В ЄС все активніше говорять про водень для переходу на «зелену» енергетику. Саме він здатний замінити газ, вугілля та інші енергоносії. У виграші може виявитися і Україна.
Українська газотранспортна система виявилася в підвішеному стані. США і Німеччина домовилися про завершення будівництва газопроводу «Північний потік – 2».
Після введення його в експлуатацію Росія теоретично зможе обходитися без української «труби». Україна ризикує втратити статус транзитера природного газу з 2024 року, коли закінчується термін дії контракту між Києвом і Москвою. Але завдяки кардинальному реформуванню енергетичного сектора в ЄС для української ГТС відкриваються нові можливості.
Зокрема, мова йде про плани переходу на «зелений» водень. Розроблена на 30 років Європейська воднева стратегія передбачає вже у 2024 році виробництво водню в обсязі до одного мільйона тонн на рік. DW з’ясовувала, чи можна транспортувати через українську газотранспортну систему водень замість газу, що для цього потрібно і хто в Україні планує виробляти «зелений» водень.
Партнерство ЄС і України
У 2020 році ЄС представила водневу стратегію, яка передбачає широке використання так званого «зеленого» водню. Щоб бути «зеленим», водень повинен проводитися коштом поновлюваних джерел енергії, наприклад, енергії вітру або сонця. В цілому європейці збираються інвестувати в «зелений» водень від 180 до 470 мільярдів євро до 2050 року. Таким чином в ЄС хочуть досягти кліматичної нейтральності – щоб викиди парникових газів в атмосферу не перевищували того обсягу, який поглинається екосистемою.
В якості одного з ключових партнерів для реалізації цих планів ЄС розглядає Україну. Європа розраховує, що в Україні до 2030 року буде побудовано до 10 гігават потужностей для виробництва «зеленого» водню. Конкретики, правда, поки мало. Більш предметними представляються домовленості між Україною і Німеччиною.
Минулого року країни підписали угоду про енергетичне партнерство, одним з елементів якого є розвиток водневої енергетики. Україна може отримати частину з 2,8 мільярда євро інвестицій, які Німеччина планує виділяти на водневі проєкти за кордоном.
Коштовна модернізація
Така зацікавленість в Україні пояснюється її ресурсами для виробництва і наявністю газотранспортної системи, яка може бути використана для транспортування водню, зазначає в розмові з DW президент енергетичної асоціації «Українська воднева рада» Олександр Репкін.
«В Україні є чотири області з достатніми ресурсами, щоб забезпечити «зеленим» воднем всю Європу: Запорізька, Херсонська, Дніпропетровська і Одеська. Південні області мають доступ до ГТС. Це перший шлях, яким можна транспортувати водень до Європи. Другий – водний шлях, по Дунаю », – говорить він.
Втім, замінити газ на водень в ГТС не так просто, як здається на перший погляд. Причина – швидка корозія металу, пояснює директор центру дослідження енергетики Олександр Харченко. «Звичайну газову трубу малого тиску водень роз’їдає за кілька годин. Трубу високого тиску – за місяці. Для його прокачування труби зсередини можна обшити кевлар, але він дуже дорогий. Вартість обшивки ГТС довжиною в три тисячі кілометрів буде коштувати мільярди доларів», – додає експерт.
Чи доцільно взагалі вкладати кошти в модернізацію ГТС, сказати важко, адже поки не існує ринку цього енергоносія, вважає Харченко. «Поки є тільки приблизні обсяги споживання. Я не бачу черги інвесторів у виробництво водню. Причина – ніхто не знає, скільки він буде коштувати через 10 років, і тому незрозуміло, як повертати інвестиції», – говорить експерт.
Водневі плани українських компаній
З іншого боку, вже зараз деякі компанії налагоджують виробництво «зеленого» водню в Україні. Зокрема, створена в червні 2020 компанія «Водень України» для будівництва заводу вибрала південну частину області біля міста Рені, де вже купила земельну ділянку, розповів DW гендиректор компанії Ярослав Кріль.
«Паралельно німецька компанія робить нам преТЕО проекту. Потім будуть переговори з фінансовими установами по залученню коштів та розробка проєктної документації. Я сподіваюся, що на початку 2022 ми вже приступимо до будівництва заводу і сонячної електростанції», – говорить він. За словами Кріля, розглядається кілька шляхів збуту: заводи поруч, транспортування в ЄС водним транспортом по Дунаю і транспортування через ГТС.
Можливість розвивати виробництво «зеленого» водню не виключає і компанія ДТЕК. Але жодного проєкту, який економічно можливо реалізувати без грантової або фінансової підтримки держави та інших компаній, поки немає, зазначив в інтерв’ю DW директор з інновацій ДТЕК Емануеле Вольпе. «У пріоритеті – потенційні пілотні проєкти в рамках німецько-українського енергетичного партнерства, які можливо реалізувати з німецькими технологічними партнерами. Говорити про конкретні обсяги поки рано, але в цьому році ДТЕК планує затвердити концепцію першого пілотного проєкту», – говорить він.
Водночас компанія «Еко-Оптіма», яка входить в групу енергетичних компаній «Західнадрасервіс», вже має конкретні плани будівництва заводу з виробництва «зеленого» водню потужністю в 100 мегават. «Ми подали наш проєкт на міжнародний тендер фонду H2 Global для отримання фінансування. Результат очікується в першому кварталі 2022 року. Якщо виграємо, то відразу почнемо будівництво», – заявив заступник директора« Еко-Оптіма» Степан Козицький.
Джерело: Міжнародний кур’єр
