[:ru]Путешествие в Прагу[:ua]Подорож до Праги[:]

[:ru]

Сейчас в Прагу еду с огромным нетерпением. Такое ощущение, будто где-то оставила своего друга, а теперь он ждет. Но это я хочу ее объятий, она же встречает всех и всех одаривает вниманием, благодатью.

Мелодичный, понятный язык, с мягким «л» и дли-и-иными гласными, а еще с большим количеством согласных в словах. Если хочешь купить свежий хлеб, нужно в магазине говорить, чтобы дали «черствый хлеб», а акцентируя внимание, говорить «позор». И никогда не догадаетесь, как чехи назвали международного электронного друга с понятным везде названием – компьютер. У чехов это — почитач.

Как-то мне выпала журналистская двухнедельная поездка по замкам Чехии (а их здесь более 2 тысяч и все действующие, презентабельные) с четырехдневным пребыванием в столице. Вот тогда я оттянулась. У нас был такой замечательный украиноязычный экскурсовод госпожа Мария, родом из Ивано-Франковска, так что мы прожили в Праге неделю, ежедневно касаясь сердцем достопримечательностей.

Название города происходит от чешского слова “праг”, что означает “порог”. По легенде его основателем был князь Крок, дочь которого провидица Либуше указала место для построения града и предсказала ему большую славу.

Первые исторические сведения о поселениях на территории современной Праги приходятся на шестой век. Этот город всегда был центром чешских земель и заботился об их защите. Кроме того, королевское золото привлекало недоброжелателей. Поэтому большое внимание пражане уделяли строительству фортификационных сооружений. Так, в девятом веке появился Пражский град с земляными валами, а затем с каменными стенами. С тех пор Прага стала столицей Чешского княжества. Следующими защищенными поселениями стали Вышгород, Старый Город, Мала Страна, Градчаны, Новый Город – сейчас это исторический район Праги, наследие, которое охраняется ЮНЕСКО.

По количеству святынь, сохранившихся с древнейших времен храмов и реликвий, Прага мало уступает самому Риму. В конце концов, в ее истории был период, когда она и была этим вторым Римом – для славянских земель. С дополнениями экскурсовода, я вспомнила о близких моей душе святынях, которые делают для меня Прагу родной.

Одной из достопримечательностей столицы, где собираются в свободное время туристы, является Вацлавская площадь. Здесь есть станция Пражского метро. Памятник Святому Вацлаву видно издалека, так как площадь не просто огромная, а считается одной из самых знаменитых и крупнейших городских площадей мира. Это такой, шириной полсотни метров и длиной почти 800 метров, бульвар. Здесь кипит жизнь даже ночью, хотя в целом Прага спокойный город, без сиесты и портового причала.

Это один из самых молодых памятников Святому. Установили его в 1912 году в виде композиции, где Вацлав сидит на коне и в правой руке держит копье. Вокруг памятника установлены скульптуры: Святой Людмилы – бабушки князя, Святой Агнешки, Святого Войтека, Святого Прокопия Сазанского. Вот отсюда, много лет назад, я почувствовала не только духовную, но и визуальную причастность к той Святой, чьим именем названа. Хотя мама мне и говорила о ней, и объясняла, почему, родив меня в сентябре, назвала в ее честь.

Я сделаю небольшое отступление на историю жизни своей покровительницы. Родилась Людмила в семье сербского князя в 860 году. В совсем молодом возрасте она вышла замуж, уехав с мужем в Чехию. Брак с князем Борживоем стал поводом для объединения племен на территории современного чешского государства. В документальных источниках указано, что она была высокообразованная, владела несколькими языками, в том числе латынью и греческим. Тогда еще придерживались языческой веры, однако в семье Людмилы ситуацию изменило знакомство с просветителем Мефодием. Вполне вероятно, что этот переводчик с арамейского, латинского, греческого и других языков, создатель славянской письменности, произвел на молодую пару сильное впечатление.

Уже в 882 году супруги в присутствии Мефодия приняли таинство крещения. Княжеская пара в Чехии возвела первый на этой земле храм христианской веры, который был назван в честь святого Климента. Святая мученица Людмила и ее муж, приняв крещение, стали способствовать распространению Православной веры в Чешской стране. Князь ушел из жизни в возрасте 36 лет, оставив с шестью детьми двадцатидевятилетнюю жену. После смерти старшего сына, на престол вступил младший – Братислав, но государством фактически управляла его мать, которая считалась мудрой правительницей.

