Я зустрічаю Ларису на виході із метро. Вона усміхнена, з рюкзаком на плечі. Щойно повернулась із засідання Вищої ради правосуддя, яка надала їй безстрокові суддівські повноваження. Війна із мером Полтави призвела до того, що понад 2 роки вона не могла проводити судові засідання – тепер все повинно виправитись. Пройшло вже майже три місяці з дня її побиття, яке вона вважає помстою, а слідство досі не висунуло жодних звинувачень.
Ларисо, доброго дня. Розкажіть про конфлікт, який виник між Вами та мером Полтави Олександром Мамаєм.
– По-перше, я вважаю, що це не конфлікт. Ще у травні 2014 року до мене надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно міського голови Полтави Олександра Мамая. Він звинувачувався у конфлікті інтересів. Тому що не повідомив про наявний конфлікт Полтавську міську раду. Йдеться про виділення земельної ділянки своїй падчерці (Ірина Климко – ред.). До речі, вона одночасно була і депутатом міської ради. Обрана від «Совісті України» – це партія в якій перебував також і мер. І ось на перше судове засідання мер не з’явився та не повідомив про причини своєї неявки. Прокурор заявив клопотання про примусовий привід Мамая до суду, який я задовольнила. Тоді я пройшла рубікон, застосувавши до головної особи місцевого самоврядування примусовий привід. Мало того, що він був доставлений працівниками органів внутрішніх справ до суду, так ще й з цього судового засідання його забрала швидка допомога. Потім ця судова тяганина перейшла у тривалий розгляд. Він не з’являвся в суд: відрядження, відпустки, хвороби і все це чергувалось постійно. Прокурор заявив клопотання про притягнення за неповагу до суду, оскільки підтверджувалось те, що у дні судових засідань він насправді не перебував у відрядженнях, про які повідомляв суд.
До речі, щодо прокурора, чи сумлінно він виконував свої обов’язки? Чи все ж таки відчувався певний тиск з боку очільника Полтави?
– Розумієте, це не кримінальне провадження. Це справа про адміністративне правопорушення. Був складений протокол і він просто підтримав звинувачення, яке було зафіксовано у цьому протоколі. Прокурор на той час, на мою думку, належним чином виконував свої обов’язки. До прокуратури не було ніяких претензій. Навпаки, вони все робили, щоб розглянути справу. Питання в тому, що ця категорія справ повинна розглядатись лише у присутності особи, яка притягається до відповідальності. Так вказує закон. Чому я тривалий час не могла розглянути справу? Тому що Мамай не з’являвся на судові засідання. А примусові приводи вже не могли бути виконані, бо він у дні, на які я призначала судові засідання, не з’являвся ані на робоче місце, ані вдома. І ніяким чином правоохоронні органи не могли виконати це рішення суду.
Наскільки пам’ятаю було накладено адміністративний штраф у розмірі 1700 грн.
– Це було притягнення не за конфлікт інтересів. Це було розглянуто питання неповаги до суду. Але апеляційний суд не погодився з моїм рішенням, вважаючи таку поведінку цілком нормальною.
Спроба надання хабара. Чому не взяли?
– До мене прийшов колишній заступник мера міста Дмитро Трихна. Я ніяк не могла подумати, що ця людина буде домовлятись про мера. Тому я і погодилась з ним розмовляти. Коли я зрозуміла, що це стосується саме цієї справи, я намагалась дати зрозуміти, що немає ніяких проблем. Головне, щоб мер з’явився на судове засідання і ми б розглянули цю справу відповідно до закону. Але Трихна все ж таки наполегливо рекомендував мені подумати. Давав пропозиції до зустрічі з Олександром Мамаєм. Ну зрозуміло натяк йшов на якусь неофіційну зустріч. Я повідомила правоохоронні органи. Почалося фіксування цих зустрічей, під наглядом працівників тоді ще УБОЗу. Були зафіксовані усі зустрічі із посередником та зустріч із Олександром Мамаєм. В останню зустріч Трихна фактично казав «давайте відкладем…ще подумаєм…», а потім сказав, що суму неправомірної вигоди назве 5 січня. 26 січня 2015 року мер виходить на прес-конференцію і заявляє «Суддя взяла хабар» і направляє заяви до СБУ та прокуратури Полтавської області. Прокуратура, знаючи, що розслідується справа провокування неправомірної вигоди судді і втручання в її діяльність, почали розслідувати справу відносно вимагання мною хабара.
