3 жовтня Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект № 6232 про внесення змін до процесуального законодавства. Вочевидь, вказана подія мала б стати одним з найвирішальніших етапів запровадження судової реформи в Україні.
Анализируя принятый законопроект, складывается впечатление, что власть решила сама себе заслать троянского коня в виде изменений в уголовный процессуальный кодекс. Речь идёт о правке № «109» авторства народного депутата от Радикальной партии Андрея Лозового.
Как показывает современная история, в Украине теория существенно отличается от практики, особенно в правовой сфере. Принятие в 2012 году нового Уголовного процессуального кодекса стало примером не совсем рационального введения европейских норм без отсылок к реалиям и ментальности общества, в котором они вводятся.
Декларирование европейских ценностей в правоохранительной сфере, без механизмов их реализации и необходимых ресурсе умноженное на постсоветское общество, привело скорее к нивелированию положительных моментов и усложнению работы системы в целом.
На данный момент, так называемые «поправки Лозового», в который раз, теоретически прекрасны и преисполнены благородной цели – защиты граждан от произвола «силовиков». В то же время на практике, часть из них может привести к осложнению деятельности судебной и частичного паралича правоохранительной системы. Стать катализатором изменений такой силы, которая тому же господину Саакашвили даже не снилась.
Рассмотрим спорные поправки и проблемы их реализации:
Подача ходатайств
В статьи № 132 и 184 УПК внесены поправки в соответствии с которыми все ходатайства следователя, рассматривает следственный судья по месту регистрации органа досудебного расследования, как юридического лица. Теоретически это не позволяет следователю (прокурору) выбрать «нужного» судью.
На практике проблема заключается в том, что юридическими лицами являются исключительно Главные управления Национальной полиции в областях, которые находятся в соответствующих областных центрах. НАБУ и ожидаемое всеми – Государственное бюро расследований – вообще зарегистрированы в Киеве. То есть детективы из областных управлений НАБУ вынуждены будут ехать в Киев для получения каждого судебного определения. Что в свою очередь критически перегрузит Соломенский райсуд города Киева и может стать предпосылкой к систематической утечке информации по уголовным производствам в сфере борьбы с коррупцией. То же касается и рядовых следователей из глубинки, которые вынуждены будут обращаться исключительно в областные суды. Это при бешеной нагрузке в 300-400 уголовных производств на каждого следователя, в условиях нормы в 30-50.
Проведение экспертиз
Согласно «поправками Лозового», для проведения экспертизы следователь или прокурор должны будут обращаться к следственному судье, а не напрямую к эксперту, как сейчас. Эта норма в несколько раз замедлит проведения досудебного расследования всех преступлений связанных с телесными повреждениями. Ведь для проведения судебно-медицинской экспертизы следователю необходимо будет обращаться в суд по месту регистрации органа досудебного расследования.
Учитывая уровень нагрузки и частую необходимость следователей назначать по несколько экспертиз в день, такая норма может частично парализовать работу органов досудебного расследования. Сколько будут ждать родные для получения разрешения на захоронение усопшего при обязательности проведения судебно-медицинской экспертизы трупа, вообще страшно представить.
Обыски
Обыск может проводиться только по определению следственного судьи в рамках ходатайства, в котором должны содержаться формализованные по восьми пунктам сведения, в том числе индивидуальные, или родовые признаки вещей и документов, которые ищут. А также обоснование того, что к этим вещам невозможно получить доступ в добровольном порядке.
На практике же получается, что следователь НАБУ обязан вежливо попросить подозреваемого в коррупционных действиях гражданина – выдать ему деньги или имущество приобретенное незаконным путем – добровольно. Получить отказ и после этого обращаться к судье с ходатайством. После чего прийти на обыск и посмотреть на голые стены «честного» чиновника. Или в случае со Службой безопасности – требовать от возможных диверсантов – выдачи оружия и документов добровольно, а потом идти в суд и описывать в ходатайстве вещи, которые планируются быть обнаруженными во время обыска. Учитывая фактическое нахождение страны в состоянии войны и количество терактов в Киеве – такие «улучшение» содержат явные признаки глобального государственного самоубийства.
