Як часто Міністерство юстиції скасовує власну реєстрацію вже чинних наказів міністерств? Як ми з’ясували таке трапляється. Так днями було скасовано реєстрацію наказу МОЗ України № 339 від 29.03.2017 року, який з березня так і не було уведено в дію. У Міністерстві охорони здоров’я поки що мовчать про причини, хоча відомство широко інформувало пресу про цей наказ, запевнивши громадськість, що він матиме «без перебільшення доленосні наслідки» для України.
Цель принятия приказа анонсировалась:
– во-первых, как защита здоровья населения из-за снижения уровня заболеваемости и смертности от болезней, вызванных воздействием асбестосодержащей пыли.
– во-вторых, как очередной шаг к гармонизации наших нормативно-правовых актов по международным и европейским законодательством.
Указанная цель абсолютно понятна и, казалось бы, вряд ли может вызвать у кого-то возражение. На самом деле специалисты Минздрава, которые готовили приказ “Об утверждении Государственных санитарных норм и правил «О безопасности и защите работников от вредного воздействия асбеста и материалов и изделий, содержащих асбест»», не разобравшись в проблеме, едва не направили страну в социально-экономическую бездну. Хорошо, что это движение в никуда вовремя остановили.
Однако ярые сторонники гармонизации европейского и нашего законодательства, не исключено, снова будут инициировать принятие подобного закона. Ведь в ЕС использования асбеста в любых изделиях действительно запрещено, поскольку это вещество может стать причиной заболеваний на асбестоз, мезотелиому и рак легких. Но не все так однозначно и категорично. Очевидно, понимание этого, подкрепленное серьезным анализом, и привело к отмене регистрации приказа МЗ Украины.
Поскольку эта проблема затрагивает огромное количество людей (не будет преувеличением сказать, что так или иначе мы все сталкиваемся с изделиями, содержащими асбест) мы опросили специалистов, подняли материалы исследований, чтобы в конце концов, поставить точку в этой запутанной истории.
Асбест (с греческого «asbestos» – неугасимый) – один из важнейших видов неметаллического минерального сырья, который, благодаря уникальным свойствам, используется человечеством более 100 лет и нашел применение в производстве более 3000 видов материалов и изделий.
Что же произошло, если 100 лет подряд асбест использовали, а теперь кто-то, якобы, обнаружил опасность широко распространенного сырья? Как оказалось проблема кроется в деталях, ведь по минералогическим признакам и кристаллической структуре асбест разделяют на две основные группы – амфибол-асбест и хризотил-асбест.
Амфиболовые асбесты имеют жесткие игловидные волокна. Эти волокна, аналогично кварцу, практически не разрушаются в организме человека и устойчивы к воздействию кислот. Попав в легкие, они остаются там навсегда и разрушают их. Сейчас все пять форм амфиболового асбеста включены в перечень веществ, подпадающих под действие Роттердамской конвенции, и уже запрещены во многих странах мира, в том числе и в Украине.
Вместо того волокна хризотил-асбеста мягче, они способны растворяться в биологических жидкостях и быстро выводятся из организма.
Антиасбестовая кампания в Европе началась в конце ХХ века, и была связана с так называемым «Туринским делом». Тогда широкую огласку получила информация о том, что на комбинате Eternit в итальянском городе Турин, где изготавливали напорные асбестоцементные трубы, в течение полувека игнорировали мероприятия по безопасности труда. В результате около 3 тысяч рабочих умерли от рака. Владельцев комбината посадили в тюрьму на 16 лет.
Лишь впоследствии оказалось, что на предприятии использовался тот самый амфиболовый асбест, запрещенный к применению Конвенцией МОТ № 162 в 1986 году. Именно после этих событий ряд европейских стран запретили использование всех видов асбеста.
При этом различия между амфибол и хризотил-асбестом, а также масштаб использования этого минерального сырья в разных регионах во внимание не брались.
Более 90% асбеста, который используется в мире – это хризотиловый асбест – основной компонент цементных, технических и картонных изделий.
На протяжении многих лет хризотиловый асбест, или просто хризотил, используют в космической технике, производстве фрикционных материалов (тормозных колодок и накладок для дисков сцепления в автомобилях), огнеупорных и теплоизоляционных материалов (специальные панели, ткани), специальной технической бумаге, а также в промышленности строительных материалов для изготовления хризотил цементных плит, труб и, конечно, шифера, которым в Украине покрыто более 75% всех жилых помещений.
Сейчас на территории нашей страны работает девять хризотилцементных предприятий, основным продуктом которых являются волнистые листы (шифер), фасадные материалы, хризотилцементные трубы и другие изделия, которые активно используются на внутреннем рынке и экспортируются в другие страны мира.
