Сергій Пашинський назвав Дмитра Фірташа батьком мегакорупційної схеми, мовляв, співчуває, що Фірташ не потрапив до рук українського правосуддя.
Тут стоит вспомнить, что незадолго до первого Майдана, Генеральная прокуратура предъявляла обвинение в хищении 4 млн. долларов из «Ощадбанка Украины» и совершении ряда мошеннических сделок при получении кредитов от других банков – самому Сергею Пашинскому.
Тогда уголовное расследование закончилось ничем. Но совсем недавно, имя Пашинского снова “всплыло”в информации о рейдерским захвате «Житомирских ласощив» и других предприятий. Не оттого ли так умиляет сетование народного депутата, что украинский олигарх Дмитрий Фирташ никак не предстанет перед судом в Украине.
К чему это я? Да к тому, что самое время вспомнить о гидре отечественной коррупции. О том, как «скоро» снимали коллеги депутатскую неприкосновенность с Сергея Клюева или Александра Онищенко, обвиненных именно в коррупции (и это при том, что каждый народный избранник против депутатской неприкосновенности, как таковой.
Парламент, “старая” и новая антикоррупционная прокуратура, даже полиция с юстицией не могут решить, как правильно задержать судью попавшегося на взятке. Взять хотя бы известного Николая Чауса, который выносил неправомерные судебные решения в отношении участников Евро и Автомайдана, и отменил розыск бывшего народного депутата от фракции “Партия регионов” Юрия Иванющенко, более известного, как Юрий Енакиевский.
Еше один, не менее яркий пример коррупции, пресловутые «вышки Бойко». Сколько было сказано о схемах хищения и махинациях при покупке нефтедобывающего оборудования. Но общество до сих пор в недоумении: или ОН кожух украл, или У НЕГО украли? Казалось бы всё просто. Если украл – то расследуйте и сажайте, а если нет – забудьте. Но не забывают, и не расследуют. Почему? Возможно потому, что пока Юрий Бойко, как лидер парламентской оппозиции, устраивает власть? Примеры подобной парности интересов можно продолжать и продолжать: власть и Ахметов, власть и Медведчук, власть и …. вставьте любую фамилию на свое усмотрение.
Не потому ли за последнее десятилетие, коррупция превратилась в плоть и кровь государственной системы. Стала её составляющей, пятой властью в Украине. Поэтому с ней не борются. Ее берут в помощники, когда ищут политических союзников и нейтрализуют своих противников. Яркий пример, нынешний лидер парламентской фракции «Батькивщина» Юлия Тимошенко. Она попеременно была то главной мошенницей, то вице-премьером и премьером. При Викторе Януковиче Юлия Тимошенко оказалась в тюрьме. Для ее освобождения власть декриминализировала статьи, по которым политик отбывала наказание. А сегодня власть в лице премьера Владимира Гройсмана называет Тимошенко «мамой украинской коррупции и популизма». Но самое удивительное, что в политикуме и обществе слова премьер-министра восприняли, как должное. Как ежедневное «здрасьте»!
И последнее. В мае 2014 года, тогда еще кандидат в президенты Пётр Порошенко и будущий мэр Киева, встречались с Дмитрием Фирташем в Вене, в день рождения Владимира Кличко. Будущий президент тогда сказал, что случайно натолкнулся на Фирташа и вынужден был завязать бессмысленный разговор. Согласно иной версии, встреча была длительной, и речь шла о конфигурации будущей власти в Украине.
Сегодня США обвиняют Дмитрия Фирташа в даче 18 млн. долларов взятки для получения разрешения на добычу титанового сырья в Индии. Хорошо, что украинского олигарха уличили в экономическом преступлении за пределами страны. В Америке виновному практически невозможно избежать наказания. Вполне вероятно, что в ходе расследования всплывут новые факты о деятельности олигарха, на которые нашим прокурорам не хотелось бы обращать внимание.
И Фирташ в этой ситуации, как зеркало украинской власти. Смотришь в него и видишь знакомые физиономии.
