшин», – Андрій Дацюк, кандидат політологічних наук, доцент кафедри національної безпеки НАДУ при Президентові України.
Андрій Дацюк, к.н.д. політологічних наук доцент кафедри нацбезпеки НАДУ
Нагадаємо, 2 травня 2014 року тітушки-антимайданівці напали на проукраїнських учасників маршу, після футбольного матчу. Тоді померло двоє людей. Згодом праві сили дали реванш, що призвів до пожежі в будинку профспілок міста Одеси. Остаточну кількість загиблих досі ніхто не назвав. Подейкують, що станом на 4 травня загинуло близько 46-ти осіб. Беззаперечним є факт, що серед учасників бійки були громадяни Російської Федерації, адже в ході розслідувань кілька з них було притягнуто до відповідальності.
Проте, не забуваймо, що тодішня прокуратура Одеси та керманичі міліції заперечували участь росіян. Правоохоронці наполягали на тому, що вони не дозволяли антимайданівцям напасти на мирну ходу. Та згодом журналісти опублікували відео де чітко видно, що позаду силовиків стояли озброєні люди, яким міліція не перешкоджала, а радше навпаки – сприяла.
До того ж, потім одеська влада відпустила 67 затриманих проросійських активістів, а начальник Одеської міліції Дмитро Фучеджі, якого запідозрили у співпраці з сепаратистами, втік у Придністров’я. Тож до дій міліції, що мала забезпечувати порядок того сумного 2 травня 2014-го, більше запитань, аніж відповідей.
Фото: Фучеджі позаду стріляючого сепаратиста
Українці, зокрема одесити, здається давно видихнули з полегшенням, мовляв, немає жодних загроз їхньому спокою. Але така позиція дещо помилкова. На підтвердження, наведемо факт участі нинішнього Одеського міського голови Геннадія Труханова в антимайданівському мітингу 2015 року (що аж ніяк не свідчить про його «проєвропейськість») та вислови, якими нинішній міський голова таврував Революцію Гідності. Виходить, керманич Одещини ще той «фрукт», але до нього ми повернемось трохи згодом.
Саме час звернути увагу на Бессарабію. Більша її частина, історично, належить території сучасної Молдови. В українську частину регіону пролягла стратегічна траса М-15, що сполучає 7 районів і 5 портів. Ще минулого року ця траса перебувала в катастрофічному стані. Тендер на її ремонт виграла компанія ТОВ «Ростдорстрой», співвласником якої є Юрій Шумахер, що став депутатом Одеської міської ради від партії «Довіряй справам», мера Одеси Геннадія Труханова. Керманичем компанії місцеві ЗМІ називають нардепа Антона Кіссе. Його вотчина – Бессарабія.
На «випадкові» збіги , звісно, ніхто не звернув уваги.
Фото: Антон Кіссе
Кіссе – колишній фізрук, що «піднявся» на керівні посади у 90-х, нині президент Асоціації спортивної боротьби Одеської області. Він один з 148 нардепів, який в червні 2013 року, поставив свій підпис під зверненням до польського Сейму, з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом. Вже тоді українські експерти називали дії народних обранців, не інакше, як державною зрадою, приниженням нації та провокацією проти власного народу. До речі, саме «спортсменів» Кіссе (антимайданівських тітушок) одеські активісти звинувачують у нападі на ходу патріотів, що сталася 2 травня 2014 року.
Однак в ході розслідування, яке ставило за мету притягнути винних до відповідальності, підопічних Кіссе до уваги не взяли. Більше того, той очолив парламентську комісію по розслідуванню трагічної події, і «вправно» звітував про хід його виконання. А менше року тому, відомий лобіст інтересів сусідніх держав, нардеп від Бессарабії Антон Кіссе, закликав за відновлення торгівлі із Росією.
Судячи з усього, нардеп часу не витрачає. У Верховній Раді та на власному сайті робить закиди, що межують з поняттям сепаратистські настрої. Приміром такі: «в …последние годы руководство и жители района тверды в своих намерениях сохранить Болградский район как отдельную административно-территориальную единицу». Подібні заяви Антон Кіссе робив неодноразово. Відтак, агенція «Кий-інфо» надіслала запит до Служби безпеки України з проханням повідомити чи прийнята до уваги позиція українського політика. Проте нам відповіли, що в такій заяві, згідно ст. 110 КК України, інституція не знаходить посягань на територіальну цілісність та недоторканність України.
