Резервісти територіальної оборони: навчені, озброєні, рішучі

Усі з ким нам вдалось поспілкуватись під час тренувань 130-го батальйону ТрО міста Києва переконані  –  кожен новий резервіст посилює готовність країни стримати зазіхання на її території, – читайте в матеріалі Кий-інфо.

Навчання 130 Батальйону територіальної оборони (130 БТрО ) відбуваються щосуботи й об’єднують тих, кому не треба пояснювати нащо вони це роблять. З місця збору виїжджаємо до заздалегідь узгодженої локації – в один з лісів під Києвом. Для нас, це унікальна можливість дізнатись, як бійці резерву навчаються поводженню зі зброєю, тонкощам облаштування засідок, виявленню та стримуванню ворога, як опановують домедичну допомогу.

В разі реальної загрози місту: появи ворожих ДРГ чи захоплення об’єктів критичної інфраструктури, бійці батальйону мають діяти злагоджено, бути взаємозамінними, а за необхідності швидко стати на захист свого міста. Разом з тим є загальна проблема, що потребує якнайшвидшого рішення – це брак людей та інформації. Кияни та мешканці передмістя досі мало обізнані про переваги територіальної оборони. Навіть ті, хто хотів би сюди прийти.

Є проблема? Не проблема.

Як і більшість українців у батальйоні звикли покладатись на власні сили. Минулого року провели експеримент – розмістили по Києву, у Шевченківському та Солом’янському районах 50 сітілайтів. Дякувати допомогли спонсори – один надрукував, другий надав місця. На борді нічого особливого не було – стисла графічна та текстова інформація про 130-й БТрО і номер телефону начальника штабу. У відповідь отримали шквал дзвінків. Люди цікавилися.

Відтоді комбат називає їх медійним батальйоном. Резервісти хочуть, щоб про їхню справу знали більше і для цього ефективно залучають соцмережі. Денис Семирог-Орлик, який веде сторінку 130 БТрО у Фейсбук каже: «Є новачки. Якось до нас доєднався адвокат. Місяць придивлявся до сторінки, а потім написав мені та прийшов на щотижневий вишкіл». І як не крути, а нині 130 БТрО скоріше виключення з правил, бо у них є і контракти, і люди.

Нині Денис головний сержант взводу 130-го батальйону ТрО. Як і чимало інших резервістів військового досвіду не має. До 2014 року армією не цікавився взагалі, але розв’язана Росією війна багато що змінила. Оскільки Денис не служив його записали до загонів оборони. Відповідно, тільки-но з’явився 130-й батальйон з діючими офіцерами – почались тренування.

Головна заслуга командирів 130 БТрО в тому, що зараз вони формують оргядро, заповнюючи в такий спосіб головні керівні ланки. В разі введення воєнного стану та мобілізації до підрозділу можуть приписувати людей, які мають військові звання, але необхідними навичками володіють номінально. Так от, заради уникнення безладу керівні посади у підрозділі займуть люди, яких командири вже знатимуть.

За ініціативи командира батальйону тут започаткували курси для сержантського складу – це командири відділень, сержанти, головні сержанти, яких готують за стандартами НАТО. Поки все це відбувається у стислому вигляді, одне вечірнє заняття на тиждень, але отримані знання допомагають зрозуміти, чого очікувати від спільної військової праці.

           На запитання чи все з обмундирування купував самотужки, Денис відповідає:
–     Ні. Є речі, якими забезпечили Збройні сили. А от броню та шолом купив власним коштом, і  якщо зважити на кризу – зробив це вчасно. Загалом нема на що жалітись, бо не хочеться повторити досвід 2014 року, коли хтось воював у капцях та спортивках. Тому хлопці поступово самотужки екіпіруються.

Якби у 2014-му на Донеччині і Луганщині були навчені сили тероборони, все могло скластися геть інакше

До війни старший солдат 130 БТрО луганчанин Олексій Біда був графічним дизайнером.

-Чинити масовий опір люди там були не готові, і я в тому числі. Ми були прибічниками ненасильницького супротиву. Правоохоронні органи, які мали захищати від збройної агресії, поліція та СБУ, продалися першими. Функція тероборони на той момент могла спрацювати, але її не було.

Ми не готові були чинити опір з багатьох причин: хтось не готувався, хтось не розумів, як з Росією воювати, бо у багатьох там родичі. Для мене цей етап пройдено і тепер я готовий захищати Україну зі зброєю в руках.

Я у теробороні вже 2 роки. І ви з знаєте, у мене покращився сон. Раніше були проблеми з відчуттям безпеки. Відтоді, як прийшов до тероборони  – знайшов людей готових пліч-о-пліч захищати від агресора країну і побратимів. Ми гуртуємось і купуємо зброю, бо невідомо чого чекати від агресора. Як показала практика в Луганську першими були захоплені військомати, військові частини. Тому я серед людей, які за необхідності відкриють сейф, швидко зберуться у зазначеному місті, і почнуть злагоджено працювати не чекаючи наказу, видачі зброї та  набоїв. Вважайте, що це та низова ініціатива, яка з козацьких часів допомагала українцям ставати на захист свого дому.

