Чергову штовханину та колотнечу під куполом Верховної Ради, нардепи присвятили жорсткому продавлюванню Адміністрацією Президента законопроекту про реінтеграцію Донбасу.
Судя по всему, законопроект №7163 “Об особенностях государственной политики по обеспечению государственного суверенитета Украины над временно оккупированными территориями в Донецкой и Луганской областях”, планирует достичь нескольких целей одновременно.
Во-первых, президентское лобби, решило в очередной раз продемонстрировать украинскому обществу и зарубежным наблюдателям, какое шапито с фаер-шоу могут устроить народные избранники в условиях неопределённости. И насколько спокойным и мудрым предстаёт господин Президент на их фоне. Что в контексте разговоров об изменении формы правления с парламентской на президентскую, а также мыслей Петра Алексеевича о втором президентском сроке, однозначно сыграло ему на руку.
Во-вторых, одной из основных новелл законопроекта является статья 9, в которой указано, что руководство всех сил и средств в вопросах отпора российско-гибридной агрессии возлагается на Объединенный оперативный штаб Вооруженных Сил Украины. То есть в отличие от АТО, где формально руководила Служба Безопасности, контроль переходит к военным во главе с лояльным Президенту господином Муженко. А это значит, что именно военные теперь будут контролировать линию разграничения, которая стала «кормушкой» и предметом раздоров между силовыми структурами.
Учитывая резкое изменение сфер влияния и усиление позиций Президента, законопроект о реинтеграции вызвал аномальное количество спекуляций со стороны огромного числа экспертов. Впрочем, его анализ нужно начинать с того, что по своей сути, он является инструментом в противостоянии США и в меньшей степени Европы – Российской Федерации. От позиции Украины относительно его основных положений, на самом деле мало что зависит. Первую скрипку играет тот, кто финансирует, поэтому, если Украина решила существовать за счет кредитов МВФ и поддержки западных и заокеанских партнеров, то и действовать придется по их стратегии.
Этот факт дает ответ на вопрос, почему Россию признано агрессором только сейчас – почти через три с половиной года с начала войны. Все просто. Когда разрешили – тогда и признали. Тем не менее, данный факт является главным достоянием законопроекта. Ведь по канонам международного права, именно на агрессора возлагается ответственность за социально-гуманитарные проблемы оккупированных территорий и их экономическое обеспечение. Кроме того, этот документ значительно улучшает нормативную базу в ходе ведения военных действий и дальнейшего развития событий на Донбассе.
Основной причиной очередного «цирка» в Верховной Раде является внутреннее противостояние в слоях украинского псевдоэлиты. Именно фактическое изменение сфер влияния и усиление позиций Президента вызвали истерическое беспокойство у так называемых оппозиционных сил. Другие причины поисков «зради» в долгожданном признании Российской Федерации агрессором и оккупантом – вызывают улыбку.
Например, особым фактором псевдопатриотической ярости некоторых народных избранников, стала статья 7 этого законопроекта, где содержались отсылки на Минские соглашения.
Которые, изначально, являются бумажками не ратифицироваными Верховной Радой и теряют всякую ценность, при признании России агрессором. И её переходе из разряда посредников в разряд сторон конфликта.
6 октября предмет «зради» в виде перенаправлений на Минские соглашения был оперативно заменён на формулировку «Резолюции Совета Безопасности ООН». Проблема в том, что эти резолюции представляет собой комплекс мероприятий по выполнению тех же Минских соглашений, но это ерунда. Главное, что большое количество народных избранников успели лихо «пропиарится» на, так называемом, отстаивании интересов отечества.
Манипулирование категориями «зрада» и «перемога» в условиях полной зависимости от внешних факторов – самое смешное во всей этой истории с потасовками и дымовыми шашками в Верховной Раде. Можно с сожалением констатировать, что геополитическая позиция, на которую нынешняя власть обрекает нашу страну, базируется на потере каких-либо намёков на самодостаточность. Украина в который раз становится инструментом в борьбе крупных игроков и вырываясь из одной зависимости – послушно переходит в другую.
