Дивно якось виходить. Корупція в Україні є, а корупціонерів немає. У світовому рейтингу (радше – антирейтингу) Україна посідає 131 місце серед 176 країн. Ми на одній сходинці у доброзичливій компанії з Казахстаном, Росією, Непалом та Іраном.
«Бандитам – тюрми» уже було. Зараз – «тюрми корупціонерам». Ви назвете, хоча б один завершений судовий процес над злочинцем топ-рівня? Згадаймо про публічні звинувачення, висунуті газовому магнату Дмитру Фірташу, спеціалісту по паливу і енергетиці Миколі Мартиненку, головному фіскалу країни Роману Насірову. .. Шуму багато, який може зійти піною слідом за «вишками Бойка» чи махінаціями братів Сергія та Андрія Клюєвих, відомих соратників Віктора Януковича.
Можна говорити про бездарне слідство, про продажність суддів, про відсутність політичної волі. Але корупційна потвора проросла не в чужинецькій пустелі, а на любих нами чорноземах. Ми угноїли грунт і виплекали її своїми мозолями. Хтось працював краще, а хтось гірше…
Попереднього мера Вишгорода звинуватили у вимаганні хабара в 400 тис.грн. Пройшло два роки й іншого мера цього ж міста затримали за вимагання 200 тис. євро.
Хто цих достойників обирав на посади? Не Янукович і Порошенко, а одні й ті ж люди, вишгородці, і ми з вами – по інших селах і містечках. Ну добре, помилилися, вибрали не тих. А зараз побачили справжнє обличчя і … ? І захищаємо! Під мерією протестували місцеві виборці, їх підтримали депутати. Підозрюваний тоді вийшов під заставу у п’ять мільйонів грн.
Я впевнений, що мер Вишгорода хороший, навіть дуже хороший, що він багатьом мешканцям допоміг. Зрештою, такі його прямі посадові обов’язки – опікуватися потребами громади . Але це аж ніяк не виключає того, що «хороший» мер міг стати «поганим», коли зайшла мова про особисту вигоду. Нині слідство завершено і справу направлено до суду. Саме після його рішення і варто говорити: «винен» – «не винен».
А візьмемо недавнє затримання Миколи Мартиненка. Він зробив вчинок – склав із себе депутатські повноваження, щоб не перешкоджати слідству, яке вело Національне антикорупційне бюро. Складалося враження, ніби купив у громадськості індульгенцію. Бо коли Миколу Мартиненка затримали, громадськість, одна поперед одної, кинулася в суд, щоб взяти колишнього нардепа на поруки. Міністрів молоді і спорту Ігоря Жданова, інфраструктури Вадима Омеляна, освіти і науки Лілію Гриневич, екології Остапа Семерака ніхто до Солом’янського суду повісткою не викликав. Вони приїхали самостійно, покинувши роботу. Народним депутатам від “Народного фронту” Миколі Княжицькому, Павлу Пинзенику, Леоніду Ємцю, Георгію Логвинському та іншим було легше. Вони, як завжди, могли сказати, що приїхали на зустріч із своїм виборцем! Голова уряду Володимир Гройсман назвав поручительство «нормальним кроком». Прогуляної роботи не побачив. Спеціалізована антикорупційна прокуратура вимагала для Миколи Мартиненка 60 діб тримання під вартою або 300 млн. грн. застави. Суд обійшовся поручительством трьох міністрів, сімнадцяти нардепів і одного члена ЦВК. “З юридичної точки зору обраний запобіжний захід не відповідає ані тяжкості вчиненого злочину, ані заявленим у клопотанні ризикам, які є значно ширшими, ніж було озвучено у засіданні”, – сказав тоді керівник САП Назар Холодницький. – … Також вся країна могла спостерігати за образливим для органів суду та сторони обвинувачення шоу, яке влаштували політики та окремі особи в залі суду, що є недопустимим та вплинуло на об’єктивність судді”. Прокуратура подала апеляцію на рішення Солом’янського суду, але Печерський суд залишив його в силі. НАБУ звинувачує Миколу Мартиненка у нанесенні збитків державі більше, ніж на 17 млн. дол. Тридцять мільйонів франків йому пред`являють швейцарські прокурори та ще й чеські дихають у потилицю. Американський віце-президент Джозеф Байден, виступаючи два роки тому в українському парламенті, серед викликів і загроз, що стоять перед Україною, назвав корупцію – «раковою пухлиною» суспільства. Ракова пухлина встала і довго аплодувала….. У наведених прикладах є один, але дуже суттєвий позитив. Звичайні мешканці Вишгорода і високі посадовці Кабміну, народні депутати і просто представники місцевої влади мають рівні можливість протестувати і відстоювати чужі права. І найголовніше, суди до них дослуховуються! Що це, як не вияв справжнього народовладдя, демократії і гуманізму! Втім, поки що сказане стосується виключно прав підозрюваних у хабарництві і корупції. Але ж колись і до прав інших громадян черга дійде, правда?.. Володимир ЗЕМЛЯНИЙ, письменник і журналіст, лауреат премії імені В’ячеслава Чорновола в галузі публіцистики
