Пройшло 26 років, а ми досі користуємось клінічними настановами Радянського Союзу та паразитуємо на спадку країни, в якій не було сексу, втім, як і якісної медицини.
Среднемесячная зарплата сотрудника здравоохранения в 2017 году составляет около 5-ти тысяч гривен. В течение последнего года из Украины выехало около 6 000 врачей. На одну тысячу украинцев приходится 7 больничных коек. Вот лишь некоторые цифры, которые характеризуют современное состояние медицины в Украине, и характеризуют не с лучшей стороны.
Об изменениях в украинских больницах говорят все: медики, политики, слесари и домочадцы на кухнях, во время приготовления обеда. Традиционно, каждый из них считает себя экспертом и знает, как внедрить такие правила, чтобы тост «за здоровье» потерял свою актуальность. Наверное, поэтому в течение последнего полугодия украинцы так и не разработали общего подхода к решению важнейшей проблемы.
Впервые, реформу, имеющую общенациональное значение и пользующуюся невероятным спросом в обществе, разрабатывал не профильный комитет Верховной Рады, а комитет по вопросам социальной политики. Более того, председатель комитета, который должен готовить подобный законопроект, Ольга Богомолец отказалась подписывать готовый документ.
Руководительница Министерства здравоохранения Ульяна Супрун так жестко раскритиковала свою коллегу, что госпожа Богомолец теряет сознание непосредственно в стенах парламента. Однако быстро оправляется от шока и выводит под главный законодательный орган страны медицинские профсоюзы, угрожая всеукраинской медицинской забастовкой.
Между тем, сам законопроект, едва набрав необходимое количество голосов в парламенте, проходит процедуру второго чтения, и ожидает окончательного утверждения народными избранниками, которые, традиционно, тоже никак между собой не договорятся.
Мы пообщались с представителем оппозиционных сил в парламенте и узнали, почему столько споров возникает вокруг, казалось бы, необходимых для принятия законопроектов, направленных на реформирование украинской медицины.
Так, что же заложено в пунктах этого противоречивого документа?
Одним из главных нововведений, согласно законопроектам, находящимся на рассмотрении парламента, является изменение финансирования больниц и оплаты труда врачей.
Сейчас средства из государственного бюджета распределяются между всеми действующими больницами, кстати, по последним данным Государственной службы статистики Украины, их количество приближается к 1 700-м заведениям. После принятия законов, если такое произойдет, средства будут выделяться не на больницы, а на количество пациентов, которых обслуживает врач.
Выглядеть это будет примерно как поход в кинотеатр: Вы заранее «покупаете билет» – заключаете декларацию с семейным врачом, который Вам нравится и, в случае необходимости, приходите на сеанс. Так врач сможет корректировать свою нагрузку, а государство будет понимать, стал ли врач «бестселлером» или премьера оказалась провальной, ведь именно от количества заключенных деклараций будет зависеть зарплата медика.
По стандартам ВООЗ врач может обслуживать не менее 500 и не более 2 000 пациентов в месяц. Учитывая последние поправки заложенные правительством в Бюджет-2018, за одну декларацию семейный врач будет получать около 360-370 гривен, то его оклад будет колебаться от 15 до 18 тысяч.
Собственно, вопрос заработной платы, один из самых болезненных для медиков. Мы пообщались с ними и узнали, что их не устраивает в реформе, предложенной МОЗ Украины.
Еще одной критической точкой стало создание Национальной службы здоровья Украины, которая должна аккумулировать средства, выделенные на медицину и распределять их по назначению. Среди политиков сразу разгорелась дискуссия, кто на этом обогатится. Народные избранники даже не пытаются представить, что создаваемый компонент может оказаться действенным, их больше интересует, кто именно сядет на один из крупнейших потоков? А, учитывая то, что эта служба будет еще и отвечать за централизованное хранение и обработку информации, ведомство превращается в оружие, ведь, как повелось в украинской политике, при необходимости, медицинская тайна может стать достоянием украинского населения и одним из рычагов влияния на любого человека, который хоть раз обращался за помощью.
Народные депутаты длительное время не могут определиться – готовы ли они поддержать законопроекты о медицинской реформе, и здесь все понятно – следствием их внедрения может стать существенное сокращение рабочих мест, а вместе с тем и потеря голосов избирателей. Многим политическим силам нравится спекулировать вопросом охраны здоровья, зарабатывая на этом очередные баллы от консервативно настроенной части населения. Многим гражданам нравится критиковать украинские больницы на кухне за их техническую отсталость и низкую квалификацию персонала. Многим врачам нравится жаловаться на тяжелые условия труда, жалкую зарплату и животное отношение к своей специальности.
Однако есть то, что нравится всем украинцам – оценивать то, чего еще нет. Так было с квотами на украиноязычный контент, когда поднялся шум о притеснении национальных меньшинств, а после их введения оказалось, что никто никого не ущемляет, зато количество и качество русскоязычного контента только растет. Так было с безвизовым режимом, когда со всех сторон раздавались заверения, что бедное население не найдет средств, для поездки за границу. Зато сейчас полиграфический комбинат не успевает печатать документы, а «бедное» население за несколько месяцев наперед регистрируется, и столько же ожидает, стремясь получить заветную биометрику. Так происходит и с реформированием медицины.
Нас ожидает немало доводов, измен и побед на этом пути, и только от нас с Вами зависит, что мы получим в результате: качественно реформированную медицинскую отрасль или еще одну коррупционную пропасть, из которой украинская медицина никак не может выбраться.
