Двоє студентів розповіли, як можна зупиняти корупційні схеми у виші

Один з провідних і найстаріших педагогічних університетів країни – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова – останні роки лишається в епіцентрі корупційних скандалів.

На тлі корупційних оборудок зі здачею університетських приміщень в оренду, викладачі вдаються до погроз, заниження балів, позбавлення стипендії, виселення з гуртожитку і навіть вигнання з університету тих студентів, які відмовляються мовчати, – пише видання.

Перемоги можливі

Богдан Кучер студент другого курсу магістратури Інституту політології і права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Разом із студентом четвертого курсу цього ж факультету, Владом Мельником, системно почали боротися з корупцією у виші та публічно вимагають звільнення ректора. Починалася ж ця історія боротьби зовсім невинно.

«Усе почалося з того, що ми зробили сторінку в одній з соціальних мереж, куди кожен студент міг написати про порушення своїх прав, корупцію та несправедливість по відношенню до себе, – пригадує початок антикорупційної «спецоперації» Богдан Кучер. – Узимку минулого року, туди надійшла інформація, що перездача екзаменів в Інституті розвитку дитини коштують 70 гривень за кожен бігунок. Окрім того студенти, які отримували матеріальну допомогу від університету, частину мали повертати в деканат. При цьому гроші збиралися за прямою вказівкою директора Інституту».

Для того, щоб підтвердити інформацію, студенти запустили анкетування серед одногрупників та однокурсників. Обидві корупційні схеми підтвердилися: понад 70% студентів відзначили, що постійно стикалися з поверненням матеріальної допомоги та платою за бігунок.

Найбільш цинічним виглядали оборудки з матеріальною допомогою. З 840 гривень зі спеціального фонду ректора для підтримки успішних студентів, у деканат треба було повернути 640 гривень. Видавали гроші тільки тим, з ким працівники кафедри домовилися заздалегідь.

«Ми прийшли до ректора університету Віктора Андрущенка, написали звернення і почали вимагати зупинити ці корупційні схеми. Також нашою вимогою була кадрова очистка в Інституті розвитку дитини, – розповідає Влад Мельник. – У відповідь нас благали «не виносити сміття з дому» та обіцяли «залагодити все спокійно і полюбовно». Врешті створили робочу групу, куди увійшли представники студентського самоврядування, профспілки, викладачі, адміністрація».

У підсумку, Кучеру з Мельником вдалося не тільки зупинити обидві схеми, але й домогтися, через постійний розголос у ЗМІ та активізацію теми серед студентської спільноти, ліквідації Інституту розвитку дитини та переведення його як структурного підрозділу до Інституту педагогіки і психології, як це було раніше.

Університет – державний, а прибутки – приватні?

Під час спроб домогтися зміни керівництва вищезгаданого Інституту, студенти-викривачі натрапили на доволі цікавий факт: 7-8 років тому викладачі університету заснували приватний навчальний заклад, який цілком е, що серед засновників та співвласників цього приватного вишу значиться одіозний політик Олексій Журавко. У минулому він був депутатом від партії Регіонів, славився проросійськими настроями, а наразі знаходиться у розшуку Служби безпеки України за підозрою в тероризмі», – каже Мельник.функціонує завдяки ресурсам державного вишу.

«Він називається Інститут екології, економіки і права, а Драгоманову належить всього 10% компанії. Це точна копія Київського університету культури (КУК), того, що діє під крилом Поплавського. В Інституті працюють виключно наближені до ректора люди. Але найогидніше, що серед засновників та співвласників цього приватного вишу значиться одіозний політик Олексій Журавко. У минулому він був депутатом від партії Регіонів, славився проросійськими настроями, а наразі знаходиться у розшуку Служби безпеки України за підозрою в тероризмі», – каже Мельник.

Хлопці домоглися публікації деяких договорів університету, з яких стало очевидним: центральні корпуси у центральній частині міста орендуються приватним університетом в той час, коли факультети та кафедри державного вишу орендують приміщення на околицях столиці, ще й за гроші.

Перевірити викриті факти, до університету, прийшла інспекція внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки.

«Через потужний вплив нашого ректора Андрущенка, справу пригальмували і перевірку звели нанівець. Тоді ми написали заяву в Службу безпеки України щодо факту перевищення службових обов’язків, а згодом слідчі додали туди серйозну кваліфікацію «за попередньою змовою групою осіб». Згодом нас шокувала інформація слідчих СБУ, гроші, які забирали з матеріальної допомоги студентів йшли на заправку службового автомобіля ректора!», – емоційно ділиться Кучер.

Наразі слідство триває і під підозрою опинилася значна частина керівництва університету.

Врешті студенти почали збір підписів за відставку ректора, що триває і досі. Весь цей час ректор вдавався не просто до порад «помовчати», а і переходив на цілком конкретні погрози.

«Він мені говорив щось на кшталт: «Ви знаєте, які впливові друзі у тих, кого ви звинувачуєте. Ходіть обережніше вночі». Не скажу, що ці слова нас лякали, але острах ми мали. Боротися з корупцією у виші – не просто. Але останнім часом ми почали бачити результати і ми досі не втратили надії на кардинальні позитивні зміни», – підсумовує Мельник.

Поки боротьба студентів з корупцією в університеті та намагання триває, стає зрозумілим: домогтися змін – реально. Але без студентів-викривачів, у кожному окремому виші, ситуацію з корупцією в університетах не змінити.

Врешті студенти почали збір підписів за відставку ректора, що триває і досі. Весь цей час ректор вдавався не просто до порад «помовчати», а і переходив на цілком конкретні погрози.

«Він мені говорив щось на кшталт: «Ви знаєте, які впливові друзі у тих, кого ви звинувачуєте. Ходіть обережніше вночі». Не скажу, що ці слова нас лякали, але острах ми мали. Боротися з корупцією у виші – не просто. Але останнім часом ми почали бачити результати і ми досі не втратили надії на кардинальні позитивні зміни», – підсумовує Мельник.

Поки боротьба студентів з корупцією в університеті та намагання триває, стає зрозумілим: домогтися змін – реально. Але без студентів-викривачів, у кожному окремому виші, ситуацію з корупцією в університетах не змінити.