Натомість ситуація у південній частині Одеської області далеко не така спокійна, як хотілося. Кіссе завжди підкреслює, що у Бессарабії живуть болгари, гагаузи та інші національності, які «конче» потребують можливості самостійного адміністративного управління.
Що ж на це кажуть очільники сусідніх держав, нацменшини які представлені на українському півдні? Взяти хоча б Президента Болгарії. У січні 2017 року ним став колишній військовий, екс-командувач ВПС – Румен Радєв. Минулого року, під час виборчої компанії, Радєв активно пропагував автономність болгар в українській Бесарабії. Більше того, казав що Україні необхідно відновити мир з Росією! Варто сподіватись, що це був лише політичний піар, який «дивним» чином перегукується з риторикою Кремля та мріями ряду одеських чиновників!
Українські болгари теж «не сплять», організовують акції протесту, щодо утисків в Україні їхньої культури і мови. Щоправда, згідно інформації Служби безпеки, болгар там кіт наплакав. А отже, такі акції не більше ніж витівки кремлівської агентури. Найнебезпечнішою з яких, могла стати утворена й своєчасно викрита одеська сепаратистська організація «Народна Рада Бессарабії».
Однак, повернемось до розмови про життя-буття нацменшин. Ще одним предметом уваги Антона Кіссе є Болградський район. Однак цікаво те, що хоч нардеп і клопоче про Болград, як окрему територіальну одиницю, в той же час партія «Наш край», співголовою якої є Кіссе, всіляко гальмує процес децентралізації на Одещині. Аналітики та громадські активісти впевнені, що найімовірніше мета таких дій – відвернути увагу. Адже територіальне збільшення й підсилення Болградського району переважно проросійськи налаштованими представниками нацменшин – це небезпечні ігри з вогнем.
«Процес децентралізації, що триває в Україні, нерідко зіштовхується з політичними перепонами. Саме такий характер має спротив процесу об’єднання громад, який ми спостерігаємо в південних районах Одеської області. Слід відзначити, що ми знаємо про існування ініціатив у низці населених пунктів української Бессарабії про створення ОТГ (окремих територіальних громад). Однак ці ініціативи наштовхуються на серйозний спротив з боку політиків всеукраїнського рівня. Деякі партії, зокрема Наш край та Опозиційний блок, гальмують процес ухвалення перспективного плану обласною радою, а це, у свою чергу, не сприяє утворенню об’єднаних громад. Крім того, політики намагаються змістити акценти й перенести адміністративно-територіальні зміни у сферу етнічну. Мушу наголосити, що реформа децентралізації жодним чином не утискає права національних громад. Більше того, це питання вимагає конструктивного вирішення, але аж ніяк не емоційних звернень до уряду або гучних публічних заяв та нагнітання етнічного протистояння. Одещина – багатонаціональний регіон, і розпалювати ворожнечу між народами – неприпустимо», – прокоментувала ситуацію, консультант з питань комунікацій Одеського регіонального відділення Асоціації міст України Євгенія Генова.
Євгенія Генова, фото із соцмережі Facebook
В 2014-му російські шовіністи, що представляють «Руську народну лінію» виклали свою позицію, щодо українських земель Бессарабії та їхніх мешканців максимально зрозуміло. «Бессарабия слишком важный в геополитическом смысле регион, чтобы его оставить местным жителям. Хочется ошибиться, но, похоже, Бессарабию (как и Приднестровье) ожидают большие потрясения».
Біда у тім, що Болградський район прилягає до кордону з самопроголошеною Республікою Гагаузія – проросійським регіоном Молдови, що утворився у лютому 2014 року.
Передумовою створення Гагаузії були політичні чутки в середині країни про можливе об’єднання Молдови з Румунією. Натомість з’явилися озброєні загони самооборони, з вимогою провести референдум і надати гагаузам, щоб ви думали – особливий статус! Невдовзі на виборах Гагаузії перемогла проросійська кандидатка Ірина Влах. А згодом не забарився і референдум, під час якого за «зовнішнє самовизначення» та приєднання Молдови до Митного союзу, проголосувало 98.47% виборців.