[:ua]Судячи з усього, законопроект №7163 “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”, має на меті досягти кілька цілей одночасно.
По-перше, президентське лобі, вирішило вкотре продемонструвати українському суспільству та закордонним спостерігачам, яке шапіто з фаєр-шоу можуть влаштувати народні обранці в умовах невизначеності. Та яким спокійним і мудрим є пан Президент на їхньому фоні. Що на тлі розмов про зміну форми правління з парламентської на президентську, та думок Петра Олексійовича про другий президентський термін, однозначно зіграло йому на руку.
По-друге, одним з ключових факторів законопроекту є стаття 9, в якій зазначено, що керівництво всіх сил та засобів у питаннях відсічі російсько-гібридної агресії покладається на Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України. Тобто на відміну від АТО, де формально керувала Служба Безпеки, контроль переходить до військових на чолі з лояльним Президенту паном Муженком. А це означає, що у такому випадку саме військові тепер будуть контролювати лінію розмежування, яка стала «годівницею» та предметом чвар між силовими структурами.
Враховуючи різку зміну сфер впливу та посилення позицій Президента, законопроект про реінтеграцію викликав аномальну кількість спекуляцій зі сторони величезного числа «експертів». Натомість його аналіз потрібно починати з того, що за своєю суттю, він є інструментом у протистоянні США, та у меншій мірі Європи – Російській Федерації. Від позиції України, щодо його основних положень, насправді мало що залежить. Першу скрипку грає той хто фінансує, тому, якщо Україна вирішила існувати за рахунок кредитів МВФ та підтримки західних та заокеанських партнерів, то і діяти прийдеться за їхньою стратегією.
Цей факт дає відповідь на питання, чому Росію визнано агресором лише зараз – майже через три з половиною роки від початку війни. Все просто. Коли дозволили – тоді і визнали. Тим не менш, згаданий факт є головним надбанням законопроекту. Адже за канонами міжнародного права, саме на агресора покладається відповідальність за соціально-гуманітарні проблеми окупованих територій та економічні втрати. Крім того цей документ значно покращує нормативну базу в ході ведення військових дій та подальшого розвитку подій на Донбасі.
Основною причиною чергового «цирку» у Верховні Раді є внутрішнє протистояння в прошарках української псевдоеліти. Саме фактична зміна сфер впливу та посилення позицій Президента викликали істеричне занепокоєння у так званих опозиційних сил. Інші причини пошуків «зради» у довгоочікуваному визнанні Російської Федерації агресором та окупантом – викликають посмішку.
Для прикладу, особливим фактором псевдопатріотичної люті деяких народних обранців, стала стаття 7 цього законопроекту, де містилися посилання на Мінські угоди. Що від початку є папірцями не ратифікованими Верховною Радою, які втрачають будь-яку цінність, при визнанні Росії агресором та її переході з розряду посередників у розряд сторін конфлікту.
6 жовтня предмет «зради» у вигляді відсилок на Мінські угоди було оперативно замінено на формулювання «Резолюції Ради Безпеки ООН». Проблема в тому, що ці резолюції за своєю суттю, є комплексом заходів щодо виконання тих же Мінських угод, але ж то пусте. Головне, що велика кількість народних обранців встигла хвацько «пропіаритись» на так званому відстоюванні інтересів вітчизни.
Маніпулювання категоріями «зрада» та «перемога» в умовах повної залежності від зовнішніх чинників – стало найсмішнішим у всій цій історії зі штовханиною та димовими шашками у Верховний Раді. Можна лише з жалем констатувати, що геополітична позиція на яку нинішня влада прирікає нашу країну, базується на втраті будь-яких натяків на самодостатність. Україна вкотре стає інструментом у боротьбі великих гравців, і вириваючись із однієї залежності – слухняно переходить в іншу.
[:]
