Боротьба поколінь

В Міжнародний день студента, ми зустрілись із заступником Міністра молоді та спорту України Олександром Яремою, який розповів про те, на що може сподіватись молоде покоління та чому склад профільного Міністерства, яке повинно формувати державну молодіжну політику, налічує лише 17% працівників, яким ще немає 35-ти.

Понад 65% українців віком від 14 до 35 років не бачать свого майбутнього в Україні і лише один з п’ятдесяти молодих українців цікавиться державотворчими процесами на теренах своєї Батьківщини.

Це цифри соціологічного опитування,  що було проведено  на замовлення Міністерства молоді та спорту України у 2016 році. Однак цього року ситуація не стала кращою, про що свідчать інші дослідження проведені в регіонах, зокрема, на Волині.

З іншого боку ми спостерігаємо значне зростання громадян пенсійного віку. Вже зараз на одного працюючого українця припадає 2 пенсіонера.

Насправді, проблему старіння населення переживає весь західний світ, однак, якщо країни Західної Європи намагаються і мають ресурси для подолання цієї кризи, то Україна лише допомагає у цьому нашим західним партнерам, «експортуючи» туди молоді уми та дешеву робочу силу.

Чого лише вартий виїзд найкращого вчителя 2016 року Віолетти Македон на заробітки до Великої Британії, де колишній викладач англійської мови працює доглядальницею за літнім чоловіком. Нажаль, такі випадки непоодинокі, а швидше носять постійний та загрожуючий національній безпеці характер.

Насамперед, потрібно усвідомити, а чому молодь не бажає залишатись в країні свого народження, та що не влаштовує молодих людей в Україні?

Основна претензія молодих українців до своєї держави, це проблема зайнятості та низької оплати праці. І, справді, понад 60% українських студентів не впевнені в тому, що будуть працювати за фахом, адже навчаються лише для того, щоб отримати «корочку».

Неважливо за якою спеціальністю – головне, щоб це був атестат про повну вищу освіту. Такий радянський пережиток, нажаль, досі присутній в менталітеті української молоді. По факту, університети продають дипломи, а не знання. А після того, як документ здобутий,  випускники зіштовхуються з реальністю на ринку праці, де чекають «молодих, але з досвідом» із зарплатою, якої ледь вистачає на харчування.

Що робить держава? Наприклад, вводить жорсткі умови, коли 4% від складу працівників компанії повинні бути віком 45+ Парадокс, але в той час, коли потрібно боротись за молодь, уряд створює додаткові преференції тим, хто вже незабаром вийде на пенсію. І тут, все ж таки віддамо належне виконавчому органу, адже саме ця вікова категорія є найбільшим електоратом та масово ходить на вибори – політична доцільність знову перемагає над раціональним глуздом та майбутнім держави Україна.

А, можливо, державі Україна і не потрібна молода та енергійна сила, яка є рушієм усіх змін? Адже так зручно проїдати транші МВФ, боротись із антикорупційними відомствами та імітувати реформи, коли твої власні діти вже десь далеко за океаном…