Резиденція славетних меценатів

Останнім часом, на хвилі підвищеного інтересу до нашого минулого, у різноманітних виданнях з’явилося чимало публікацій присвячених родині цукропромисловців-меценатів Терещенків. Однак вони, як правило, стосуються життя та діяльності «глави родини» — Миколи Артемійовича Терещенка. А величезна меценатська і громадська діяльність його сина, Олександра Миколайовича, який свого часу дуже багато зробив для розвитку вітчизняної освіти, несправедливо замовчується.

За часів Терещенка Шпитьки дуже змінилися зовні. До села пролягла брукована дорога, на місці старого лісу був закладений рідкісної краси парк із зоопарком і оранжереєю, ставками і фонтанами. У парку був споруджений маєток, будинки прислуги, водокачка, льохи, конюшня (де на продаж розводили породистих рисаків), іподром. У центрі села в 1895-1902 рр. була збудована нова кам’яна Покровська церква, яка вражала красою зовні та багатим інтер’єром усередині. У церкві знаходилася перша сільська бібліотека…

Результат пошуку зображень за запитом "Покровська церква київ 1902"

Володіння поміщика 1909 року займали площу понад 6000 десятин, мали кілька маєтків, зокрема, два на центральній садибі у Шпитьках і один у Ясногородці. Крім Ясногородського куща, Терещенко придбав також Личанку, Гурівщину, Жуків хутір.

Останнім часом на хвилі підвищеного інтересу до нашого минулого в різноманітних виданнях з’явилося чимало публікацій, присвячених родині цукропромисловців-меценатів Терещенків. Однак вони, як правило, стосуються життя та діяльності «глави родини» — Миколи Артемійовича Терещенка, а величезна меценатська і громадська діяльність Олександра Миколайовича, який свого часу дуже багато зробив для розвитку вітчизняної освіти, несправедливо замовчується.

Пов’язане зображення

Олександр Терещенко — другий син Миколи та Пелагеї Терещенків — народився 7 вересня 1856 року в м. Глухові. Після закінчення курсу приватної класичної гімназії Клеймана в Москві здобув вищу освіту в Московському та Київському університетах. Повний курс Київського університету Св. Володимира Олександр закінчив зі ступенем кандидата юридичних наук. Почалася його нетривала кар’єра військового. О.Терещенко вступив «вольноопределяющимся» до лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, де йому було надано чин унтер-офіцера, а після складання офіцерських іспитів його звільнили у відставку.

Саме з цього часу почалась активна громадська діяльність О.Терещенка. Його затвердили почесним попечителем 1-ї Київської гімназії, закінчення повного курсу якої надавало право вступати без попередніх іспитів до Київського університету. У травні 1883 року О. М.Терещенко був призначений почесним мировим суддею. Через півроку на нього чекало нове відповідальне призначення — він став членом Київського губернського попечительства дитячих притулків відомства імператриці Марії Федорівни.

Результат пошуку зображень за запитом "олександр терещенко меценат"

Крім того, Олександр Миколайович був членом комітетів багатьох провінційних навчальних закладів, брав активну участь у роботі благодійних товариств. Наприклад, більш як 25 років він був членом дирекції, потім товаришем голови Київського відділення Імператорського російського музичного товариства, тобто його заступником. О. Терещенку випало тісно співпрацювати з такими відомими діячами товариства, як М. Рігельман, О. Виноградський, В. Пухальський та з іншими відомими композиторами, піаністами, педагогами.

Створене 1863 року Київське відділення товариства, яке переважно існувало на внески приватних осіб, багато зробило для поширення музичної культури та освіти. 1868 року було засновано музичну школу (яка 1913 року стала консерваторією). Її закінчили композитори Р. Глієр, Л. Ревуцький, піаніст В. Горовиць, співачка М. Литвиненко-Вольгемут і ціла плеяда відомих митців.

Результат пошуку зображень за запитом "1913 консерваторія"

За активну громадську діяльність 1 січня 1906 року Олександр Терещенко був «пожалуваний» чином дійсного статського радника. Тільки у 1-й Київський гімназії Олександр Миколайович заснував стипендії, що надавалися найздібнішим і старанним учням:

1. Імені О. С. Пушкіна — 5000 карбованців (запроваджена 1899 року).

2. Імені М. В. Гоголя — 5000 карбованців (запроваджена 1902 року).

3. Імені таємного радника М. А. Терещенка — 1500 карбованців (запроваджена 1904 року).

