Граблі від Президента

«Порошенко зустрінеться з Трампом у Давосі», - анонсував наш міністр закордонних справ Павло Клімкін. Прогноз справдився з точністю до навпаки. Американський Президент не зустрівся з Президентом України. «Забракло часу», - так пояснив держсекретар США Рекс Тіллерсон. Часу на зустріч із Президентом африканської Руанди у Дональда Трампа вистачило.

Я далекий від думки, що Україна відіграє меншу роль у зовнішній політиці США, ніж Руанда. Навпаки! На європейському кордоні з Росією – Україна для США  ключовий партнер. Україна, але, очевидно, не її Президент Петро Порошенко.

Після касетного скандалу, пов’язаного із убивством журналіста Георгія Гонгадзе, західні лідери уникали Леоніда Кучми. На одному із самітів НАТО, куди він поїхав, як непроханий гість, організатори розсадили гостей за алфавітом. Охочих сусідити із тодішнім українським Президентом не знаходилося.

Звичайно, Петро Порошенко далеко не Леонід Кучма і запас довіри до нинішнього Президента у західних партнерів значно міцніший.  У швейцарському Давосі український лідер зустрівся з держсекретарем США,  прем’єрами Великої Британії, Нідерландів та Ізраїлю, із Президентами Польщі,  Литви, керівниками  Балканських країн. Але не з ключовими фігурами європейського континенту Ангелою Меркель і Еммануелем Макроном.

Передбачаю заперечення, що, мовляв, такі зустрічі не планувалися. Але Франція і Німеччина архітектори Мінського процесу – мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. І консультації з партнерами, після ухвалення Україною закону про деокупацію регіону, вкрай важливі.

А чому не відбулася запланована зустріч із Дональдом Трампом? Здавалося, вона була і в інтересах американського Президента, на якого чекає відверта розмова із спецпрокурором про втручання Росії у вибори в США. Трампу не зайве було б ще раз підкреслити, що він на боці України. Але про що йому говорити з Порошенком? «Джавеліни», причому за рахунок американського бюджету, виділені. Черговий санкційний список проти Росії на підході.

Може, Україна захоче посилення санкцій? Так справа за нами. Не згадуватимемо  критичний імпорт, наприклад, палива для АЕС, не будемо всує дорікати ліпецьким «Рошеном». Минулого року українські аграрії значно наростили виробництво гречки. Але український ринок беззахисний перед російською торговельною агресією. Нелегальне і легальне ввезення круп, до того ж низької якості, обвалило внутрішній ринок і призводить до банкрутства власних виробників. Поставки російської гречки вже на третину перевищують імпорт попереднього періоду. Лише за півріччя минулого року, російський імпорт переважив наш експорт на 1,2 млрд дол.! Це  наші «санкції» проти агресора?

Що ще ми могли б попросити у Трампа? Грошей? «Зверніться до МВФ і Світового банку». До речі,  після зустрічі нашого Президента з керівниками світових фінансових установ Україна, нарешті, отримає кредит від  Міжнародного валютного фонду, але ближче до літа.

МВФ призупинив співпрацю через невиконання нами зобов’язань по боротьбі з корупцію. І винне в тому керівництво країни. Перед Давосом Порошенко нарікав, що минулої сесії не вдалося винести на обговорення антикорупційний закон. Ха! Як тут не згадати, що пропозицію  про парламентський контроль за непокірним Національним антикорупційним бюро внесла до ВР пропрезидентська фракція. Проект сходу потрапив до порядку денного і, напевне, був би  проголосований, якби не різка негативна критика Заходу.  Виходить, вміють,  коли хочуть і коли їм треба? А про Антикорупційний суд ми говоримо і пишемо проекти закону, говоримо і переписуємо…

Замість того, щоб виконати давно обіцяне, Петро Порошенко наобіцяв нового. «Глава держави також відзначив  необхідність створення Національного бюро із фінансових розслідувань, заборонивши іншим силовим органам «навіть підходити близько» до бізнесу», – повідомляє його офіційний сайт. Насторожує оте: «іншим силовим органам «навіть підходити близько». Чи не ліплять чергове НАЗК, що телефонними віжками прив’язане до Адміністрації Президента? Зрештою, навіщо нове бюро? По кількості антикорупційних органів ми попереду, але пухлина «білокомірцевої» злочинності неухильно розростається.

За даними  аналітиків – рівень корупції з’їдає 2% нашого економічного зростання. У тіньові потоки лише минулого року влилося від 5 до 10 млрд дол. Позичати нам у такій ситуації – лише збільшувати корупційну каламуть. Раніше валютні кредити від МВФ  роздали під рефінансування українським банкам, найперше «Привату», а звідти вони мільйонами потекли в офшори. На такі «реформи» ні в якої Америки грошей не вистачить.

Втім, віддамо належне нашим керманичам. Міністр соціальної політики Андрій Рева зазначив, що упродовж минулого року на 15% зменшилася кількість громадян із доходами, нижчими від прожиткового рівня. Нині  лише 39, 4%  українців можна назвати бідними. Приємно і за нашого Президента. Він потрапив до десятки найзаможніших гостей нинішнього Давосу.

…Світові лідери втомилися не від України, а від нашої еліти на чолі з усіма Президентами. Вони щоразу підсовують західним партнерам нові корупційні граблі. Може, сподіваються тими граблями відбити нашим кредиторам пам’ять? А лоби набивають посполиті українці!