Вже немало розповідей про те, як ті нелюди катують людей на тимчасово окупованих територіях. Це задокументовані військові злочини путінського режиму, за які доведеться відповідати.
Підписуйтесь на нас у telegram
У місті Бердянську головними катівнями є виправна колонія №77 і міський відділ поліції.
Про це повідомляє Кий-інфо з покликанням на Приморка.city.
Через ліквідацію “замначальника ГАИ” Колеснікова, підрив штабу з підготовки псевдореферендуму та замах на “коменданта” Бардіна спровокувано нову хвилю репресій проти мешканців міста. Але терор не припинявся від початку повномасштабного вторгнення росії.
Герої матеріалу перебували в полоні росіян щонайменше два тижні, зазнаючи постійних знущань. Їх імена змінені, але все сказане – документальні докази нелюдської жорстокості окупантів.
– Якщо ви йдете в місто і думаєте, що вас це омине, не думайте так, а чистіть телефон до нейтральних сайтів, телеграм-каналів, кнопковий телефон і режим “дурня” – не прокотить, вас “приймуть”, прийдуть з обшуком додому і знайдуть, що шукали, – з цих слів починає свою розповідь чоловіка з полону.
До нього окупанти прийшли додому. Для арешту однієї людини знадобилося кілька десятків озброєних військових.
– У кімнату розміром 20 квадратів плюс коридор, всі не влізли. Приймали не жорстко, сім’ю не зачепили, вони ж “ввічливі люди”, як вони себе позиціонують. Справжнє пекло почалося в карцері – туалет, умивальник забиті, плавають черв’яки і дикий сморід, але це дрібниці, ти сидиш і не знаєш що буде далі, як закінчився обшук, чи били дружину, коротше, дах їде від самих тільки думок.
Його тримали у тому приміщенні 3 доби, і щодня допитували, інколи, по кілька разів на день.
– Перший допит це – пекло, б’ють різними способами, плюс – електричний струм. Напевно, якби до мене доторкнулися лампочкою, вона б світилася, током тебе збиває з табуретки, а в цей час вони ставлять питання, на які ти не можеш відповісти, і тебе б’ють знову.
Згодом героя відправили до загальної камери, де разом з ним перебувало більше десяти ув’язнених.
– Там простіше, є можливість хоч вмитися, покурити, та й просто лягти на підлогу, прийти до тями. Співкамерники завжди дадуть хоч щось, що можна підкласти на підлогу, мені дали навіть нари, щоб оговтався і не спав на підлозі, – розповів колишній бранець.
Другий свідок російських тортур і знущань – Олександр. Він провів у захопленому відділу поліції 2 тижні, але весь час його тримали у загальній камері.
– Годують двічі на день сухпайками, але я особливо не їв. Не їв, тому що немає туалету. Замість туалету – звичайне відро, яке, у кращому випадку, раз на тиждень дозволяють винести. Тобто, серемо – у відро, ссимо – у пляшки, якщо відро повне, то серемо в пакети. Проточної води немає, раковина забита, каналізація, відповідно, не працює. Матраців немає, нари – шматок заліза.
Якщо потрапив за ґрати, то тортур не уникнути.
– Дуже тяжко, коли чуєш у вікно, як надворі, на Приморській площі граються діти, а крізь віконце у дверях чуешь крики, як когось катують, мучають… І в день, і вночі, постійно горить світло, – розповідає про знущання Олександр, – Часто водять на допити. Одягають наручники, мішок на голову. На допитах б’ють палицею, б’ють ніжкою від стулу, коли “відключаєшся”, то до обох ніг підключають електричний струм і б’ють ним постійно.
Окрім фізичних знущань, росіяни постійно тиснуть морально на в’язнів.
– Постійно слухаємо лезгінку, зі страхом підхоплюємося, коли чуємо, як хтось іде коридором. Проходить якийсь дагестанець і кричить “Воздух, піда..си”. Ми спочатку дивувалися, що це означає. На зворотньому шляху він залітає до камери і починає всіх нещадно і жорстоко бити. Виявляється, команда “воздух” означає, що треба всім залізти під нари і прижати обличчя до полу. Так ми спали 2-3 ночі.
Після тортур і знущань майже всіх відпускають, але перед виходом можуть агітувати до лав армії рф.