Олександр Миколайович Терещенко жертвував щорічно на потреби гімназії по 1000 карбованців, а також платив за навчання кількох бідних учнів. На його особисті кошти 1905 року було створено колонію-дачу в селі Плюти, на березі Дніпра, що призначалася для літнього відпочинку учнів київських гімназій зі слабким здоров’ям. Олександр Миколайович допомагав художникам-початківцям, зокрема, надавав особисті кошти на оплату їхніх закордонних подорожей.

Зберігся опис маєтку О. М. Терещенка в Шпитьках, який записав від старожилів місцевий краєзнавець Віктор Володимирович Вишняк. Будівля була округлої форми, мала 99 кімнат, два поверхи на високому підвалі. Підвал був дуже гарним: і стіни, і підлога викладені кахлем. У підвалі стояла динамо-машина, що виробляла електричний струм. Тут же були й кладовки, де зберігалося продовольство. Виходи мав на всі чотири боки. При парадному вході стояли колони. Дах будинку – частково засклений. Під ним, на другому поверсі, була підлога з товстого скла, так що світло потрапляло вниз, у вестибюль на першому поверсі, вікна якого були напівкруглі, італійського типу, в ошатній потрійній рамі. На другому поверсі простіші – прямокутні.

Будинок Олександра Терещенка

Збереглися перекази, що в маєтку Терещенків у Шпитьках бували відомі люди М. Врубель, В. Васнецов, М. Нестеров, І. Їжакевич, І. Рєпін, І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, О. Пчілка, Л. Українка, Г. Хоткевич, М. Лисенко. Проте, ці відомості слід ще перевірити в архівах.

Помер О. М. Терещенко 23 жовтня 1911 року в Петербурзі. Після нього залишився капітал у 14 мільйонів карбованців, два цукрових заводи, маєтки в Київській та Волинській губерніях. Поховали Олександра Миколайовича на кладовищі «Аскольдова могила» в Києві.

Успадкували маєтки його дружина Єлизавета Володимирівна та діти — Микола (Никола), Марія й Ольга. Шпитьківські старожили розповідали, що поміщик збудував у Шпитьках в парку типову селянську хату, де була піч, горщики, вилошники та інше звичайне селянське домашнє начиння. Тут його діти самостійно господарювали: варили їсти, виконували хатню роботу, наче звичайні люди. Так було заведено: кожен у родині мецената повинен був знати сільське життя зсередини. Тому і сільські люди ніколи нічого поганого про останнього місцевого поміщика не говорили.

Результат пошуку зображень за запитом "меценати терещенки"

Маєток Терещенків у Шпитьках почав занепадати одразу ж після смерті О.М. Терещенка. В 1914-1915 рр. частину іподрому знесли і спорудили табір, де в бараках утримували австрійських військовополонених. Йшла Перша світова війна. 1916 року селяни маєтності Терещенків орендували у них майже всі землі. У такий спосіб родина меценатів за рік до відомих подій надала «землю — селянам».

Маєток був розташований у розкішному парку. Те, що лишилося зараз – менш, як десята частина того, що було. Поміщик наказав розбити парк на місці старого лісу. При цьому суворо заборонив знищувати дуби та інші цінні породи. Тому і зараз у ньому можна знайти півстолітні дуби. Тут було висаджено багато видів сосни, ялини, клена, липи, сибірська модрина, які до того в Шпитьках не росли. А в оранжереї колись були тропічні рослини: пальми, банани, бамбук, рідкісної краси квіти. Взимку вона опалювалася.

Результат пошуку зображень за запитом "олександр терещенко маэток"

Архівна справа зберегла довіреність на управління маєтком Терещенків, датовану 26 серпня 1918 року. Останнім управляючим маєтку був Станіслав Антонович Шклиговський. Шпитьківські маєтності складалися тоді «зі Шпитьківської, Лучанської і Ясногородської економій; містечка Ясногородки з усіма торгівельними приміщеннями та чиншовиками; Личанської, Горбовицької, Єлизаветинської і Бучанської ферм; Жукова хутора і Хмільнянської дачі у повному складі з лісами, поміщицькою садибою, садом, парком і молочною фермою, а також з усіма економіями, лісами, землями, що можуть увійти до них у майбутньому».

Але епоха скінчилася. Після воєнних лихоліть у Шпитьках залишилися лише будинок управляючого (де містилася колгоспна контора), поміщицькі погреби, водонапірна башта (точніше – водокачка), що забезпечувала колись маєток водою. З її верхівки і сьогодні добре видно село і навколишні поля…