Нещодавно відбувся конкурс на ескіз Великого Герба. За оцінками перше місце отримала робота Олексія Кохана в якій було поєднано символи української загальнодержавності: козака, лева і архангела Михаїла. Після публікації, Великий Герб наразився на нищівну критику зі сторони представників медіа спільноти які вказували на його «перевантаженість», відсутності логічної зв’язки між елементами та невідповідність символів геральдичним традиціям. Тож інформаційне агентство КИЙ-Інфо звернулось за коментарем до доктора історичних наук, член Комісії державних нагород і геральдики при Президентові України Андрія Богдановича Гречила щоб з’ясувати чи має критика бодай хоч якесь підгрунття чи це лише природній прояв людських рис вороже сприймати щось нове.
- Андрій Богданович, прокоментуйте, будь-ласка як відбувався конкурс на ескіз Великого Герба?
– Прийшло на конкурс всього 125 робіт і це не є багато. З цих робіт 13 було з порушенням терміну. Тобто прийшли вони після 1 листопада і їх довелося з розгляду зняти. З тих що залишилось, в першу чергу, відсіялися ті роботи, що не відповідали статті 20 Конституції. В них були відсутні зображення або тризуба або козака з мушкетом, бо це була обов’язкова норма.
Другими відсіювалися роботи в яких порушувалися авторські права. Люди чомусь вирішили, що можна от так без дозволу брати з чужих художніх робіт і перемальовувати чи козака з мушкетом чи лева. Навіть був один герб, де взяли лева з державного герба Грузії. Зрозуміло, що вразі перемоги такого проекту потім був би скандал і автор подав би до суду за порушення авторського права. То це було не прийнятно.
Були відсіяні і дитячі роботи. І з усього цього залишилось аж 11 робіт. Це дуже низький показник. Оцінювати ці 11 робіт довелося за певними критеріями: відповідності геральдичним нормам, відповідності правового статусу. З художнього боку вони всі були виконанні на належному рівні. Могли бути якісь зауваження до деталей, композиційного розміщення чи щось таке. Але роботи виконанні якісно художньо. З геральдичного боку журі відпрацьовувало вже ці критерії, наприклад, використання так званої «Корони гідності». Корони, що увінчює щит. На жаль серед тих робіт, що потрапили на кінцевий розгляд було 5 чи 6 робіт саме з коронами. Причому це питання не є нове. Це питання обговорювалось на попередніх конкурсах. Пояснювалось, що «Корона гідності» фіксує реальний статус власника герба.
- Що мається на увазі під «Короною гідності»?
–Тобто, якщо ми бачимо герб міста, то там використовується корона з зубцями. Для будь-кого стає зрозуміло, що це – герб міста. Для гербів сіл використовуються вінці сформовані з колосків. У деяких країнах світу корона використовується для позначення Конституційної монархії, герцогства чи князівства. Ця статусна корона фіксує юридичний статус держави. Така практика існувала і при виникненні самого поняття великих і малих гербів, тобто коли в юридичному колі існує більше одного герба. Це ж не просто, що хтось намалював. Вони мають юридичне розділення: де і який герб застосовується. Хоча це пізня практика і, в основному, вкорінена десь у 19 столітті. В той час різні імперії використовували такі атрибути. На уламках імперій виникли республіки.
Якщо ми візьмемо те, що ближче до України – Російська і Австро-Угорська – дві імперії до складу яких також входили українські землі, то на уламках цих утворень сформувалась Латвійська, Естонська і Чехословацька республіка. Ці три країни запровадили для себе великі і малі герби, а Чехословаччина і Латвія, навіть, ще третій – середній герб. Тому вони не використовували жодних корон, зрозуміло, що вони республіки і юридично це було б не грамотно. Інша ситуація, що має увінчувати щит: в двох випадках над щитом нічого не було, а у Латвії – над щитом помістили три зірки, які уособлюють три історичні території, які формують сучасну Латвію.
- Чи є приклади використання «Корони гідності» на республіканських гербах?
– З розвалом соціалістичної системи, на початку 90-х років, починають формуватися нові держави в Європі і з’явився прецедент. Власне, колишні соціалістичні країни почали активно ставити корони на свої герби. Хоча не змінився їх республіканській статус. Корони з’явилися на гербах Болгарії, Грузії, Угорщини і в колишніх Югославських республіках. Хоча там не було великих гербів, але Чорногорія має корону. Згодом корона з’явилась на гербі Сербії. У цих всіх випадках апелювалось до історичної традиції, до тих гербів, які використовувалися цими країнами до Другої Світової Війни, наприклад, Югославія була монархією, Угорщина так само мала статус монархічної держави і, власне, цим символом йшло ніби відродження історичної традиції з одного боку, а з іншого – той самий угорський герб увінчує корона Святого Стефана. Вона трактується як загально національний символ. Тобто це і релігійний, і державний символ. Геральдично то не є правильно, юридично, мабуть, також, але був створений прецедент.