В целом предприятия хризотилцементной области Украины производят продукции на сумму около 1340 млн грн., а налоговые поступления в бюджет и различных социальных фондов страны составляют более 416 млн грн. ежегодно.
Приведенные нами цифры и факты содержатся в фундаментальных научных исследованиях, которые провели авторитетные не только в Украине научные учреждения – Институт гигиены труда Национальной академии медицинских наук Украины и Институт экономики и прогнозирования Национальной академии наук Украины.
Удивительно, что в Министерстве здравоохранения Украины готовя пресловутый приказ № 339 результаты этих исследования просто проигнорировали. Более того, сознательно ввели в заблуждение тех, кому предстояло регистрировать этот документ, поскольку отметили, что «На стадии проекта приказ был согласован со всеми заинтересованными министерствами, ведомствами и Академией медицинских наук Украины без замечаний. Проект прошел процедуру общественных обсуждений, по результатам которой никаких предложений не поступало».
Но вам следует знать, что в 2008 году Институт гигиены труда, по результатам многолетних (если быть точными, десятилетних) серьезных исследований, издал монографию «Возможно ли безопасное использование хризотилового асбеста. Опыт Украины». Эта научная работа, авторами которой стал коллектив ученых под руководством нынешнего директора института профессора Владимира Черняка, содержит аргументированные ответы на все указанные в приказе Минздрава №339 минусы относительно использования хризотил-асбеста в Украине. Почему аргументацию учреждения, которым тогда руководил ученый мирового уровня академик Юрий Кундиев, в Минздраве отвергли – остается вопросом без ответа.
Далее процитирую монографию на языке оригинала. (Подчеркивание – мои. Авт.).
В исследовании проводилась оценка рисков возникновения злокачественных новообразований у работающих, связанных с профессиональным влиянием волокон хризотилового асбеста и сопутствующих факторов производственной среды. Были использованы современные общепризнанные методы гигиенических, клинических и эпидемиологических исследований, которые гарантируют получение надежных результатов и корректность выводов.
В десятилетнее исследование были включены работники десяти асбестоцементных предприятий Украины (30 660 человек). При анализе кумулятивной онкологической заболеваемости выявлено, что за период наблюдения злокачественные опухоли возникли лишь у 27 работников данного производства, при этом среднегодовая онкологическая заболеваемость составила 88,1 на 100 тыс. работающих (RR=0,26), что в 3,8 раза ниже популяционного уровня риска.
Принципиальное значение имеет установление канцерогенной опасности, связанной с воздействием асбестсодержащей пыли. В предпринятом исследовании ни клиническими ни эпидемиологическими данными случаев профессиональной онкопатологии у работающих в асбоцементном производстве Украины подтверждено не было. Особенно
показательны в этом плане эпидемиологические исследования, выполненные на когорте свыше 30 тыс. рабочих. Ни метод линкиджа баз данных, ни общепризнанный в эпидемиологических исследованиях метод “случай контроль” не выявили повышенного риска онокопатологии. Об этом же свидетельствуют данные иммунодетекции рака, полученные на репрезентативных выборках рабочих асбоцементных предприятий, где используется хризотиловый асбест. Обращает на себя внимание и тот факт, что по результатам осмотра не было установлено ни одного диагноза “асбестоз”.
Исследования ученых отечественного Института гигиены труда позволили прийти к выводу, что условия на асбестоцементном производстве Украины, где используется хризотиловый силикатный минерал, являются более безопасными для здоровья работающих, в сравнении с многочисленными данными, приведенными в зарубежной научной литературе об опасности амфиболовых асбестов.
Отдельно заметим, что первыми перепечатали скандальный приказ Минздрава сайты многочисленных фирм, предлагающих «качественную продукцию, которая может заменить тот же шифер, но без использования асбеста». И на это в проигнорированной МОЗ основательной научной монографии мы тоже нашли ответ.
1.«В мировой литературе появляется все больше убедительных данных о том, что этот вид асбеста (хризотил) является малоагрессивным и при контролируемом применении может быть более безопасным для человека, чем его синтетические заменители, которых сегодня известно более 20 .
2.«Интенсивно пропагандируемые заинтересованными кругами синтетические заменители асбеста как раз чаще всего представляют именно канцерогенную опасность. По крайней мере, их меньшая опасность по сравнению с хризотиловым асбестом никем не доказана.»
3.«Принцип контролируемого использования хризотилового асбеста в соответствии с положениями Конвенции МОТ № 162 и Рекомендаций № 172 не должен дискредитироваться политико-экономическими интересами.»
