Незалежність Каталонії. Найголовніше

З початком жовтня у Каталонії, провінції Іспанії, відбувся референдум за незалежність. Наше інформагентство підбило підсумки того, що відбувалося, як розвивався конфлікт і що спільного між каталонським референдумом та ситуацією на Донбасі та Криму.

Каталонська влада стверджує, що за відокремлення від Іспанії проголосували 90% виборців, і вже до кінця тижня збирається почати процедуру. Мадрид референдум не визнає та сприяти незалежності регіону не збирається.

Що відбулося в Іспанії?

Мадрид не визнав референдум у Каталонії та робив усе можливе що б голосування не відбулося. Зокрема Конституційний суд назвав референдум незаконним, а іспанська влада відправила до автономії близько 30 тис. правоохоронців, щоб заблокувати виборчі дільниці.

Частково зірвати референдум вдалося, хоча в планах Мадриду було взагалі не допустити початку голосування. По всьому регіону виникали сутички між активістами та правоохоронцями, через які постраждали близько 870 осіб, зокрема представники поліції. В Барселоні для розгону демонстрантів використовувалися гумові кулі та кийки.

І все ж наступного дня президент Каталонії, Карлес Пучдемон, заявив, що регіон виборов собі право називатися республікою. За даними каталонської влади за відокремлення проголосували 90% виборців, а явка була 42%. Карлес Пучдемон також офіційно повідомив, що вже найближчими днями Каталонія зробить наступний крок до відділення від Іспанії.

Чому Каталонія хоче відділитися?

Головним аргументом бажаючих відділитися від Іспанії є твердження, нібито «центр» їх не чує, а отже треба привернути до себе увагу. Більше того, деякі каталонці зазначали, що «будуть голосувати на референдумі не тому що хочуть щоб Каталонія відділилася, а для того щоб центральна влада почула Каталонію, почала переговори та покращила умови їхнього життя».

Ще одним аргументом сепаратистськи налаштованих протестуючих є той факт, що економіка Каталонії – це п’ята частина економіки Іспанії: ВВП регіону складає 223 мільярда євро. Більш того каталонська економіка росте швидшими темпами, ніж іспанська в цілому.

Агресивні дії поліції під час голосування створили для громадськості та сепаратистів ще й «моральне право» для продовження відокремлення. Наприклад, Джулія Ґраелл – одна з тих, хто прийшов у неділю на дільниці, таким чином прокоментувала побиття виборців: «Сьогодні я бачила найгірші дії, які уряд може застосувати до людей своєї власної країни».

Чому референдум не визнають?

На це є багато причин і найголовніша – відсутність у конституції Іспанії процедури щодо відокремлення регіонів за власним бажанням, як і у більшості інших країн. Навіть коли проходив референдум у Шотландії для нього створювалася спеціальна угода. Кримський та Донецький референдуми світова спільнота не визнала.

Ще одною причиною є те, що визначити справжню кількість прихильників відокремлення за підсумками цього референдуму неможливо. Результат, який оголосив президент Каталонії, не співпадає з результатами попередніх опитувань, які доводять: думки каталонців розділилися майже порівну.

Варто зазначити, що на референдумі не був дотриманий навіть принцип заборони на повторне голосування. Мадрид заблокував єдину міжнародну базу виборців, а отже кожен бажаючий між проголосувати більше одного разу. Також за 10 днів до референдуму поліція вилучила 9 мільйонів бюлетенів у організаторів референдуму. Щоб голосування відбулось, уряд Каталонії дозволив виборцям роздрукувати бюлетені вдома на принтері та приходити з ними до виборчих дільниць. Міжнародного спостереження на референдумі також не було.

Раніше Каталонія вже намагалася відокремитися?

Так і навіть не один раз. Неофіційні референдуми проходили в 2009 та 2011 році. Окрім цього каталонський парламент двічі намагався розпочати процес відокремлення у 2013 та 2015 роках. Обидва рази дії парламенту блокував Конституційний суд.

В 2014 році Каталонія, через те що новий референдум Мадрид заблокував, проводила опитування з цього приводу: 80% виборців висловили бажання відділитися, а явка становила 33%. Тоді влада Іспанії визнала результати незаконними і вони не мали жодної юридичної сили. Але все обійшлося без розгону демонстрантів та сутичок з поліцією.

Що з цього приводу думає світова спільнота?

ЄС майже повністю ігнорує референдум. Виключення становлять хіба що прем’єр Словенії, який заявив про «стурбованість», та бельгійський прем’єр, який сказав, що «насильство не може бути відповіддю».

На думку дипломатичного кореспондента Джеймса Лендела, Європейський Союз не хоче підтримувати відокремлення Каталонії, адже воно спровокує сепаратистські настрої на території їхніх держав. «Достатньо багато європейських країн є молодими утвореннями, що об’єднують різні народності і мови на своїх територіях. І найостанніше, чого вони хочуть, то це загрози своїй державності з цього боку. Подумайте про Північну Італію, Корсику, Фландрію і південний Тіроль», – пише журналіст.

Чи схожий каталонський референдум на «волевиявлення» мешканців українського Донбасу та Криму у 2014 році?

Так, є схожі моменти. Усі референдуми відбувалися всупереч законам держави, у якій проводились, зазначають експерти. Спільною рисою також є відсутність міжнародних спостерігачів.

Політолог-міжнародник Володимир Горбач звертає увагу на ще один спільний момент – впевнене оголошення перемоги від прибічників відокремлення. «Як правило, на референдум ідуть ті, хто підтримує його ініціаторів. Противники ж бойкотують. Це універсальна риса усіх референдумів, що проводяться з конфліктних питань, із результатом 90%», – пояснює Горбач.

Але є і принципові відмінності, такі як зовнішній вплив. «Каталонський рух відбувається за несприятливої міжнародної реакції, адже ЄС досить критично до нього налаштований. А на Донбасі без російського інспірування сепаратизм був би неможливим. У Криму хоча й були сепаратистські настрої, але далі маргінесу вони не просувалися. Без російських десантників там нічого б не відбулося», – вважає політолог Олександр Палій. Нагадаємо, Росія офіційно визнала присутність власних спецслужб у Криму в березні 2014 року.