В ніч на 12 червня 1999 року стався інцидент між військовими силами НАТО та зведеним батальйоном повітряно-десантних військ (ПДВ) ЗС Росії в Міжнародному аеропорту Приштини. Це вже був післявоєнний період на території Косова.
Російські війська по наказу подолали 600 км і зайняли аеропорт “Слатіна” та перебрали контроль над ним, взяли під контроль всі приміщення та зайняли кругову оборону випередивши миротворчі сили НАТО. У підсумку, після напруженого протистояння, все вирішилось дуже цікаво.
Росіяни не змогли доставляти забезпечення російським десантникам ні авіа (повітряний простір Румунія, Угорщина і Болгарія закрили), ні наземним шляхом, а ні водним. Тому російські солдати просто почали голодувати без провізії, серед них почалась антисанітарія. Військові Британії, що дислокувались поруч запропонували свою допомогу і почали в прямому розумінні утримувати 200 російських солдат.
Невдовзі військові НАТО запропонували: “ви тут собі перебувайте, поки ваше командування вас не виведе, а ми будемо аеропортом користуватись так, як ми вважатимемо за потрібне.” Ситі на американських харчах асвабадітєлі не заперечили.
23 липня останні солдати РФ покинули Приштину.
До сьогодні ряд пропагандистів ерефії називають Марш-кидок на Приштину “блискучою операцією героїв в Європі”.
“Внешняя политика России» приводит слова Анатолия Квашнина, сказанные в апреле 2003 года, когда российский контингент был выведен из Косова: «У нас не осталось стратегических интересов на Балканах, а на выводе миротворцев мы сэкономим двадцать пять миллионов долларов в год»”, – генерал армії Квашнін.
Зокрема можемо прочитати про те, що тил працював: серби активно приносили фрукти, німці привезли дві вантажівки мінеральної води, а УВАГА – десантники “срубили баню куда стояла очередь британцаф помытса”. Ймовірно російські десантники в лазні мились також мінеральною водою, яку розділили “по братськи” із британцями (ред). Словом, брехати росіян не варто вчити – вони це вміють самі на ура.
Фото: Британські миротворці зайшли в Косово.