Повторюсь, в соответствии с нормами Международной Конвенции «Об охране труда при использовании асбеста» № 162, принятой в 1986 году на 72-й Генеральной конференции Международной организации труда, хризотил можно свободно применять в промышленности, но при условии жесткого выполнения всех норм и правил. То есть, речь идет о современных технологиях, автоматизации процессов и использования предметов индивидуальной защиты.
Выполнять условия этой Конвенции согласились более 120 стран, в том числе и Украина, несмотря на то, что сам документ находится на этапе ратификации. Основными потребителями хризотил цементной продукции в мире являются США, Китай, Казахстан, Украина, Бразилия, Россия, Индия, Узбекистан, Мексика, Пакистан и другие страны. Там шифер используют для кровель всех муниципальных зданий, как наиболее практичный и дешевый, а значит наиболее доступный строительный материал.
В свое время Агентство по защите окружающей среды США приняло постановление, в котором предусматривалось поэтапное, до 1996 г., сокращение производства и использования всех видов асбеста. Однако прогнозы Агентства по количеству смертей от онкологических заболеваний, связанных с негативным воздействием хризотила, среди работников, а тем более среди населения, не оправдались.
Наоборот, на основе сравнительной оценки было доказано, что риск по количеству преждевременных смертей в расчете на 1 млн. жителей – обитатели зданий с хризотилсодержащими материалами равнялась лишь 0,04 случая. В то время, как за счет радона, содержащегося в воздухе жилых помещений – от 2 до 5 случаев.
Для сравнения приведем риски других уровней: от электротравм – 0,3; от съедания один раз в неделю мяса, жаренного на углях, – 0,1. Эти данные стали причиной отмены в 1991 г. Апелляционным судом США постановления Агентства по защите окружающей среды из-за ее недостаточной обоснованности, поскольку:
– никакого значительного негативного влияния хризотила на человека не происходит, если продукция произведена в контролируемых условиях;
– заменители хризотила вызывают потенциальные риски для здоровья людей и могут быть гораздо серьезнее, чем потенциальные риски при применении хризотила;
– изделия, содержащие хризотил, имеют значительные преимущества, которых нет у товаров-заменителей.
Исследования, проведенные тремя ведущими токсикологическими лабораториями Швейцарии, Германии и США, тоже позволили с уверенностью говорить, что хризотил является самым безопасным волокном среди аналогичных материалов и искусственных заменителей. Конечно, мы не можем обойти вниманием тот факт, что Международным агентством по изучению рака, которое входит в состав ВОЗ (МАИР-ВОЗ) асбест классифицируется как канцероген 1-й категории, причем без разделения его на амфибол и хризотил. Причем, в тот же список внесены: бензин, соляра, винилхлорид, хром, кварц, древесная пыль, сырье резиновой промышленности, лакокрасочные материалы, а также солнечная радиация, алкогольные напитки и соленая рыба…
Однако суть этой классификации заключается в том, что около 500 продуктов и промышленных процессов, которые признаны Международным агентством канцерогенными, должны быть не запрещены к использованию, а строго контролироваться на уровне производства и потребления.
Вместе с тем в Украине, не объясняя этих обстоятельств организаторы пиар-акции против хризотила, в глазах общественности, превратили самое заурядное по своей токсичности вещество в экологического монстра. К слову, в Украине, в отличие от США и стран Западной Европы, никогда не использовался канцерогенный амфиболовый асбест.
С медицинским аспектом проблемы, надеюсь, мы разобрались. Время представить социально-экономические последствия, которые бы неизбежно наступили, если бы закон предложенный Минздравом был принят. И поможет нам в этом Институт экономики и прогнозирования Национальной академии наук Украины.
В этом году коллектив ученых под руководством академика НАН Украины Валерия Гееца, обнародовал исследования о социально-экономических последствиях запрета применения распространенного в Украине типа асбеста. Ученые-экономисты пытались оценить влияние запрета использования хризотила и хризотилцементних изделий на производителей, домохозяйства, общественный сектор экономики, сельское хозяйство и государство в целом. Далее цитирую. (Подчеркивание – мои. Авт.)
«В марте 2013 г. Европейским парламентом было заслушан «Отчет о связанных с асбестом профессиональных угрозах здоровью и запрет в перспективе всех существующих видов асбеста» (2012/2065 (INI)) и принято решение, в котором ЕС настоятельно рекомендуется к 2028 г. полностью запретить любое использование асбеста и провести мероприятия по его безопасному удалению из общественных зданий и сооружений. То есть, речь идет не только об отдельном запрете хризотил цементного производства, а о глобальном запрете использования и обязательное удаление хризотил цементных изделий из всех зданий и сооружений, заменив их другими материалами».
