[:ru]Теневые махинации одесского таможенника[:ua]Тіньові оборудки одеського митника[:]

[:ru]

Одесская таможня была и остается финансовой черной дырой на карте Украины. Преимущества торгового порта международного значения, на черноморском побережье, были заложены еще во времена создания зоны Порто-Франко в 19 веке. С тех пор таможня и контрабанда стали значимыми источниками развития Одесской области.

Однако, сегодня можно с сожалением констатировать, что изменение названий, подчинения, как и руководства таможни, никак не повлияли на существование преступных схем. Которые, как и раньше, приводят к утечке миллионов гривен из государственного бюджета и обеспечивают не одну тысячу обслуживающего персонала Одесской таможни.

На ниве псевдо-реформирования этого фискального органа прославился и нынешний лидер оппозиционных выступлений Саакашвили. В свое время, назначенный на должность главы Одесской обладминистрации однокурсником, а ныне Президентом Украины Петром Порошенко. Но, несмотря на шумиху, которая обычно сопровождает грузинского «реформатора», результаты совершенствования работы таможни сошли на нет сразу после его отъезда из Одессы.

Да и разве можно надеяться на качественные изменения, когда все «улучшения» носят преимущественно декларативный характер. И чаще всего, заканчиваются банальной заменой руководства «своими» людьми, для более выгодного перераспределения финансовых потоков. К тому же, подобные рокировки никоим образом не затрагивают руководство на местах, которое традиционно является главным «носителем» коррупции в государственных структурах.

Просматривая декларации руководства среднего звена Одесской таможни не трудно понять масштаб псевдо-реформирования. Создается впечатление, что в реальных изменениях здесь никто не заинтересован.

Сейчас, после очередной порции «необходимых» реформ, Одесская таможня Государственной фискальной службы Украины территориально состоит из девяти таможенных постов и центра предоставления административных услуг.

Таможенный пост «Южный» Одесской таможни ДФС до его переименования в конце 2016 года назывался «Григорьевка». Именно здесь работает заместитель начальника таможенного поста – начальник отдела таможенного оформления №1 Игорь Вадимович Гульницький.

Многие руководители сменились на его памяти. Но он, как и большинство коллег-заместителей, занимает должность еще со времен Виктора Федоровича. А непосредственно в структуре Одесской таможни находится с начала двухтысячных.

Первое, что бросается в глаза при просмотре соответствующего реестра, так это наличие двух электронных деклараций Гульницького в публичном доступе за 2014 и 2016 годы.

Декларация Игоря Вадимовича за 2015 год таинственно отсутствует. По каким причинам, и как такое могло произойти «Центр медиарасследований «Булава» спросил у Национального Агентства по предотвращению коррупции. Туда мы направили отдельное заявление.

Сами же, в процессе анализа деклараций Гульницького, обнаружили интересную закономерность. Именно в сентябре 2015 года, чиновник внезапно приобрел в частную собственность недвижимое имущество на общую сумму 2.595.291,00 гривен, а именно:

– Жилой дом, с хозяйственными постройками (регистрационный номер 572922851237), общей площадью 640 кв.м по адресу: Одесская обл., Овидиопольский р-н, село Мизикевича (ныне Лиманка), улица Мастерская, ж/м «Черноморка», дом 1 / 15. Стоимость дома по данным декларации – 2.373.529,00 гривен.

– Земельный участок (регистрационный номер 572873051237, кадастровый номер 5123755800:02:007:0020) площадью 1085 кв.м по адресу: Одесская обл., Овидиопольский р-н, село Мизикевича (ныне Лиманка), улица Мастерская, ж/м « Черноморка », дом 1/15. Стоимость участка по данным декларации – 221.762,00 гривен.

По данным ресурса Google Maps, земельный участок с не маленьким домиком находится в пригороде Одессы, недалеко от побережья Черного моря. Загородное поместье господин Гульницький оформил на себя и свою дочь Гульницькую (Кириллову) Алену Игоревну, которая работает ведущим специалистом в территориальном отделе миграционной службы Украины в Одесской области. Кто-то сомневался?

Интересным оказался и ответ на вопрос, позволяло ли состояние чиновника приобрести недвижимость на более чем 2,5 миллиона гривен? Просматривая декларацию за 2014 год, начинаешь понимать возможные причины отсутствия электронной декларации за 2015 год. Ведь никакого состояния, кроме годовой зарплаты в 85 000 гривен, за 2014 год чиновником задекларировано не было.

