З початком жовтня у Каталонії, провінції Іспанії, відбувся референдум за незалежність. Наше інформагентство підбило підсумки того, що відбувалося, як розвивався конфлікт і що спільного між каталонським референдумом та ситуацією на Донбасі та Криму.
Каталонская власть утверждает, что за независимость проголосовали 90% избирателей, и уже к концу недели собирается начать процедуру отделения. Мадрид референдум не признает и способствовать независимости региона не собирается.
Что произошло в Испании?
Мадрид не признал референдум в Каталонии и сделал все возможное, чтобы голосование не состоялось. Конституционный суд назвал референдум незаконным, а испанские власти отправили в автономию около 30 тыс. правоохранителей, чтобы заблокировать избирательные участки.
Частично сорвать референдум удалось, хотя в планах Мадрида было вообще не допустить начало голосования. По всему региону возникали столкновения между активистами и правоохранителями, из-за которых пострадали около 870 человек, в том числе представители полиции. В Барселоне для разгона демонстрантов использовались резиновые пули и дубинки.
И все же на следующий день президент Каталонии, Карлес Пучдемон, заявил, что регион выборол себе право называться республикой. По данным каталонской власти за отделение проголосовали 90% избирателей, а явка была 42%. Карлес Пучдемон также официально сообщил, что уже в ближайшие дни Каталония сделает следующий шаг к отделению от Испании.
Почему Каталония хочет отделиться?
Главный аргумент желающих отделиться от Испании это утверждение, что «центр» их не слышит, а значит надо привлечь к себе внимание. Более того, некоторые каталонцы заявляли, что «будут голосовать на референдуме не потому что хотят, чтобы Каталония отделилась, а для того чтобы центральная власть услышала Каталонию, начала переговоры и улучшила условия их жизни».
Еще одним аргументом сепаратистски настроенных протестующих является то, что экономика Каталонии – это пятая часть экономики Испании: ВВП региона составляет 223 миллиардов евро. Более того каталонская экономика растет быстрее, чем испанская в целом.
Агрессивные действия полиции во время голосования создали для общественности и сепаратистов еще и «моральное право» для продолжения процесса отделения. Например, Джулия Граэлл – одна из тех, кто пришел в воскресенье на участки, так прокомментировала избиение избирателей: «Сегодня я видела худшие действия, которые правительство может применить к людям собственной страны».
Почему референдум не признают?
На это есть много причин и самая главная – отсутствие в конституции Испании процедуры по отделению регионов по собственному желанию, как и в большинстве других стран. Даже когда проходил референдум в Шотландии, для него создавалось специальное соглашение. Крымский и Донецкий референдумы мировое сообщество не признало. Еще одной причиной является то, что определить истинное количество сторонников отделения по итогам этого референдума невозможно. Результат, который объявил президент Каталонии, не совпадает с результатами предыдущих опросов, которые показывают: мнения каталонцев разделились почти поровну.
Стоит отметить, что на референдуме не был соблюден также принцип запрета на повторное голосование. Мадрид заблокировал единую международную базу избирателей, а, следовательно, каждый желающий мог проголосовать более одного раза. Также за 10 дней до референдума полиция изъяла 9 миллионов бюллетеней у организаторов референдума. Чтобы голосование состоялось, правительство Каталонии позволило избирателям распечатать бюллетени дома на принтере и приходить с ними к избирательным участкам. Международного наблюдения на референдуме также не было.
Ранее Каталония уже пыталась отделиться?
Да и даже не один раз. Неофициальные референдумы проходили в 2009 и 2011 годах. Кроме того каталонский парламент дважды инициировал процесс отделения в 2013 и 2015 годах. Оба раза действия парламента блокировал Конституционный суд.
В 2014 году Каталония, из-за того что новый референдум Мадрид заблокировал, проводила опрос по этому поводу: 80% избирателей выразили желание отделиться, а явка составила 33%. Тогда власти Испании признала результаты незаконными и они не имели никакой юридической силы. Но все обошлось без разгона демонстрантов и столкновений с полицией.