Представляете себе масштаб, финансовую тяжесть изменений, которые Украина должна взять на себя для выполнения указанного решения, которое «настоятельно рекомендуется» Европейскими институтами. И вместо того, чтобы пропагандировать свою позицию относительно использования хризотила, опыт, подкрепленный научными исследованиями, выводы ведущих отечественных учреждений, Министерство здравоохранения просто взяло «под козырек».
Напоследок приведу несколько фактов и цифр от Института экономики и прогнозирования:
– «Популярность шифера на отечественном рынке кровельных материалов объясняется его относительной дешевизной, практичностью в использовании и долговечностью (около 50 лет). Также шифер является простым в монтаже (не требует специальных технических средств), устойчив к климатическим явлениям (устойчив к коррозии, тепло-, огне- и морозостойкий, замечательный поглотитель шума), не стареет, благодаря своей слоистой структуре, сам себя обновляет».
– «Предприятия хризотил цементной отрасли ежегодно платят в государственный бюджет около 316,5 млн грн. (13,7 млн долл. США). Расходы на заработную плату рабочих составляют около 200 млн грн. (8,6 млн долл. США), а уплата средств в различные фонды страны составляет около 100 млн грн. (4,3 млн долл. США)».
– «Прямыми конкурентами производителей хризотил цементного шифера являются предприятия, реализующие металлочерепицу (доля на рынке составляет около 12-15%), битумные волнистые листы («еврошифер») (около 6-8%), битумную черепицу (в пределах 4%), керамическую черепицу (около 2%) и другие кровельные материалы для скатных крыш (около 1%)».
– «Общие объемы отечественного рынка кровельных материалов в разные годы колебались в пределах от 80 до 95 млн кв. м ежегодно. В общей структуре кровельных материалов доля хризотил цементного шифера колеблется в пределах 70-75%. При этом более 90-95% всего шифера производится в Украине».
– «Исходя из объемов производства в 2013 году и цен на хризотилцементный шифер на отечественном рынке кровельных материалов, в условиях полной ликвидации предприятий по производству хризотилцементных изделий, их ежегодные прогнозные потери /…/ составят около 1601,6 млн грн.».
– «К этим убыткам следует добавить стоимость производственных мощностей, которые после ликвидации предприятий фактически станут металлоломом и потеряют в своей стоимости почти все 100%. Так, сегодня на отечественных хризотилцементных предприятиях установлено и функционирует 27 производственных линий общей стоимостью 45 млн долл. США (или более 1041,3 млн грн.). Из них три производственные линии являются совершенно новыми (общая стоимость 18 млн долл. США), одна производственная линия прошла полную модернизацию (ее стоимость составляет 4 млн долл. США). Также ликвидация предприятий приведет к увольнению работников».
– «Основная проблема, которая потребует решения, – это необходимость полного перекрытия всех зданий, крыши которых покрыты шифером на основе хризотила. По данным Государственной службы статистики Украины, по экспертным оценкам и собственным расчетами в Украине общая площадь жилых домов, покрытых шифером на основе хризотила, составляет около 587,7 млн м кв. (75% от общей площади)». Проведенные расчеты указывают на то, что для замены шиферного покрытия жилых помещений потребуется около 653,5 млрд. грн. (28,2 млрд. долл. США)».
– «Стоит отметить, что из-за высокой доли бедного населения в стране, часть расходов на перекрытие крыш жилых помещений (более 40%), а это 261,4 млрд. грн. или 11,3 млрд. долл. США от общих расходов, а также расходы на обслуживание металлочерепичных крыш в течение всего периода эксплуатации (15,0 млрд. грн. или 0,6 млрд. долл. США) будет вынуждено взять на себя государство. Также государство будет вынуждено взять на себя расходы, связанные с перекрытием крыш зданий общественного сектора, суммарно составит 45,5 млрд. грн. (2,0 млрд. долл. США) плюс, 2,6 млрд. грн. (0,1 млрд. долл. США) – на его обслуживание».
А еще не забывайте о расходах на обязательную утилизацию всех имеющихся изделий из хризотила, в том числе снятых крыш, в случае, если закон все же будет введен в действие. О возможных миллиардных судебных исках и компенсациях – не стоит и говорить.
Когда в Украине говорят «крыша над головой» – имеется в виду не просто дом, а что-то большее – защищенность, надежда на будущее, способность противостоять всем вызовам времени. Так же народное выражение «крыша поехала» служит для обозначения людей, которые творят или говорят что попало. Вот уж правда, народ сказал, как отрезал.
[:ua]Мета прийняття наказу анонсувалася:
– по-перше, як захист здоров’я населення через зниження рівня захворюваності та смертності від хвороб, викликаних впливом азбестовмісного пилу.