Не менее абсурдной является норма, касающаяся трехчасового интервала ожидания адвоката. Обыск может быть произведен без адвоката, если тот не явился на место в течение трех часов. За три часа можно уничтожить или исказить практически все что угодно. Но ведь если не дождаться, то все доказательства, полученные в ходе обыска – станут не допустимыми в суде. Учитывая возможность допуска адвоката на любом этапе и обязательность видеофиксации обыска, эта норма кажется совершенно бессмысленной.
Список можно было бы продолжать. Обжалование сообщения о подозрении, ограничения сроков досудебного расследования, количества «улучшений» хватит для написания диссертации на тему «Как уничтожить систему досудебного расследования в Украине».
Возникает логичный вопрос не о защите от произвола «силовиков», а скорее о защите от произвола абсолютно оторванных от реальности народных избранников.
Результатом такого реформирования, вероятнее всего, станет парализованная правоохранительная система, фактически потерявшая способность вершить правосудие, наказывать преступников и правонарушителей, следить за безопасностью, бороться с коррупцией. Что в свою очередь постепенно доведет общество до точки кипения с совершенно непредсказуемыми последствиями. На этом фоне вопрос Антикоррупционного суда, вокруг которого сейчас ведется столько разговоров – становится не совсем актуальным, ведь с такими поправками в нём некого будет судить.
Остается надежда, что у власти хватит ума не заложить под всех нас мину замедленного действия. У Президента есть возможность наложить вето или внести проект неотложных изменений. Если хватит политической воли.
Недостаток понимания реальности становится критической проблемой власти. Ситуация с поправками Лозового это уже не просто глупость, как с принудительной регистрацией животных, это предпосылка реального краха правоохранительной системы, что на фоне конфликта с Россией является шагом в сторону исторической пропасти, из которой Украина столько лет пытается выбраться.
[:ua]Аналізуючи прийнятий законопроект, складається враження, що влада вирішила сама собі заслати троянського коня у вигляді змін до Кримінального процесуального кодексу. Йдеться про правку № «109» авторства народного депутата від Радикальної партії Андрія Лозового.
Як свідчить сучасна історія, в Україні теорія суттєво відрізняється від практики, особливо у правовій сфері. Прийняття у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу стало прикладом не зовсім раціонального введення європейських норм без відсилок до реалій та ментальності суспільства в якому вони вводяться.
Декларування європейських цінностей у правоохоронній сфері, без механізмів їхньої реалізації та необхідних ресурсі помножене на пострадянське суспільство, призвело скоріше до нівелювання позитивних моментів та ускладнення роботи системи в цілому.
На разі, так звані «поправки Лозового», вкотре, теоретично прекрасні та сповнені благородної мети – захисту громадян від свавілля «силовиків». Натомість на практиці, частина з них може призвести до ускладнення діяльності судової та часткового паралічу правоохоронної системи. Стати каталізатором змін такої сили, що тому ж пану Саакашвілі навіть не снилася.
Розглянемо спірні поправки та проблеми їхньої реалізації:
Подання клопотань
До статей 132 і 184 КПК внесено поправки відповідно до яких усі клопотання слідчого, розглядає слідчий суддя за місцем реєстрації органу досудового розслідування, як юридичної особи. Теоретично це не дозволяє слідчому (прокурору) обрати «потрібного» суддю.
На практиці проблема полягає в тому, що юридичними особами є виключно Головні управління Нацполіціі в областях, які знаходяться в обласних центрах. НАБУ та майбутнє Державне Бюро Розслідувань – взагалі зареєстровані у Києві. Тобто Детективи з обласних управлінь НАБУ муситимуть їхати до Києва для отримання кожної судової ухвали. Що в свою чергу критично перевантажить Солом’янський райсуд міста Києва та може стати передумовою до систематичного витоку інформації щодо кримінальних проваджень у сфері боротьби з корупцією. Те ж стосується і рядових слідчих, що змушені будуть звертатися виключно до обласних судів. Це при шаленому навантаженні у 300-400 кримінальних проваджень на кожного слідчого, в умовах норми у 30-50.
