Йому «допомагали» розвиватися хлопці спортивної статури. Але зазначає, зараз в Україні, майже все залишилось як і раніше. Лише спортивні костюми змінилися на краватки.
Бельгієць Патрік Геерінк приїхав до Вінниці на початку 90-х, коли ще були купони. Сподівався відкрити свій бізнес: в’язання трикотажного одягу, яким займалась його родина на батьківщині.
Обладнання привіз із Німеччини та Швейцарії. Запчастини та нитки також купував за кордоном. Ті роки згадує, як страшний сон, коли йому «допомагали» розвиватися хлопці спортивної статури. Але зазначає, зараз в Україні, майже все залишилось як і раніше. Лише спортивні костюми змінилися на краватки. Спочатку Патрік у Вінниці заснував підприємство.
Швидко зрозумів, що в українських умовах це нереально. Згорнув виробництво і залишив один цех. Каже, до цих пір не призвичаївся до нашої бюрократії та корупції.
– Доводилось і судитись, аби відстояти свої права. Щоб до тебе нормально ставились у різних структурах, для вирішення поточних виробничих питань, необхідно давати хабар. Хоча я справно платив податки, створив робочі місця.Та найбільше проблем на кордоні. Я працюю в Україні майже 30 років і тільки торік отримав вид на проживання. Я від цього втомився. Тому хочу покинути свій бізнес у Вінниці та виїхати назовсім до Бельгії. Хоча не просто здаватись, в мене зараз 15 працівників, які втратять роботу. Коли починав – було пів сотні. Кудись треба дівати верстати. Але я не хочу отримати вже третій інфаркт, – ділиться намірами підприємець.
У цеху в’яжуть переважно комплекти форми для силових структур. Допомагають безоплатно одягнути бійців АТО. Невеликі партії одягу для жінок і чоловіків реалізують на внутрішньому ринку. Є конкуренти, попит падає, бо їхня продукція не є товаром першої необхідності. Постійно дорожчають засоби виробництва. Тож останніми роками випуск продукції скоротили на 40%.
Джерело: vlasno.info http://vlasno.info/ekonomika/3/biznes/item/34216-vedennia-biznesu-u-vinnytsi-dovelo-be