– по-друге, як черговий крок до гармонізації наших нормативно-правових актів з міжнародним та європейським законодавством.
Зазначена мета абсолютно зрозуміла і, здавалось би, навряд чи може викликати у когось заперечення. Насправді ж фахівці МОЗ, що готували наказ “Про затвердження Державних санітарних норм і правил «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та матеріалів і виробів, що містять азбест»”, не розібравшись у проблемі, ледь не спрямували країну у соціально-економічну безодню. Добре, що цей рух у нікуди вчасно зупинили.
Проте, затяті прихильники гармонізації європейського і нашого законодавства, не виключено, знову ініціюватимуть прийняття подібного закону. Бо ж у ЄС використання азбесту у будь-яких виробах дійсно заборонене, оскільки ця речовина може стати причиною захворювань на азбестоз, мезотеліому та рак легенів. Але не все так однозначно і категорично. Очевидно, розуміння цього, підкріплене серйозним аналізом, і спричинило відміну реєстрації наказу МОЗ України.
Оскільки ця проблема зачіпає величезну кількість людей (не буде перебільшенням сказати, що так чи інакше ми усі стикаємося з виробами, що містять азбест) ми опитали фахівців, підняли матеріали досліджень, аби в решті-решт поставили крапку у цій заплутаній історії.
Азбест (з грецької «asbestos» – невгасимий) – один з найважливіших видів неметалевої мінеральної сировини, який, завдяки унікальним властивостям, використовується людством понад 100 років і знайшов застосування у виробництві понад 3000 видів матеріалів і виробів.
Що ж сталося, якщо 100 років поспіль азбест використовували, а тепер хтось, нібито, виявив небезпечність широко розповсюдженої сировини? Як виявилось проблема криється в деталях, адже за мінералогічними ознаками і кристалічною структурою азбест поділяють на дві основні групи – амфібол-азбест і хризотил-азбест.
Амфіболові азбести мають жорсткі голкоподібні волокнами. Ці волокна, аналогічно кварцу, практично не руйнуються в організмі людини і стійкі до впливу кислот. Потрапивши у легені, вони залишаються там назавжди і руйнують їх. Нині усі п’ять форм амфіболового азбесту включені до переліку речовин, що підпадають під дію Ротердамської конвенції, та вже заборонені у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.
Натомість волокна хризотил-азбесту м’якші, вони здатні розчинятися у біологічних рідинах та швидко виводяться з організму.
Антиазбестова кампанія в Європі розпочалася наприкінці ХХ століття, і була пов’язана з так званою «Туринською справою». Тоді широкого розголосу набула інформація про те, що на комбінаті Eternit в італійському місті Турин, де виготовляли напірні азбестоцементні труби, упродовж півстоліття ігнорували заходи з безпеки праці. В результаті близько 3 тисяч робітників померли від раку. Власників комбінату запроторили до в’язниці на 16 років. Лише згодом виявилося, що на підприємстві використовувався той самий амфіболовий азбест, заборонений до застосування Конвенцією МОП № 162 у 1986 році. Саме після цих подій ряд європейських країн заборонили використання усіх видів азбесту.
При цьому розбіжності між амфібол та хризотил-азбестом, а також масштаб використання цієї мінеральної сировини у різних регіонах до уваги не бралися.
Понад 90% азбесту,що видобувається і використовується у світі – це хризотиловий азбест – основний компонент цементних, технічних та картонних виробів.
Упродовж багатьох років хризотиловий азбест, або просто хризотил, використовують у космічній техніці, виробництві фрикційних матеріалів (гальмівних колодок та накладок для дисків зчеплення у автомобілях), вогнетривких і теплоізоляційних матеріалів (спеціальні панелі, тканини), спеціального технічного паперу, а також у промисловості будівельних матеріалів для виготовлення хризотил цементних плит, труб і, звісно, шиферу, яким в Україні покрито понад 75% усіх житлових приміщень.
Нині на території нашої країни функціонує дев’ять хризотилцементних підприємств, основним продуктом яких є хвилясті листи (шифер), фасадні матеріали, хризотилцементні труби та інші вироби, що активно споживаються на внутрішньому ринку і широко експортуються до інших країн світу.
В цілому підприємства хризотилцементної галузі України виробляють продукції на суму близько 1340 млн грн., а податкові надходження до бюджету та різних соціальних фондів країни становлять понад 416 млн грн. щорічно.
Наведені нами цифри та факти містяться у ґрунтовних наукових дослідженнях, які провели авторитетні не лише в Україні наукові установи – Інститут гігієни праці Національної академії медичних наук України та Інститут економіки і прогнозування Національної академії наук України.