Святая Людмила вела праведную жизнь в христианской вере, помогала всем нуждающимся, больным и обездоленным. Жена Братислава – Драгомира – была язычницей. Княжеская пара родила детей – двух сыновей Болеслава и Вячеслава. Первенство престолонаследия принадлежало Вячеславу, и князь поручил его воспитание своей богобоязненной матери – Святой Людмиле. Другого сына лелеяла Драгомира. Несмотря на все происки невестки, Вячеслав воспитывался в законе христианском. Князь покинул этот мир в 921 году, власть получил его несовершеннолетний сын. Чешским сеймом был создан указ, согласно которому Драгомира становилась регентшей.

Святая Людмила занималась образованием и воспитанием внука. Однако Драгомира, несмотря на распространение христианской веры, пыталась искоренить ее из чешского народа. Святая Людмила выказала невестке свое недовольство. А та в своем честолюбии и амбициях задумала убить свекровь. Княгиня, подчиняясь слову Писания – отдалилась от всякого зла, покинула столицу, уединилась в городе Тетин, проводила время в молитве, рукоделии, благотворительности. Однако невестка нашла ее и здесь. Убийцы в ночь с 15 на 16 сентября ворвались к Людмиле, вырвав двери дворца. В это время княгиня склонила колени в молитве в домашней часовне. Увидев, что ее собираются задушить, княгиня попросила поразить ее мечом, чтобы пролить кровь за Христа вместе с другими мучениками.

Источники предполагают, что орудием убийства все же стала вуаль, которая теперь является символом святой Людмилы. Душа мученицы отправилась на вечный покой, а тело похоронили без соблюдения христианских канонов под городской стеной Тетина. Но Господь прославил место захоронения Угодницы чудесами: каждую ночь над ним появлялись горящие свечи. Слепцы прозревали, когда касались земли с ее могилы. Внук княгини, услышав об этом, перенес тело убитой в Прагу и упокоил его в базилике святого Георгия, где и теперь наблюдаются различные явления и чудеса.

Чуть позже на сейме Вячеслав попросил у императора Оттона мощи святого мученика Вита, на что получил благоволение. Блаженный князь привез их в Прагу и свел храм в его честь. Именно в этом святилище были помещены мощи его бабушки – Людмилы. Официально церковь признала ее святость примерно в 1144 году. Затем престолы некоторых чешских храмов приняли частицы мощей, день святой Людмилы стали праздновать как церковный праздник. В 1197-1214 годах епископ Даниэль Второй дал свое благословение на роспись икон мученицы рядом с образами других покровителей чешской земли. Во времена царствования Карла Четвертого над ракой благочестивой княгини было построено надгробие. Благоверная княгиня Чешская Святая Людмила, день Ангела (Памяти) которой отмечают по старому стилю 16-ого, а по новому — 29 сентября, до сих пор похоронена в этом месте.

Святую могут считать небесной покровительницей все верующие, которые ищут ее заступничества. Священники говорят, что женщина, которая рождена и крещена под именем этой заступницы, избежит различных неприятностей и решит все жизненные невзгоды. Также ее почитают как благодетельницу бабушек, матерей, педагогов, учителей и воспитателей. История мученицы учит преодолевать все перипетии, оставаться в вере, христианстве, дарить любовь и помогать людям.

Вот такая моя небесная заступница, которая держит под опекой всех крещеных именем Людмила. Теперь вы понимаете, почему женщинам с этим именем важно побывать в Праге, хотя бы мысленно посетить святые места, связанные с этой женщиной-оберегом.

Древнейшей же церковью Праги со Святыми мощами Святой Людмилы является Базилика Святого Георгия Победоносца, которую в 920 году заложил король Вратислав И. Здесь есть еще одно роскошное место чествования памяти моей покровительницы Святой Людмилы. Это непревзойденный Кафедральный собор святого Вита, который носит имена еще двух святых – св. Вацлава и Войцеха. Это сооружение является не только центром Праги, а ее сердцем. Его готические шпили видно и из автобуса и, пожалуй, из любой точки города. Это самый главный паломнический центр Чехии, шедевр готической архитектуры, известный во всем мире, хранилище коронационных регалий и усыпальница королей. Собор Святого Вита находится в Пражском Граде в Градчанах.

Мы же идем к Карловому мосту, чтобы услышать об исторических местах Праги, правителях, которые причастны к ее развитию.