Проведення експертиз
Згідно з «поправками Лозового», для проведення експертизи слідчий або прокурор мають звертатися до слідчого судді, а не напряму до експерта, як зараз. Ця норма у декілька разів сповільнить проведення досудового розслідування всіх злочинів пов’язаних з тілесними ушкодженнями. Адже для проведення судово-медичної експертизи слідчому необхідно буде звертатися до суду за місцем реєстрації органу досудового розслідування.
Враховуючи навантаження та необхідність слідчих призначати по декілька експертиз на день, така норма може частково паралізувати роботу органів досудового розслідування. Скільки будуть чекати рідні для отримання дозволу на поховання при обов’язковості проведення судово-медичної експертизи трупу, взагалі страшно уявити.
Обшуки
Обшук може проводитися тільки за рішенням слідчого судді за клопотанням, в якому містяться формалізовані по восьми пунктам відомості, в тому числі індивідуальні, або родові ознаки речей і документів, які шукають. А також обґрунтування того, що до цих речей неможливо отримати доступ в добровільному порядку.
На практиці ж виходить, що слідчий НАБУ має чемно попросити підозрювану у корупційних діях особу, видати йому гроші або майно набуте незаконним шляхом добровільно. Отримати відмову і після цього звертатися до судді з клопотанням. Після чого прийти на обшук, щоб подивитися на голі стіни «чесного» чиновника. Або у випадку із Службою безпеки – вимагати від можливих диверсантів – видачі зброї та документів добровільно, а потім йти до суду і описувати в клопотанні речі, що плануються бути виявленими під час обшуку. Враховуючи фактичне перебування країни у стані війни та кількість терактів у Києві – такі «покращання» містять явні ознаки глобального державного самогубства.
Не менш абсурдною є норма, що стосується тригодинного інтервалу очікування адвоката. Обшук може бути проведений без адвоката, якщо той не з’явився на місце протягом трьох годин. За 3 години можна знищити чи спотворити практично все що завгодно. Але ж якщо не дочекатися то всі докази отримані в ході обшуку стануть не допустимими. Враховуючи можливість допуску адвоката на будь-якому етапі і обов’язковість відеофіксації обшуку, ця норма здається абсолютно безглуздою.
Список можна було б продовжувати. Оскарження повідомлення про підозру, обмеження строків досудового розслідування, кількості «покращень» вистачить для написання дисертації на тему «Як знищити систему досудового розслідування в Україні». Постає логічне питання не про захист від свавілля «силовиків», а скоріше про захист від свавілля абсолютно відірваних від реальності народних обранців.
Результатом такого реформування, найімовірніше, стане паралізована правоохоронна система, що фактично втратить здатність вершити правосуддя, карати злочинців та правопорушників, слідкувати за безпекою, боротися з корупцією. Що в свою чергу поступово доведе суспільство до точки кипіння з абсолютно непередбачуваними наслідками. На цьому фоні питання Антикорупційного суду, навколо якого нині ведеться стільки балачок – стає не зовсім актуальним, адже із такими поправками у ньому нікого буде судити.
Залишається надія, що у влади вистачить розуму не закласти під всіх нас міну уповільненої дії. У Президента є можливість накласти вето або внести проект невідкладних змін. Якщо вистачить політичної волі.
Брак розуміння реальності стає критичною проблемою влади. Ситуація з поправками Лозового це вже не просто дурість, як з примусовою реєстрацією тварин, це передумова реального краху правоохоронної системи, що на тлі конфлікту з Росією є кроком у бік історичної прірви, з якої України стільки років намагалась вибратися.
[:]
