Найперше від задухи гинуть самі цінні породи риби.
Лютий і початок березня цього року є найнебезпечнішим періодом для жителів водойм. Товстий шар криги та снігу майже повністю заблокував надходження кисню і виведення отруйних газів, які утворюються за рахунок перегнивання органічних решток водорослей та листя, – повідомляє Кий-Інфо.
Для життя риби та іншим водним організмам потрібен кисень. Запаси кисню у природних водоймах поповнюються за рахунок розчинення його у воді з повітря та фотосинтезуючої діяльності водоростей. В обох випадках перешкодою є лід та сніг на водоймі. Процеси поглинання кисню у зимових водоймах не припиняються, фотосинтезуюча здатність водоростей мінімальна, за відсутності надходження кисню з повітря акумульовані осінні запаси розчиненого у воді кисню дуже виснажуються, і як наслідок виникає задуха, що може призвести до масової загибелі риби та інших водних живих організмів.
Також на життєздатність риби впливає і температура води, чим нижча температура, тим вразливішою є риба. Оптимальною температурою води під час зимівлі риби є 1ºС. При температурі 0,1-0,2ºС порушується координація рухів риби, вона піднімається на поверхню і вмерзає у лід.
При надходженні до ставка води із відносно високою температурою (5ºС) риба тривалий час рухається, виснажується і знесилюється. Тому досить важливою є стабільність і поступова зміна температури води, без різких коливань.
Потрібно знати вміст кисню, який можна визначити за поведінкою риби. Якщо риба активізується, підпливає масово до ополонки – рівень кисню у воді дуже низький. Найбільш чутливими до зниження кількості кисню у воді є щука, окунь, плітка, короп і лящ. Вони гинуть у разі, якщо мінімальний вміст кисню (мгО2/дм3) становить 4,0. Вугор річковий гине при показнику нижче 3,6; білий амур – 3,0. Самим витривалим є в’юн, який може вижити навіть тоді, коли кисень впаде до 0,8. Карась витримує зниження кисню до 1.0 а лин до 2.0.
Врятувати рибу можливо за допомогою ополонок, які треба прорубати в кількох місцях. Зокрема, необхідно влаштувати ополонки на притоці і витоку з водойми. Ополонки мають бути розміром не меншим ніж 1,5×1,0. На один гектар водного дзеркала має бути не менше трьох-п’яти ополонок. Їх слід покрити товстим шаром очерету чи соломи для уникнення замерзання. Також слід чистити кожного дня від нової криги.
