Гнат Хоткевич: уособлення української культури

12 січня 1878 року за григоріанським календарем народився Гнат Мартинович Хоткевич. Його надмірна активність неодноразово привертала увагу «компетентних органів». Драматург, композитор, історик, етнограф, фольклорист, журналіст, видавець, редактор, педагог, винахідник, громадсько-політичний діяч... Хоткевича звільняли з роботи, забороняли творчість… Від нього втікали дружини, залишаючи «на пам’ять» дітей… Під час Голодомору багатодітній родині Хоткевича спеціально не видали продовольчих карток. Опісля намагалися вбити, штовхнувши під колеса поїзда… Але він попри все жив і творив!

Кобзарські ансамблі – такі відомі й популярні нині – саме його винахід. Полтавська капела бандуристів під його орудою стала першим радянським колективом, який отримав контракт на гастролі Північною Америкою! Хоткевич був воістину уособленням української культури! І залишається таким навіть через 140 літ від дня народження. Але про все по-порядку.

Народився Хоткевич у Харкові. Походив зі збіднілої шляхти. За освітою – інженер-залізничник. Його дипломною  роботою у Харківському технологічному інституті, став власний проект дизельного поїзда (1901), створений на 30 років раніше від американського аналогу.

Результат пошуку зображень за запитом "харків 19 ст"

Ще під час навчання у реальній школі Гнат захопився народною творчістю, бандурою, театром, виконував пісні, бо мав чудовий голос, відчув жагу до сцени, шукав самовираження в художньому слові… А ще мав унікальну здатність: будь-яку справу за яку брався, кожну найнеймовірнішу ідею неодмінно втілювати!

У 1894 році сконструював авторську бандуру, яку вдосконалював протягом життя й доводячи власним прикладом, що довершеності немає меж. Є автором близько 600 музичних творів, відомий світові як віртуозний музикант, засновник харківської школи бандури. 1902 року на ХІІ Археологічному з’їзді він організував виступ кобзарів та виголосив доповідь, що мала вирішальне значення для подальшого розвитку кобзарського мистецтва в Україні. Хоткевич є автором кількох підручників гри на бандурі і мав багато відомих учнів. Кобзарські ансамблі – саме його винахід. Раніше ніхто з кобзарів не виступав навіть дуетом!

Результат пошуку зображень за запитом "хоткевич кобзарський клас"

Кобзарський клас

У 18 років заснував селянський театр у селі Деркачах на Харківщині, а згодом створив у Харкові перший робітничий театр (1903). Пізніше на Галичині став засновником широковідомого Гуцульського театру (1910), де під його керівництвом починав свою кар’єру Лесь Курбас.

Лесь Курбас

1897 року в львівському виданні «Зоря» був вперше надрукований його нарис під псевдонімом Гнат Галайда. Від цього часу починається діяльність Хоткевича як літератора, творчий доробок якого налічує понад 300 назв. Найвизначнішим досягненням його прозової творчості вважається романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911), багато разів перевидана і екранізована на кіностудії ім. Олександра Довженка у 1988 році.

Хоткевич є автором низки драматичних творів, у яких відобразив національно-визвольну боротьбу українського народу. Багата й тематично різноманітна його мистецтвознавча, історична, перекладацька спадщина. Серед іншого: Сагайдачний (1908), «Григорій Савич Сковорода» (1920), «Музичні інструменти українського народу» (1930). Автор кількох десятків кіносценаріїв. Зіграв у фільмі «Назар Стодоля» роль кобзаря Кирика (1937).

Гнат Хоткевич

За радянських часів були видані його «Твори» у 8 томах (1928—1932), роман «Довбуш» (1965), Твори в двох томах (1966). Досі зберігається в рукописі тетралогія про Тараса Шевченка, над якою Хоткевич працював від 1928 року. На початку 1933 року єдиний примірник завершеного твору про Шевченка письменник віддав на рецензію тодішньому міністрові освіти радянської України Миколі Скрипнику. Але 7 липня того ж року останній покінчив життя самогубством. Тож твір Хоткевича був вилучений НКВДистами разом з іншими документами самогубці. Доля того рукопису досі не відома. Гнат Мартинович намагався по-пам’яті відновити втрачений твір, але не встиг…

Хоткевич був активним громадсько-політичним діячем, починаючи зі студентських років очолював різні страйки, був автором статуту «Про права робітників і службовців» та одним із ініціаторів створення товариства «Просвіта» в Харкові (1917).

Попереду (зліва направо): Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич; позаду: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко.

Врешті, група харківських «експертів» визнала працю Хоткевича «Хто ми і чого нам треба»…  написаною у ворожому робітникам і селянам дусі. «Автор вимагає… відділення України від Росії і висловлює націоналістичні ідеї, ворожі радянському суспільству», – резюмували члени групи. Тож Особливою трійкою УНКВС по Харківській області 29 вересня 1938 року він був засуджений до розстрілу через «Участь у контрреволюційній організації» і шпигунство на користь Німеччини. Вирок виконаний 8 жовтня 1938 року.

Реабілітований Гнат Мартинович Хоткевич 11 травня 1956 року. Це дозволило частково повернути його ім’я до української культурної спадщини, перевидати окремі твори. У 1987 році, з нагоди 110-ти річчя з дня народження видатного українця, у селі Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області, було відкрито музей Гуцульського театру Гната Хоткевича.

Результат пошуку зображень за запитом "музей Гуцульського театру Гната Хоткевича"

Перше покоління Гуцульського театру

З 1998 року в Харкові раз на три роки проводиться Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Хоткевича, а сучасна газета «Культура і життя» веде свій родовід від тижневика «Вістник культури і життя», який Гнат Мартинович 1913 року видавав у Києві…

Розповідати про Гната Хоткевича, як і досліджувати його спадщину, можна безкінечно – настільки багатогранним і плідним був його талант. Незважаючи на все, що вже зроблено задля пам’яті подвижника, переконаний, належне його пошанування ще попереду, адже Україна тільки-но починає осягати значення хоткевичевого генія.