Проаналізована ймовірність вторгнення РФ на територію України у серпні

На думку військового аналітика Юрія Бутусова, великої війни не буде, але загроза залишається.

Концентрація російських військ поблизу кордону з Україною привертає увагу, і це правда. Адже РФ продовжує розглядати війну та вторгнення, як головний фактор впливу на політичну ситуацію в Україні. Тому продовжується війна на Донбасі, тому розгортаються нові армії та дивізії на Південному та Західному військових округах РФ. Військові маневри у Білорусі є зручним та легким прикриттям для відпрацювання сценарію вторгнення в Україну.

Однак, на мою думку, на цей момент не склалося військово-політичних передумов для вторгнення.

У 2014 -му російські війська атакували Україну, тому що Путін розраховував, що українська армія розбіжиться. Народ злякається, а влада у Києві здригнеться та піде на поступки Кремлю.

Військове вторгнення тоді було інструментом рішення конкретних стратегічних цілей Росії – легітимізації захоплення Криму та створення лояльного проросійського маріонеткового режиму у Києві.

Оскільки організованого проросійського впливу в Україні не було, та зсередини на владу вплинути не вдалося (як це робила Москва усі 24 роки), то російська армія мала змусити українців повернутись до сфери впливу РФ.

Навіть у серпні 2014 року масштабне вторгнення та окупація України стали б можливі лише у випадку повного розвалу української армії та державного апарату. Тому що насправді сухопутні сили РФ відносно невеликі за складом та не перевищують в цілому 350 тисяч військовослужбовців, частина з яких виконує завдання у різних точках однієї сьомої суші. Для окупації України були необхідні війська та ресурси для війни, яких у економічно слабкої путінської Росії у 2014-му не було.

Війна у серпні показала серйозні проблеми в організації російської армії та невисокий бойовий дух. Достатньо згадати масові відмови російських військових їхати на війну, виступи родичів. Реформи Путіна серйозно підняли рівень боєздатності російський військ, але ця армія все ще далека від стандартів НАТО та страждає численними хворобами.

Російська військова структура зуміла провести локальні операції перш за все через хаос у системі управління української армії, через невисоку боєздатність та відсутність досвіду, поганого постачання та зв’язку. Адже тоді Україна, по суті, воювала імпровізованими силами, командуючий склад погано розумів можливості власних військ.

Зараз для вторгнення передумов набагато менше ніж у 2014–му.

Чому?

1. Україна домоглася серйозних успіхів у постачанні обороноздатності держави. Організація, управління, боєздатність ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ, МВС знаходяться зараз на незрівнянно більш високому рівні. Сотні тисяч військових встигли отримати реальний бойовий досвід, і у разі вторгнення силові структури мають серйозний резерв для посилення. Накопичені запаси озброєння, рівень боєготовності стрімко виріс. Українські спецслужби провели цілий ряд успішних операцій на окупованих територіях.

Україна ще далека від сучасної армії та силових структур, але за три роки створена дійсно керована система, і ця система буде діяти, стане більш надійним кістяком для мобілізації громадянського суспільства, ніж армія зразка 2014 року. Таким чином війна не стане легкою прогулянкою для агресора – це буде м’ясорубка, до якої російська армія не була готова, ані у 2014-му, ані тим більше зараз.

2. Росія та російська армія морально не готові до великої війни в Україні. До прихованої війни, яку ведуть найманці та «відпускники», які підписали зобов’язання про нерозголошення, – до такого РФ готова. Але до повторення Чечні – ні. Але ж Україна – не Чечня. Тут російську армію чекає організований супротив з використанням важкого озброєння. Коли у першому ешелоні наступу підуть російські кадрові частини, їхні втрати підуть на тисячі. А завзятості вони не проявлять (згадайте десять десантників, котрі під Іловайськом добровільно здалися в полон, згадайте спецназівців 3-ої бригади, котрі також відразу здалися). Величезний некомплект окупаційної армії на Донбасі демонструє, що ліміт дурнів (котрим все одно за що воювати, лише б платили) у Росії вже вичерпався. Адже вплутавшись у війну, армію доведеться поповнювати, а як поповнювати, якщо у 1-му та 2-му армійському корпусі ЗС РФ на Донбасі вже зараз некомплект бойових підрозділів 60-70%, не дивлячись на стабільні російські зарплати солдатам та премії офіцерам?

Зовнішня політика.

3. Тут у Путіна просто катастрофічна ситуація. Україна досягла серйозних успіхів на дипломатичному фронті. За три роки кільце санкцій проти РФ значно розширилося, дуже багато домовленостей Заходу з РФ розірвані. Санкції стали жорсткішими, і немає сумнівів, що у випадку великої війни буде нова ескалація санкцій, котра знову підкосить російську економіку. Україна ж навпаки домоглася серйозного прориву у плані інтеграції з ЄС та взаємодією з США. Росія не може собі дозволити обірвати контакти із Заходом , це принесе великі втрати, а ресурсів для великої війни в Україні не залишиться зовсім. Крім того, це призведе до консолідації всього світу у підтримку України, та у разі нашої активної зовнішньої політики –серйозно ускладнить положення РФ. Годі й казати у такому випадку про плани будівництва обхідних газопроводів до Європи та про чемпіонат світу з футболу. Все це РФ втратить у найкоротші терміни. Ці фактори не означають, що лише дипломатія може втримати Путіна: якщо Путін буде певен, що Україна може розвалитися у результаті російської атаки, у такому випадку вторгнення може відбутися, незважаючи на наслідки та санкції Заходу.

Внутрішня політика.

4. Військове вторгнення знову відкине усі внутрішньо політичні конфлікти в Україні. Громадянське суспільство об’єднається та стане на захист проти спільного ворога. Влада зміцниться, а не ослабшає, як би того хотів Путін. Бій під Авдіївкою у січні-лютому 2017-го показав, що український народ, незважаючи на усі внутрішні проблеми, навчився повністю організовано виступати у справі відображення атак противника, до того ж якість реакції держави та суспільства виросла на порядок. У випадку вторгнення можливість знову привести проросійські партії на виборах 2019 року в Україні, як на це розраховує Кремль, повністю зникає. Навіть навпаки , усі видання та політики, що фінансуються Кремлем будуть повністю усунуті від політичного життя. З моєї точки зору, РФ спробує використати для вторгнення ситуацію на виборах 2019 року, щоб бойові дії максимально ускладнили ситуацію для правлячої влади.

Висновки:

У серпні 2017 року військового вторгнення до центральної України та великої війни не буде. Але війна в Україні продовжується та, безумовно, потребує дуже швидких змін у державі, пришвидшеної модернізації армії, усіх структур оборони. Україна зобов’язана перемогти, щоб вижити. Тому завдання ліквідації ворога на Донбасі, в Криму та в Придністров’ї так і залишається пріоритетом. Незважаючи на усе, що вдалось зробити, українська держава, сили оборони та безпеки – дуже далекі від сучасних стандартів. Ми можемо пишатися якісною перевагою наших людей, патріотизмом та готовністю до самопожертви, але рівень професіоналізму все ще знаходиться на низькому рівні. І це не забезпечує нам якісної переваги над ворогом.

Загроза вторгнення залишається. Війна продовжується кожен день.

Юрій Бутусов – військовий експерт