Гол у власну голову

Навіщо нам боротьба з корупцією, яке нам діло до нової ціни на газ, що нам ті олігархи з розенблатами, коли ми у захваті дивимося футбольний цирк із Міхаелом Саакашвілі. А може досить?

Українські медіа  зловтішаються, обурливо гудуть, презирливо цвіркають  жовчю, захлинаються захватом – жодне не мовчить. Відколи колишнього президента Грузії і главу Одеської ОДА Михаїла Саакашвілі позбавили українського громадянства – країна перетворилася на циркову арену, де грають у футбол.

Міхо переносять на руках через польсько-український кордон, Міхо, наче Карлсон, ходить дахом будинку, голодує, репетує, вимагає  імпічмента Президенту Петру Порошенку і пише йому листа, щоб порозумітися. Хіба не смішно? Смішно. Але сміятися не хочеться. Як після гри української збірної з футболу…

Відкриваючи останній пленарний тиждень голова фракції БПП Артур Герасимов заявив: «В той час, коли коаліція на чолі з президентською фракцією відстоювала кожен реформаторський законопроект, частина депутатів зосередила свої сили виключно на спробах підвищити напругу у суспільстві. Останнім яскравим прикладом є підтримка низької політики  пана Саакашвілі, який за кошти команди Януковича влаштовує так звані акції протесту і намагається спровокувати силове протистояння.» І так далі, і тому подібне. А на останок: «Від імені фракції партії “Блок Петра Порошенка” закликаю Верховну Раду України прийняти консолідовану політичну заяву з категоричним засудженням і неприпустимістю таких подій».

Не знаю, як депутати, до яких апелював Артур Герасимов, а громадськість таку заяву схвалила б одноголосно. Кожен із нас погодиться, що практика роздачі українського громадянства, а з ним і високих державних посад, неприпустима у цивілізованій державі і підлягає осуду.

Іноземного громадянства, трапляється, набувають спортсмени, але у випадку, якщо раніше не виступали за національну збірну. А тут цілий загін грузинських міністрів, підсилений гравцями з інших країн, на чолі з капітаном Міхаелом Саакашвілі вибіг на українське поле. Державна політика перетворилася на низькопробний футбол. То, хто кому свисток, а хто кому суддя?

Маємо низку прикладів, коли  бійці, добровольчих батальйонів, а серед них є й колишні громадяни Росії і Білорусі, не можуть отримати українське громадянство. Вони воюють за Україну під загрозою депортації.  Національне антикорупційне бюро ще з весни відстежувало посадовців міграційної служби. Бо були підозри, що право на проживання в Україні і громадянство дають не тим. Тоді за які заслуги? Слід вивів аж на заступника міністра. І тут «із засідки» вийшли представники Генпрокуратури і Служби безпеки України. Мовляв, не за правилами грає НАБУ! З корупціонерами треба «на Ви»: «Ви візьмете хабар?!» Атака детективів НАБУ розвалилася, правоохоронці поцілили м’ячем  собі в голову…

Петро Порошенко, міністр економіки в уряді Миколи Азарова часів Віктора Януковича, офіційно клопотався про українське громадянство Вадиму Новинському. Народний депутат опікується російською православною церквою в Україні, організовує православні походи-наскоки на Київ. Колеги по Верховній Раді прямо називають Вадима Новинського «агентом впливу Кремля».

Начебто 2013 року, на догоду Віктору Януковичу, новоспечений громадянин України, намагався усунути діючого предстоятеля УКП (МП) Володимира з патріаршого престолу. Минув рік, як Верховна Рада дала можливість Генпрокуратурі проводити із Вадимом Новинським слідчі дії: позбавила його депутатської недоторканості.

А, можливо, не треба довго мудрагелити, а відібрати у Вадима Новинського  громадянство? Деякі колеги по Верховній Раді вважають, що у нього і досі в кишені російський паспорт. І кому, як не Президенту  Петру Порошенку таке під силу. Мовляв, я тебе породив, я тебе і…

Історія із Міхаелом Саакашвілі гарний приклад президентської рішучості.  Але із Новинським чомусь така розпасовка  неможлива. Абсолютна тиша і в справі про «православний переворот». Давно не чути бадьорих рапортів із Генеральної прокурори. А з іншого боку –  навіщо? Посполитій сіромі одного Саакашвілі вистачить.

Навіщо нам знати, що  НАБУ відкрило кримінальну справу проти Юрія Луценка:  він не вніс у декларацію придбання сином паркувальних місць у Києві. Отож, атака на НАБУ через Державну міграційну службу,  то грубий підкат у виконанні команди Генпрокуратури за підтримки СБУ? Чи не тому вніс «бепепевівець» Герасимов разом із «народофронтівцем» Бурбаком законопроект про підконтрольність антикорупційного бюро Верховній Раді?

Втім, глядачі на трибунах, не хвилюйтеся. Для нас інша гра. Навіщо нам  боротьба з корупцією, яке нам діло до нової ціни на газ, що нам ті олігархи з розенблатами, коли ми у захваті дивимося футбольний цирк із Міхаелом Саакашвілі.  А може досить? Суддя,  фінальний свисток! Ні, суддя призначає додатковий час.