Директора Львівського бронетанкового заводу Романа Тимківа і його заступника Олега Ткаченка детективи НАБУ затримали напередодні візиту на підприємство Президента Петра Порошенка.
Странное совпадение. Кажется, с их арестом спешили: а если бы Порошенко похвалил ремонтников бронетехники? Президент завод все равно посетил: “Наше главное достижение – создание боеспособной армии”, – цитировал своего патрона пресс-секретарь. Интересно, а какой вклад в это достижение Львовского бронетанкового и его руководителей, обвиняемых в коррупции?
Показательно, что и предыдущего директора завода Александра Остапца, суд признал виновным в нецелевом использовании бюджетных средств и приговорил к пяти годам условно, обязав уплатить штраф. Правда, штраф тоже выглядел достаточно условным – почти 12 тыс. грн. Напомню, что во время обысков дома у бывшего директора нашли два миллиона гривен (!)
Нынешних руководителей обвиняют в том, что под видом новых танковых двигателей, фирмой, с признаками фиктивности, была поставлена партия движков бывших в употреблении. Следователи НАБУ посчитали государственные убытки — 28,5 млн. грн. Конечно, задержали и основателя коммерческой фирмы, а потом еще и начальника Центрального бронетанкового управления Министерства обороны, генерал-майора Юрия Мельника.
Боевой офицер прошел ад Иловайска, а затем организовал ремонтно-восстановительные подразделения для танков Т-72, которые когда-то были вообще сняты с вооружения. Понятно, что в защиту Юрия Мельника стали народные депутаты и военные. В Соломенском суде народный депутат Юрий Береза, бывший комбат, заявил: «Боевой генерал не должен сидеть в клетке. Я готов поменяться с ним местами ». Суд согласился и отпустил Юрия Мельника на поруки нардепов.
Но еще до судебного разбирательства в «танковой» истории всплыли интересные детали. С ремонтом бронетехники вырисовалась ситуация, которую можно назвать дышлом: куда повернешь, туда и вылезет. Или стрельнет, куда захочешь, как пушка на танковой башне. На ремонт Т-72, как утверждает защита Мельника, шли новые двигатели, но они были закуплены в Челябинске еще двадцать лет назад и находились на хранении в Центре учета избыточного имущества. Вооружения украинской армии не хватает, а Россия превосходит нас в бронетехнике. Да, морально двигатели устарели, но не подержанные же! Где взять новые? Покупать у врага? Или пусть армия остается без бронетехники?
Далее. В марте прошлого года начальник Центра бронетанкового управления генерал Мельник назначил комиссию для дополнительной проверки закупленных двигателей. Три движка оказались другого типа, еще один не прошел стендовых испытаний. Всего четыре из сорока закупленных двигателей не соответствовали условиям договора, поэтому Минобороны выдвинуло Львовскому бронетанковому заводу претензии на пять миллионов гривен. Так в чем же вина генерала Мельника? Возможно в том, что он назначил проверку и нарушил чью-то сделку? Тогда его задержания напоминает месть тех, кто потерял пять миллионов и увидел в деятельности генерала будущую опасность для себя?
И тут снова бронебойное дышло упирается в интересные факты. Согласно справке, подписанной самим генералом Мельником еще в 2015 году, двигателей имеющейся модификации В-46-6, для переоснащения танков Т-72, на армейских складах хранилось всего 22 единицы. Тогда откуда, из какого «центра» Львовский завод закупил 36 двигателей? Здесь стоит отметить, что Львовский бронетанковый напрямую подчинен Министерству обороны. А Министр хоть и назначается Верховной Радой, но его кандидатуру вносит Президент.
Коррупционные скандалы взрываются вокруг Минобороны так часто и громко, как мины сепаратистов на Донбассе. В условиях войны оборонные заказы превращаются в большие финансовые потоки из государственного бюджета. Поэтому очевидно, что многим мастерам теневых дел хочется построить на этих потоках побольше «прудов для «рыбалки».
Генерал Мельник контролировал введение в экспериментальную эксплуатацию и новую бронетанковую технику – БТР-3, БТР-4 и «Дозор-Б». Директор Центра исследований армии, конверсии и разоружения Валентин Бадрак считает «Дозор» не самым удачным образцом. Семейство бронеавтомобилей «Козак» – достойные ему оппоненты. Но кто-то же лоббировал этот недоделанный «Дозор»? К тому же одно из спецподразделений МВД «КОРД» оснащают бронеавтомобилем «Варта», который тоже имеет много недостатков.