Почерк Кремля в організації цих подій зрозумілий та характерний. Схема відповідає сценарію створення Придністров’я або анексії Криму. До речі, два слова про Крим: гагаузи України не соромляться просити в Путіна притулку.
Нам стало цікаво, чи є гагаузи серед одеських керманичів? Виявляється є! Й не абихто, а заступник голови Одеської обласної ради – Юрій Дімчогло.
Юрій Дмитрович відвертий у своїй прихильності до Російської Федерації: «Мы готовы поддержать новое правительство Украины, а так же евроинтеграционные процессы в стране, но не за счет дружеских и экономических отношений с Россией и Белоруссией», – заявляє чиновник. Більше того, Дімчогло впевнений, що Гагаузія (російський проект з так званим «особливим статусом»), надзвичайно потрібна Україні. Нагадаємо, ця територія впритул прилягає до Болградського району.
Одеські аналітики «бродіння» у Бессарабських степах пояснюють так: «За нашими даними, спершу планувалось ініціювати звернення до глави держави від депутатів сільради одного з бессарабських районів Одещини щодо створення “Молдовської культурної автономії”. Другим кроком, мало бути звернення до центральної влади керівництва райради, з тим же питанням-пропозицією. Однак сталось це. А саме, звернення депутатів Одеської облради до Уряду України щодо закріплення за одним із районів /Болградським, – Ред/ самостійного статусу, з можливістю його укрупнення, всупереч нормам чинного законодавства й Конституції. Зауважу, звернення направлене до українського Уряду не наприкінці осені 2016-го, як планувалось, а тільки 21 березня поточного року. Іншими словами, не все склалося у виконавців як гадалося. Недарма зазнавши невдачі, зарубіжні куратори вимушені були пропустити два перші кроки й одразу перейти до третього. Та знову трапилась “осічка”: представники молдовської діаспори, що компактно проживають у південних районах Одещини, відмовились стати співучасниками масштабної провокації під назвою «Молдавська культурна автономія» Тому, власне, й відбулась зміна орієнтирів: “Молдовську автономію” довелось замінити на “Болгарську”. Мабуть, там у них позиції міцніші, бо звернулися по старій пам’яті до Кіссе, пообіцяли широкі привілеї у бізнес-питаннях і повну недоторканність.», – так прокоментував події Вадим Лабас, керівник аналітичного відділу ГО «Оберіг» (м.Одеса).
16 березня цього року Антон Кіссе провів зустріч із Міністром оборони України, своїм земляком – Степаном Полтораком. Треба віддати належне, одним з питань, було обговорення налагодження пантонної переправи на час ремонту мосту в молдовському селі Паланки. Щоправда це вже не актуально, адже нещодавно, Молдова виділила землю на будівництво тимчасової об’їзної дороги по стратегічній трасі М-15 (коло села Паланки), на час ремонту переправи.
А наприкінці березня 2017-го, сесія Одеської обласної ради прийняла згадане одеським аналітиком рішення «Про звернення депутатів Одеської обласної ради до прем’єр-міністра України, щодо збереження Болградського району, Одеської області, як самостійної адміністративно-територіальної одиниці».
У документі зокрема йдеться про нібито «збереження району в рамках адміністративної реформи». Та все ж читаємо:
У нас виникає дуже просте запитання: «Панове депутати, а українців ви там не помічаєте? Зрештою, чи дозволяєте ви українцям, які мешкають на території Болградського району жити в Україні?
Місцеві військові з сумом пригадують, як у Бессарабії за часів Ющенка масово ліквідовувались військові частини. А нині стратегічно важливу територію, «раптом» стали оберігати підсилені загони нацгвардійців та прикордонників.
З цього приводу, ексклюзивне інтерв’ю «Кий-інфо» дав екс-голова Служби Зовнішньої розвідки України, генерал армії Микола Маломуж.
