Суддівсько-прокурорська династія

Коли знайомишся з суддями ближче, складається враження що вони уникають людей інших професій. А живуть усі разом в казковій країні суддів, одружуються, народжують дітей, і замість колискової співають їм Кримінальний кодекс України. Потім діти виростають та змінюють батьків у суддівських кріслах, а зі звичайними смертними пересікаються лише під час роботи у залі суду. Династія Бойко-Божок-Потильчак лише один з прикладів такого союзу.

Започаткував цю династію Віталій Федорович Бойко, юрист і дипломат, екс-голова Верховного суду України, колишній Поважний Посол нашої країни у Республіці Молдова та колишній Міністр юстиції України. До речі у 2009 році, незважаючи на свій поважний вік (тоді йому виповнилося 72), він очолив Вищу кваліфікаційну комісію суддів.

Віталій Федорович неодноразово приймав доленосні для нашої держави рішення і завдяки йому ми знаємо Україну такою, якою вона є зараз. Саме він скасував усі судимості президента-втікача Віктора Януковича у 1978 році, і врятував від повторного арешту Юлію Тимошенко у 2001-му.

ЗМІ називають пана Бойка одним з найавторитетніших суддів України. І факти це підтверджують, особливо, коли мова заходить про родинні зв’язки.

  

Справа у тім, що у Віталія Федоровича є дві доньки Наталія та Лариса. Їх обох колишній суддя часто згадує у інтерв’ю та вочевидь сильно ними пишається. Старша Наталія за словами її батька – адвокат, а молодша Лариса працює у банківській сфері. Єдиний не юрист у родині Бойків – це дружина судді Еліна Михайлівна, яка колись працювала лікарем. Заміж суддівські доньки, як і очікувалося, вийшли за чоловіків так чи інакше пов’язаних з суддівством – екс-суддю та суддівського сина.

Зять-суддя та онук-прокурор

Наталія Віталіївна Бойко нині дружина екс-судді Верховного суду України Олександра Івановича Потильчака. У відставку він пішов у 2016-му, пропрацювавши на відповідальній посаді 14 років. До речи, наш герой, пан Бойко, залишив посаду Голови Верховного суду України у 2002 році, коли його зять Олександр Потильчак тільки став до роботи в апараті найвищого судового органу. Тож ситуація виглядає так, начебто Віталій Федорович пішов з посади лише будучи впевненим, що принаймні одна людина у родині буде працювати суддею у Верховному суді, про всяк випадок.

У подружжя Потильчаків двоє синів – Антон та Олександр. І обидва вирішили присвятити себе адвокатурі, щоб не підводити династію.

Чи зміг би їхній батько обійняти посаду судді Верховного суду України самостійно – велике питання. Бо у лютому 2017 року він провалив тест під час конкурсу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. І не просто провалив, а склав його найгірше з усіх претендентів: його результат 35,25 балів з 90 можливих. Дивно, що за 14 років стажу у Верховному суді він так і не зміг набути досвіду та компетентності, щоб правильно відповісти хоча б на половину питань. І це враховуючи, що у 2015 році Олександр Іванович захистив кандидатську з юридичних наук, про що хвалився на своїй сторінці у Facebook.

Декларація старшого Потильчака за 2016 рік, нагадує щорічну е-декларацію типового корупціонера. У 2002-му його родина купила ділянку у Києві за 400 гривень. У недалекому 2014-му році придбала квартиру за 17 гривень. А у 2015-му, судячи з е-декларацій, купила сину автомобіль, на гроші незрозумілого походження.

Загалом у власності подружжя Потильчаків у 2016 році було дві квартири, садовий будинок, офіс, три земельні ділянки у Києві, ще дві ділянки у селі Вишеньки і житловий будинок у селищі Козин, який екс-суддя Олександр Іванович Потильчак не вказав у декларації.

Схоже на те, що його дружина Наталія Віталіївна «знається» на укладанні вдалих угод. У 2002 році вона зуміла купити у Києві згадані нами дві земельні ділянки, площею близько 560м² кожна, заплативши за одну 400 гривень, а за іншу – 1000 грн. А у 2014 році пані Наталія разом із своїм старшим сином Антоном Олександровичем Потильчаком, придбала за 17 гривень столичну квартиру площею 82 квадрати.

Зараз Наталія надає в оренду садовий будинок, і оскільки суддівським родичам не годиться контактувати з простим людом, її орендар – начальник відділу у Державній фіскальній службі України Дмитро Олексійович Зайцев.