[:ua]Середньомісячна зарплата працівника охорони здоров’я у 2017 році становить близько 5 тисяч гривень. Протягом останнього року з України виїхало близько 6 000 лікарів. На одну тисячу українців припадає 7 лікарняних ліжок. Ось лише деякі цифри, що характеризують сучасний стан медицини в Україні, і характеризують з не найкращого боку.
Про зміни в українських лікарнях говорять усі: медики, політики, слюсарі та домочадці на кухнях, під час приготування обіду. Традиційно, кожен з них вважає себе експертом та знає, як впровадити такі правила, щоб тост «за здоров’я» втратив свою актуальність. Мабуть, саме тому протягом останнього півріччя українці так і не напрацювали спільного підходу до вирішення чи не найважливішої проблеми.
Вперше, реформу, що має загальнонаціональне значення та користується неймовірним попитом у суспільстві, розробляв не профільний комітет Верховної Ради, а комітет з питань соціальної політики. Більше того, голова комітету, що повинен готувати подібний законопроект, Ольга Богомолець відмовилась підписувати вже готовий документ. Очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун настільки жорстко розкритикувала свою колегу, що пані Богомолець непритомніє безпосередньо у стінах парламенту. Проте швидко оговтується від шоку та виводить під головний законодавчий орган країни медичні профспілки, погрожуючи всеукраїнським медичним страйком.
Тим часом, сам законопроект, ледь набравши необхідну кількість голосів у парламенті, проходить процедуру другого читання, та очікує на остаточне затвердження народними обранцями, які, традиційно, теж ніяк між собою не домовляться.
Ми поспілкувались із представником опозиційних сил у парламенті та дізнались чому виникає стільки суперечок, навколо, здавалося б, необхідних для прийняття законопроектів, що спрямовані на реформування української медицини.
То, що ж закладено в пунктах цього суперечливого документа?
Одним з головних нововведень, згідно із законопроектами, що знаходяться на розгляді парламенту, є зміна фінансування лікарень та оплати праці лікарів.
Зараз кошти з державного бюджету розподіляються між усіма діючими лікарнями, до речі за останніми даними Державної служби статистики України, їх кількість наближається до 1 700 закладів. Після прийняття законів, якщо таке відбудеться, кошти виділятимуть не на лікарні, а на кількість пацієнтів, яких обслуговує лікар. Виглядатиме це приблизно як похід в кінотеатр: Ви заздалегідь «купуєте квиток» – укладаєте декларацію з сімейним лікарем, який Вам до вподоби і, в разі необхідності, приходите на сеанс. Так лікар зможе коригувати своє навантаження, а держава розумітиме чи став лікар «бестселером» чи прем’єра виявилась провальною, адже саме від кількості укладених декларацій буде залежати зарплатня медика. За стандартами ВООЗ лікар може обслуговувати не менше 500 та не більше 2 000 пацієнтів в місяць. Зважаючи на те, що згідно із останніми поправками закладеними урядом в бюджет 2018, за одну декларацію сімейний лікар отримуватиме близько 360-370 гривень, то його оклад коливатиметься від 15 до 18 тисяч.
Власне, питання заробітної платні, одне із найболючіших для медиків. Ми поспілкувались із ними та дізнались, що їх не влаштовує у реформі, запропонованій МОЗ України.
Ще однією критичною точкою стало створення Національної служби здоров’я України, яка повинна акумулювати всі кошти виділені на медицину та розподіляти їх за призначенням. Серед політиків одразу розгорілась дискусія, хто на цьому збагачуватиметься. Народні обранці навіть не намагаються уявити, що створюваний компонент може виявитися дієвим, їх більше цікавить хто саме сяде на один із найбільших потоків? А, зважаючи на те, що ця служба ще й відповідатиме за централізоване зберігання та обробку інформації, відомство перетворюється на зброю, адже, як вже повелось в українській політиці, за необхідності, медична таємниця може стати надбанням для українського населення та одним із важелів впливу на будь-яку особу, що хоч раз зверталась по медичну допомогу.
Народні депутати вже тривалий час не можуть визначитись – чи готові вони підтримати законопроекти щодо медичної реформи, і тут все зрозуміло – наслідком їх впровадження може стати суттєве скорочення робочих місць, а разом з тим і втрата голосів виборців. Багатьом політичним силам подобається спекулювати питанням охорони здоров’я, заробляючи на цьому чергові бали від консервативно налаштованої частини населення. Багатьом громадянам подобається критикувати українські лікарні на кухні за їх технічну відсталість та низьку кваліфікацію персоналу. Багатьом лікарям подобається скаржитись на важкі умови праці, жалюгідну зарплату та тваринне відношення до свого фаху.
Однак є те, що подобається усім українцям – давати оцінку тому, чого ще нема. Так було з квотами на україномовний контент, коли здійснявся галас про утиски національних меншин, а після їх введення виявилось, що ніхто нікого не утискає, натомість, кількість та якість україномовного контенту лише зростає. Так було із безвізовим режимом, коли зі всіх сторін лунали запевнення, що бідне населення не знайде кошти на поїздку закордон, натомість зараз поліграфічний комбінат не встигає друкувати документи, а «бідне» населення за декілька місяців наперед реєструється та стільки ж очікує, прагнучи отримати заповітну біометрику. Так відбувається і з реформуванням медицини.
Нас очікує чимало доводів, зрад та перемог на цьому шляху, і лише від нас з Вами залежить, що ми отримаємо в результаті: якісно реформовану медичну галузь чи ще одну корупційну прірву, з якої українська медицина ніяк не може видертись.
[:]