«Ще починаючи з 1995 року Закарпаття, Крим, Бессарабія вважались зонами підвищеного ризику. Ми працювали над тим, щоб поліпшити там ситуацію, однак влада нас слухала «через раз». Ось так тепер, сепаратистські настрої в Бессарабії починають «вилазити» на поверхню. І це результат провальної інформаційної, гуманітарної та адміністративної роботи влади. Я минулого року особисто проїхав всі ті регіони. Там живуть гарні люди, і вони не винні, що їх кинули напризволяще. Цим і користуються такі як нардеп Кіссе. В подібних регіонах громада буде мінімум слухати Київ, а більше звертати увагу на обіцянки місцевих «князьків». Єдине в чому вас запевняю, згідно нашої інформації, поки що жодних активних провокацій з боку Росії у Бессарабії не планується, а питання знаходиться під контролем», – Микола Маломуж, екс-Голова Служби зовнішньої розвідки України.
Парадокс ситуації полягає в тому, що переважна більшість представників «нової» влади на Одещині – це керманичі, сформовані ідеями «рускава міра». Вони більше орієнтовані на Росію, аніж на Європу.
Придністров’я, Молдова, Гагаузія, українська частина Бессарабії мають між собою тісний історичний взаємозв’язок, на чому успішно «грає» Росія.
P.S.
Ми писали цей матеріал з надією, що політики, військові та компетентні служби, таки звернуть увагу на українську Бессарабію, поки не пізно.
Під час розслідування ми використовували відкриті дані аналітичної системи YouControl, Міністерства юстиції України, порталом державних послуг IGov.org.ua, та ін.Наближається чергова річниця протистояння в Одесі, коли другого травня відбулось зіткнення між прихильниками Євромайдану та проросійськими активістами. Нажаль до реального покарання винних в трагедії, схоже ще дуже далеко.
В середу 26 квітня Одеська міськрада повернула старі назви вулицям, нехтуючи законом України «Про декомунізацію». На подію вже відреагувала прокуратура. Відтак, виникає запитання, наскільки сьогодні українська Одеса є українською? Тож напередодні трагічної дати, пропонуємо поглянути ближче на перших осіб міста-героя, деяких нардепів Одеської області, проаналізувати: чи не відтінені раптом їхні дії «колорадським забарвленням». А також дізнатись, чому політики півдня підливають масло у вогонь.
Попереду висновки про те, до яких наслідків це може призвести, ексклюзивний коментар екс-голови Служби зовнішньої розвідки України Миколи Маломужа та провідних одеських аналітиків.
Читайте. Гарантуємо, буде цікаво.
«Сьогодні почались змагання за майбутнє президентське крісло. Політики зайняті виключно цим. А в цей час сектор безпеки використовується в політичних іграх. Росія це чудово розуміє, більше того, в Кремлі знаються на недосконалості наших законів про децентралізацію, на чому й не проти зіграти. Якщо на Одещині раптом оголосять якусь псевдо республіку, «розгребти» це буде вкрай важко. Адже Росія почне верещати «фашисти убівают», а Європа говоритиме «про права нацменшин», – Андрій Дацюк, кандидат політологічних наук, доцент кафедри національної безпеки НАДУ при Президентові України.
Андрій Дацюк, к.н.д. політологічних наук доцент кафедри нацбезпеки НАДУ
Нагадаємо, 2 травня 2014 року тітушки-антимайданівці напали на проукраїнських учасників маршу, після футбольного матчу. Тоді померло двоє людей. Згодом праві сили дали реванш, що призвів до пожежі в будинку профспілок міста Одеси. Остаточну кількість загиблих досі ніхто не назвав. Подейкують, що станом на 4 травня загинуло близько 46-ти осіб. Беззаперечним є факт, що серед учасників бійки були громадяни Російської Федерації, адже в ході розслідувань кілька з них було притягнуто до відповідальності.
Проте, не забуваймо, що тодішня прокуратура Одеси та керманичі міліції заперечували участь росіян. Правоохоронці наполягали на тому, що вони не дозволяли антимайданівцям напасти на мирну ходу. Та згодом журналісти опублікували відео де чітко видно, що позаду силовиків стояли озброєні люди, яким міліція не перешкоджала, а радше навпаки – сприяла.
