Єдиний в Україні і світі (так позиціонують його господарі) дивовижний Музей коштовного і декоративного каміння знаходиться у смт.Хорошів на Житомирщині.
Граніти різних відтінків, габро, мармур, пісковики, кристали берилу, ніжно-блакитні аквамарини, прозорі зразки гірського кришталю, димчастого кварцу та чорного моріону, рожеві, блакитні і поліхромні топази, багряно-фіолетові кристали аметисту, рубіни, смарагди, малахіт, бірюза, і пісок з Місяця.
Мінералами закладеними в основу експозиції, стали поклади кварцу, лабрадориту, моріону та інших видів каменю Волинського родовища, відкритого ще в позаминулому столітті. Понад дві тисячі експонатів тішать око міріадами кольорів, напівтонів, вкраплень, відблисків та відтінків. Єдиних у світі, як за структурою, так і за крихкістю, питомою вагою, атомною будовою… Таку красу на Землі створила природа мільярди років тому.
Тут можна тижнями ходити роздивляючись закам»янілі рештки мамонтів, дерев, смоли, папороті, молюсків та коралів, які під впливом вулканічної магми стали коштовним камінням.
Екскурсовод, зберігач музею Іван Ковтун, розповідає про кожен експонат, дивує, захоплює, шокує красою та неповторністю колекції. І розпочинає екскурсію… З будівельно-облицювальних мінералів. Скажете: «Ну хто не бачив граніту?». Бачили, брали в руки, та чи здогадувалися ви, що саме цей мінерал є візитівкою Землі, бо більше на жодній планеті Всесвіту його немає?
Він один з найважливіших і найдавніших. Саме граніту належить величезна роль у формуванні континентів. Граніт величають «вічним каменем», оскільки, перші ознаки руйнування він виявляє лише через 500 років. На цю його властивість впливає розмір зерен (кристалів), чим вони менші, тим довговічніший камінь. Залягає він на глибині п»яти-десяти і глибше кілометрів під поверхнею землі. Саме там повільно вистиг і затвердів «магматичний сплав», з якого через мільярди років утворився граніт. Розплавити його можна лише при температурі 1215-1260 °C. Для порівняння, температура полум’я на сірнику дорівнює «всього» 750-850 °C.
Коли уважно придивитися до шматка граніту, не як до будівельного матеріалу, а експонату у музеї, виглядає так, ніби він склеєний з безлічі уламків інших мінералів. Основу цієї породи становлять польовий шпат і напівпрозорі кварц та слюда. Колір граніту може бути найрізноманітнішим. Екскурсовод не без гордості показує безцінні зразки декоративно-облицювальних різновидів з численних куточків України. Але особлива гордість – Лезниківське родовище, що поблизу Житомира, яке має понад сторічну історію.
Граніт із трьох кар’єрів, що у селі Лезники Хорошівського району вважається одним з популярних і елітних сортів не лише в Україні, але й на світових ринках. Декоративність у ньому заслужена! Рівномірний розподіл рожево-червоного або червоного з маленьким вкрапленням інших кольорів, дозволяє застосувати його не лише у будівельній галузі, а й дизайнерському мистецтві. Свої особливості цей камінь має і у кар»єрах Черкаської, Вінницької, Дніпропетровської областей. Завдяки своїм барвам та орнаменту ретельно відполірований граніт сяє і виблискує створюючи картину неймовірної краси.
Чорними відтінками виграє габро. На музейному стенді зразки мінералу з найбільших родовищ Житомирського краю – Головинського, Турчинського та Рудні Шляхової. Заворожують оригінальністю зразки габро з Коростенського щита, Корсунь-Новомиргородського, що у Кіровоградській області, з Приазовського, з долини річок Кальміусу та Кальчику.
А це стенди з лабрадором. Ймення своє мінерал отримав від назви півострова Лабрадор у Північній Америці, де був виявлений у 1770 р. Колір лабрадорів – темно-сірий, зеленувато-сірий до майже чорного. Але як же він виграє, коли дивитися з різних кутів зору(бо тут в руки не візьмеш), яскравими відблисками зеленого, жовтого, червоного, синього кольорів, що пробігають по ньому. Ці блискучі спалахи, що грають на поверхні, надають йому вигляду дорогоцінного опала.
У Австралії зустрічаються лабрадори ювелірної якості, які можна піддавати огранюванню. Надходили відомості про знахідку дуже красивих лабрадоритів у Фінляндії. Менш яскраві мінерали знаходять у Німеччині, Гренландії, на території Індії та Тибеті. У музеї є зразки лабрадору з численних родовищ світу, але найбільше декоративних плиток з місцевих – Очеретянського, Небіжського та Андріївського. Зачаровує око лабрадор Федорівського родовища, що має унікальну золотисто-оранжево-зелену іризацію.
Слід сказати і про окремий стенд з пісковиками. Родовища цього різнокольорового декоративного каменю в Україні видобувають на території Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської, Хмельницької, Вінницької областей. Його широко використовують як в сучасному архітектурному дизайні, так і під час реставрації історичних пам’яток в Європі. Тільки на Поділлі відомо десятки родовищ пісковиків від темно-червоних і зелених теребовлянських до світло-сірих і білих ямпільських.
Серед зразків пісковиків, у Музеї є експонати з Буданівського кар’єру Теронопільської області. Це родовище відоме з княжої доби. Сіро-зелений, сіро-рожевий, червоно-бурий дрібнозернистий камінь-пісковик близько семисот років там видобувають і використовують як будівельний матеріал для фундаментів чи для спорудження будинків загалом, храмів, фортець, оборонних мурів та мостів.