Руководство Кременчугского автозавода как-то заявляло, что советник президента Юрий Бирюков «продвигает» бронемашины завода «Богдан», который ранее входил в бизнес-империю Президента Петра Порошенко. А некоторые эксперты вообще называли, назначение нынешнего директора Львовского бронетанкового – лоббизмом администрации Президента по согласованию с Кабмином.
– Это результат непрозрачных тендеров и засекреченных оборонных заказов, – говорит военный аналитик Валентин Бадрак.
А в непрозрачной «тендерной воде» золотые рыбки ловятся лучше.
Из куцей публичной информации, отличающейся от официальных версий, можно предположить, что на Львовский бронетанковый завод «положили глаз» олигархи из президентского окружения. Только так можно объяснить пресс-конференцию Президента на заводе, выглядевшую противоречиво на фоне задержания руководителей. Возможно отсюда и такой невысокий залог, взамен за их освобождения из-под стражи. И если это так, товыходит, что следователи антикоррупционного бюро кинули «перчатку», если не лично Петру Порошенко, то, по крайней мере дельцам, тень которых падает на нашего гаранта. Детективы НАБУ «стреляют» если не точно, то громко!
События вокруг Львовского бронетанкового завода, это следствие серьезных подковёрных боёв. И не факт, что мы имеем дело с «топ-коррупцией», а не с отвлекающим маневром, дымовой завесой или попыткой расставить на ключевые потоки новых доверенных лиц.
На Львовском бронетанковом аккумулируются миллиардные заказы и «оседлать» такое предприятие – настоящее искушение для различных олигархических групп. В борьбе за «хлебные» места прорабы от бизнеса и политики прикрываются лозунгами, на которые болезненно реагирует общество. Припоминаете, если мафию нельзя победить, то ее нужно возглавить! Вот и имеем украинский парадокс, когда на первые роли в борьбе с коррупцией выходят … коррупционеры.
Ясно одно: поражение общества в войне с олигархами такая же угроза Украине, как и поражения в боях на восточном фронте.
[:ua]Дивний збіг. Здається, з їхнім арештом поспішали: а якби Порошенко похвалив ремонтників бронетехніки? Президент завод все одно відвідав: “Наш головний здобуток – створення боєздатної армії”, – цитував прес-секретар свого патрона. Цікаво, а який внесок у той здобуток львівського бронетанкового та його керівників, звинувачених у корупції?
Показово, що й попереднього директора заводу Олександра Остапця, суд визнав винним у нецільовому використанні бюджетних коштів і засудив до п’яти років умовно, призначивши сплатити штраф. Правда, штраф теж виглядав досить умовним – майже 12 тис. грн. Нагадаю, що під час обшуків вдома у колишнього директора знайшли два мільйони гривень (!)
Нинішніх керівників звинувачують у тому, що під виглядом нових танкових двигунів, від фірми, з ознаками фіктивності, була поставлена партія вживаних. Слідчі НАБУ порахували державні збитки – 28,5 млн. грн. Звичайно, затримали і засновника комерційної фірми, а згодом ще й начальника Центрального бронетанкового управління Міністерства оборони генерал-майора Юрія Мельника. Бойовий офіцер пройшов пекло Іловайська, а потім організував ремонтно-відновлювальні підрозділи для танків Т-72, які колись були взагалі зняті з озброєння. Зрозуміло, що на захист Юрія Мельника стали народні депутати і військові. В Солом`янському суді народний депутат Юрій Береза, колишній комбат, заявив: «Бойовий генерал не повинен сидіти у клітці. Я готовий помінятися із ним місцями». Суд погодився і відпустив Юрія Мельника на поруки нардепів.
Але ще до судового розгляду в танковій історії випливли цікаві деталі. З ремонтом бронетехніки вималювалася ситуація, яку можна назвати дишлом: куди повернеш, туди й вилізе. Чи стрельне, куди захочеш, як гармата на танковій башті. На ремонт Т-72, як стверджує захист Мельника, пішли нові двигуни, але вони були закуплені у Челябінську ще двадцять років тому і перебували на зберіганні у Центрі обліку надлишкового майна. Озброєння українській армії не вистачає, а Росія переважає нас у бронетехніці. Так, морально двигуни застаріли, але ж не вживані! Де взяти новіші? Купувати у ворога? Чи нехай армія лишається без бронетехніки?
