Огірочок під бражку

Чому ж російські стратеги так по-дурному ліплять з нашої держави образ країни-агресора? Розрахунок простий: щось та й прилипне. Росія готується до повномасштабної війни з Україною. Не для того Путін поставив ногу на Донбас, щоб стояти розкарякою до своєї смерті.

У Сирії збили те, чого там давно нема – російський штурмовик СУ-25.  Владімір Путін,  президент-головнокомандувач, відвідуючи російську базу у Хмеймимі, наказав вивести свої війська із Сирії ще у грудні минулого року. Це вже було третє чи четверте виведення після 15 березня 2016-го, коли росіяни «в основному» знешкодили терористів ІДИЛу. Очевидно, треба було лишатися в Сирії для придушення повстанців, що піднялися проти дружнього Путіну диктаторського режиму Асада.  Отож боротьба з бойовиками, то так, божа роса в європейські очі.

Що характерно, повстанці завалили штурмовик із ПЗРК і невдовзі  російські «аналітики» знайшли крайнього. Мовляв, СУ-25-й збили із української зброї, вкраденої під час пожежі на військових складах у Калинівці. Таку версію зліпив  член Ради Федерації Росії Ігор Морозов.

Згадаємо, що саме із ПЗРК бандгрупа «Зоря» ватажка Ігоря Плотницького збила український транспортний літак над Луганським аеропортом. Тоді загинули сорок дев’ять  десантників та членів екіпажу Іл-76-го. Чому б  донецьким пацанам не налагодити нелегальне постачання зброї у гарячі точки? Зброя у них під ногами лежить, як і вугілля, в шахтах. Бо там, за словами російського представника Іллі Рогачова, що виправдовувався в Гаазькому суді за напад на Україну, зберігаються танки і «Буки» ще з часів Радянського Союзу. Правда, чомусь із сучасним маркуваннями Російської Федерації.

Не вперше брехлива сусідка плеще язиком на Україну. Росія постачала у Північну Корею космічні технології, але коли звідти на Америку полетіла ракета, «правдиво» закивала у наш бік. Хоча, насправді, то Росія має з КНДР не лише дружні стосунки, а й сухопутний кордон та запас двигунів РД-250, якими,  імовірно, і були оснащені ракети.

Свій слід ми залишили і під час різдвяної атаки дронів на тут ж таки російську авіабазу у Хмеймимі. Дерев’яний каркас безпілотника, який взяли в полон наземні бійці ракетно-космічних сил Росії, був перемотаний скотчем. На таке здатні тільки печерні «укри». І бомби начиняли вибухівкою, «звареною» в Україні, розпізнав тоді генштабіст  генерал-майор Александр Новіков.

Світ з гумором оцінив московську маячню. Представник Пентагону заявив російським воякам, що скотч можна купити в будь-якому магазині. Мовляв, це навіть не камуфляж і не автомати, що продаються виключно у російському воєнторзі. І то був непрозорий натяк на пояснення Владіміра Путіна про екіпіровку «ввічливих чоловічків» у дні окупації Криму.

Чому ж російські стратеги так по-дурному ліплять з нашої держави образ країни-агресора? Розрахунок простий: щось та й прилипне. Росія готується до повномасштабної війни з Україною. Не для того Путін поставив ногу на Донбас, щоб стояти розкарякою до своєї смерті. Окупований Крим швидко перетворили на плацдармом для наступу з півдня.

Не маючи достатньо бойових кораблів, Україна беззахисна з моря. На півострові Москва розмістила ракетні комплекси С-400 в зону дії яких потрапляє Київ. На півночі ми сусідимо з Білоруссю, де минулої осені пройшли повномасштабні навчання Збройних Сил Росії, розбавлених місцевими вояками. Нанести звідти «навчальний» удар на південь – справа техніки.

На нашому західному рубежі у Росії давній союзник – Придністров’я. А про спільний  кордон немає про що й говорити. Від Брянська до Ростова Росія відновила військові містечка, де розквартирувала не лише живу силу, а й напакувала бронетехніку, артилерійські системи, авіацію. Під час недавніх навчань поблизу Ростова штурмовики і винищувачі відпрацювали посадку на автомобільну автостраду.

Але за законами гібридного жанру має бути інше «кільце» – політичне.  Росії потрібна якщо не міжнародна підтримка, то повна байдужість до українських проблем. Тож Кремль і намагається натягти на Україну ще однин обруч – політичний. Серед  держав-активістів назвемо Румунію, Угорщину і Польщу. Не дивуйтеся. Названі сусіди були окупантами західних українських земель. Звідси, наприклад, така хвороблива реакція офіційного Будапешта на український закон про освіту. Бо там воліли б бачити на Закарпатті не українців, а громадян Угорщини, які повернуться на батьківщину разом із землями на яких мешкають.

Лобісти, підкуплені Росією, працюють у кожній європейській країні. Колишній канцлер Німеччини Шредер прокладає північний газогін у Європу. Бо гроші, на які щедра Росія, не пахнуть, на відміну від газу. Колишній прем’єр Італії Берлусконі, Президенти Чехії Земан і Молдови Додон, то всі, як і Ким Чен Ин, друзі Путіна. А де немає приятелів, їх намагаються ставити силою. Спроба невдалого перевороту в Чорногорії, за яким стирчать путінські вуха і папахи донських козаків,  один із багатьох прикладів. Кремль робить усе, щоб Європа розпалася на країни правих радикалів, готових за «своє», роздерти чуже.

Росія давно наміряла в Україні для себе Новоросію. А щоб сусідів не задавила жаба,  якось Жириновський публічно запропонував Польщі, Угорщині, Румунії забрати «своє». То був не психічний жарт кремлівського коміка.  Держдума, наприклад, звернулася до Польщі з офіційним листом.

Європейці інтелігентно промовчали. Тобто не заперечували.  А що? Коли раптом почнеться велика розбійницька п’янка, то можна й собі відрізати шматок огірочка на закуску.

Слідом за Росією, західні сусіди навперейми заходилися ліпити з України ворога. Зараз найбільше старається Польща, ухваливши заборону «бандерівської ідеології». Невже поляки, як і росіяни, що вдерлися на Донбас, готуються  захищати Волинь від вічних «бандерівців»? Невже мадяри підуть на Берегове? Так і буде, не сумнівайтеся. Варто лише Росії почати повномасштабну війну проти України. Нас московіти давно оточили. Треба  ще трішечки затягти європейський зашморг.