Многие борцы с коррупцией в рядах теоретиков и практиков права защитили более 100 диссертаций на эту суровую тему. Я всегда задавал себе вопрос: как объяснили правительства Японии, США, Канады и других стран своим налогоплательщикам, бессмысленную и неэффективную помощь Украине в преодолении коррупции?
А тут еще в стройные ряды борцов с коррупцией вступили профильные общественные организации. Этакие волки – санитары леса, которые на зарубежные деньги очищают украинское государство от коррупционной плесени. С одним исключением: осторожно обходя первый ряд украинских политиков.
И ведомств антикоррупционных направлений у нас становится все больше. Ранее оком государства была грозная Служба безопасности Украины, сейчас – много их, горячих сердец и холодных голов. В скором времени нам еще обещают создать специальный антикоррупционный суд. Смысл в этом, вероятно, таков: все остальные украинские судьи будут, как и раньше, жировать в «телефонном праве» и коррупционном правосудии, а некоторые, кого подберут специально – судить коррупционеров, получая вполне официальные деньги украинских налогоплательщиков в качестве гонорара за супертяжелый и сверхопасный труд. Кстати, вот такая простая арифметическая задача для руководства страны: как соотносится зарплата высокопоставленных чиновников НАБУ, СБУ и других государственных контролеров и сыщиков с незаконными действиями чиновников и судей, которые воруют у государства? Может, мне, налогоплательщику, дешевле будет оплачивать опасный труд коррупционеров, чем уютное пребывание в кабинетах профессиональных борцов с ними? У меня нет ответа, надо подсчитать.
Модная тема. Тысячи украинских граждан громко злорадствуют. Одновременно понимая, что настоящее наказание понесут единицы, а не сотни ненавистных депутатов, люди одобряют преследования коррупционеров. Большинство одобряет и возможность снятия с членов парламента статуса неприкосновенности. Главный мотив: почему воришка, который украл сотню гривен, получает тюремный срок, а высокопоставленный чиновник или депутат, украл миллионы, скорее всего, обойдется символическим наказанием? Обратная пропорция соразмерности наказания …
Здесь же – и острое нежелание руководителей принять закон о понятной процедуре импичмента Президента. Народ хочет продолжения арестов. Измученные нищетой и несправедливостью украинские пенсионеры требуют крови. Не понимая, что почти все мы, украинцы, – коррупционеры. Итак, наказаны должны быть миллионы. Выдержит такое страна? Кто из нас готов стать тюремным надзирателем? И т. д. и т.п. Существует и такой нюанс нашей вовсе не европейской действительности: и в Киеве, и в украинской провинции ряды активных борцов с коррупцией пополняют одиозные личности с криминальным прошлым, которые быстро и умело перековались в «совесть Украины». Имена – известны. И журналистам, и офицерам СБУ, а также рядовым нашим гражданам.
Итак, сядем все. Или почти все. Кто из нас не «благодарил» врача, сантехника, учителя? Последовательная борьба с коррупцией приведет именно к такому результату. Признав всех нас виновными, потом сядут и сами судьи, ведь и они «благодарили» врача, сантехника, учителя.
В этом тоннеле, в его конце — света нет. Есть только один, абсолютно несправедливый выход из ситуации – так называемая финансовая амнистия. Президент, этот или следующий , должен признать: виноваты все, и я вместе с вами, мы не можем, не должны жить, как раньше, так, виноваты и мои близкие друзья, мои соратники по бизнесу, и я был жесток, я конкурировал бесчестно, так делали многие, почти все, кто сумел быстро разбогатеть, мы не можем изменить наше прошлое, но мы можем изменить наше будущее, установим дату применения серьезных наказаний за продолжение коррупционной деятельности, дату, после которой судебное преследование коррупционеров будет неотвратимым.
Знаю, я предлагаю невыполнимое. Но другого пути к выходу из коррупционного туннеля у нас нет.
СЕМЁН ГЛУЗМАН,
правозащитник
[:ua]За роки нашої недовгої історії в протистоянні корупції — нашому національному надбанню — були помічені численні вітчизняні та закордонні учасники. Особисто я пам’ятаю яскраві антикорупційні форуми й одномоментні громадські організації, зокрема ініційовані абсолютно чесними українськими політиками Азаровим і Мартиненком.Численні борці з корупцією в рядах теоретиків і практиків права захистили понад 100 дисертацій на цю сувору тему. Я завжди ставив собі питання: як пояснили уряди Японії, США, Канади та ін. своїм платникам податків безглузду, неефективну допомогу Україні в подоланні нею корупції?