Дивно, що у Міністерстві охорони здоров’я України готуючи сумнозвісний наказ № 339 результати цих досліджень просто проігнорували. Більше того, свідомо ввели в оману тих, кому належало реєструвати цей документ, оскільки зазначили, що «На стадії проекту наказ був узгоджений з усіма зацікавленими міністерствами, відомствами та Академією медичних наук України без зауважень. Проект пройшов процедуру громадських обговорень, за результатами якої жодних зауважень та пропозицій не надходило».
Але вам слід знати, що у 2008 році Інститут гігієни праці, за результатами багаторічних (якщо бути точними, десятирічних) серйозних досліджень, видав монографію «Возможно ли безопасное использование хризотилового асбеста. Опыт Украины». Ця наукова праця, авторами якої став колектив учених під керівництвом нинішнього директора інституту професора Володимира Черняка, містить аргументовані відповіді на усі зазначені у наказі МОЗ №339 закиди щодо проблеми використання хризотил-азбесту в Україні. Чому аргументацію установи, якою тоді керував вчений світового рівня академік Юрій Кундієв, у МОЗ відкинули – лишається питанням без відповіді.
Далі цитуватиму монографію мовою оригіналу. (Підкреслення – мої. Авт.).
В исследовании проводилась оценка рисков возникновения злокачественных новообразований у работающих, связанных с профессиональным влиянием волокон хризотилового асбеста и сопутствующих факторов производственной среды. Были использованы современные общепризнанные методы гигиенических, клинических и эпидемиологических исследований, которые гарантируют получение надежных результатов и корректность выводов.
В десятилетнее исследование были включены работники десяти асбестоцементных предприятий Украины (30 660 человек). При анализе кумулятивной онкологической заболеваемости выявлено, что за период наблюдения злокачественные опухоли возникли лишь у 27 работников данного производства, при этом среднегодовая онкологическая заболеваемость составила 88,1 на 100 тыс. работающих (RR=0,26), что в 3,8 раза ниже популяционного уровня риска.
Принципиальное значение имеет установление канцерогенной опасности, связанной с воздействием асбестсодержащей пыли. В предпринятом исследовании ни клиническими ни эпидемиологическими данными случаев профессиональной онкопатологии у работающих в асбоцементном производстве Украины подтверждено не было. Особенно показательны в этом плане эпидемиологические исследования, выполненные на когорте свыше 30 тыс. рабочих. Ни метод линкиджа баз данных, ни общепризнанный в эпидемиологических исследованиях метод “случай контроль” не выявили повышенного риска онокопатологии. Об этом же свидетельствуют данные иммунодетекции рака, полученные на репрезентативных выборках рабочих асбоцементных предприятий, где используется хризотиловый асбест. Обращает на себя внимание и тот факт, что по результатам осмотра не было установлено ни одного диагноза “асбестоз”.
Дослідження вчених вітчизняного Інституту гігієни праці дозволили дійти висновку, що умови на азбестоцементному виробництві України, де використовується хризотиловый силікатний мінерал, є більш безпечними для здоров’я працюючих порівняно з численними даними наведеними у закордонній науковій літературі стосовно небезпеки амфіболових азбестів.
Окремо зауважимо, що першими передрукували скандальний наказ МОЗ сайти численних фірм, що пропонують «якісну продукцію, яка може замінити той же шифер, але без використання азбесту». І на це у проігнорованій МОЗ ґрунтовній науковій монографії ми теж знайшли переконливу відповідь.
1.«В мировой литературе появляется все больше убедительных данных о том, что этот вид асбеста (хризотил) является малоагрессивным и при контролируемом применении может быть более безопасным для человека, чем его синтетические заменители, которых сегодня известно более 20 .
2.«Интенсивно пропагандируемые заинтересованными кругами синтетические заменители асбеста как раз чаще всего представляют именно канцерогенную опасность. По крайней мере, их меньшая опасность по сравнению с хризотиловым асбестом никем не доказана.»
3.«Принцип контролируемого использования хризотилового асбеста в соответствии с положениями Конвенции МОТ № 162 и Рекомендаций № 172 не должен дискредитироваться политико-экономическими интересами.»
Повторюсь, відповідно до норм Міжнародної Конвенції «Про охорону праці при використанні азбесту» № 162, прийнятої у 1986 році на 72-й Генеральній конференції Міжнародної організації праці, хризотил можна вільно застосовувати у промисловості, але за умови жорсткого виконання усіх норм та правил. Тобто, мова йде про сучасні технології, автоматизацію процесів та використання предметів індивідуального захисту.
