Індія: центр йоги доктора Рао

Ексклюзивне знайомство із відомим в Індії викладачем йоги пропонує наш спецкор Людмила Островська. «Прийшло і до мене це сучасне популярне явище, яке з'явилося в Індії близько 5000 років тому», - пише вона.

Завжди знала, що ніколи не пізно починати вчитися. З величезним задоволенням брала до рук нові  книжки, вникала в нюанси людських стосунків, заглиблювалася у дослідження можливостей людського організму і вивчала психологію, яка постійно оновлюється. Зараз відкрила для себе Йогу. І хай вибачать мені багаторічні прихильники цього медитативного явища, якщо буду не точно висловлюватися, розповідаючи про святая святих їхнього захоплення.

Уявляєте як я почуваюся тепер, коли мушу навчитися дихати по півгодини правою чи лівою ніздрею, щоб досягти 1008 вдихів? Чи  робити розтяжки задля напруження мозкового апарату із затримкою кисню в голові (знову боюся наламати дров у термінології, тому сорі, панове-йогісти).

Картинки по запросу индия йога

Завжди думала, що це не для мене тому, що недосяжне. Мене чомусь лякало заглиблення у свідомість, бо це може створити бар’єр у сприйнятті навколишнього таким, яким воно є. Але потрапивши  до  Індії, у Путтапарті – найпопулярніший Центр Аюрведи і Йоги  всесвітньовідомого доктора Рао, я не втрималася і пішла вчитися.

Від центру міста Путтапарті до Клінічного комплексу доктора Рао, якихось півгодини ходу. Або 10 хвилин їзди за 20 рупій на рикші. Але скорочувати час, позбавляти себе задоволення бачити, як місто прокидається, я не раджу. Вулиці прибирають, на вході у будинки малюють квіти, задобрюючи богів, щоб день видався безпроблемним.

Половина на шосту – це  ще сутінки для індійського січня. Сонце ми зустрічаємо на даху Центру доктора Рао близько сьомої.  Я переглядала професійні світлини цієї миті в Інтернеті – вражає. Але те, що я побачила насправді, своїми очима, словами не опишеш. Ти усіма фібрами сприймаєш кожен промінчик чи його відблиск. Золотий диск небесної колісниці не просто влітає на небо, а здається, що  ніби крізь тебе лежить його шлях. Ще трішки і ти зіллєшся із ним воєдино і опинишся у вихорі навколосонячної заметілі… А ще коли вчитель показує усім єством, що сонце має і на нього благодатний вплив, то дивина народження світила помножується. У нас схід сонця значно повільніший.

До речі, тут і заходу сонця ніби немає. Місто оточене горами і сонячний диск падає непомітно для ока.

Займаємося ми не з доктором Рао, а з його сином  Прасадом. Харизматичний чоловік, гуру. але з ним  просто. Від нього йде потужний струмінь позитиву  і  дві години заняття  минають, як мить. По- іншому і не може  бути, кажуть бувалі учні. Як розповідають старожили (а народ з усього світу сюди з’їжджається упродовж 20-30 років) так же легко і просто було працювати з доктором Рао, який має понад шісдесятирічний досвід та практику. Зараз йому 96 років!

Ті, у чиїй долі він зіграв вирішальну роль, переконані, що це не просто знавець своєї справи, а  масштабне явище. У нього 9 синів, 18 онуків, 11 правнуків. Він видав понад два десятки книжок, друкуючи одним пальцем на друкарській машинці.

Все почалося, коли доктор Рао з однодумцями поставили перед собою благородну мету:  пропагувати мистецтво йоги для досягнення духовного звільнення. Якось на занятті вловила слово  «мокши». Коли запитала про переклад, з’ясувалося, що на санскриті це і означає – цілісний підхід до оздоровлення та внутрішнє очищення.

Як мені розтлумачили, не «в здоровому тілі –  здоровий дух», а навпаки. Коли дух здоровий, то і душа буде спокійна, і в тілі не буде недуги. Словом, тут запускають програму зміцнення імунної системи, оздоровлення. підтримки тіла, розуму і душі.

Скільки років пану Прасаду, не питала. Але за гнучкістю тіла може бути і до тридцяти,  за статурою може і шістдесят, за мудрістю…не хочу навіть гадати.

Вчитель любить казати, що тіло – храм душі і ним треба займатися. Думати, усвідомлювати першопричину недуги, знати канали, якими можна вигнати негатив з організму. Звичайно важкувато виконувати «піруети», які, звичні для професіоналів, але старанним учням все вдається. Тим більше, що наш вчитель, син доктора Рао,  не наполягає на повній віддачі. Навіть мої знання англійської дозволяють розуміти його настанови  виконувати усе в міру можливостей.

– Потрошку, потрошку і все буде добре, – полюбляє казати вчитель.

Відрадно і те, що він окриляє вдосконалювати мову. Мені ж треба було з ним поговорити,  взяти дозвіл на світлини, розповісти, що я журналістка з України і що багато чула і читала про його батька.

У нього сльози навернулися, так зворушила моя увага до доктора Рао. Розповідали, що він дуже важко переніс втрату матері, був траур, депресія. Індійці дуже шанують батьків, тому вони на першому місці, а потім боги. А ще він знає, що Україна – це дуже далеко, казав, що я молодець, що приїхала. Розмову ж я почала з того, що англійську лише вивчаю і хотіла б знати, чи він мене розуміє. Його щира усмішка подарувала надію  на позитивну відповідь. А в кінці він похвалив мене за те, що я студіюю і побажав успіху.

Ніколи не забуду «дітище» доктора Рао – йогу сміху. Її практикує і Прасад. Для радіорепортажів з Індії я записала  помножений на кілька десятків людей сміх. Медитація, молитва і вправи творять неймовірні дива і перетворення. Ти піднімаєшся над проблемами, вони затіняються і  чахнуть, бо, як каже  вчитель, вони є в усіх, а от сміятися над ними не всі вміють. Треба цьому вчитися саме на заняттях з йоги. Напевне, саме тому тут хочеться літати, посміхатися, дарувати комусь радість.

На шляху до дому ти вже не можеш відмовити нікому сфотографуватися з тобою на вдалий день і тобі всі дозволяють робити світлини, Путтапартівці вранці особливі, натхненні і жваві. Поспішають на роботу і підвозять до школи дітей. Одночасно дорогою завширшки зо п’ять метрів, їдуть усі види транспорту – від тракторів до велосипедів. Гомонить базарчик, смажаться при дорозі млинці,  арахіс і над усім цим, як не дивно, вловлюєш димок ароматичних масел, які запалюють біля помешкань на прославу Бога…