Він завжди був на передовій і загинув на Великдень. Пам'ятаймо Героїв
2 роки тому, 8 квітня, був Великдень. 2 роки тому, 8 квітня, загинув Володимир Майборода — старший прапорщик Збройних сил України на псевдо Май.
Навесні 2014 року він брав участь у діяльності Самооборони Мелітополя — чергував на блокпостах на кримському та донецькому напрямках. З літа 2015-го проходив службу в батальйоні НГУ «Донбас», звільняв Широкине. В жовтні 2016 року з побратимами перейшов до 16-го батальйону 58-ї бригади, воював в Авдіївці, брав участь у блокаді торгівлі з ОРДЛО. З травня 2017 року служив у 3-му батальйоні 72-ї бригади, воював в авдіївській промзоні, на шахті «Бутівка».
Коли 72 бригаду вивели на ротацію — перейшов до 24-ї бригади, щоб бути на передовій.
8 квітня 2018 року біля селища Жованка, що входить до складу смт Зайцеве, перебуваючи у «секреті», група Мая помітила ДРГ терористів. Командир прийняв рішення розділитися й атакувати. Двоє бійців заходили з одного боку, Володимир пішов з іншого, але підірвався на міні. Почувши вибух, терористи почали тікати, українські вояки автоматними чергами знищили двох (це було підтверджено противником). Побратими шукали командира до темряви, повернулись і наступного дня, але не знайшли. 13 квітня вороги повідомили, що знайшли тіло в стороні від місця вибуху — Володимир намагався повзти, але помер від поранень і втрати крові. 15 квітня загиблого передали українській стороні на КПВВ «Мар’їнка».
Тиждень побратими шукали пораненого командира, тиждень рідні твердили: “Він не міг загинути, він вибереться з будь-якої ситуації!”. Бо так було завжди. Але 8 квітня 2018 року сталось інакше.
Це величезна втрата для України — загинула Людина, для ЗСУ — поліг Воїн, для взводу — втратили командира, який був взірцем, для родини — перше та єдине кохання дружини Тетяни, люблячий батько та обожнюваний дідусь.
2 роки Володимир Майборода живе у пам’яті безлічі людей. Пам’ятайте і ви того, хто загинув за нас! Фонд “Повернись живим”
