Газета «Українське Слово». Діяльність в окупованому Києві

Гітлерівцям не подобався український дух редакції газети «Українського Слова». Вони вимагали, щоб зі шпальт лунала хвала Гітлеру і новим «господарям» України. Та покори від журналістів не дочекалися. Дещиця тих матеріалів, у яких згадувалася «армія фюрера», були непомітними з масиву публікацій, де на повний голос звучала тематика боротьби за українську державність, відродження віковічних українських традицій, та виховання нової української нації.

Діяльність редакції газети «Українське Слово» в окупованому нацистами Києві та подальша доля журналістів часопису є найяскравішим прикладом співпраці українських націоналістів та гітлерівців.

Гітлерівці, а за ними і похідні групи ОУН (м), увійшли до Києва 19 вересня 1941 р. У кожної зі сторін були свої плани на майбутнє. Члени крила українських націоналістів під керівництвом Андрія Мельника, відразу розпочали втілювати в життя ідеї створення власних органів керівництва, українських культурних спілок і звичайно ж функціонування україномовних газет.

Перший випуск видання під загальним номером 18 (мельниківці продовжили нумерацію часопису, який до цього розповсюджувався у Житомирі) вийшов у Києві 29 вересня 1941 р.

Вважається, що головним редактором газети був Іван Рогач, однак лише на випуску № 24, від 7 жовтня 1941 р. вперше зазначено «За редакцію відповідає Іван Рогач. Друкарня, Фундукліївська, № 19».

Іван Рогач

По-новому інформація про редакцію та редактора починає з’являтися у газеті «Українське слово» у № 66 від 25 листопада: «Українське Слово. Видає: Українське видавництво. Головний і відповідальний редактор: Іван Рогач. Редактор приймає від 10–12 год. Редакція залишає за собою право виправляти рукописи. Невикористані рукописи не повертаються. Адреса редакції й видавництва Бульварно-Кудрявська, 24. Телефон Українського видавництва й редакції: 106».

Редакція часопису не стояла на місці. Її видавничі плани були далекоглядними. 19 жовтня 1941 р. вийшла газета додаток «Література і мистецтво» (відповідальний редактор М. Ситник). 16 листопада 1941 р. вийшло перше число тижневика літератури і мистецтва «Літаври» (відповідальний редактор голова Спілки українських письменників Олена Теліга).

На грудень 1941 р., в окупованому Києві, було оголошено передплату наступних видань: «Українське Слово» – газета виходила щодня, крім днів після свят ( незважаючи ні на що, періодичність було дотримано); «Літаври» – тижневик літератури і мистецтва, виходить по неділях; «Молода Україна» – двотижнева газета для молоді; «Рідний край» – тижнева сільськогосподарська газета для селян; «Останні вісті» – газета виходить по понеділках; «Веселка» – місячний ілюстрований дитячий журнал. З вище переліченого списку на грудень реально існували лише «Українське Слово», «Літаври» та «Останні вісті». Все інше було лише у планах.

Окремо хотілося б сказати про ще один додаток до газети Українське Слово» – понеділкове видання «Останні вісті». Перший випуск побачив світ 17 листопада 1941 р. Загалом вийшло п’ять номерів. Останній датується 15 грудня, уже після арешту гітлерівцями редакторського складу основної газети.

Перші чотири випуски за наповненістю схожі на часопис «Українське Слово». А от в останньому жодним словом не сказано про арешт головного редактора газети Івана Рогача і його колективу, але й при цьому на шпальтах вміщено лише пронімецький матеріал і жодного слова від українських націоналістів.

Натомість тематика публікацій часопису «Українське Слово» була пронизана ідеєю національного відродження. Гасло «В Україні – по-українському!» друкувалося майже у кожному випуску й мало однозначний підтекст. Це і зрозуміло, адже ядро редакції газети «Українське Слово» становили члени похідної групи ОУН (м): О. Орпіан-Чемеринський, П. Олійник, Я. Шумелда, О. Лащенко, І. Ірлявський, М. Антонович, Ф. Гайович, Я. Гайвас, Т. Бак-Бойчук. До активних авторів газети належать О. Штуль (Жданович), О. Теліга, Р. Біда, М. Ситник, У. Самчук, Василь Штуль та інші.

Олена Теліга

Гітлерівцям не подобався український дух редакції газети «Українського Слова». Вони вимагали, щоб зі шпальт лунала хвала Гітлеру і новим «господарям» України. Та покори не дочекалися. Дещиця тих матеріалів, у яких згадувалася «армія фюрера», були непомітними з масиву публікацій, де виразно, на повний голос звучала тематика боротьби за українську державність, незалежність, самостійність, відродження віковічних українських звичаїв і традицій, виховання нової української нації.

Вперше Івана Рогача заарештували 9 грудня 1941 p., але наступного дня його відпустили. Останній №81 газети «Українське Слово» вийшов 13 грудня. І того ж дня гітлерівці заарештували багатьох журналістів редакції і самого редактора. Відпускати уже нікого не стали.

Другий масовий арешт українських націоналістів у Києві нацисти здійснили 9 лютого 1942 р., коли до в’язниці потрапили діячі, які були присутні на зборах Спілки українських письменників на чолі з Оленою Телігою.

Пам’ятник Олені Телізі, Київ

Працівників редакції «Українське Слово» на чолі з головним редактором Іваном Рогачем та членами Спілки українських письменників на чолі з Оленою Телігою гітлерівці розстріляли у Бабиному Яру у лютому 1942 р.

Загалом, за підрахунками істориків, за два роки окупації Києва, у Бабиному Яру нацистами був розстріляний 621 український націоналіст. Сьогодні пам’ять про них увіковічена у кількох меморіалах.