Антон старший син Олександра Потильчака і одночасно онук екс-голови Верховного суду України Віталія Бойка, у 2014 році, нетривалий час обіймав посаду прокурора у Бориспільській міжрайонній прокуратурі Київської області. Зараз він працює у Національній школі суддів: викладає та вчить суддівському ремеслу. І враховуючи досвід його родичів має робити це віртуозно.

Молодший син Потильчаків Олександр Олександрович навчається на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, одного з найпрестижніших ВУЗів України. Втім, судячи зі шкільного табелю, який екс-суддівський син виклав у себе в Instagram, його успішність у старших класах була м’яко кажучи низькою. Пересічний абітурієнт вступити з такими оцінками до Університету навряд чи зможе, але у чарівній країні суддів все можливо.

У 2015 році батьки купили сину Олександру Volkswagen Golf 2010, хоча їхні доходи, судячи з декларації судді Потильчака, не дозволяли їм цього зробити. А на себе подружжя Потильчаків задекларувало 2 автівки: «Lexus RX -350» на Наталію та «Acura MDX» на екс-суддю Олександра Івановича Потильчака.

Сваха-суддя та зять-помічник депутата

Молодша донька Віталія Бойка – Лариса, також вибрала собі чоловіка зі світу працівників Феміди – Романа Янковського. Згідно інформації в Інтернет, він чи його повний тезка, був помічником трьох різних народних депутатів на громадських засадах, а зараз займається адвокатською практикою. У мережі не вказані його контакти, і тому зв’язатися та запропонувати пану Янковському роботу неможливо. Відгуків про адвокатську діяльність чи реклами його послуг також немає.

Втім Роман Олексійович заможна людина. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно показав, що у нього є 2-ва будинки, квартира в Ялті та авто «Mercedes-Benz». А цікавий він насправді не завдяки власним успіхам, а завдяки своїй матері Валентині Степанівні Божок, яка до 2016 року працювала суддею Вищого господарського суду України.

Колишня суддя Валентина Степанівна – людина, про яку нічого поганого ЗМІ майже не друкували. А ось хорошого написано вдосталь.

Зазвичай регіональні ЗМІ переповідали про екс-суддю у найкращих традиціях кавказьких повчальних тостів: «У кабінеті Валентині Степанівни на одній із картин зображено дерево, що росте на вершині гори. Йому важко зростати його гнуть вітри, але воно все одно тягнеться вгору – до сонця. Так і Валентина Степанівна йде по життю з піднятою головою і відкритим серцем».

Суддею Вищого господарського суду Валентина Степанівна стала у 2001 році, коли її впливовий сват Віталій Федорович Бойко, ще займав посаду Голови Верховного суду України. До цього вона працювала спочатку у Генеральній прокуратурі, а потім суддею судової колегії у Вищому господарському суді. Як тільки пані Валентину було призначено безстроковим суддею цього відомства (нагадаємо воно вважається найбільш корумпованим) вона почала натхненно витрачати гроші.

Зараз, згідно її декларації за 2016 рік, у володінні Валентини Божок численні маєтки, будинки, квартири і пафосний «Lexus RX-350» чорного кольору. Точнісінько такий самий, як і у її родички, доньки Віталія Бойка, вищезгаданої Наталії Потильчак.

У селі Козин, де чоловік пані Наталії забув задекларувати одну земельну ділянку, Валентина Божок володіє одразу двома, площею 733м² та 900м², а ще дачним будинком площею 248м². Вартість маєтку екс-суддя оцінила у 1,5 мільйони гривень.

Найімовірніше родинні зв’язки дали Валентині Степанівні певний імунітет у суддівських справах. У ЗМІ є згадка про випадок, коли пані Божок винесла у залі суду один вирок, а через декілька днів змінила його на інший і зробила вигляд, ніби нічого не трапилося. Найцікавіше те, що скаржитися на суддю можна було лише до Вищої кваліфікаційної комісії, яку на той час очолював її сват Віталій Бойко.

Судячи з усього, ця екс-суддівська династія, типовий приклад кумівства у владних структурах в Україні. А кожна наступна суддівська родина вважає себе вищою за закон, який має відстоювати. І справді, навіщо дотримуватися якихось правил, коли не хтось, а твій найближчий родич буде вирішувати, будеш ти покараний чи ні?