Кварц – всюдисущий мінерал, є найбільш поширеним на Землі (близько 65% земної кори складається з кварцу) . Він входить до складу переважно кислих глибинних і вивержених магматичних порід . Один із залів і представлений експонатами кварцу. Викликають захоплення мармароські «діаманти» (місце видобутку – Карпатські гори Мармароси) – це водяно-прозорі кристалики. Бразильські жеоди аметисту вкриті маленькими кристаликами фіолетового кольору, які так тісно притиснуті один до одного, що утворюють гострокутні щіточки.
Кварц виблискує склом. Твердий, безбарвний, білий, сіруватий, димчастий чорний, рожевий, фіолетовий, зелений, молочно-білий, непрозорий. Логікою ніби розумієш, що це магма з центру Землі виштовхнула нам ці подарунки, але думка шукає, що ж могло потрапити під ту вогненну масу, щоб через мільярди років повернутися до нас таким дивом, як коштовне каміння!
Топаз та берил при розробці Волинського родовища були лише супутньою сировиною, призначеною для потреб ювелірів та колекціонерів. Однак саме тут були знайдені унікальні кристали, завдяки яким родовище стало всесвітньо відомим. У четвертому залі експонуються зразки дорогоцінних мінералів волинських камерних пегматитів: берили і топази.
Тут зберігається найбільший кристал берилу, який був видобутий на Волині, завдовжки 135 см та вагою 66,6 кг. Унікальним експонатом є і оливково-зелений прозорий іменний берил «Апостоли Петро і Павло» – неповторний паралельний зросток двох кристалів, знайдений 12 липня, в день християнського свята на честь апостолів Петра і Павла.
Очей не відірвати від кристалу топазу блідо-блакитного кольору вагою 28,520 кг. Його розміри 32х27х23 см. Унікальним (ювелірним) кристалам топазу, що зберігаються в Музеї, присвоєні імена. Усі вони занесені під цими власними назвами до Державного реєстру України з оформленням спеціальних свідоцтв.
Тільки тут можна побачити реголіт — місячний ґрунт, який подарували космонавти. Ця маленька пригорща, з найзагадковішого місця нашої Галактики, розбурхує уяву. Уявляєш, як бережно брав місяцехід проби, як виник цей пісок з руйнування місячних порід і мінералів від зіткнення з метеоритами… Світла, сонячна пучечка в прозорому кубі. Це ж яку віддаль треба було подолати, щоб нас зробити причетними до цього дива?!
Можна припудрити носик пудрою з каменю пірофіліт, що означає – любить вогонь. Це на його природній основі виготовляють косметичну пудру. Легка, повітряна… Перевірила на собі.
Запав у душу і бузковий камінь – чароїт, який виявлено у єдиному місці на Землі – в Якутії.
Вперше бачила природний мінерал азбест. Це не камінь, а легкі, повітряні біленькі волокенця-ниточки. Цей яскравий представник класу силікатів настільки може видовжуватися у волокно, що якісь 2-3 тонни тих ниточок і Землю можна легко підперезати. Азбестове волокно з давніх-давен застосовувалося для виготовлення неспалимих ґнотів, одягу та інших виробів.
Особливе місце в залі займає «сонячний камінь». Розміри окремих зразків українського бурштину сягають 20 см . Особливий подив викликає гамма забарвлення Клесівських зразків з місцевого родовища: від безбарвного і білого до різних відтінків жовтого, червоного та майже чорного, з численними переходами.
І на завершення екскурсії – вироби із дорогоцінного та декоративного каміння. Різноманітні самоцвітні речі: намиста з моріону, гірського кришталю, яшми, малахіту, оніксу, підсвічники з родоніту, маріуполіту, вази із змійовика, селеніту, оніксу; шкатулочки з обсидіану, унакіту. Окрема вітрина з синтетичними мінералами – корундом, гранатами, бірюзою, фіанітом.
Тут я дізналася, що в Україні є понад 120 перспективних проявів виробного каміння. Обробляє його Хорошевський «Кварцсамоцвіти».
Мінерали з пегматитів Волині почали з’являтися у приватних колекціях переважно у великих містах — Варшаві, Санкт-Петербурзі ще 1867 року. Перша музейна колекція була створена в селі Писарівка у 1930-х роках. Друга світова війна припинила діяльність музею, і подальша доля його колекційних експонатів залишилась невідомою.
Подальша доля музею була пов’язана з історією освоєння покладів кварц-самоцвітного каміння України, Білорусі та Молдови. У 1992-му експонати перемістили у двоповерховий спеціально відремонтований для розміщення колекції будинок, де вона міститься й нині.
На початку двотисячних Музею коштовного та декоративного каміння присвоєно статус «Науковий об’єкт, що становить національне надбання України». Усі його експонати занесені в державний реєстр, та включені до Історичного фонду дорогоцінних металів і коштовного каміння України.
На вході до скарбниці корисних копалин висить мапа світу та України. Маленькі червоненькі цяточки вказують на місця, звідки приїздили відвідувачі. Десь рясніше, десь рідше, але тут невидимими ниточками переплелися меридіани і паралелі усієї планети. І не дивно, бо ж і скарби тут з усіх континентів. Тепер на мапі України з’явилася ще одна цяточка, що засвідчила і моє перебування у цій казці.
[:]