Виконувати умови цієї Конвенції погодилися понад 120 країн, у тому числі і Україна, незважаючи на те, що сам документ знаходиться на етапі ратифікації. Основними споживачами хризотил цементної продукції у світі є США, Китай, Казахстан, Україна, Бразилія, Росія, Індія, Узбекистан, Мексика, Пакистан та інші країни. Там шифер використовують для покрівель усіх муніципальних будівель, як найбільш практичний та дешевий, а відтак найбільш доступний будівельний матеріал.
Свого часу Агентство із захисту довкілля США прийняло постанову, у якій передбачалось поетапне, до 1996 р., скорочення виробництва та використання усіх видів азбесту. Проте прогнози Агентства щодо кількості смертей від онкологічних захворювань, пов’язаних з негативним впливом хризотилу, серед працівників, а тим більше серед населення, не справдилися.
Навпаки, на основі порівняльної оцінки було доведено, що ризик за кількістю передчасних смертей у розрахунку на 1 млн. жителів – мешканців будівель з хризотиловмісними матеріалами дорівнювала лише 0,04 випадки. У той час, як, за рахунок радону, що міститься у повітрі житлових приміщень, – від 2 до 5 випадків.
Для порівняння наведемо ризики інших рівнів: від електротравм – 0,3; від з’їдання один раз на тиждень м’яса, смаженого на вугіллі, – 0,1. Ці дані стали причиною скасування у 1991 р. Апеляційним судом США постанови Агентства із захисту довкілля через її недостатню обґрунтованість, оскільки:
- – ніякого значного негативного впливу хризотилу на людину не відбувається, якщо продукція вироблена у контрольованих умовах;
- – замінники хризотилу викликають потенційні ризики для здоров’я людей та можуть бути набагато серйознішими, ніж будь-які потенційні ризики при застосуванні хризотилу;
- – вироби, що містять хризотил, мають значні переваги, яких немає у товарів-замінників.
Дослідження, проведені трьома провідними токсикологічними лабораторіями Швейцарії, Німеччини та США, теж дозволили з упевненістю говорити, що хризотил є найбезпечнішим волокном серед аналогічних матеріалів та штучних замінників. Звісно, ми не можемо обійти увагою той факт, що Міжнародним агентством з дослідження раку, яке входить до складу ВООЗ (МАДР-ВООЗ) азбест класифікується як канцероген 1-ї категорії, причому без поділу його на амфібол і хризотил. Проте, до цього ж списку внесено: бензин, соляру, вінілхлорид, хром, кварц, деревний пил, сировину гумової промисловості, лакофарбові матеріали, а також сонячну радіацію, алкогольні напої та солону рибу…
Однак суть цієї класифікації полягає в тому, що близько 500 продуктів і промислових процесів, що визнані Міжнародним агентством канцерогенними, мають бути не заборонені до використання, а отримати суворий контроль на рівні виробництва та споживання.
Натомість в Україні, не пояснюючи цих обставин організатори піар-акції проти хризотилу, в очах громадськості, перетворили найпересічнішу за своєю токсичністю речовину в екологічного монстра. До слова, в Україні, на відміну від США та країн Західної Європи, ніколи не використовувався канцерогенний амфіболовий азбест.
З медичним аспектом проблеми, сподіваюся, ми розібралися. Час уявити соціально-економічні наслідки, які б неминуче настали, якби закон запропонований МОЗ був прийнятий. І допоможе нам в цьому Інститут економіки і прогнозування Національної академії наук України.
Цього року колектив науковців під керівництвом академіка НАН України Валерія Геєця, оприлюднив дослідження про соціально-економічні наслідки заборони застосування розповсюдженого в Україні типу азбесту. Вчені-економісти намагалися оцінити вплив заборони використання хризотилу та хризотилцементних виробів на виробників, домогосподарства, суспільний сектор економіки, сільське господарство та державу в цілому. Далі цитую. (Підкреслення – мої. Авт.)
«У березні 2013 р. Європейським парламентом було заслухано «Звіт про пов’язані з азбестом професійні загрози здоров’ю і заборону в перспективі всіх існуючих видів азбесту» (2012/2065 (INI)) та прийнято рішення, в якому ЄС настійно рекомендується до 2028 р. повністю заборонити будь-яке використання азбесту та провести заходи щодо його безпечного видалення з громадських будівель і споруд. Тобто, мова йде не лише про окрему заборону хризотил цементного виробництва, а про глобальну заборону використання і обов’язкове видалення хризотил цементних виробів з усіх будівель і споруд, замінивши їх іншими матеріалами».