[:ua]Тут слід згадати, що незадовго до першого Майдану, Генеральна прокуратура висунула звинувачення в розкраданні 4 млн доларів з “Ощадбанку України” та скоєнні ряду шахрайських операцій при отриманні кредитів від інших банків – самому Сергію Пашинському.
Тоді кримінальне розслідування скінчилось нічим. Але нещодавно, ім’я Сергія Пашинського знову з”явилось в інформації про рейдерські захоплення “Житомирських ласощів” та інших підприємств. Чи не тому такими смішними виглядають нарікання народного депутата, що український олігарх Дмитро Фірташ ніяк не постане перед судом в Україні.
До чого це я? До того, що доречно згадати про гідру вітчизняної корупції. Про те, як “швидко” знімали колеги депутатську недоторканність з Сергія Клюєва або Олександра Онищенка, звинувачених саме в корупції. І це попри те, що кожен народний обранець проти депутатської недоторканності, як такої.
Парламент, “стара” та нова антикорупційна прокуратура, навіть поліція з юстицією не можуть вирішити ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАТРИМАТИ СУДДЮ ЯКИЙ ПОПАВСЯ НА ХАБАРІ. Візьмемо хоча б відомого Миколу Чауса, який виносив неправомірні судові рішення щодо учасників Євро-та Автомайдану, та відмінив розшук колишнього народного депутата від фракції “Партія регіонів” Юрія Іванющенка. Більш відомого, як Юрій Єнакієвський.
Ще один, не менш яскравий приклад корупції, горезвісні “вишки Бойка”. Скільки було сказано про схеми розкрадання та махінації при закупівлі нафтовидобувного обладнання. Але суспільство до сьогодні не розуміє: або ВІН кожух вкрав, або У НЬОГО вкрали? Здавалось все просто. Якщо вкрав — розслідуйте та садіть, а якщо ні — забудьте. Проте не забувають, та не розслідують. Чому? Можливо тому, що поки Юрій Бойко, як лідер парламентської опозиції, влаштовує владу? Приклади схожої парності інтересів можливо продовжувати безкінечно: влада та Ахметов, влада і Медведчук, влада та… додайте будь-яке прізвище на свій розсуд.
Хіба не тому, за останні десятиліття, корупція перетворилась на плоть кров державної системи. Стала її складовою, п’ятою владою в Україні. Тому з нею не борються. Її беруть в помічники, коли шукають політичних союзників та нейтралізують своїх супротивників. Яскравий приклад, нинішній лідер парламентської фракції “Батьківшина” Юлія Тимошенко. Вона була то головною шахрайкою, то віце-прем’єром та прем’єром. За часів Віктора Януковича Юлія Тимошенко опинилась за гратами. Для її звільнення влада декриміналізувала статті, за якими політик відбувала покарання. А сьогодні влада в особі прем’єра Володимира Гройсмана називає Тимошенко “матір’ю української корупції та популізму”. Та найдивовижніше те, що в політикумі та суспільстві слова прем’єр-міністра спрйняли, як належне. Немов щоденне “добридень”!
І останнє. В травні 2014 року, тоді ще кандидат в президенти Петро Порошенко та майбутній мер Києва, зустрілись з Дмитром Фірташем у Відні, в день народження Володимира Кличка. Майбутній президент тоді сказав, що випадково натрапив на Фірташа та був вимушений вести безглузду розмову. Згідно іншої версії, зустріч була довготривалою, а мова йшла про конфігурації майбутньої влади в Україні.
Сьогодні США звинувачують Дмитра Фірташа у наданні 18 млн доларів хабара задля отримання дозволу на видобуток титанової сировини в Індії. Добре, що українського олігарха викрили на скоєнні економічного злочину за межами країни. В Америці винному майже неможливо уникнути покарання. Цілком ймовірно, що в ході розслідування, з”являться нові факти про діяльність олігарха, на які українським прокурорам не хотілося б звертати увагу.
І Фірташ у цій ситуації, немов дзеркало української влади. Дивишся в нього та бачиш знайомі фізіономії.
[:]
