Бронебійне дишло корупції

Директора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа і його заступника Олега Ткаченка детективи НАБУ затримали напередодні візиту на підприємство Президента Петра Порошенка.

Дивний збіг. Здається, з їхнім арештом поспішали: а якби Порошенко похвалив ремонтників бронетехніки? Президент завод все одно відвідав: “Наш головний здобуток – створення боєздатної армії”, – цитував прес-секретар свого патрона. Цікаво, а який внесок у той здобуток львівського бронетанкового та його керівників, звинувачених у корупції?

Показово, що й попереднього директора заводу Олександра Остапця, суд визнав винним у нецільовому використанні бюджетних коштів і засудив до п’яти років умовно, призначивши сплатити штраф. Правда, штраф теж виглядав досить умовним – майже 12 тис. грн. Нагадаю, що під час обшуків вдома у колишнього директора знайшли два мільйони гривень (!)

Нинішніх керівників звинувачують у тому, що під виглядом нових танкових двигунів, від фірми, з ознаками фіктивності, була поставлена партія вживаних. Слідчі НАБУ порахували державні збитки – 28,5 млн. грн. Звичайно, затримали і засновника комерційної фірми, а згодом ще й начальника Центрального бронетанкового управління Міністерства оборони генерал-майора Юрія Мельника. Бойовий офіцер пройшов пекло Іловайська, а потім організував ремонтно-відновлювальні підрозділи для танків Т-72, які колись були взагалі зняті з озброєння. Зрозуміло, що на захист Юрія Мельника стали народні депутати і військові. В Солом`янському суді народний депутат Юрій Береза, колишній комбат, заявив: «Бойовий генерал не повинен сидіти у клітці. Я готовий помінятися із ним місцями». Суд погодився і відпустив Юрія Мельника на поруки нардепів.

Але ще до судового розгляду в танковій історії випливли цікаві деталі. З ремонтом бронетехніки вималювалася ситуація, яку можна назвати дишлом: куди повернеш, туди й вилізе. Чи стрельне, куди захочеш, як гармата на танковій башті. На ремонт Т-72, як стверджує захист Мельника, пішли нові двигуни, але вони були закуплені у Челябінську ще двадцять років тому і перебували на зберіганні у Центрі обліку надлишкового майна. Озброєння українській армії не вистачає, а Росія переважає нас у бронетехніці. Так, морально двигуни застаріли, але ж не вживані! Де взяти новіші? Купувати у ворога? Чи нехай армія лишається без бронетехніки?

Далі. У березні минулого року начальник Центру бронетанкового управління генерал Мельник призначив комісію для додаткової перевірки закуплених двигунів. Три двигуни виявилися іншого типу, ще один не пройшов стендових випробувань. Загалом чотири із сорока закуплених двигунів не відповідали умовам договору, а тому Міноборони висунуло до Львівського бронетанкового заводу претензій на п’ять мільйонів гривень. То в чому ж вина генерала Мельника? Можливо в тому, що він призначив перевірку і порушив чиюсь оборудку? Тоді його затримання скидається на помсту тих, хто втратив п’ять мільйонів та побачив у діяльності генерала подальшу небезпеку для себе?

І тут знову впираємося бронебійним дишлом у цікаві факти. Згідно Довідки, підписаної самим генералом Мельником ще у 2015 році, движків наявної модифікації В-46-6 для переоснащення танків Т-72 на армійських складах зберігалося лише 22 одиниці. То звідки, з якого «Центру» Львівський завод закупив 36 двигунів? Тут варто зазначити, що Львівський бронетанковий напряму підпорядкований Міністерству оборони. А Міністр хоча і призначається Верховною Радою, але його кандидатуру вносить Президент.

Корупційні скандали вибухають навколо Міноборони так часто і гучно, як міни сепаратистів на Донбасі. В умовах війни оборонні замовлення перетворюються на великі фінансові потоки із державного бюджету. Тож очевидно, що багатьом майстрам «тіньових справ» хочеться спорудити на тих потоках побільше приватних ставочків для «риболовлі». Генерал Мельник контролював введення у експериментальну експлуатацію також нової бронетанкової техніки – БТР-3, БТР-4 та «Дозор-Б». Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає «Дозор» не найвдалішим зразком. Сімейство бронеавтомобілів «Козак» — гідні йому опоненти. Але хтось же лобіював той недороблений «Дозор»? До того ж один із спецпідрозділів МВС «КОРД» оснащують бронеавтомобілем «Варта», що теж має чимало недоліків.

Керівництво Кременчуцького автозаводу якось заявляло, що радник президента Юрій Бірюков просуває бронемашини заводу «Богдан», який входив раніше до бізнес-імперії Президента Петра Порошенка. А деякі експерти взагалі вважають, шо призначення нинішнього директора Львівського бронетанкового експерти називали лобізмом адміністрації Президента за погодженням із Кабміном.

– Це результат непрозорих тендерів та засекречених оборонних замовлень, – підсумовує військовий аналітик Валентин Бадрак.

А в непрозорій «тендерній воді» золоті рибки ловляться краще.

Із куцої публічної інформації, відмінної від офіційних версій можемо припустити, що на львівський бронетанковий завод поклали око олігархи із президентського оточення. Хіба що так можна пояснити прес-конференцію Президента на заводі, що виглядало суперечливо на тлі затримання керівників. Можливо «звідти» і невисока застава для їх звільнення з-під варти. І якщо це так, то виходить, що слідчі антикорупційного бюро кинули «рукавичку», якщо не особисто Петру Порошенку, то, принаймні ділкам, від яких падає тінь і на нашого гаранта. Детективи НАБУ стріляють якщо не влучно, то гучно!

Події навколо Львівського бронетанкового заводу, то відгомін великих підкилимних боїв. І не факт, що ми маємо справу з «топ-корупцією», а не з відволікаючим маневром, димовою завісою чи спробою розставити на ключові потоки нових довірених людей. На Львівському бронетанковому акумулюються мільярдні замовлення і «осідлати» таке підприємство – справжня спокуса для різних олігархічних груп. У боротьбі за «хлібні» місця прораби від бізнесу та політики прикриваються гаслами, на які чутливо реагує суспільство. Пригадуєте, якщо мафію не можна перемогти, то її треба очолити?! Тож, маємо український парадокс, коли на перші ролі в боротьбі з корупцією виходять… корупціонери.

Зрозуміло одне: поразка суспільства у війні з олігархами така ж загроза Україні, як і поразки у боях на східному фронті.