Навчені та озброєні
Впродовж 2022 року сили територіальної оборони (ТрО) мають сформувати остаточно. Їх планують комплектувати озброєнням та технікою. Командувач сил ТрО буде підпорядкований Головнокомандувачу ЗСУ і це, найімовірніше, відкриє для тероборони принципово інші можливості та перспективи. Проте, насамперед має бути запущене повноцінне фінансування та облаштовані пункти постійної дислокації (ППД).

Командир відділення 130-го батальйону Ярослав Мудрик працює у великій міжнародній компанії і вже третій рік, як є резервістом сил ТрО. Коментуючи обіцяне законодавчим актом технічне забезпечення (йдеться про причіпну артилерію та БТРи 60М)  ледь стримує посмішку. Каже: «Подивимось, коли закон буде введено в дію. Можливо прокинемось вранці 1 січня, а нам скажуть ось вам обіцяні ППД та автопарк». На його думку набагато важливіше натреновувати тактичні дії малих груп – взводу, відділень роти. Це той максимум, який потрібен сьогодні. Хоча б тому, що комплектність  в усіх батальйонах територіальної оборони іде по ротах.

Для новачків, які теж тренуються щосуботи навчання починається із тактичних дій у складі двійки, трійки, відділення, а десь за рік — у складі взводу. Багато часу приділяється роботі зі зброєю: як варто повернутися, щоб не наразити на небезпеку побратимів, як змінити сектор обстрілу. А ще Ярослав має вагомі аргументи для тих, хто досі побоюється, що озброєні тероборонівці можуть нести загрозу безпеці та суверенності держави.

-Ніякої проблеми я не бачу. Офіційно на руках пересічних громадян в Україні до 2 млн. стволів. У мене вдома, в сейфі, стоїть практично армійський ствол, тільки без функції автоматичного ведення вогню. Тобто немає проблеми, щоб зберігати зареєстровану зброю в сейфі. Проблема в армійській вертикалі обліку зброї та обліку боєприпасів. Абсолютно уся наша зброя нумерована, але відповідає за неї командир. На моє переконання, як і в ситуації з форменим одягом, так само має бути із іншим оснащенням – кількістю магазинів, бронею, підсумками, і в першу чергу зі зброєю. Видаватись вона має мені, як бійцю територіальної оборони, або бійцю Збройних Сил України. І відповідати за неї мушу я, а не командир.

Не чекати, а діяти
Рік що минає дещо змінив у ставленні, як до самого явища тероборони, так і до тих, хто підписує контракт. Пост журналіста Антона Голобородька, у якому він показав свій новенький комплект резервіста-контрактника 130 БТрО, здійняв хвилю захопливих відгуків у соцмережах та привернув увагу ЗМІ. На фото дві пари берців від провідного українського виробника спецвзуття, фліски, звичайна і термобілизна, шкарпетки, ремені, шапки, літній та зимовий комплекти форми. Військові та бійці резерву, які добре пам’ятають, як було раніше, у коментах зазначали «по-багатому».

Цим, хоч і жартома, багато що сказано. Як зазначив Антон «Важливо, що резервісти ТрО можуть отримати повний комплект форми. Не на навчання, а потім здати, а отак – зібрали особовий склад резерву і видали. Звісно, це було б неможливо без суперзлагодженої роботи і надзусиль командування».

Для нас Антон змалював передісторію появи Закону «Про національний спротив», і те, про що владні мужі мали б подбати ще вчора.

–  Ми отримали Закон про національний супротив хоча, по своїй суті, він про територіальну оборону. Принципові зміни, які він пропонує, полягають у збільшенні штату батальйонів та бригад ТрО. Якщо зараз на штатних посадах в батальйоні дві людини, то буде близько сорока. Якщо батальйон це 500 чоловік, то трохи менше 10% його чисельності складатимуть люди, які там служитимуть постійно. Це мали б зробити ще у 2017-2018 роках, але мені здається, що причиною затягування є те, що командування ЗСУ не бачить у територіальній обороні надійної підтримки і опори для бойових підрозділів ЗСУ.

Варто згадати, як взагалі створювались сили територіальної оборони у 2014 році. Тоді це були не бригади, а батальйони. Причиною, чому їх створювали була відповідь на локальні проблеми, що виникли у Донецькій та Луганській областях, Криму. Під загрозою була Одеса, Херсон, Миколаїв, Дніпро. Тоді виникла гостра потреба реагувати на місцях, але завдяки Збройним Силам, Нацгвардії і добровольцям, дії були локалізовані саме на Донбасі. Підрозділи ТрО перекидались туди, а отже, не виконували своєї прямої функції – територіальної оборони.