До того ж, потім одеська влада відпустила 67 затриманих проросійських активістів, а начальник Одеської міліції Дмитро Фучеджі, якого запідозрили у співпраці з сепаратистами, втік у Придністров’я. Тож до дій міліції, що мала забезпечувати порядок того сумного 2 травня 2014-го, більше запитань, аніж відповідей.
Фото: Фучеджі позаду стріляючого сепаратиста
Українці, зокрема одесити, здається давно видихнули з полегшенням, мовляв, немає жодних загроз їхньому спокою. Але така позиція дещо помилкова. На підтвердження, наведемо факт участі нинішнього Одеського міського голови Геннадія Труханова в антимайданівському мітингу 2015 року (що аж ніяк не свідчить про його «проєвропейськість») та вислови, якими нинішній міський голова таврував Революцію Гідності. Виходить, керманич Одещини ще той «фрукт», але до нього ми повернемось трохи згодом.
Саме час звернути увагу на Бессарабію. Більша її частина, історично, належить території сучасної Молдови. В українську частину регіону пролягла стратегічна траса М-15, що сполучає 7 районів і 5 портів. Ще минулого року ця траса перебувала в катастрофічному стані. Тендер на її ремонт виграла компанія ТОВ «Ростдорстрой», співвласником якої є Юрій Шумахер, що став депутатом Одеської міської ради від партії «Довіряй справам», мера Одеси Геннадія Труханова. Керманичем компанії місцеві ЗМІ називають нардепа Антона Кіссе. Його вотчина – Бессарабія.
На «випадкові» збіги , звісно, ніхто не звернув уваги.
Фото: Антон Кіссе
Кіссе – колишній фізрук, що «піднявся» на керівні посади у 90-х, нині президент Асоціації спортивної боротьби Одеської області. Він один з 148 нардепів, який в червні 2013 року, поставив свій підпис під зверненням до польського Сейму, з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом. Вже тоді українські експерти називали дії народних обранців, не інакше, як державною зрадою, приниженням нації та провокацією проти власного народу. До речі, саме «спортсменів» Кіссе (антимайданівських тітушок) одеські активісти звинувачують у нападі на ходу патріотів, що сталася 2 травня 2014 року.
Однак в ході розслідування, яке ставило за мету притягнути винних до відповідальності, підопічних Кіссе до уваги не взяли. Більше того, той очолив парламентську комісію по розслідуванню трагічної події, і «вправно» звітував про хід його виконання. А менше року тому, відомий лобіст інтересів сусідніх держав, нардеп від Бессарабії Антон Кіссе, закликав за відновлення торгівлі із Росією.
Судячи з усього, нардеп часу не витрачає. У Верховній Раді та на власному сайті робить закиди, що межують з поняттям сепаратистські настрої. Приміром такі: «в …последние годы руководство и жители района тверды в своих намерениях сохранить Болградский район как отдельную административно-территориальную единицу». Подібні заяви Антон Кіссе робив неодноразово. Відтак, агенція «Кий-інфо» надіслала запит до Служби безпеки України з проханням повідомити чи прийнята до уваги позиція українського політика. Проте нам відповіли, що в такій заяві, згідно ст. 110 КК України, інституція не знаходить посягань на територіальну цілісність та недоторканність України.
Натомість ситуація у південній частині Одеської області далеко не така спокійна, як хотілося. Кіссе завжди підкреслює, що у Бессарабії живуть болгари, гагаузи та інші національності, які «конче» потребують можливості самостійного адміністративного управління.
Що ж на це кажуть очільники сусідніх держав, нацменшини які представлені на українському півдні? Взяти хоча б Президента Болгарії. У січні 2017 року ним став колишній військовий, екс-командувач ВПС – Румен Радєв. Минулого року, під час виборчої компанії, Радєв активно пропагував автономність болгар в українській Бесарабії. Більше того, казав що Україні необхідно відновити мир з Росією! Варто сподіватись, що це був лише політичний піар, який «дивним» чином перегукується з риторикою Кремля та мріями ряду одеських чиновників!