По легенде король Карл IV (1316- 1378) перед строительством моста обратился к астрологам. Они вычислили, в какой год, день и во сколько нужно заложить мост, чтобы он стоял вечно. Два предыдущих моста, которые жители строили, чтобы соединить левый и правый берег реки Влтавы, были смыты наводнениями. Карл дождался определенного времени и заложил первый камень 9 июля 1357 года в 5 часов 31 минуту. До сегодняшнего дня мост не требует капитального ремонта, его лишь изредка реставрируют. Построен он из плит песчаника, его длина – 520 м, а ширина – 10 м. За более чем 6 веков своего существования мост нуждался лишь в реставрации.

День и время были выбраны не случайно. Ведь астрологи говорили о магических цифрах нечетного ряда. Цифры года по нарастающей 1-3-5-7- затем цифра “9” и далее на уменьшение – месяц- “7”, а дальше время – “5” и минуты “3-1”. Но есть еще и другой секрет долговечности сооружения. Архитектор Карлового моста Петер Парлерж, для того, чтобы мост простоял века, решил добавлять в строительный раствор не только камни и песок, но и сырые яйца. По всему королевству был издан приказ о том, чтобы их везли в Прагу со всех окрестностей. Перед въездом на мост на правом берегу Влтавы архитектор построил мостовую башню и украсил ее своими скульптурными работами. В 1974 году мост объявили пешеходным.

Его украшают 30 статуй и скульптур, установленных в период с 1683 по 1714 год. В связи с таким почтенным возрастом, оригиналы работ скульпторов перенесли на хранение в Лапидарию. На мосту же стоят их копии. Среди них памятник покровителю итальянской Падовы – Святому Антонию Падуанскому, Святому Иоанну Крестителю, Святому Кириллу и Мефодию, Святому Вацлаву, Святому Франциску Ассизскому, Святому Яну Непомуцкому и другим.

А я подошла к скульптуре Святой Людмилы. Солнце освещало ее корону, ветер развевал складки ее одежды, а она заботливо склонилась к своему Святому внуку Вячеславу, к будущему князю Вацлаву, который увековечит о ней память. И сам навеки стал в ряд вершителей судьбы Чехии.

[:ua]

Нині у Прагу їду з величезним нетерпінням. Таке відчуття, ніби десь залишила свого друга, а тепер він виглядає. Але це я прагну її обіймів, вона ж зустрічає всіх і всіх обдаровує увагою, благодаттю.

Мелодійна, зрозуміла мова, з м’яким”л” і до-о-о-вги-ми голосними, а ще з великою кількість приголосних у словах. Якщо хочеш купити свіжий хліб, треба в крамниці казати , щоб дали “черствий хлеб”, а наголошуючи на увазі, казати”позор”. І ніколи не пізнаєте, як чехи назвали міжнародного електронного друга із зрозумілою всюди назвою – комп’ютер. У чехів це – почитач.

Якось мені випала журналістська двотижнева поїздка замками Чехії ( а їх тут понад 2 тисячі і всі діючі, презентабельні) з чотириденним перебуванням у столиці. Отоді я відтягнулася. У нас була такий чудовий українськомовний екскурсовод пані Марія, родом з Івано-Франківська, що ми прожили у Празі тиждень, щодня доторкаючись серцем до визначних місць.

Назва міста походить від чеського слова “праг”, що означає “поріг”. За легендою його засновником був князь Крок, донька якого провидиця Лібуша вказала місце для побудови граду й пророкувала йому велику славу.

Перші історичні дані про поселення на території сучасної Праги сягають шостого століття. Це місто завжди було центром чеських земель і дбало за їх захист. Крім того, королівське золото приваблювало недоброзичливців. Тому велику увагу пражани приділяли будівництву фортифікаційних споруд. Так, у дев”ятому столітті з”явився Празький град із земляними валами, а потім з кам”яними стінами. Відтоді Прага стала столицею Чеського князівства. Наступними захищеними поселеннями стали Вишгород,Старе Місто , Мала Страна, Градчани, Нове Місто – зараз це історичний район Праги, спадщина, яка охороняється ЮНЕСКО.

За кількістю святинь , збережених із найдавніших часів храмів і реліквій, Прага мало поступається самому Риму. Зрештою, в її історії був період, коли вона і була цим другим Римом – для слов’янських земель. Із доповненнями екскурсовода, я згадала про близькі моїй душі святині, які роблять для мене Прагу близькою і рідною.