Очевидно, в 2015 году господин Гульницький настолько разбогател, что решил свой успех не декларировать, чтобы не сглазить. Потому что кроме упомянутой нами недвижимости, в 2016 году, им было задекларированы еще и наличные средства в размере 150 000 гривен и 15 000 долларов США.

Вопрос о признаках незаконного обогащения в непрозрачной деятельности Игоря Вадимовича, мы оставим на рассмотрение Национального антикоррупционного бюро Украины. Куда юридическим отделом «Центра медиарасследований «Булава» было направлено соответствующее заявление о совершении коррупционного преступления.

Но в истории приобретенной в 2015 году недвижимости, нас заинтересовала еще одна важная деталь – арест наложенный 14 марта 2017 на дом и земельный участок, в соответствии с постановлением Киевского районного суда Одессы, от 1 марта 2017 по делу № 520/2572/17.

Как оказалось, арест был наложен по ходатайству владельцев, то есть господина Гульницького и его дочери. Но возникает вопрос, зачем владельцам арестовывать свое имущество? А дело вот в чем. Оказывается, в далеком 2008 году, на пике популярности потребительских кредитов, тогдашний владелец недвижимости, выступил поручителем при получении кредита на сумму 750 000 долларов США в «ВТБ Банк», сроком на 10 лет, и в виде залога передал банку указанный выше дом и земельный участок в ипотеку.

В 2009 году грянул кризис, долларовый кредит стал для должника непомерным бременем. Поэтому к 2015 году общая сумма долга выросла до размеров астрономического $1000000 долларов США. То есть банк имел возможность забрать в собственность или продать дом и земельный участок, находящиеся в ипотеке. Но здесь, в который раз, в дело вмешались загадочные обстоятельства.

9 февраля 2015 года ипотечный запрет был снят на основании несуществующего в природе судебного решения, а уже 12 февраля неизвестный нам поручитель быстро перепродал недвижимость третьему лицу. Которое, в свою очередь, 11 сентября 2015 года снова продало дом и земельный участок Игорю Вадимович Гульницькому и его дочери.

Насколько добросовестным приобретателем недвижимости является господин Гульницький – установит суд. Но количество загадочных дел, которые витают вокруг его личности, начинает поражать.

Но еще больше нас удивила девятикомнатная квартира в центре Одессы, площадью 197 квадратных метров, долю в которой, Игорь Вадимович упорно забывает декларировать во всех своих декларациях начиная с 2013 года.

Согласно данным открытых государственных реестров, квартира № 5 по улице Княжеской в ​​Одессе с 9 ноября 2013 находится в общей долевой собственности Гульницького Игоря Вадимовича. Ориентировочная стоимость аналогичной квартиры в центре Одессы составляет 4.000.000,00 гривен.

Вопрос отсутствия в декларациях указанной доли в масштабном объекте жилой недвижимости мы опять же передаем на рассмотрение антикоррупционных органов. Декларирование Гульницьким недостоверной информации для нас является совершенно очевидным фактом.

Самое интересное, что с 10 декабря 2014 по 23 августа 2015 Игорь Вадимович проходил углубленную проверку предусмотренную Законом Украины «Об очистке власти» с обязательным исследованием деклараций. Господин Гульницький собственноручно писал заявление о ее проведении и даже добавлял копию декларации за 2013 год.

Однако, 9 месяцев проверок, десятки запросов и кропотливый труд руководства Одесской таможни ДФС по проверке самих себя, неожиданно обнаружил, что у Гульницького Игоря Вадимовича все  в порядке.

Доля в девятикомнатная квартире, которая числится в открытых реестрах, но отсутствует в декларациях, успешно … не была найдена. А значит качество так называемых «проверок» – не заставляет сомневаться.

Какие проверки такая и «очистка», какая «очистка», такие и чиновники. Это касается абсолютно всех структур Украины в которых 90% руководителей среднего звена являются успешными носителями коррупционной составляющей еще со времен Леонида Даниловича Кучмы. А имитационные «очистки» их немного смущают, однако, нисколько не пугают.

Напоследок, хотим добавить, что 15 мая этого года в Одесскую таможню ДФС назначен новый руководитель – Александр Власов. Ранее он возглавлял спецподразделение ДФС «Фантом» и «Черную Сотню» (Межведомственный целевой центр по предотвращению и выявлению нарушений таможенного законодательства). Власов победил в конкурсе результаты которого были известны еще до его начала. А значит можно предположить, что конкурс был проведен на уровне спланированных заранее «очисток» и «проверок». Следовательно, надежда на позитивные сдвиги в загадочной таможенной гавани Одесской является несколько преждевременной.