Українські болгари теж «не сплять», організовують акції протесту, щодо утисків в Україні їхньої культури і мови. Щоправда, згідно інформації Служби безпеки, болгар там кіт наплакав. А отже, такі акції не більше ніж витівки кремлівської агентури. Найнебезпечнішою з яких, могла стати утворена й своєчасно викрита одеська сепаратистська організація «Народна Рада Бессарабії».
Однак, повернемось до розмови про життя-буття нацменшин. Ще одним предметом уваги Антона Кіссе є Болградський район. Однак цікаво те, що хоч нардеп і клопоче про Болград, як окрему територіальну одиницю, в той же час партія «Наш край», співголовою якої є Кіссе, всіляко гальмує процес децентралізації на Одещині. Аналітики та громадські активісти впевнені, що найімовірніше мета таких дій – відвернути увагу. Адже територіальне збільшення й підсилення Болградського району переважно проросійськи налаштованими представниками нацменшин – це небезпечні ігри з вогнем.
«Процес децентралізації, що триває в Україні, нерідко зіштовхується з політичними перепонами. Саме такий характер має спротив процесу об’єднання громад, який ми спостерігаємо в південних районах Одеської області. Слід відзначити, що ми знаємо про існування ініціатив у низці населених пунктів української Бессарабії про створення ОТГ (окремих територіальних громад). Однак ці ініціативи наштовхуються на серйозний спротив з боку політиків всеукраїнського рівня. Деякі партії, зокрема Наш край та Опозиційний блок, гальмують процес ухвалення перспективного плану обласною радою, а це, у свою чергу, не сприяє утворенню об’єднаних громад. Крім того, політики намагаються змістити акценти й перенести адміністративно-територіальні зміни у сферу етнічну. Мушу наголосити, що реформа децентралізації жодним чином не утискає права національних громад. Більше того, це питання вимагає конструктивного вирішення, але аж ніяк не емоційних звернень до уряду або гучних публічних заяв та нагнітання етнічного протистояння. Одещина – багатонаціональний регіон, і розпалювати ворожнечу між народами – неприпустимо», – прокоментувала ситуацію, консультант з питань комунікацій Одеського регіонального відділення Асоціації міст України Євгенія Генова.
Євгенія Генова, фото із соцмережі Facebook
В 2014-му російські шовіністи, що представляють «Руську народну лінію» виклали свою позицію, щодо українських земель Бессарабії та їхніх мешканців максимально зрозуміло. «Бессарабия слишком важный в геополитическом смысле регион, чтобы его оставить местным жителям. Хочется ошибиться, но, похоже, Бессарабию (как и Приднестровье) ожидают большие потрясения».
Біда у тім, що Болградський район прилягає до кордону з самопроголошеною Республікою Гагаузія – проросійським регіоном Молдови, що утворився у лютому 2014 року.
Передумовою створення Гагаузії були політичні чутки в середині країни про можливе об’єднання Молдови з Румунією. Натомість з’явилися озброєні загони самооборони, з вимогою провести референдум і надати гагаузам, щоб ви думали – особливий статус! Невдовзі на виборах Гагаузії перемогла проросійська кандидатка Ірина Влах. А згодом не забарився і референдум, під час якого за «зовнішнє самовизначення» та приєднання Молдови до Митного союзу, проголосувало 98.47% виборців.
Почерк Кремля в організації цих подій зрозумілий та характерний. Схема відповідає сценарію створення Придністров’я або анексії Криму. До речі, два слова про Крим: гагаузи України не соромляться просити в Путіна притулку.
Нам стало цікаво, чи є гагаузи серед одеських керманичів? Виявляється є! Й не абихто, а заступник голови Одеської обласної ради – Юрій Дімчогло.
Юрій Дмитрович відвертий у своїй прихильності до Російської Федерації: «Мы готовы поддержать новое правительство Украины, а так же евроинтеграционные процессы в стране, но не за счет дружеских и экономических отношений с Россией и Белоруссией», – заявляє чиновник. Більше того, Дімчогло впевнений, що Гагаузія (російський проект з так званим «особливим статусом»), надзвичайно потрібна Україні. Нагадаємо, ця територія впритул прилягає до Болградського району.