А тут ще в стрункі ряди борців з корупцією вступили профільні громадські організації. Такі собі вовки — санітари лісу, які на закордонні гроші очищують українську державу від корупційної цвілі. З одним винятком: обережно обходячи перший ряд українських політиків.
Та й відомств антикорупційної спрямованості у нас стає дедалі більше. Раніше оком государевим була грізна Служба безпеки України, зараз — багато їх, гарячих сердець і холодних голів. Незабаром нам ще обіцяють створити спеціальний антикорупційний суд. Сенс у цьому, ймовірно, такий: всі інші українські судді будуть, як і раніше, жирувати в «телефонному праві» й корупційному правосудді, а дехто, кого підберуть спеціально, судитимуть корупціонерів, отримуючи цілком офіційно величезні гроші українських платників податків як гонорар за надважку і наднебезпечну працю. До речі, така проста арифметична задача для керівництва країни: як співвідноситься зарплата високих чиновників НАБУ, СБУ та інших державних контролерів і сищиків з незаконними діями чиновників і суддів, які крадуть у держави? Може, мені, платнику податків, дешевше буде оплачувати небезпечну працю корупціонерів, ніж затишне перебування в кабінетах професійних борців з ними? Я не маю відповіді, треба підрахувати.
Модна тема. Тисячі українських громадян голосно зловтішаються. Одночасно розуміючи, що справжнє покарання понесуть одиниці, а не сотні ненависних депутатів, люди схвалюють переслідування корупціонерів. Більшість схвалює і можливість зняття з членів парламенту статусу недоторканності. Головний мотив: чому злодюжка, який вкрав сотню гривень, отримує тюремний строк, а високопоставлений чиновник або депутат, який украв мільйони, скоріш за все, відбудеться символічним покаранням? Зворотна пропорція співрозмірності покарання…
Тут же — і гостре небажання керівників держави ухвалити закон про зрозумілу процедуру імпічменту Президента. Народ прагне продовження арештів. Змучені убогістю і несправедливістю українські пенсіонери вимагають крові. Не розуміючи, що майже всі ми, українці, — корупціонери. Отже, покарано має бути мільйони. Чи витримає таке країна? Хто з нас готовий стати тюремним наглядачем? І т. д. і т. п.
Існує і такий нюанс нашої зовсім не європейської дійсності: і в Києві, і в українській провінції ряди активних борців з корупцією поповнюють одіозні особистості з кримінальним минулим, котрі швидко і вміло перекувалися на «совість України». Імена — відомі. І журналістам, і офіцерам СБУ, і навіть пересічним нашим громадянам.
Отже, сядемо всі. Або майже всі. Хто з нас не «дякував» лікарю, сантехніку, вчителю? Послідовна боротьба з корупцією призведе саме до такого результату. Визнавши всіх нас винними, потім сядуть і самі судді, адже і вони «дякували» лікарю, сантехніку, вчителю.
У цьому тунелі, в його кінці — немає світла. Є лише один, абсолютно несправедливий вихід із ситуації — так звана фінансова амністія. Президент — цей або наступний — мусить визнати: винні всі, і я разом з вами, ми не можемо, не повинні жити, як раніше, так, винні й мої близькі друзі, мої соратники по бізнесу, і я був жорстокий, я конкурував безчесно, так робив багато хто, майже всі, хто зумів швидко розбагатіти, ми не можемо змінити наше минуле, але ми можемо змінити наше майбутнє, встановімо дату, що визначатиме серйозне покарання за продовження корупційної діяльності, дату, після якої судове переслідування корупціонерів буде невідворотним…
Знаю, я пропоную нездійсненне. Але іншого шляху до виходу з корупційного тунелю у нас немає.
СЕМЕН ГЛУЗМАН,
правозахисник
[:en]За роки нашої недовгої історії в протистоянні корупції — нашому національному надбанню — були помічені численні вітчизняні та закордонні учасники. Особисто я пам’ятаю яскраві антикорупційні форуми й одномоментні громадські організації, зокрема ініційовані абсолютно чесними українськими політиками Азаровим і Мартиненком.