[:ua]

Одеська митниця була і залишається фінансовою чорною дірою на мапі України. Переваги торгового порту міжнародного значення, на чорноморському узбережжі, були закладені ще за часів створення зони Порто-Франко у 19 сторіччі. Відтоді митниця і контрабанда стали впливовими джерелами розвитку Одещини.

Однак, сьогодні можна з жалем констатувати, що зміна назв, підпорядкування і керівництва митниці, ніяк не вплинули на існування злочинних схем. Які, як і раніше, призводять до витоку мільйонів гривень з державного бюджету та забезпечують не одну тисячу обслуговуючого персоналу Одеської митниці.

На ниві псевдо-реформування означеного фіскального органу прославився і нинішній лідер опозиційних промов Міхеіл Саакашвілі. Свого часу, призначений на посаду голови Одеської обладміністрації однокурсником, а нині Президентом України Петром Порошенком. Але попри величезну кількість галасу, що зазвичай супроводжує грузинського «реформатора», результати удосконалення роботи митниці зійшли нанівець одразу після його від’їзду з Одеси.

Та й хіба можна сподіватись на якісні зміни, коли усі «покращення» носять переважно декларативний характер. Бо найчастіше закінчуються банальною заміною керівництва «своїми» людьми, з метою вигідного перерозподілу фінансових потоків. До того ж, подібні рокіровки жодним чином не зачіпають керівництва на місцях, яке традиційно і є головним «носієм» корупції у державних структурах.

Переглядаючи декларації керівництва середньої ланки Одеської митниці не важко зрозуміти масштаб псевдо-реформування. Складається враження, що у реальних змінах тут ніхто не зацікавлений.

Нині, після чергової порції «необхідних» реформ, одеська митниця Державної фіскальної служби України територіально складається з дев’яти митних постів та центру надання адміністративних послуг.

Митний пост «Південний» Одеської митниці ДФС до його перейменування наприкінці 2016 року мав назву «Григорівка». Саме тут працює незмінний заступник начальника митного поста – начальник відділу митного оформлення №1 – Ігор Вадимович Гульницький.

Чимало керівників змінилося на його пам’яті. Адже він, як і більшість колег-заступників, впевнено обіймає посаду ще з часів Віктора Федоровича. А безпосередньо в структурі Одеської митниці перебуває від початку двотисячних.

Перше, що впадає в око при перегляді реєстру декларацій, так це наявність двох електронних декларацій Гульницького у публічному доступі за 2014 та 2016 роки.

Декларація Ігоря Вадимовича за 2015 рік таємничо відсутня. З яких причин, та як так могло статися, «Центр медіарозслідувань «Булава» запитав у Національного Агентства з питань запобігання корупції. Туди ми спрямували окрему заяву.

Самі ж, в процесі аналізу декларацій Гульницького, виявили цікаву закономірність. Саме у вересні 2015 року, чиновник раптово набув у приватну власність нерухоме майно на загальну суму 2.595.291,00 гривень, а саме :

Житловий будинок, з господарчими спорудами (реєстраційний номер 572922851237), загальною площею 640 кв.м за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Мізікевича (нині Лиманка), вулиця Майстерська, ж/м «Чорноморка», будинок 1/15. Вартість будинку за даними декларації – 2.373.529,00 гривень.

Земельну ділянку (реєстраційний номер 572873051237, кадастровий номер 5123755800:02:007:0020), площею 1085 кв.м за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Мізікевича (нині Лиманка), вулиця Майстерська, ж/м «Чорноморка», будинок 1/15. Вартість ділянки за даними декларації – 221.762,00 гривень.

За даними ресурсу Google Maps, земельна ділянка із чималим будиночком знаходиться в передмісті Одеси, неподалік від узбережжя Чорного моря. Заміський маєток пан Гульницький оформив на себе та свою доньку Гульницьку (Кириллову) Альону Ігорівну, що працює провідним спеціалістом у територіальному відділі міграційної служби України в Одеській області. Хто б сумнівався?

Та найцікавішою виявилася відповідь на питання, чи дозволяли статки чиновника придбати нерухомості на більш ніж 2,5 мільйони гривень? Переглядаючи декларацію за 2014 рік, починаєш розуміти можливі причини відсутності е-декларації за 2015 рік. Адже жодних статків, крім річної зарплатні у 85 тисяч гривень, за 2014 рік чиновником задекларовано не було.