Что по этому поводу думает мировое сообщество?
ЕС игнорирует референдум. Исключение составляют разве что премьер Словении, который выразил «обеспокоенность» и бельгийский премьер, который сказал, что «насилие не может быть ответом».
По мнению дипломатического корреспондента Джеймса Лендела, Европейский Союз не хочет поддерживать отделение Каталонии, ведь оно спровоцирует сепаратистские настроения на территории их государств. «Много европейских стран – это молодые образования, которые объединяют различные народности и языки на своих территориях. И последнее, чего они хотят, это угрозы своей государственности с этой стороны. Подумайте о Северной Италии, Корсике, Фландрии и южном Тироле», – пишет журналист.
Похож ли каталонский референдум на «волеизъявление» жителей украинского Донбасса и Крыма в 2014 году?
Да, есть схожие моменты. Все референдумы происходили вопреки законам государств, в которых проводились, отмечают эксперты. Общей чертой также является отсутствие международных наблюдателей.
Политолог-международник Владимир Горбач обращает внимание на еще один общий момент – уверенное объявления победы сторонниками отделения. «Как правило, на референдум идут те, кто поддерживает его инициаторов. Противники же бойкотируют. Это универсальная черта всех референдумов, проводимых по конфликтным вопросам, с результатом 90%», – объясняет Горбач.
Но есть и принципиальные отличия, такие как внешнее воздействие. «Каталонское движение происходит при неблагоприятной международной реакции, ведь ЕС достаточно критично по отношению к нему настроено. А на Донбассе без российской инспирации сепаратизм был бы невозможен. В Крыму хотя и были сепаратистские настроения, но дальше маргинеса они не продвигались. Без российских десантников там ничего бы не произошло», – считает политолог Александр Палий. Напомним, Россия официально признала присутствие собственных спецслужб в Крыму, в марте 2014 года.
[:ua]Каталонська влада стверджує, що за відокремлення від Іспанії проголосували 90% виборців, і вже до кінця тижня збирається почати процедуру. Мадрид референдум не визнає та сприяти незалежності регіону не збирається.
Що відбулося в Іспанії?
Мадрид не визнав референдум у Каталонії та робив усе можливе що б голосування не відбулося. Зокрема Конституційний суд назвав референдум незаконним, а іспанська влада відправила до автономії близько 30 тис. правоохоронців, щоб заблокувати виборчі дільниці.
Частково зірвати референдум вдалося, хоча в планах Мадриду було взагалі не допустити початку голосування. По всьому регіону виникали сутички між активістами та правоохоронцями, через які постраждали близько 870 осіб, зокрема представники поліції. В Барселоні для розгону демонстрантів використовувалися гумові кулі та кийки.
І все ж наступного дня президент Каталонії, Карлес Пучдемон, заявив, що регіон виборов собі право називатися республікою. За даними каталонської влади за відокремлення проголосували 90% виборців, а явка була 42%. Карлес Пучдемон також офіційно повідомив, що вже найближчими днями Каталонія зробить наступний крок до відділення від Іспанії.
Чому Каталонія хоче відділитися?
Головним аргументом бажаючих відділитися від Іспанії є твердження, нібито «центр» їх не чує, а отже треба привернути до себе увагу. Більше того, деякі каталонці зазначали, що «будуть голосувати на референдумі не тому що хочуть щоб Каталонія відділилася, а для того щоб центральна влада почула Каталонію, почала переговори та покращила умови їхнього життя».
Ще одним аргументом сепаратистськи налаштованих протестуючих є той факт, що економіка Каталонії – це п’ята частина економіки Іспанії: ВВП регіону складає 223 мільярда євро. Більш того каталонська економіка росте швидшими темпами, ніж іспанська в цілому.
