В Міжнародний день студента, ми зустрілись із заступником Міністра молоді та спорту України Олександром Яремою, який розповів про те, на що може сподіватись молоде покоління та чому склад профільного Міністерства, яке повинно формувати державну молодіжну політику, налічує лише 17% працівників, яким ще немає 35-ти.
Более 65% наших сограждан в возрасте от 14 до 35 лет не видят своего будущего в Украине. И только один из пятидесяти молодых украинцев интересуется государствообразующими процессами на территории своей Родины.
Это цифры из социологического опроса, проведенного по заказу Министерства молодежи и спорта Украины в 2016 году. Однако в этом году ситуация не стала лучше, о чем свидетельствуют другие исследования проведенные в регионах, в частности на Волыни.
С другой стороны мы наблюдаем значительный рост граждан пенсионного возраста. Уже сейчас на одного работающего украинца приходится 2 пенсионера.
На самом деле, проблему старения населения переживает весь западный мир, однако если страны Западной Европы пытаются и имеют ресурсы для преодоления этого кризиса, то Украина только помогает в этом нашим западным партнерам, «экспортируя» туда молодые умы и дешевую рабочую силу.
Чего только стоит выезд лучшего учителя 2016 года Виолетты Македон на заработки в Великобританию, где бывший преподаватель английского языка работает сиделкой за пожилым мужчиной. К сожалению, такие случаи не редкость, а скорее носят постоянный и угрожающий национальной безопасности характер.
Прежде всего, нужно осознать, а почему молодежь не желает оставаться в стране, где она родилась, и что не устраивает молодых людей в Украине?
Основная претензия молодых украинцев к своему государству, это проблема занятости и низкой оплаты труда. И, действительно, более 60% украинских студентов не уверены в том, что будут работать по специальности, ведь учатся только для того, чтобы получить «корочку».
Неважно по какой специальности. Главное, чтобы это был аттестат о высшем образовании. Этот советский пережиток, к сожалению, до сих пор присутствует в менталитете украинской молодежи. По факту, университеты продают дипломы, а не знания. А после того, как документ получен, выпускники сталкиваются с реальностью на рынке труда, где ждут «молодых, но с опытом» и зарплатой, которой едва хватает на питание.
Что делает государство? Например, вводит жесткие условия, когда 4% от состава работников компании должны быть в возрасте 45+. Парадокс, но в то время, когда нужно бороться за молодежь, правительство создает дополнительные преференции тем, кто уже скоро выйдет на пенсию. И здесь, все же отдадим должное исполнительному органу, ведь именно эта возрастная категория является самым большим электоратом и массово ходит на выборы – политическая целесообразность вновь берет верх над рациональным смыслом и будущим государства.
А, возможно, Украине и не нужна молодая и энергичная сила, которая является двигателем всех изменений? Ведь так удобно проедать транши МВФ, бороться с антикоррупционными ведомствами и имитировать реформы, когда твои собственные дети уже далеко за океаном…
[:ua]Понад 65% українців віком від 14 до 35 років не бачать свого майбутнього в Україні і лише один з п’ятдесяти молодих українців цікавиться державотворчими процесами на теренах своєї Батьківщини.
Це цифри соціологічного опитування, що було проведено на замовлення Міністерства молоді та спорту України у 2016 році. Однак цього року ситуація не стала кращою, про що свідчать інші дослідження проведені в регіонах, зокрема, на Волині.
З іншого боку ми спостерігаємо значне зростання громадян пенсійного віку. Вже зараз на одного працюючого українця припадає 2 пенсіонера.
Насправді, проблему старіння населення переживає весь західний світ, однак, якщо країни Західної Європи намагаються і мають ресурси для подолання цієї кризи, то Україна лише допомагає у цьому нашим західним партнерам, «експортуючи» туди молоді уми та дешеву робочу силу.
Чого лише вартий виїзд найкращого вчителя 2016 року Віолетти Македон на заробітки до Великої Британії, де колишній викладач англійської мови працює доглядальницею за літнім чоловіком. Нажаль, такі випадки непоодинокі, а швидше носять постійний та загрожуючий національній безпеці характер.
Насамперед, потрібно усвідомити, а чому молодь не бажає залишатись в країні свого народження, та що не влаштовує молодих людей в Україні?
Основна претензія молодих українців до своєї держави, це проблема зайнятості та низької оплати праці. І, справді, понад 60% українських студентів не впевнені в тому, що будуть працювати за фахом, адже навчаються лише для того, щоб отримати «корочку».
Неважливо за якою спеціальністю – головне, щоб це був атестат про повну вищу освіту. Такий радянський пережиток, нажаль, досі присутній в менталітеті української молоді. По факту, університети продають дипломи, а не знання. А після того, як документ здобутий, випускники зіштовхуються з реальністю на ринку праці, де чекають «молодих, але з досвідом» із зарплатою, якої ледь вистачає на харчування.
Що робить держава? Наприклад, вводить жорсткі умови, коли 4% від складу працівників компанії повинні бути віком 45+ Парадокс, але в той час, коли потрібно боротись за молодь, уряд створює додаткові преференції тим, хто вже незабаром вийде на пенсію. І тут, все ж таки віддамо належне виконавчому органу, адже саме ця вікова категорія є найбільшим електоратом та масово ходить на вибори – політична доцільність знову перемагає над раціональним глуздом та майбутнім держави Україна.
А, можливо, державі Україна і не потрібна молода та енергійна сила, яка є рушієм усіх змін? Адже так зручно проїдати транші МВФ, боротись із антикорупційними відомствами та імітувати реформи, коли твої власні діти вже десь далеко за океаном…
[:]