Вочевидь, у 2015 році пан Гульницький настільки збагатився, що вирішив успіх не декларувати, щоб не наврочити. Бо крім згаданої нами нерухомості, у 2016 році, ним було задекларовано ще й готівкові кошти у розмірі 150 тисяч гривень та 15 тисяч доларів США.

Питання про ознаки незаконного збагачення через непрозору діяльність Ігоря Вадимовича, ми залишимо на розгляд Національного антикорупційного бюро України. Куди юридичним відділом «Центру медіарозслідувань «Булава» було скеровано відповідну заяву про вчинення корупційного злочину.

Але в історії набутої у 2015 році нерухомості, нас зацікавила ще одна принципова деталь – арешт накладений 14 березня 2017 року на будинок та земельну ділянку відповідно до ухвали Київського районного суду Одеси, від 01 березня 2017 року у справі №520/2572/17.

Як виявилося, арешт було накладено за клопотанням власників, тобто пана Гульницького та його дочки. Але виникає питання, навіщо власникам арештовувати своє майно? А справа от у чому. Виявляється, у далекому 2008 році, на піку популярності споживчих кредитів, тодішній власник нерухомості, виступив поручителем при отриманні кредиту на суму 750 тисяч доларів США у «ВТБ Банк», строком на 10 років, та у вигляді застави передав банку вказаний вище будинок та земельну ділянку у іпотеку.

В 2009 році грянула криза, доларовий кредит став для боржника непомірним тягарем. Тому до 2015 року загальна сума боргу зросла до розмірів астрономічних $1000000 доларів США. Тобто банк мав би набути у власність або продати будинок та земельну ділянку, що перебували в іпотеці. Але тут, вкотре, у справу втрутилися загадкові обставини.

9 лютого 2015 року іпотечну заборону було знято на підставі неіснуючого в природі судового рішення, а вже 12 лютого невідомий нам поручитель швиденько перепродав нерухомість третій особі. Яка в свою чергу, 11 вересня 2015 року знову продала будинок та земельну ділянку Ігорю Вадимовичу Гульницькому та його дочці.

Наскільки добросовісним набувачем нерухомості є пан Гульницький встановить суд, але кількість загадкових справ, що крутяться навколо його особистості починає вражати.

Та ще більше нас вразила дев’ятикімнатна квартира у центрі Одеси, площею 197 квадратних метрів, частку в якій, Ігор Вадимович уперто забуває декларувати в усіх своїх деклараціях починаючи з 2013 року.

Відповідно до даних відкритих державних реєстрів, квартира № 5 по вулиці Князівській в Одесі з 9 листопада 2013 року перебуває у спільній частковій власності Гульницького Ігора Вадимовича. Орієнтовна вартість аналогічної квартири у центрі Одеси становить 4.000.000,00 гривень.

Питання відсутності у деклараціях вказаної частки в масштабному об’єкті житлової нерухомості ми знову ж таки передаємо на розгляд антикорупційних органів. Декларування Гульницьким недостовірної інформації є абсолютно очевидним фактом.

Найцікавіше, що з 10 грудня 2014 року по 23 серпня 2015 року Ігор Вадимович проходив поглиблену перевірку передбачену Законом України «Про очищення влади» з обов’язковим дослідженням декларацій. Пан Гульницький власноруч писав заяву про її проведення та навіть додавав копію декларації за 2013 рік.

Однак, 9 місяців перевірок, десятки запитів та копітка праця керівництва Одеської митниці ДФС по перевірці самих себе, несподівано виявили, що у Гульницького Ігоря Вадимовича все добре.

Частку у дев’ятикімнатній квартирі, що обліковується у відкритих реєстрах, але відсутня у деклараціях, успішно …не було знайдено. А отже якість так званих «перевірок» – зрозуміла.

Які перевірки таке і очищення, яке очищення, такі і чиновники. Це стосується абсолютно усіх владних структур України в яких 90% керівників середньої ланки є успішними носіями корупційної складової ще з часів Леоніда Даниловича Кучми. А усі імітаційні «очищення» їх трохи бентежать, проте, анітрохи не лякають.

Наостанок, слід додати, що 15-го травня цього року, Одеська митниця ДФС отримала нового керівника  — Олександра Власова. Раніше він очолював спецпідрозділ ДФС «Фантом» і «Чорну Сотню» (Міжвідомчий цільової центр із запобігання та виявлення порушень митного законодавства). Власов переміг у конкурсі результати якого були відомі ще до його початку. Можна припустити, що конкурс було проведено на рівні спланованих заздалегідь «очищень» та «перевірок». А отже сподівання на позитивні зрушення у загадковій митній гавані Одещині є дещо примарливими.

[:]