Богдан Чабан, приватний підприємець. Народився та виріс в м. Донецьк. Раніше мав хіпстерський паб в центрі міста. Завжди займав проукраїнську позицію, – пішов добровольцем на Схід. Освіту має середню технічну, яка не пов’язана з бізнесом, однак покликання завжди було – мати власну справу.
Як подолати “Дикий захід” в овочівництві та забезпечити українців чистими і якісними овочами? Про це в інтерв’ю для kyiinfo говорили із добровольцем, бійцем АТО та бізнесменом Богданом Чабаном.
– Як ви потрапили в добровольчий батальйон?
– Я завжди був організатором проукраїнських мітингів в Донецьку, зокрема на весні 2014 року. Тому піти на фронт, враховуючи всі обставини, це було органічне продовження мого життєвого шляху.
– «Овочар» це ваша перша зайнятість після війни?
– Ні, спершу я розпочав будувати бізнес в Маріуполі. В цілому з 2018 року я займався проєктом «Ветерано піца», відкрив кілька піцерій по території України і займався розвитком франшизи. Протягом цієї роботи я спілкувався з багатьма постачальниками і помічав, що якість продукції іноді була, скажімо, сумнівною. На пошук якісних продуктів я витрачав забагато часу, адже хотів щоб кухня була смачною. Так з часом став виношувати думки щодо самостійного вирощування. Якось мої друзі познайомили мене з головним регіоном де ми працюємо, це в Запорізькій області, Кам’янко-Дніпровський район. Приїхавши туди в мене народилась ідея створити кооперацію фермерів, які будуть вирощувати екологічно чисту продукцію. Також рішення було створити якісне пакування та брендування з метою щоб нести відповідальність за те, що ти реалізовуєш. Між іншим, в Україні намагаються уникати відповідальності за свій товар.
«Головна мета – це збільшення членів кооперативу, зміна мислення виробників та зміна їх ставлення до землі й вирощування якісної продукції.»
«Овочар™» – об’єднання співтовариства малих і середніх фермерських господарств України. Завдяки нашій колаборації споживач має можливість отримувати екологічно чисту та органічну продукцію безпосередньо від виробника. Власна система контролю якості, лінія пакування та сортування, а також використання сучасних технологій при підготовці до транспортування овочів, забезпечує покупцю можливість отримати безпечний і корисний продукт.
– Планував у Вас це запитати згодом, але оскільки ви заговорили то запитаю зараз: яким вибачите свій бізнес в майбутньому?
– Ми хочемо змінити сферу овочівництва в Україні. Зараз це «Дикий захід». Тобто, дуже багато фермерів не мають реєстрації, вони не сплачують податки, використовують добрива і хімію, яку їм порадили в магазинах, а потім ця вся продукція продається на гуртових ринках перекупщикам, вони перепродають іншим перекупам, а треті вже на ринках реалізовують споживачеві. То ж сфера овочів вона «смачна» вона про смаки і про якість, але це все лише може бути, а не є, як факт. В нас в Україні це виглядає дуже погано.
– Заради експерименту, понюхаю помідори, які ви нам сьогодні доставили у своєму кошику. Таки пахнуть!
– Якраз ми за це і боремось. Причина чому ви не відчуваєте запах з помідору – це тому, що він не дозрілий. Тому, що він проходить довгий ланцюг до тієї точки де споживач і навіть там він має полежати декілька днів щоб його придбали. Це буває і тиждень, і більше. Якщо зірвати стиглий помідор з гілки і відправити в таку «подорож» то він ніяк не приїде до споживача в нормальному вигляді, тому і зривають овоч не дозрілий. Наша місія – це змінити, змінити підхід фермерів.
Наприклад, ми багато часу проводимо із фермерами, перебуваючи у нашому регіоні. Одного разу з’явилось питання про поліетиленову плівку, якою накривають теплиці. Я запитав, що вони з нею роблять, вони відповіли – в котлі спалюють. Ми сіли і на листочку порахували – це 1500 тон плівки на рік. Це можливість для переробки, але цим потрібно зайнятись. Так само і органічні відходи, які можна компостувати і використовувати у якості добрива. Тому не обов’язково йти в магазин і купувати якісь таблеточки щоб воно росло, ви можете самі це виготовити.
Це про культуру виробництва, пакування, зберігання, реалізації та споживання.
– Скільки часу витрачається на збір і доставку у вашій моделі?
– Це відстань 600 км, ми створили таку систему, щоб між замовленням і доставкою були мінімальні терміни і завжди була наявність дійсно свіжого продукту. Вранці- збір, вдень – пакування, ніч – дорога, вранці кияни отримують продукцію. В будь-якому випадку це значно менші терміни, а ніж в моделі, яку ми обговорили вище, де продукту потрібно до тижня йти лише до прилавка магазину.
Простою мовою наша формула це фермер і кінцевий споживач, ми логістика і контакти. Тому зараз ми знайомимось із споживачем, знайомимо його з нашим брендом, в планах вийти на супермаркети де споживач зможе купити нашу продукцію знаючи, що це продукт високої якості.
– Чи є якась допомога у розвитку бізнесу від держави, а саме ветеранам?
Від держави ми підтримки не бачимо. Є міжнародні гранти, зокрема ми вивчаємо і готуємо деякі з них. Не певен, що реалізуємо в цьому році, але загалом – бажання таке є. Нещодавно Мінвет публікував про суму, нібито 1 тис євро, але все одно то кошти не від держави, а від міжнародної програми. Нам державний ПриватБанк вже термінал везе 3-й тиждень.
– Насправді я і не очікую допомоги від держави. На мою думку, держава не має допомагати бізнесу якимись прямими вливаннями, інша справа що держава має створити для бізнесу адекватні умови праці, адекватну податкову систему, адекватні кредитні програми в першу чергу. Цих трьох позицій від держави достатньо. Якщо будемо засипати пільгами то нічого доброго з того не вийде, адже реалії зовсім інші і інші потреби в реального бізнесу. Чим більше я працюю то пересвідчуюсь, що ветеранський бізнес – це бізнес створений певною спільнотою людей. Він мало чим відрізняється від іншого бізнесу. Так, в людей є певний досвід і він їх мотивує розвиватись тепер в іншому, але більш я нічого особливого не помічаю тому і ставитись до цього потрібно природно та адекватно.
– Що ви робите для контролю?
– В першу чергу це навчання і пояснення, що їх продукція буде викуплена. Також наша обов’язкова умова – це наявність джмелів. Вони знаходяться в спеціальних вуликах і запилюють квіти. Логіка дуже проста: якщо літають джмелі і з ними все добре, значить продукція якісна, якщо ні – значить щось не так.
– Щоб ви побажали для бізнесу сьогодні?
– Насправді вся карантинна історія сильно вплинула на бізнес. Тому я б побажав бізнесу щоб різких рухів було поменше, а більше було можливостей для стратегії та зростання. Бо коли ти розумієш, що на шляху твоєї стратегії може виникнути війна, як в 2014 році, а в 2020 році пандемія то тобі важко. Ото ж висновок – що ваша бізнес-стратегія повинна бути гнучкою і її потрібно постійно переглядати. В коротких термінах, якщо ти бачиш що твої гіпотези не справджуються і щось йде не так, як ти планував ти маєш придивлятись, аналізувати і постійно робити корективи.
Контакти ТМ «Овочар»: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 110-А, Павільйон А2, тел +380961837660
