МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ НА ВІННИЧЧИНІ ЗНІС 300-ЛІТНЮ КОЗАЦЬКУ ЦЕРКВУ (ФОТО)

Найдавніша на Поділлі дерев’яна пам’ятка національного значення Покровська «козацька» церква більше ніколи не постане перед вірянами та любителями архітектури. Руками УПЦ МП було

Найдавніша на Поділлі дерев’яна пам’ятка національного значення Покровська «козацька» церква більше ніколи не постане перед вірянами та любителями архітектури. Руками УПЦ МП було розібрано побудовану в 1700-1702 роках будівлю, що мала статус пам’ятки національного значення

Про це повідомляє видання “Релігія в Україні”, відтепер на місці дерев’яної церкви часів Семена Палія та Івана Мазепи стоїть новобудова, збудована вірними Московського патріархату. Адже, Покровський храм в с. Лозова займає громада Шаргородського благочиння Могилів-Подільської єпархії УПЦ (МП), яка і замінила церкву на нову.

Також руйнування церкви прокоментував екс-голова Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів України Арсен Зінченко:

«Кожну лекцію, кожен виступ про національну архітектуру XVIII ст. я починав згадуючи цю невеличку, але особливу церковцю. Тепер – пустка! Хто ми тепер без неї?».

У проєкті “Українські Архітектурні Пам’ятки. Спадщина” йдеться про таке: «Ми прибули до Лозової в той час, коли стара Покровська церква перестала існувати. Вона була розібрана, тому що… цитата – да она вся гнилая, вот и разобрали – теперь соберем новую, из нових брёвен и будет как новая…». За їх словами, це їм розповіли чоловіки з бензопилою, розпилюючи колоди старого зрубу.

У 2016 році так додали про ситуацію із церквою. «Так, деякі з досок виглядали дуже погано, але, більшість (заминивши трухляві) ще можно було би використовувати, і це була би автентична, стара церква, з заміною пошкодженного… Як там було далі – ми не знаємо, стверджувати, що старі колоди були використані в відновлені церкві, не можемо, бо бачили, як їх знищують. Коли розбирають старі зруби з метою їх перезібрати – їх маркують, роблять карту понівеченого – ми цього теж не побачили…Також не відома доля старого іконостасу, живий, чи вже «…как новый…»