Так все ж таки чому не взяли?
– Так реально вони ж не принесли!
А, тобто якби принесли то Ви б взяли? (посміхаюсь)
– Ні. Ви розумієте питання не в тому. Все фіксувалось.
На відео, якщо я не помиляюсь, Мамай пропонував Вам взяти самовідвід. Зрештою, так воно і сталось. Чи не вважаєте Ви, що таким обхідним шляхом він все ж таки добився свого і справа проти нього закрита?
– Мамай розумна людина. Він розумів, що не може мені прямо запропонувати щось. Були і певні побоювання. Звичайно вони не очікували, що все фіксується на відео і фіксується в рамках кримінального провадження. Я думаю, що вони припускали, що максимум на що я здатна це на диктофон записати. Фактично він пропонував три варіанти поведінки: самовідвід, закриття справи за строком давності притягнення до відповідальності і закриття за відсутності складу правопорушення. В подальшому посередник який ходив зі мною розмовляти фактично підтверджував, що «так, я знаю, Мамай пропонував вам 3-ри варіанти поведінки – виберіть, що Вам більше подобається і ми тоді вже будемо домовлятися». Тому я і вважаю, що у діях Мамая однозначно є склад злочину: втручання в діяльність судді, тиск з боку міського голови заради прийняття потрібного йому рішення.
Справа проти нього поки що не зовсім закрита. Я добилась, щоб справа щодо дій мера і можливої причетності інших осіб знаходилась в НАБУ. В серпні 2017 року детективами НАБУ було підготовлено підозру відносно Мамая, але вона не підписана САП.
А чому? Ви спілкувались з цього приводу за Назаром Холодницьким?
– По-перше, я не можу на нього впливати. А, по-друге, я думаю, що були дані якісь додаткові вказівки щодо додаткового розслідування. Я так розумію, що проводились ще деякі слідчі дії. Ми ж бачимо, що в нашій державі не все так однозначно, я сподіваюсь, що все ж таки Назар Холодницький скаже своє слово і, принаймні, таким чином підтвердить правомірність моїх дій. А головне будуть притягнуті усі головні особи до кримінальної відповідальності.
А що йому загрожувало? Який максимальний строк покарання міг отримання мер Полтави?
– Так там немає покарання. Це адміністративне правопорушення. Всього-на-всього штраф. Цифри змінюються, тому не назву точної суми. Але це могло спровокувати недовіру в міській раді і можливість дострокових виборів міського голови, або, напередодні виборів, не переобратись на новий строк. Можливо, він таким чином намагався уникнути такої відповідальності. Але це не завадило йому переобратись на новий строк.
Вас побили у листопаді 2017 року. Пройшло майже 3-ри місяці. Чи задоволені Ви проведенням слідчих дій?
– Спочатку слідство дуже активно діяло. Були знайдені люди які були навколо, які могли щось чути чи бачити; відібрані велосипеди, на яких зловмисники, мабуть, хотіли втекти. Тобто певні зачіпки у слідства є. Але на даний час відчувається певна пробуксовка. Нібито все робиться правильно, але чомусь результатів фактично немає. Я думаю, що якщо протягом місяця не буде встановлено виконавців цього злочину, то абсолютно примарним є розкриття цієї справи. А тим більше вихід на замовників чи організаторів. Чому так відбувається? По-перше, затримка почалась з того моменту, коли слідство звернулись із клопотаннями отримати певні дозволи від судів. Тільки через три тижні, після моменту вчинення злочину, були надані необхідні дозволи. Дозволи надаються тим судом, в якому я працюю (Октябрський районний суд м. Полтава – ред.), а голова цього суду здійснює тиск на мене.
Потім ці клопотання пішли в апеляцію і тривалий час не знаходили суддю, який повинен би був прийняти відповідне рішення. Звичайно це темпи слідства зупинило. Потім прокуратура Полтавської області, чомусь, витребовувала цю справу для перевірки. На рівні Полтави малоймовірно, що буде здійснюватись належне розслідування – може бути навіть супротив. Хоча я розумію, що керівник слідчого управління області новий, в нього були амбітні плани розслідувати цю справу. Однак серед слідчих можуть опинятись люди, які можуть впливати певним чином на слідство, гальмувати його. Але керівник відповів, що в них інших слідчих немає.