- А використання Корони в українській геральдиці?
–Коли ми розглядаємо Україну, то Україна де-юре республіка. Тож підстава зображувати корону відпадає. Тут діє геральдичний принцип, що корони немає бути. Якщо беремо історичну традицію, то ті герби, що мали офіційний статус і були затверджені протягом 20-го століття, мова йде про герб УНР Кричевського 1918 року, чи навіть ті проекти, що розроблялися Нарбутом, а потім Миколою Битинським – жодних корон не було. Якщо брати ідею якоїсь національної святині, то ми, на жаль, не маємо реальних пам’яток і не знаємо як вони точно виглядали.
Щодо Володимира Великого, то у нас дуже умовна іконографія на монетах та печатках за якою складно відтворити точний вигляд подібного вінця. Подібна історія з короною Данила Галицького, Данила Романовича. Є пізніша печатка його наступників з якоюсь короною, але це теж надто дрібний елемент і до того це Руське Королівство, що існувало на західноукраїнських землях і могло би претендувати на загальноукраїнський статус. Це могло викликати якісь суперечки. Тобто журі прийшло до висновку, що корону не можна використовувати у державному гербі. Вона не відповідає, а ні історичному, а ні юридичному, а ні геральдичному принципу. Саме з цих причин деякі конкурсні роботи були відхилені.
- Чому саме робота Кохана. Що означають запропоновані ним елементи на Великому Гербі?
–З групи було відібрано найкращу роботу, яка набрала найбільш балів у голосуванні журі і вона перейшла вже на останній етап, на преміювання і залишилась ще одна робота. Робота яка брала участь у конкурсі 1997 року за авторством Олексія Кохана. До неї не було тих зауважень – там була відсутня корона і, навпаки, Кохан знайшов дуже цікаве рішення ще тоді: над щитом замість якогось вінця він розмістив хоругву і на тій хоругві – був поданий козак з мушкетом. Тобто було прийняте нестандартне рішення, яке наповнювало композицію. Фігури на гербі Кохана ширші за змістом і вони краще презентують історичний аспект. Саме ці три фігури – лев, козак і архангел – ще сто років тому виступали основними претендентами на загальноукраїнський символ. Тоді не було вирішене питання і в кінцевому етапі зупинилися на тризубі, який краще відображав спадковість України по Київській Русі і ідею соборності.
Пропозиція Кохана, власне, краще відображає і сучасну ситуацію. Великий Герб може розкривати і цілісність України, окремих її регіонів. Зрозуміло, що регіонів у нас багато, але таких проектів не було щоб можна було використати всі двадцять сім гербів, тому практикується інші символи, які би згруповували. То у Кохана архангел Михаїл символізує центральну Україну, Київщину і північно-східну; козак уособлював південно-східну і південну, а лев – західну. Таким чином досягалось якогось ефекту відображення цілої країни. Ці елементи доповнювали зміст тризуба. Крім того тризуб, з одного боку, апелює до спадковості України до Київської Русі, а козак з мушкетом апелює до доби Гетьманщини. Тобто за змістом сам символ дуже цікавий.
- Чи були зауваження до зображення Великого Герба або його елементів?
–Для того щоб, у подальшому, цей символ міг стати державним гербом, автор мав врахувати два дрібні зауваження. Перше зауваження стосувалось іконографії козака з мушкетом. Тобто рекомендувалось трохи поправити цей малюнок і привести його у відповідність до тої іконографії яка була на печатках гетьманів. Як на печатках Мазепи, Скоропадського.
Це період десь 18 століття, де добре видно деталі одягу. Інше зауваження стосується стрічки під щитом. Стрічка подана у синьо-жовтих національних кольорах. Це не є прапор, це є саме стрічка. Такий символ є і на гербі Латвії. Не добро вийшло, що ноги щитотримачів потрапляють на стрічку. Хоча раніше на таке не було негативної реакції.
- Чи відповідає Великий Герб європейським геральдичним традиціям?
–Щодо критики пропозиції Кохана, то простіше взяти герби сучасних європейських країн і порівняти. Я кажу, наприклад, про Болгарію, Латвію, Чеську республіку, Грузію і, навіть конституційну монархію, і ви побачите, що принцип побудови в них збережений такий самий як і в українських проектах: є основний щит, є фігури які його підтримують обабіч, є декоративне вирішення нижньої частини і є завершення над щитом.