Агресивні дії поліції під час голосування створили для громадськості та сепаратистів ще й «моральне право» для продовження відокремлення. Наприклад, Джулія Ґраелл – одна з тих, хто прийшов у неділю на дільниці, таким чином прокоментувала побиття виборців: «Сьогодні я бачила найгірші дії, які уряд може застосувати до людей своєї власної країни».
Чому референдум не визнають?
На це є багато причин і найголовніша – відсутність у конституції Іспанії процедури щодо відокремлення регіонів за власним бажанням, як і у більшості інших країн. Навіть коли проходив референдум у Шотландії для нього створювалася спеціальна угода. Кримський та Донецький референдуми світова спільнота не визнала.
Ще одною причиною є те, що визначити справжню кількість прихильників відокремлення за підсумками цього референдуму неможливо. Результат, який оголосив президент Каталонії, не співпадає з результатами попередніх опитувань, які доводять: думки каталонців розділилися майже порівну.
Варто зазначити, що на референдумі не був дотриманий навіть принцип заборони на повторне голосування. Мадрид заблокував єдину міжнародну базу виборців, а отже кожен бажаючий між проголосувати більше одного разу. Також за 10 днів до референдуму поліція вилучила 9 мільйонів бюлетенів у організаторів референдуму. Щоб голосування відбулось, уряд Каталонії дозволив виборцям роздрукувати бюлетені вдома на принтері та приходити з ними до виборчих дільниць. Міжнародного спостереження на референдумі також не було.
Раніше Каталонія вже намагалася відокремитися?
Так і навіть не один раз. Неофіційні референдуми проходили в 2009 та 2011 році. Окрім цього каталонський парламент двічі намагався розпочати процес відокремлення у 2013 та 2015 роках. Обидва рази дії парламенту блокував Конституційний суд.
В 2014 році Каталонія, через те що новий референдум Мадрид заблокував, проводила опитування з цього приводу: 80% виборців висловили бажання відділитися, а явка становила 33%. Тоді влада Іспанії визнала результати незаконними і вони не мали жодної юридичної сили. Але все обійшлося без розгону демонстрантів та сутичок з поліцією.
Що з цього приводу думає світова спільнота?
ЄС майже повністю ігнорує референдум. Виключення становлять хіба що прем’єр Словенії, який заявив про «стурбованість», та бельгійський прем’єр, який сказав, що «насильство не може бути відповіддю».
На думку дипломатичного кореспондента Джеймса Лендела, Європейський Союз не хоче підтримувати відокремлення Каталонії, адже воно спровокує сепаратистські настрої на території їхніх держав. «Достатньо багато європейських країн є молодими утвореннями, що об’єднують різні народності і мови на своїх територіях. І найостанніше, чого вони хочуть, то це загрози своїй державності з цього боку. Подумайте про Північну Італію, Корсику, Фландрію і південний Тіроль», – пише журналіст.
Чи схожий каталонський референдум на «волевиявлення» мешканців українського Донбасу та Криму у 2014 році?
Так, є схожі моменти. Усі референдуми відбувалися всупереч законам держави, у якій проводились, зазначають експерти. Спільною рисою також є відсутність міжнародних спостерігачів.
Політолог-міжнародник Володимир Горбач звертає увагу на ще один спільний момент – впевнене оголошення перемоги від прибічників відокремлення. «Як правило, на референдум ідуть ті, хто підтримує його ініціаторів. Противники ж бойкотують. Це універсальна риса усіх референдумів, що проводяться з конфліктних питань, із результатом 90%», – пояснює Горбач.
Але є і принципові відмінності, такі як зовнішній вплив. «Каталонський рух відбувається за несприятливої міжнародної реакції, адже ЄС досить критично до нього налаштований. А на Донбасі без російського інспірування сепаратизм був би неможливим. У Криму хоча й були сепаратистські настрої, але далі маргінесу вони не просувалися. Без російських десантників там нічого б не відбулося», – вважає політолог Олександр Палій. Нагадаємо, Росія офіційно визнала присутність власних спецслужб у Криму в березні 2014 року.
[:]