Одеські аналітики «бродіння» у Бессарабських степах пояснюють так: «За нашими даними, спершу планувалось ініціювати звернення до глави держави від депутатів сільради одного з бессарабських районів Одещини щодо створення “Молдовської культурної автономії”. Другим кроком, мало бути звернення до центральної влади керівництва райради, з тим же питанням-пропозицією. Однак сталось це. А саме, звернення депутатів Одеської облради до Уряду України щодо закріплення за одним із районів /Болградським, – Ред/ самостійного статусу, з можливістю його укрупнення, всупереч нормам чинного законодавства й Конституції. Зауважу, звернення направлене до українського Уряду не наприкінці осені 2016-го, як планувалось, а тільки 21 березня поточного року. Іншими словами, не все склалося у виконавців як гадалося. Недарма зазнавши невдачі, зарубіжні куратори вимушені були пропустити два перші кроки й одразу перейти до третього. Та знову трапилась “осічка”: представники молдовської діаспори, що компактно проживають у південних районах Одещини, відмовились стати співучасниками масштабної провокації під назвою «Молдавська культурна автономія» Тому, власне, й відбулась зміна орієнтирів: “Молдовську автономію” довелось замінити на “Болгарську”. Мабуть, там у них позиції міцніші, бо звернулися по старій пам’яті до Кіссе, пообіцяли широкі привілеї у бізнес-питаннях і повну недоторканність.», – так прокоментував події Вадим Лабас, керівник аналітичного відділу ГО «Оберіг» (м.Одеса).
16 березня цього року Антон Кіссе провів зустріч із Міністром оборони України, своїм земляком – Степаном Полтораком. Треба віддати належне, одним з питань, було обговорення налагодження пантонної переправи на час ремонту мосту в молдовському селі Паланки. Щоправда це вже не актуально, адже нещодавно, Молдова виділила землю на будівництво тимчасової об’їзної дороги по стратегічній трасі М-15 (коло села Паланки), на час ремонту переправи.
А наприкінці березня 2017-го, сесія Одеської обласної ради прийняла згадане одеським аналітиком рішення «Про звернення депутатів Одеської обласної ради до прем’єр-міністра України, щодо збереження Болградського району, Одеської області, як самостійної адміністративно-територіальної одиниці».
У документі зокрема йдеться про нібито «збереження району в рамках адміністративної реформи». Та все ж читаємо:
У нас виникає дуже просте запитання: «Панове депутати, а українців ви там не помічаєте? Зрештою, чи дозволяєте ви українцям, які мешкають на території Болградського району жити в Україні?
Місцеві військові з сумом пригадують, як у Бессарабії за часів Ющенка масово ліквідовувались військові частини. А нині стратегічно важливу територію, «раптом» стали оберігати підсилені загони нацгвардійців та прикордонників.
З цього приводу, ексклюзивне інтерв’ю «Кий-інфо» дав екс-голова Служби Зовнішньої розвідки України, генерал армії Микола Маломуж.
«Ще починаючи з 1995 року Закарпаття, Крим, Бессарабія вважались зонами підвищеного ризику. Ми працювали над тим, щоб поліпшити там ситуацію, однак влада нас слухала «через раз». Ось так тепер, сепаратистські настрої в Бессарабії починають «вилазити» на поверхню. І це результат провальної інформаційної, гуманітарної та адміністративної роботи влади. Я минулого року особисто проїхав всі ті регіони. Там живуть гарні люди, і вони не винні, що їх кинули напризволяще. Цим і користуються такі як нардеп Кіссе. В подібних регіонах громада буде мінімум слухати Київ, а більше звертати увагу на обіцянки місцевих «князьків». Єдине в чому вас запевняю, згідно нашої інформації, поки що жодних активних провокацій з боку Росії у Бессарабії не планується, а питання знаходиться під контролем», – Микола Маломуж, екс-Голова Служби зовнішньої розвідки України.
Парадокс ситуації полягає в тому, що переважна більшість представників «нової» влади на Одещині – це керманичі, сформовані ідеями «рускава міра». Вони більше орієнтовані на Росію, аніж на Європу.
Придністров’я, Молдова, Гагаузія, українська частина Бессарабії мають між собою тісний історичний взаємозв’язок, на чому успішно «грає» Росія.
