Щедрий вечір Старого Нового року: згадати все

Нині для більшості з нас Старий Новий рік – це лайт-версія світського Нового Року. 14 січня ми по другому колу передивляємось комедії з Сантою, піднімаємо догори палець під вітаннями у Facebook, а найстійкіші вдруге кришать тазик олів’є. Натомість ми вирішили дізнатися, як українці святкували цей день раніше. Без мандаринів та наляканих петардами домашніх тварин.

Ритуальний стіл

Ритуальний стіл на Новий рік – священна українська традиція у якій немає нічого поганого. До того ж приводів для пишного столу  більш ніж удосталь. На 13-14 січня припадає одразу кілька  християнські свята: Новий рік за старим стилем, день пам’яті преподобної Меланки та свято Василя  – ім’я яке київський князь Володимир отримав при хрещенні.

Проте, святкування цими днями було скромнішим, ніж на Різдво або Хрещення господнє. Стіл був багатим, але на ньому обов’язково траплялися і простенькі страви. Що не дивно, адже самі знаємо, як після новорічної та різдвяної об’їдалівки організм вимагає легеньких супів та вівсянки.

Результат пошуку зображень за запитом "старий новий рік"

Господарська магія

Кожного року одне й те саме. Обіцяємо собі  перестати їсти у фаст-фуді, припинити курити, вивчити португальську, завершити ремонт, чи бути добрішим (необхідне підкреслити).  Раніше все робилося не так. Дав слово привчити до роботи молодого коня, іди у новорічну ніч і привчай. А називалося це господарською магією.

Результат пошуку зображень за запитом "Зима у західній Україні"

Запрягали 13 січня не лише молодих коней, а ще й волів. Існувало повір’я, що худобу потрібно братися привчати обов’язково з цього дня. У деяких карпатських селах  в цей день існувала традиція підв’язувати дерева солом’яними перевеслами чи вовною. Вірування виявилось дуже корисним, адже такі дії допомагали фруктовим деревам перенести морози.

Новорічна ялинка

Це зараз ялинка – новорічна традиція світового масштабу, як і післяноворічні ялинкові голочки у килимі. Але для традицій українців зелена красуня не характерна. Її запозичили у німців, які додумались прикрашали ялинку ще у 17 сторіччі. Натомість українські господині робили так званих «павучків».

«Різдвяний павук» – традиційна прикраса оселі в Україні на новорічні свята. Його  вважають символом Всесвіту. Зроблений з солом’яних трикутників «павук» вважався  не просто прикрасою, а був гармонізатором простору. Здавна прикрасу підвішували у хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки кругообігу повітря – через вхідні двері та розпеченої печі – великий «павук» разом з прикріпленими до нього близнюками повертався на усі боки. Вірили, що той хто постоїть під новорічно-різдвяним «павучком» отримає позитивну енергію космосу.

Ще за однією версію новорічна ялинка нагадує українське весільне гільце, традиційне на заході України.  Його виготовляли з крислатих гілок сосни або ялинки до весілля і прикрашали. У висоту воно було близько метру та трохи нагадувало новорічну ялинку. Можливо звичаї вити гільце та прикрашати ялинку спорідненні і з’явилися у часи коли різдвяна та весільна традиції складали неподільне ціле.

Справжнє українське привітання

Щедрування – давня народна, дохристиянська  традиція . Коли хлопчики та дівчата на 13 січня ходили до родичів та односельців з побажаннями – це називалося «меланкуванням», на честь преподобної римлянки Меланії.

Щедруванням не нехтують і сьогодні, адже це чудова альтернатива поздоровленням у соціальних мережах. Більше того ця традиція має свій приємний бонус – свіжий колір обличчя у порівняні з тими, хто святкував Щедрий вечір у чотирьох стінах.