Одним із визначних місць столиці, де збирають з вільного часу туристів, є Вацлавська площа. Тут є станція Празького метро. Пам’ятник Святому Вацлаву видно здалеку, оскільки площа не просто величезна , а вважається однією з найзнаменитіших і найбільших міських майданів світу. Це такий, завширшки півсотні метрів і завдовжки майже 800 метрів, бульвар . Тут вирує життя навіть вночі, хоча в цілому Прага спокійне місто, без сієсти і портового причалу.

Це один з наймолодших пам’ятників Святому. Встановили його у 1912 році у вигляді композиції, де Вацлав сидить на коні і в правій руці тримає спис. Навколо пам”ятника встановлені скульптури: Святої Людмили – бабці князя, Святої Агнешки, Святого Войтека, Святого Прокопія Сазанського. От звідси, багато років тому, я відчула не тільки духовну, а й візуальну причетність до тієї Святої, чиїм іменем названа. Хоч мама мені і говорила про неї, і пояснювала,чому, народивши мене у вересні, назвала на її честь.

Я зроблю невеликий відступ на історію життя своєї покровительки. Народилася Людмила в сім’ї сербського князя в 860 році. У зовсім молодому віці вона вийшла заміж, виїхавши з чоловіком в Чехію. Шлюб з князем Боржівоєм послужив приводом для об’єднання племен на території сучасної чеської держави. У документальних відомостях зазначено, що вона була високоосвічена, володіла кількома мовами, в тому числі латиною і грецькою. Тоді ще дотримувалися язичницької віри, проте в родині Людмили ситуацію змінило знайомство з просвітителем Мефодієм. Цілком імовірно, що цей перекладач з арамейської, латинської, грецької та інших мов, творець слов”янської писемності, справив на молоду пару сильне враження.

Вже в 882 році подружжя в присутності Мефодія прийняло таїнство хрещення. Князівська пара в Чехії звела перший на цій землі храм християнської віри , який був названий на честь святого Климента. Свята мучениця Людмила та її чоловік, прийнявши хрещення, стали сприяти поширенню Православної віри в Чеській державі. Князь пішов із життя у віці 36 років, залишивши з шістьма дітьми двадцятидев’ятирічну дружину. Після смерті старшого сина, на престол вступив молодший – Братислав, але державою фактично керувала його мати, яка вважалася мудрою правителькою.

Свята Людмила вела праведне життя в християнській вірі, допомагала всім нужденним, хворим і знедоленим. Дружина Братислава – Драгомира – була язичницею. Князівська пара народила дітей – двох синів Болеслава і В”ячеслава. Першість престолонаслідування належала В’ячеславові, і князь доручив його виховання своїй богобоязливій матері – Святий Людмилі. Іншого сина плекала Драгомира. Незважаючи на всі підступи невістки, В’ячеслав виховувався в законі християнському. Князь покинув цей світ в 921 році, владу отримав його неповнолітній син. Чеським сеймом був створений указ, згідно з яким Драгомира ставала регентшею.

Свята Людмила займалася освітою і вихованням онука. Натомість Драгомира, незважаючи на поширення християнської віри, намагалася викорінити її з чеського народу. Свята Людмила висловила невістці своє невдоволення. А та у своєму честолюбстві і амбіціях задумала вбити свекруху. Княгиня, підкоряючись слову Писання – віддалилася від будь-якого зла, покинула столицю, усамітнилася в місті Тетин , проводила час у молитві, рукоділлі, доброчинстві. Однак невістка знайшла її і тут. Вбивці в ніч з 15 на 16 вересня увірвалися до Людмили, вирвавши двері палацу. У цей час княгиня схилила коліна в молитві в домашній капличці. Побачивши, що її збираються задушити, княгиня попросила вразити її мечем, щоб пролити кров за Христа разом з іншими мучениками.

Джерела припускають, що знаряддям вбивства все ж таки стала вуаль, яка тепер є символом святої Людмили. Душа мучениці вирушила на вічний спокій, а тіло поховали без дотримання християнських канонів під міською стіною Тетина. Господь уславив місце поховання Угодниці чудесами: щоночі над ним з’являлися палаючі свічки. Сліпці прозрівали, коли торкалися землі з її могили. Онук княгині, почувши про це , переніс тіло убитої в Прагу і упокоїв його в базиліці святого Георгія, де і тепер спостерігаються різні явлення і дива.

