Прагнення позбутися нестерпних умов існування та опинитися там, де є можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів та цілей на основі знання об'єктивної дійсності змушувало громадян СРСР використовувати хоч найменшу можливість аби опинитися по той бік закритого кордону.
Чи рухається історія циклічно чи лінійно – диспут у філософів та фізиків. Втім, читаючи новину про 16-ти річну дівчину, яка втекла з “ДНР” в Україну долаючи мінне загородження, можна сказати, що історія дійсно має властивість повторюватись, а прагнення здорової людини до свободи закладене самою природою.
Обмеження свободи через контроль всіх сфери життя суспільства і окремо взятої людини є формою політичного режиму тоталітарних країн. У ХХІ столітті найбільш відомим прикладом тоталітарної країни є Північна Корея. Втім, якихось тридцять років тому припинила своє існування ще одна країна з людиноненависницьким ладом – Радянський Союз.
Прагнення позбутися нестерпних умов існування і опинитися там, де є можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів та цілей на основі знання об’єктивної дійсності змушувало громадян СРСР використовувати хоч найменшу можливість аби опинитися по той бік закритого кордону, потрапити до країн, де була можливість поводитись відповідно до своїх волевиявлень. Тож «Кий-інфо» пропонує добірку найбільш гучних втеч громадян СРСР на Захід, до яких була прикута увага світової спільноти.
Скільки людей втекло з Радянського Союзу на Захід, у «капіталістичні джунглі», досі ніхто не підрахував. Проте тікали від режиму не тільки звичайні громадяни, а й артисти, спортсмени військові. Втікали з СРСР навіть і ті, хто мав міжнародне визнання.
Так відразу після виступу на Олімпіаді у Монреалі попросив політичного притулку у Канаді, радянський стрибун у воду, олімпієць 17-ти річний Сергій Немцанов.
У 1979 році шахіст з Одеси Лев Альбурт відмовився повертатися з Кубку чемпіонів з шахів, що проходив у ФРН. Там він попросив політичного притулку, а згодом грав за збірну США.
У 1980 році до СРСР не повернувся шахіст Ігор Іванов. Роком раніше 32-річний Іванов обіграв Анатолія Карпова і відправився на міжнародний турнір на Кубу. Під час повернення з шахового турніру Іванов втік від прикріпленого за ним працівника КГБ вискочивши з літака на злітну смугу аеропорту Ньюфаундленд. Шахіст попросив політичного притулку у Канаді.
У 1979 році втік з СРСР олімпійський чемпіон у веслуванні на каное, багаторазовий чемпіон СРСР, призер різних європейських стартів Владас Чесюнас з Литви. Вже бувши тренером радянської команди, Чесюнас втік в німецький Дуйсбург, попросивши політичного притулку у ФРН.
Під час змагань у Стокгольмі, з готелю, де розміщувалась радянська збірна з хокею, втік і просив притулок у США хокеїст Олександр Могильний. 20-річний спортсмен пішов з готелю в Стокгольмі після переможного для СРСР чемпіонату світу та запросив притулку в США. Отримавши згоду, Могильний приєднався до клубу «Баффало Сейбрз» і був одним з найрезультативнішим гравцем команди.
Після Могильно на Захід втекли ще три радянських «зіркових» хокеїста: Сергій Федоров зробив це влітку 1990 року під час проведення Ігор Доброї волі в США; Олександр Годинюк восени 1990 року втік до Канади через Польщу і у 1991 році, за пів року до розвалу Союзу, з ЦСКА втік Володимир Константинов.
Залишали «совок» й ті, хто обирав своєю професією служити системі. Так у 1976 році військовий льотчик Віктор Белєнко втік у Японію на військовому літаку МіГ-25П і попросив політичного притулку у США. У Радянському Союзі Белєнко був заочно засуджений до найвищої міри покарання – розстрілу, а у США дозвіл на надання громадянства пілотові підписав особисто президент Джеммі Картер.
Інструктор з підводного плавання Станіслав Курілов стрибнув з круїзного лайнера і вплав добрався до берегів Філіппін, здолавши за три дні водами Тихого океану майже 100 кілометрів.
Вдались до втечі на Захід і відомі представники культури як балетмейстер Михайло Баришніков, балетмейстер Олександр Годунов, режисер Андрій Тарковський, композитор Мстислав Ростропович.
І це лише ті випадки, які висвітлювалися закордонною пресу.А скільки ще було спроб (вдалих і ні) здолати «залізну завісу» про які ми досі нічого не знаємо? Але з впевненістю можна сказати, що їх було не десятки, а тисячі.
Деякі, щоб потрапити на Захід, вимушені були вдатися до терористичних актів як це зробила сім’я Овечкіних захопивши пасажирський літак. Спроба викрадення літака не вдалася: літак приземлився на військовому аеродромі і був узятий штурмом. При цьому загинули дев’ять осіб.
Втікали з неволі соціалістичного табору і на Заході. За майже 30 років існування Берлінського муру, який відділяв соціалістичний НДР від капіталістичного ФРН із Східного Берліну, долаючи стіну, втекло більше ніж п’ять тисяч німців і ще 140 були вбиті при спробі втечі.
Те, що дівчина обрала Україну, а не ОРДЛО лише доводить, що ми відбулися як демократична країна в якій дотримуються принципів прав та свобод людини.
Це показовий прецедент. Ми потрапили в один ряд з демократичними країн заходу, до яких ще тридцять років тому прагнули втекти позбавлені свободи радянській люди. Це значне надбання яке необхідно будь за що нам зберегти.
Підписуйтесь на наш канал в тг https://t.me/kyiinform