Ви продовжуєте працювати в Октябрському суді Полтави. Які у Вас відносини із головою цього суду Олександром Струковим? Чи вітаєтесь Ви з ним? Яка загалом атмосфера в колективі?
– Я вітаюсь. Але він зі мною демонстративно не вітається. Спілкуватись з ним я не можу, особливо, після того як він мене обізвав «сучарою». Це не етична поведінка, голова суду не може так ставитись до колеги. А ще заподіяв мені тілесні ушкодження. До речі, прокуратура Полтавської області і тут не знайшла складу злочину для відкриття кримінального провадження. Тобто прокуратура Полтавської області абсолютно покриває злочинні дії голови суду. Розуміючи ту кількість справ, в яких я опинилась або в ролі потерпілої, або в ролі відповідача, це більше десятка справ, оскаржувати дії Полтавської прокуратури марно. Оскільки правоохоронна система не здатна зараз в таких ситуаціях належним чином реагувати і притягувати винних осіб до відповідальності.
Мої колеги судді займають вичікувальну позицію, мовляв «подивимось куди схиляться терези». Одна із моїх колег прямо сказала щодо голови Струкова «ну давай дамо дедушке допрацювати» – ось вони і дають «дедушке» допрацювати. Чи це кругова порука, чи це нерозуміння ролі відповідальності суддів, чи це просто страх за себе…
До речі, про страх. Чи не боїтесь повторити долю правозахисниці Ірини Ноздровської? Можливо Вам надходять нові погрози?
– Я розумію, що певна небезпека є. Прямих погроз, як тоді не було, так і зараз. Але серйозні люди ніколи не будуть погрожувати. Вони скоріш за все будуть діяти. До кінця розслідування мені надана охорона. (До нашого офісу Лариса прийшла одна, без супроводу. Запитуюсь, де ж охорона? Вона посміхається – «є») Я вважаю, що моя публічність – це запорука моєї безпеки. Але, як тільки відбувся напад, в коментарях на Facebook був один цікавий допис. Там було сказано, що наступного разу просто не буде. І я розумію, що якщо захочуть помститись, то про це не будуть повідомляти, а зроблять так, що не знайдуть навіть кінці. Вже напад в листопаді був гарно продуманий – жодна камера в центрі міста не зафіксувала його. Тобто вони знають, де можна рухатись, яким чином, вибране досить непогане місце. Нібито і в центрі міста, але такий куточок, що був не освітлений. Коли ті хлопці тікали, то на шляху втечі теж не було жодної камери. Єдине, що вони не очікували – такий супротив, особливо, з боку мого чоловіка.
Я розумію, що зупинятись не можна і потрібно тільки йти вперед, і доводити свою правоту. Бо я знаю, що правда на моїй стороні. Сьогодні Вища рада правосуддя прийняла рішення про внесення подання Президенту на обрання мене суддею безстроково. Вважаю, що це закономірний крок, який вони повинні були зробити набагато раніше.
Зараз актуальної темою є питання створення Антикорупційного суду. Чи плануєте Ви подавати свою кандидатуру на посаду антикорупційного судді?
Звичайно, я хотіла і планувала подаватись на конкурс до Антикорупційного суду. Але це залежить від того, які будуть вимоги прописані до кандидатів в цей суд. Оскільки проект, який внесений Президентом, ставить надзвичайні умови для претендентів. Я просто відчуваю, що готова до роботи у цьому судді і надзвичайно вмотивована щодо боротьби з корупцією.
Я дякую Ларисі за розмову. Ми виключаємо усі записуючі пристрої, проте не можемо закінчити розмову. Ще добрих 20 хвилин спілкуємось на теми суддівської реформи та сучасних політичних процесів в Україні. Я розумію, що вона надзвичайно смілива жінка, в її очах немає страху. Лише непереборне бажання довести свою правоту та забити цвях в домовину кругової суддівської поруки.
[:]