Трохи пізніше на сеймі В’ячеслав попросив у імператора Оттона мощі святого мученика Віта, на що отримав благовоління. Блаженний князь привіз їх до Праги і звів храм на його честь. Саме в цьому святилищі були поміщені мощі його бабці – Людмили. Офіційно церква визнала її святість приблизно у 1144 році. Потім престоли деяких чеських храмів взяли частинки мощей, день святої Людмили стали святкувати як церковне свято. У 1197-1214 роках єпископ Даніель Другий дав своє благословення на розпис ікон мучениці поряд з образами інших покровителів чеської землі. За часів царювання Карла Четвертого над ракою благочестивої княгині було зведено надгробок. Благовірна княгиня Чеська Свята Людмила, день Ангела(Пам”яті) якої відзначають за старим стилем 16-ого, а за новим – 29вересня, досі похована в цьому місці.

Святу можуть вважати небесною покровителькою всі віруючі, які шукають її заступництва. Священники кажуть, що жінка, народжена і хрещена під ім’ям цієї заступниці, уникне в проханні різних неприємностей і вирішить всі життєві негаразди. Також її шанують як благодійницю бабусь, матерів, педагогів, вчителів та вихователів. Історія мучениці вчить долати всі перипетії, залишатися у вірі, християнстві, дарувати любов і допомагати людям.

Ось така моя небесна заступниця, яка тримає під опікою всіх хрещених іменем Людмила. Тепер ви розумієте, чому жінкам з цим іменем важливо побути в Празі, хоч подумки відвідати ті святі місця, зв”язані з цією жінкою-оберегом.

Найдавнішою ж церквою Праги із Святими мощами Святої Людмили є Базиліка Святого Георгія Побідоносця, яку в 920 році заклав король Вратислав І. Є ще одне тут розкіщне місце вшанування пам”яті моєї покровительки Святої Людмили. Це неперевершений Кафедральний собор святого Віта, який носить імена ще двох святих – св. Вацлава та Войцеха. Ця споруда є не тільки центром Праги, а її серцем. Його готичні шпилі видно і з автобуса і ,мабуть, з будь-якої точки міста. Це найголовніший паломницький центр Чехії, шедевр готичної архітектури, відомий у цілому світі, сховище коронаційних регалій і усипальниця королів. Собор Святого Віта знаходиться в Празькому Граді в Градчанах.

Ми ж ідемо до Карлового мосту , щоб почути про історичні місця Праги, правителів, які докладалися до її розбудови.

За легендою король Карл IV (1316— 1378) перед будівництвом мосту звернувся до астрологів. Вони вирахували, у який рік, день та о котрій годині потрібно закласти міст, аби він стояв вічно. Два попередні мости, які жителі будували для з’єднання лівого і правого берегів річки Влтави, були змиті повенями. Карл дочекався визначеного часу і поставив перший камінь 9 липня 1357 року о 5 годині 31 хвилині . До сьогодні міст не потребує капітального ремонту, його лише зрідка реставрують. Побудований він із плит пісковика, його довжина — 520 м, а ширина — 10 м. За понад 6 століть свого існування міст потребував лише реставрації.

День і час були вибрані не випадково. Адже астрологи вели мову про магічні цифри непарного ряду. Цифри року у наростаючій 1-3-5-7- потім цифра “9” і далі на зменшення – місяць-“7”, а далі час -“5” і хвилини “3-1.” Але є ще й інший секрет довговічності споруди. Архітектор Карлового мосту Петер Парлерж , для того, щоб міст простояв століття, вирішив додавати в будівельний розчин не тільки камені і пісок, але і сирі яйця. По всьому королівству був виданий наказ про те, щоб їх везли до Праги зі всіх околиць. Перед в”їздом на міст на правому березі Влтави архітектор побудував мостову вежу і прикрасив її своїми скульптурними роботами. У 1974 році міст оголосили пішохідним.

Міст прикрашають 30 статуй і скульптур, встановлених в період з 1683 по 1714 рік. У зв”язку з таким поважним віком, оригінали робіт скульпторів перенесли на зберігання в Лапідарію. На мосту ж стоять їх копії. Серед них пам”ятник покровителю італійської Падови – Святому Антонію Падуанському, Святому Іоану Хрестителю, Святому Кирилу і Мефодію, Святому Вацлаву,Святому Франциску Асизькому, Святому Яну Непомуці та іншим.

А я підійшла до скульптури Святої Людмили. Сонце освітлювало її корону, вітер розвівав складки її вбрання, а вона турботливо схилилася до свого Святого внука В”ячеслава, до майбутнього князя Вацлава, який увіковічить про неї пам”ять. І сам навіки став в ряд вершителів долі Чехії.

[:]