У 2016-2017 роках процес створення ТрО був запущений заново. Керуючись обмеженою нормативно-правовою базою почали створювати в кожній області бригаду ТрО, а в кожному районі батальйон.

Суботні навчання 130 бригади – це своєрідна точка входу в батальйон. Люди приходять, цікавляться. Потім підписують контракт і стають резервістами, які прикріплені до конкретного підрозділу. У них є командир, є зв’язки, контакти і вони можуть відмобілізуватися в години.      

  

Рада резервістів

Цього року, на загальних зборах 112 бригади ТрО, за квотою 1 від 50 бійців резерву, був створений важливий дорадчий орган – Рада резервістів. Антона Голобородька обрали її головою.

– Цілей і завдань багато, але Рада не може бути ефективною. При усьому бажанні Раді резервістів ні до кого прийти і розповісти про конкретні проблеми, які потрібно вирішити. Хоча нам зараз конче необхідно мати точки тяжіння. Бажано у кожному районі мати приміщення де є людина, яка може проконсультувати. Ще однією точкою тяжіння мають стати ось такі тренування, на які треба прийти, щоб зрозуміти тобі це цікаво чи ні. І нарешті, є інформаційна точка тяжіння над якою ми працюємо зараз. Вже розробили сайт, який тепер маємо наповнити контентом. Я переконаний, що за умови підтримки ЗМІ та органів державної влади до ТрО можна залучити величезну кількість людей, практично заповнивши усі вакантні місця.

В грудні рада резервістів провела розширене засідання на яке запросили командира 130 батальйону ТрО Києва Вадима Озірного та заступника директора департаменту муніципальної безпеки КМДА Михайла Щербину. Обговорювали координацію зусиль командування бригади, резервістів і КМДА в процесі розвитку сил ТрО в столиці.  Представник департаменту доповів, що КМДА працює над виділенням приміщень для функціонування територіальної оборони Києва та взяла на себе використання частки бюджету міста на територіальну оборону.

Але лишається багато відкритих питань.

– Так. У  КМДА, каже Антон, є люди відповідальні за співпрацю з різними органами: Нацполіцією, ДСНС та теробороною. Ми з ними на контакті, але питання в тому, чим вони конкретно нам можуть допомогти. І це претензія не до них, а до бюджету міста Києва, який ухвалюється депутатами на сесії міської ради. Які гроші вони закладуть, такі департамент і виділить на розвиток тероборони столиці.

Взагалі проблема ресурсів  в усіх підрозділах – це відсутність пункту постійної дислокації. Це має бути стоянка для техніки та окрема будівля, де є приміщення під охороною для зберігання зброї підрозділу та кожного з бійців. Це одразу вирішить багато питань. Люди, які знаходитимуться там на постійному чергуванні можуть здійснювати охорону об’єкту, а за необхідності зайняти оборону.

Після тренувань бійці втомлені, але щасливі. Зізнаються часом потрапляли у кумедні ситуації, але кожна з них свідчила, що до військових в «пікселі» у нас ставляться з повагою. Вважаючи їхню присутність надійною гарантією того,  що ми на українській землі.

Інструктори

Сьогодні більшість тих, хто навчає резервістів – волонтери. Зазвичай колишні офіцери ЗСУ, які мають досвід бойових дій, роботи у спецмісіях, і знаються на підготовці спецпідрозділів за стандартами НАТО. Для інструктора 130 батальйону ТрО навчання резервістів – нова, цікава тема, яку він, разом з побратимами, прагнуть реалізувати з 2014 року.

 – В Законі, що вступить у дію з 2022 року є недосконалості, але головне  є кістяк. В будь-якому разі знайомої нам ситуації, коли тероборонівці є, а жодного документа, який би підтверджував їх існування немає, вже не буде. Величезний плюс, що нині у нас є школа сержантів. Зараз вони завершують курс лідерства. Як командири вони вже знають, як працювати з людьми, як навчити їх елементарним речам.

У батальйонах ТрО немає гендерних обмежень, тому жінки опановують військову справу нарівні з чоловіками. Зазвичай це особистості з величезною внутрішньою мотивацією. Уява соціуму, що жінкам підкорилася лише домедична допомога  –  «дрімучий» атавізм. Яскравий приклад Мар’яна Кадук – сержант, командир відділення 130 БТрО. Є жінки бухгалтери, але і вони готові, в разі військової потреби, взяти до рук зброю.

Будь-хто умотивований та охочий долучитись до захисту країни може підписати контракт для проходження у загонах ТрО. 130 Батальйон територіально оборони столиці запрошує до своїх лав охочих стати резервістами.

ФБ сторінка 130 БТрО міста Києва за посиланням

Підготувала Світлана Махонько

Читайте нас у telegram