Уявляєте собі масштаб, фінансову вагу змін, які Україна мусить взяти на себе для виконання зазначеного рішення, яке «настійно рекомендується» Європейськими інституціями. І замість того, щоб пропагувати свою позицію стосовно використання хризотилу, досвід, підкріплений науковими дослідженнями, висновки провідних вітчизняних установ, Міністерство охорони здоров‘я просто взяло «під козирок».
Наостанок наведу декілька фактів та цифр від Інституту економіки і прогнозування:
– «Популярність шиферу на вітчизняному ринку покрівельних матеріалів пояснюється його відносною дешевизною, практичністю у використанні та довговічністю (близько 50 років). Також шифер є простим у монтажі (не вимагає спеціальних технічних засобів), стійкий до кліматичних явищ (стійкий до корозії, тепло-, вогне- та морозостійкий, чудовий поглинач шуму), не старіє, завдяки своїй шаруватій структурі, сам себе оновлює».
– «Підприємства хризотил цементної галузі щорічно сплачують до державного бюджету близько 316,5 млн грн. (13,7 млн дол. США). Витрати на заробітну плату робітників становлять близько 200 млн грн. (8,6 млн дол. США), а сплата коштів до різних фондів країни становить близько 100 млн грн. (4,3 млн дол. США)».
– «Прямими конкурентами виробників хризотил цементного шиферу є підприємства, що реалізують металочерепицю (частка на ринку становить близько 12–15 %), бітумні хвилясті листи («єврошифер») (близько 6-8 %), бітумну черепицю (в межах 4 %), керамічну черепицю (близько 2 %) та інші покрівельні матеріали для скатних дахів (близько 1 %)».
– «Загальні обсяги вітчизняного ринку покрівельних матеріалів у різні роки коливалися в межах від 80 до 95 млн кв. м щорічно. У загальній структурі покрівельних матеріалів частка хризотил цементного шиферу коливається в межах 70–75 %. При цьому понад 90–95 % усього шиферу виробляється в Україні».
– «Виходячи з обсягів виробництва у 2013 році та цін на хризотилцементний шифер на вітчизняному ринку покрівельних матеріалів, за умов повної ліквідації підприємств з виробництва хризотилцементних виробів, їхні щорічні прогнозні втрати /…/ становитимуть близько 1601,6 млн грн.».
– «До цих збитків варто додати вартість виробничих потужностей, які після ліквідації підприємств фактично стануть металобрухтом і втратять у своїй вартості майже усі 100 %. Так, сьогодні на вітчизняних хризотилцементних підприємствах встановлено та функціонує 27 виробничих ліній загальною вартістю 45 млн дол. США (або понад 1041,3 млн грн.). З них три виробничі лінії є абсолютно новими (загальна вартість 18 млн дол. США), одна виробнича лінія пройшла повну модернізацію (її вартість становить 4 млн дол. США). Також ліквідація підприємств призведе до звільнення працівників».
– «Основна проблема, яка потребуватиме вирішення, – це необхідність повного перекриття усіх будівель, дахи яких покриті шифером на основі хризотилу. За даними Державної служби статистики України, за експертними оцінками та власними розрахунками в Україні загальна площа житлових будинків, покритих шифером на основі хризотилу, становить близько 587,7 млн м кв. (75 % від загальної площі)». Проведені розрахунки вказують на те, що для заміни шиферного покриття житлових приміщень знадобиться близько 653,5 млрд. грн. (28,2 млрд. дол. США)».
– «Варто зазначити, що через високу частку бідного населення в країні, частину витрат на перекриття дахів житлових приміщень (понад 40%), а це 261,4 млрд. грн. або 11,3 млрд. дол. США від загальних витрат, а також витрати на обслуговування металочерепичних дахів протягом усього періоду експлуатації (15,0 млрд. грн. або 0,6 млрд. дол. США) буде вимушена взяти на себе держава. Також держава муситиме взяти на себе витрати, пов’язані з перекриттям дахів будівель суспільного сектора, що сумарно становитиме 45,5 млрд. грн. (2,0 млрд. дол. США) плюс, 2,6 млрд. грн. (0,1 млрд. дол. США) – на його обслуговування».
А ще не забувайте про витрати на обов’язкову утилізацію усіх наявних виробів з хризотилу, в тому числі знятих дахів, в разі, якщо закон все ж буде введено в дію. Про можливі мільярдні судові позови та компенсації не варто і говорити.
Коли в Україні кажуть «дах над головою» – мають на увазі не просто оселю, а дещо більше – захищеність, надію на майбутнє, здатність протистояти всім викликам часу. Так само народний вислів «дах поїхав» слугує для означення людей, що творять чи говорять казна-що. От правда, народ скаже, як зав’яже.
[:]
