При усій неспроможності нинішньої влади, Саакашвілі зі своєю мінливою риторикою, приречений на поступову зневіру українців до протестних настроїв. Заради таких персонажів Київ не встане, скільки його не клич.
Існує багато характеристик, якими неодмінно має володіти успішний можновладець в Україні. Оголошення повного переліку необхідних якостей шокувало б, і зайняло надто багато часу. Але зважаючи на досвід 26 років незалежності, головною рисою успішного українського можновладця слід визнати брехливість.
Нескінченний успіх неправдивих політиків-популістів на кшталт Юлії Тимошенко та Олега Ляшка лякає своєю стабільністю. Щира віра народу у обіцянки їм подібних змінити все одним рухом мізинця – закінчити АТО за два тижні, зробити долар знову по 10, торує шлях до влади кандидатам у Президенти. А змагання за титул найвправнішого брехуна гарантує переможцю реальний електоральний “Оскар”.
Різким загостренням саме цієї людської якості ознаменувалося закінчення року в Україні. Причому загостренням, як з боку діючих провладних лауреатів, так і з боку претендентів на управління країною.
Першим відзначився досвідчений на цих теренах гравець – теперішній генеральний прокурор України – Юрій Луценко. Здавалося, що казок у вигляді «змонтованих» нашвидкуруч плівок Саакашвілі-Курченка та розповідей про набір агентів під прикриттям за відкритим конкурсом мало б вистачити.
Але виявилось, ще наприкінці листопада цього року, Юрій Віталійович вирішив з’їздити в Амстердам, скористатись довгоочікуваним «безвізом», так би мовити.
Історія замовчує подробиці його турне містом, відомим екстремальними видами відпочинку. Та на якомусь його етапі, Генеральний прокурор України, абсолютно “випадково”, зустрівся з колишнім власником і бенефіціаром “Приватбанку” Ігорем Валерійовичем Коломойським. Який також випадково заїхав туди з Цюриха. Земля кругла, як то кажуть.
Зауважимо, спілкуванню поважного панства на чужині не завадив навіть факт відкриття Генеральною прокуратурою кримінального провадження, з приводу доведення «ПриватБанку» до неплатоспроможності. У якому пан Коломойський є головним фігурантом. Адже мова йде про розкрадання грошей Приватбанку перед його націоналізацією.
Як відомо, 15 та 16 грудня 2016 року колишнє керівництво банку уклало з компанією «Claresholm Marketing Ltd», яку визнано пов’язаною з «Приватбанком», кредитні договори на суму 389 млн. доларів та 60 млн. євро і відобразило заборгованість у балансі банку.
21 грудня 2016-го Приватбанк був націоналізований. Держава Україна трьома траншами докапіталізувала “Приватбанк” на 116,8 мільярдів гривень, які були взяті з державної казни, тобто, наших з вами податків.
Цікавою у даному контексті є і заява того ж Луценка від 4 липня цього року: “На цей момент слідство ГПУ концентрується на одному з цих проваджень, в якому визначаються події навколо видачі кредитів двом структурам на кілька десятків мільярдів гривень, при тому, що ці структури Нацбанком були визнані пов’язаними з бенефіціарами Приватбанку, тому їм було заборонено видавати кредити. Йдуть допити свідків і ми замовили також проведення комплексної фінансової ревізії, яка, ймовірно, дасть підстави для висунення підозри”.
Але ж то було в Україні, а це Амстердам. Можливо Юрій Віталійович настільки занурився в атмосферу міста червоних ліхтарів, що зовсім забув про свою посаду, підозру, Україну… Як колись у Німеччині. Та й поспілкувався собі на загальні теми з головним фігурантом розслідування, яке сам ініціював, і навіть фото з українськими студентами зробив, на згадку.
Як тут не згадати про найнятих Нацбанком закордонних детективів для розслідування справи «Приватбанку». Виникає питання: навіщо вони потрібні з таким генеральним прокурором? Після коментарів самого Луценка з цього приводу, розумієш, що агенти за відкритим конкурсом це не найстрашніше. Генеральний прокурор «За оголошенням» – от що насправді лякає.
Не менш феєрично, під час чергового недільного «віче», виступив брутальний герой домогосподарок Міхеіл Саакашвілі, який закликав натовп штурмувати Жовтневий з метою створити там штаб, а потім повідомив, що мав на увазі оренду. Розбиті голови молодих солдатів строковиків з Національної Гвардії стали підтвердженням явних проблем з інтерпретацією його «мирних закликів».
Але і тут любов до брехні та ініціаторів пустих обіцянок виявилася сильнішою. Свідки Саакашвілі швидко додали шарму його недолугим діям, назвавши їх провокацією влади, яка з невідомих причин, виставила сили поліції та Нацгвардії на захист адміністративної будівлі від примусової оренди.
На превеликий жаль, у прихильників Міхо не виникає питань відносно вибіркової риторики їх лідера, щодо олігархів та політиків, його залежності від сил та постатей, яких він уникає у своїх урочистих промовах.
Віра українців у казку та міфічних героїв, які пропонують все швидко вирішити, забрати та поділити, привести до світлого життя без зайвих зусиль, призводить до нашестя шахраїв та популістів. За балачками та лозунгами яких, стирчать вуха олігархів. Саме тому пан Саакашвілі, зі своєю мінливою риторикою, приречений на поступову зневіру українців до протестних настроїв. Заради таких персонажів Київ не встане, скільки його не клич.
[:]