Далі. У березні минулого року начальник Центру бронетанкового управління генерал Мельник призначив комісію для додаткової перевірки закуплених двигунів. Три двигуни виявилися іншого типу, ще один не пройшов стендових випробувань. Загалом чотири із сорока закуплених двигунів не відповідали умовам договору, а тому Міноборони висунуло до Львівського бронетанкового заводу претензій на п’ять мільйонів гривень. То в чому ж вина генерала Мельника? Можливо в тому, що він призначив перевірку і порушив чиюсь оборудку? Тоді його затримання скидається на помсту тих, хто втратив п’ять мільйонів та побачив у діяльності генерала подальшу небезпеку для себе?
І тут знову впираємося бронебійним дишлом у цікаві факти. Згідно Довідки, підписаної самим генералом Мельником ще у 2015 році, движків наявної модифікації В-46-6 для переоснащення танків Т-72 на армійських складах зберігалося лише 22 одиниці. То звідки, з якого «Центру» Львівський завод закупив 36 двигунів? Тут варто зазначити, що Львівський бронетанковий напряму підпорядкований Міністерству оборони. А Міністр хоча і призначається Верховною Радою, але його кандидатуру вносить Президент.
Корупційні скандали вибухають навколо Міноборони так часто і гучно, як міни сепаратистів на Донбасі. В умовах війни оборонні замовлення перетворюються на великі фінансові потоки із державного бюджету. Тож очевидно, що багатьом майстрам «тіньових справ» хочеться спорудити на тих потоках побільше приватних ставочків для «риболовлі». Генерал Мельник контролював введення у експериментальну експлуатацію також нової бронетанкової техніки – БТР-3, БТР-4 та «Дозор-Б». Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак вважає «Дозор» не найвдалішим зразком. Сімейство бронеавтомобілів «Козак» — гідні йому опоненти. Але хтось же лобіював той недороблений «Дозор»? До того ж один із спецпідрозділів МВС «КОРД» оснащують бронеавтомобілем «Варта», що теж має чимало недоліків.
Керівництво Кременчуцького автозаводу якось заявляло, що радник президента Юрій Бірюков просуває бронемашини заводу «Богдан», який входив раніше до бізнес-імперії Президента Петра Порошенка. А деякі експерти взагалі вважають, шо призначення нинішнього директора Львівського бронетанкового експерти називали лобізмом адміністрації Президента за погодженням із Кабміном.
– Це результат непрозорих тендерів та засекречених оборонних замовлень, – підсумовує військовий аналітик Валентин Бадрак.
А в непрозорій «тендерній воді» золоті рибки ловляться краще.
Із куцої публічної інформації, відмінної від офіційних версій можемо припустити, що на львівський бронетанковий завод поклали око олігархи із президентського оточення. Хіба що так можна пояснити прес-конференцію Президента на заводі, що виглядало суперечливо на тлі затримання керівників. Можливо «звідти» і невисока застава для їх звільнення з-під варти. І якщо це так, то виходить, що слідчі антикорупційного бюро кинули «рукавичку», якщо не особисто Петру Порошенку, то, принаймні ділкам, від яких падає тінь і на нашого гаранта. Детективи НАБУ стріляють якщо не влучно, то гучно!
Події навколо Львівського бронетанкового заводу, то відгомін великих підкилимних боїв. І не факт, що ми маємо справу з «топ-корупцією», а не з відволікаючим маневром, димовою завісою чи спробою розставити на ключові потоки нових довірених людей. На Львівському бронетанковому акумулюються мільярдні замовлення і «осідлати» таке підприємство – справжня спокуса для різних олігархічних груп. У боротьбі за «хлібні» місця прораби від бізнесу та політики прикриваються гаслами, на які чутливо реагує суспільство. Пригадуєте, якщо мафію не можна перемогти, то її треба очолити?! Тож, маємо український парадокс, коли на перші ролі в боротьбі з корупцією виходять… корупціонери.
Зрозуміло одне: поразка суспільства у війні з олігархами така ж загроза Україні, як і поразки у боях на східному фронті.
[:en]