Численні борці з корупцією в рядах теоретиків і практиків права захистили понад 100 дисертацій на цю сувору тему. Я завжди ставив собі питання: як пояснили уряди Японії, США, Канади та ін. своїм платникам податків безглузду, неефективну допомогу Україні в подоланні нею корупції?
А тут ще в стрункі ряди борців з корупцією вступили профільні громадські організації. Такі собі вовки — санітари лісу, які на закордонні гроші очищують українську державу від корупційної цвілі. З одним винятком: обережно обходячи перший ряд українських політиків.
Та й відомств антикорупційної спрямованості у нас стає дедалі більше. Раніше оком государевим була грізна Служба безпеки України, зараз — багато їх, гарячих сердець і холодних голів. Незабаром нам ще обіцяють створити спеціальний антикорупційний суд. Сенс у цьому, ймовірно, такий: всі інші українські судді будуть, як і раніше, жирувати в «телефонному праві» й корупційному правосудді, а дехто, кого підберуть спеціально, судитимуть корупціонерів, отримуючи цілком офіційно величезні гроші українських платників податків як гонорар за надважку і наднебезпечну працю. До речі, така проста арифметична задача для керівництва країни: як співвідноситься зарплата високих чиновників НАБУ, СБУ та інших державних контролерів і сищиків з незаконними діями чиновників і суддів, які крадуть у держави? Може, мені, платнику податків, дешевше буде оплачувати небезпечну працю корупціонерів, ніж затишне перебування в кабінетах професійних борців з ними? Я не маю відповіді, треба підрахувати.
Модна тема. Тисячі українських громадян голосно зловтішаються. Одночасно розуміючи, що справжнє покарання понесуть одиниці, а не сотні ненависних депутатів, люди схвалюють переслідування корупціонерів. Більшість схвалює і можливість зняття з членів парламенту статусу недоторканності. Головний мотив: чому злодюжка, який вкрав сотню гривень, отримує тюремний строк, а високопоставлений чиновник або депутат, який украв мільйони, скоріш за все, відбудеться символічним покаранням? Зворотна пропорція співрозмірності покарання…
Тут же — і гостре небажання керівників держави ухвалити закон про зрозумілу процедуру імпічменту Президента. Народ прагне продовження арештів. Змучені убогістю і несправедливістю українські пенсіонери вимагають крові. Не розуміючи, що майже всі ми, українці, — корупціонери. Отже, покарано має бути мільйони. Чи витримає таке країна? Хто з нас готовий стати тюремним наглядачем? І т. д. і т. п.
Існує і такий нюанс нашої зовсім не європейської дійсності: і в Києві, і в українській провінції ряди активних борців з корупцією поповнюють одіозні особистості з кримінальним минулим, котрі швидко і вміло перекувалися на «совість України». Імена — відомі. І журналістам, і офіцерам СБУ, і навіть пересічним нашим громадянам.
Отже, сядемо всі. Або майже всі. Хто з нас не «дякував» лікарю, сантехніку, вчителю? Послідовна боротьба з корупцією призведе саме до такого результату. Визнавши всіх нас винними, потім сядуть і самі судді, адже і вони «дякували» лікарю, сантехніку, вчителю.
У цьому тунелі, в його кінці — немає світла. Є лише один, абсолютно несправедливий вихід із ситуації — так звана фінансова амністія. Президент — цей або наступний — мусить визнати: винні всі, і я разом з вами, ми не можемо, не повинні жити, як раніше, так, винні й мої близькі друзі, мої соратники по бізнесу, і я був жорстокий, я конкурував безчесно, так робив багато хто, майже всі, хто зумів швидко розбагатіти, ми не можемо змінити наше минуле, але ми можемо змінити наше майбутнє, встановімо дату, що визначатиме серйозне покарання за продовження корупційної діяльності, дату, після якої судове переслідування корупціонерів буде невідворотним…
Знаю, я пропоную нездійсненне. Але іншого шляху до виходу з корупційного тунелю у нас немає.
Семен Глузман – правозахисник
За матеріалами видання «Ракурс»
[:]
