23 листопада рфу черговий раз атакувала Україну.
Підписуйтесь на нас у telegram
Після крайнього масованого ракетного обстрілу рф по Україні у публічному просторі “з’явилась” дисертація майора ВПС США Томаса Гріффіта на тему “Стратегічні удари по національним системам енергопостачання”, захищена в 1994 році.
Про це повідомляє Кий-інфо з покликанням на Defense Express.
У ній йдеться про те, що удари по енергетиці противника до перемоги у війні не ведуть. У ній описаний багатий фактаж на прикладах Другої світової та Корейської воєн, війни у В’єтнамі та операції “Буря в пустелі”, який показує, що рф свого не досягне, але їх кампанія ударів по інфраструктурі може виявитись значно виснажливішою, аніж ми можемо зараз собі уявити.
Майор Гріффіт переказує, що у планувальників ВПС США було багато інформації про особливості роботи енергосистеми нацистської Німеччини. Тому були ті, що виступали “за” цілеспрямовані удари по енергетиці, і ті, шо були “проти”, і друга точка зору перемога.
Стратегічна авіація ВПС США під час ударів по Третьому Рейху била в першу чергу по об’єктам військової промисловості, удари по електростанціям носили спорадичний характер. У випадку з Японією американським планувальникам одразу було ясно, що бити по енергосистемі сенсу нема, через її децентралізований характер. Основою енергетики виступали декілька сотень малих ГЕС, на теплоелектростанції припадало лише 17% влітку та 30% генерації взимку.
У дисертації наводяться приклади суперечливих даних. Спочатку планувальники ВПС США в 1941 році були впевнені, що якщо ударити по 50 електростанціям, то це “просадить” генерацію на 40%. Наприкінці 1942 року план був обмеженіший – ударити по 29 електростанціям в Рурсько-Рейнському промисловому басейні, аби на 34% скоротити виплавку чавуну в регіоні. Та виявилось, що до березня 1945 року Німеччина вільно перекривала дефіцит електрики за рахунок поставок зі Швейцарії.
Гріффіт пише, що навіть спорадичні удари по електростанціям призводили до стабільних перебоїв у роботі водогонів та каналізації. Ну а порядок цифр був таким: генерація в Німеччині – 80 млрд квт-год на рік, в Японії – лише 36 млрд квт-год на рік, в обидвох країнах на промисловість йшло аж 90% споживання електрики, на населення – лише 10%.
Під час Корейської війни ВПС США провело одну кампанію ударів по електроенергетиці Північної Кореї. На той момент КНДР мала 6 великих ГЕС, які давали 90% всієї генерації. Ці шість гідроелектростанцій американські бомбардувальники змогли “винести” лише за 4 дні червня 1952 року.
І це перший приклад, що удари по електроенергетиці до перемоги у війні не ведуть. Бо навіть якщо лише 4 днів вистачило, щоб занурити Північну Корею в блек-аут на 2 тижні, це все рівно не зупинило її військову промисловість.
Під час війни у В’єтнамі ВПС США провели дві цілеспрямовані кампанії ударів по енергетиці Північного В’єтнаму. Перша відбулась під час операції Rolling Thunder у 1967 році. Протягом 4 місяців, тобто лютого-травня 1967 року, американці змогли знищити 14 із 22 великих електростанцій В’єтнаму, але це до блек-ауту не призвело.
Наступна – у грудні 1972 року, під час операції Linebacker I, за два тижні ударів американці тоді змогли знищити одразу 90% енергетики В’єтнаму. Але блек-ауту досягти не вдалось.
Досвід операції “Буря в пустелі” Гріффіт взагалі узагальнив за принципом “а Баба Яга – проти!”. Спочатку він навів офіційні дані, що всього лише за 215 вильотів протягом січня-лютого 1991 року американська авіація змогла знищити 75% об’єктів електроенергетики Іраку. А потім написав– “коли я тоді був у полоні, в тюрмі завжди було світло, а спецслужбісти Іраку не відчували побутових незгод”.
Гріффіт наводить приклади, де переважно використовувалась тактика саме “килимових бомбардувань”, із заходом літаків у зону ППО. І при цьому він не наводив співвідношення, наскільки важкі можуть бути втрати в атакуючої сторони, що намагається “винести” електроенергетику ворога.
