Преса як інструмент гібридної війни

Не таємниця, що в Україні дуже складно придбати україномовну пресу, а її ціна вдвічі, а то й втричі вища за російськомовні аналоги! Чому так? Спробуємо розібратися.

У час, коли українська влада досягла значного прогресу у запровадженні української мови на радіо й телебаченні, вона або ігнорує або свідомо нищить цілу галузь національного інформаційного продукту – друковані засоби масової інформації. Українські закони змушують вітчизняні видання існувати на межі виживання, а кіоски преси по всій країні заполонили суто російські, гібридного штибу видання без належних вихідних даних та за цінами, що значно менші собівартості.

На додачу до цього, наприкінці 2015 року Президент України підписав Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Згідно з його положеннями, органи державної влади та місцевого самоврядування повинні вийти зі складу засновників ЗМІ найпізніше до кінця 2018 року.

Результат пошуку зображень за запитом "президент підписані закони"

Саме тоді, коли інформаційна політика має стати надзвичайно важливою складовою національної безпеки країни ми отримали «роздержавлення». Творці закону напевно сподівалися, що в 2019 році з газет і журналів усього лише зникнуть «темники», «заказуха», «фейки»? Насправді ж відбувається от що. Замість усебічної підтримки – органи державної влади прагнуть якнайшвидше припинити фінансування своїх друкованих видань, органи місцевого самоврядування – відібрати останнє, що лишилося у місцевих газет, – це здебільшого приміщення. І знову під «європейськими» гаслами відбувається фактичне знищення цілого сегменту паперової періодики. І сегменту доволі специфічного: із постійною, хоч і невеличкою, читацькою аудиторією, у переважній більшості – україномовного, з давніми журналістськими школами і традиціями…І це відбувається в час боротьби з агресором та інформаційної війни з окупантами нашої землі.

Результат пошуку зображень за запитом "періодика"

Сьогодні вплив ЗМІ на формування національної свідомості є особливо важливим. Вони виступають вагомим засобом створення історико-культурного інформаційного простору держави, який повинен стати духовно-ідеологічним цементом, що скріплює народ у політичну націю. А як наслідок маємо те, що КОЖЕН кіоск, КОЖНУ розкладку преси в Україні заполонили клони російських або просто російські видання, які неприховано пропагують «русскій мір». Там історія Росії домінує, вона в Україні подається мало не як рідна українцям. Про саму Україну матеріали, якщо зрідка й трапляються, мають відверто ворожу антиукраїнську специфіку. Не вірите – переконайтеся самі.

В Україні ціна україномовної преси вдвічі, а то й втричі вища за російськомовні аналоги! Чому? Давайте проаналізуємо.

28 грудня минулого року була ухвалена нова Постанова КМУ від № 1038 «Про умови оплати праці журналістів державних і комунальних (поки що! – Авт.) засобів масової інформації”, згідно з якою мав би бути суттєво збільшений фонд оплати праці журналістам. Але кошти для цього в бюджеті на поточний рік не передбачили. Журналістів, які вимагають дотримання чиновниками чинного законодавства, або тупо ігнорують, або відправляють до судів, посилаючись на «роздержавлення». Як наслідок – працівники друкованих ЗМІ так і не отримали обіцяного Урядом підвищення зарплат. Це при тому, що обсяги державної підтримки преси в країні не змінювалися з 2014 року. Але всі пам’ятають, як за цей час зріс курс долара (з 8 до 27 гривень). Оскільки майже весь папір ввозиться до України із-за кордону, такого стрибка цін на поліграфічні послуги не витримали навіть окремі комерційні медіахолдинги…

Здавалось би, державна підтримка загальноукраїнських україномовних друкованих видань – це надзвичайно важливе завдання, яке сьогодні має бути пріоритетом національної політики!

Результат пошуку зображень за запитом "українські видання"

Це добре розуміє наш ворог – Росія. Мета російської пропаганди та гібридної агресії на полях української культури очевидна — впливати на формування потрібного Росії світогляду українця. Щотижневе вкидання у газетні кіоски України сотень тисяч російськомовних видань не може не залишити наслідків.

Російські журнали надзвичайно дешеві, а тому доступні широким колам читачів. Розрахунок політтехнологів неважко зрозуміти — через читача гібридної продукції впливати і на тих, хто з ним спілкується, тобто на його оточення — родичів, знайомих, учнів, коли читач — учитель. Окрім цього, тривале зомбування певними історичними фактами відкладається у свідомості, засвоюється, а згодом формується у голові читача як його власна думка.

Результат пошуку зображень за запитом "магазин періодики"

Найстрашніше те, що українцям хитро нав’язують чужу і ворожу ідеологію, ідеологію споконвічного ворога і гнобителя України — Росії. У гібридно-агресивних публікаціях Росія і все російське возвеличується, Європа та європейське — упосліджується, а українське — дискредитується. Українцям нав’язується думка: Росія — друг, а Європа — ворог.

Натомість патріотичні здебільшого державні україномовні видання мусять виживати з фінансуванням, що зменшується з року в рік, з боргами щодо виплат заробітної плати, зі знищеним ринком дистрибуції, з обмеженими можливостями щодо комерційної діяльності та в щоденній боротьбі з чиновниками.

Результат пошуку зображень за запитом "журнали"

Праця журналіста – не менш важлива для держави, ніж боротьба з ворогом на вогневих рубежах. А формувати та реалізовувати державну політику, зокрема в сфері інформації, в нинішніх умовах – справжній подвиг.

Україномовні патріотичні періодичні видання повинні бути ще одним фронтом, який протистоїть російській агресії, медіа-ресурсам «руского міра». Їхнє завдання – витіснити агентів кремля з медіа-ринку України. На жаль, ця боротьба поки тримається на голому ентузіазмі. А держава всіляко намагається зняти з себе відповідальність…