Судді, які стають на шлях устелений хабарами, мають приготуватися до невідворотних змін. Як свідчать наші спостереження, спочатку чиновника огортає невпинне бажання скуповувати усе навколо: землю, квартири, авто та будинки. Потім коло знайомих поповнюють друзі, які безпричинно роблять коштовні подарунки. Насамкінець у суддів погіршується пам'ять, причому настільки, що заповнюючи е-декларації,ті забувають про свої маєтки і навіть те, що колись перебували у шлюбі. Ми поставили за мету проаналізувати декларації яскравих фігурантів наших розслідувань, та сформулювати 5 головних ознак притаманних суддям-корупціонерам.
Ознака №1. Купують нерухомість за копійки
Маєтки, дешевші за чізбургер у фастфуді, в деклараціях працівників суду – типове явище. Мовляв, гроші на них в мене точно були. Для того я працював чесно та сумлінно. А ви таких цін на нерухомість не бачили, тому що погано шукали.
Судячи з декларації суддів Воліка,Потильчака, Загоруйко, у Києві можна купити три, або чотирикімнатну квартиру, усього за 15-20 гривень. Якщо пощастить – ближче до метро. А якщо зірвати джекпот, то взагалі у центрі, біля Палацу Спорту. Звісно на звичайних смертних ці «Божі привілеї» не розповсюджуються. Аби це працювало – треба бути або суддею, або членом родини суддів.
Ознака №2. Їхні родичі неодмінно стають суддями
Пояснення цьому феномену немає. Тому ми жартома припустили, що причина криється у специфічності казок, які батьки судді читають дітям на ніч. Тоді, коли звичайна малеча задовольняється «Попелюшкою» чи «Гаррі Поттером», суддівські чада, ймовірно, засинають під ухвали та суддівські вердикти. А все для того, аби у майбутньому з них виростали прокурори, на худий кінець депутати. Така вже в них невідворотна доля. І здається ніщо їх не може від того врятувати: ані погані оцінки, ані зухвала поведінка, ані відкрите небажання взагалі що-небудь робити.
У «найгірших» випадках, як із династією Бойко-Божок-Потильчак, вибору не отримують не лише суддівські діти, а ще й зяті та невістки. Навіть на сватів чекає суддівське крісло.
Ознака №3. Полюбляють скуповувати усе підряд
За традицією, спочатку суддя-корупціонер купує два гаражі для однієї машини, як пані Дунаєвська. А у подальшому, пропорційно корупційному досвіду, статки, а отже і апетити збільшуються. Для наших золотих фігурантів купівля 7-ми земельних ділянок за тиждень, квартир за кілька мільйонів у новобудовах, та маєтків в усіх областях України (де суддя народився, навчався, працював чи відпочивав) – не дивина.
З часом, нерухомості стає так багато, що для того аби усе відвідати – знадобиться тижні зо два. Так і уявляємо, як судді мчать на крутій автівці по розбитих українських дорогах, крізь дощ та пилюку, щоб дістатися порослої бур’яном ділянки.
Ознака №4. Цінні подарунки «за красиві очі».
Судді теж люди і полюбляють подарунки так само, як і ми з вами. От тільки вимірюються вони сумами, що пересічним українцям навіть не снилися. Хто ж відмовиться від подаруночка у вигляді будинку, квартири, стильного авта чи мільйона готівкою. Причому, судячи з суддівських декларацій, часто-густо подарованих «за гарні очі».
Найбільш компанійські особи, яких обожнюють близькі та друзі, отримують цінні подарунки щороку або навіть частіше.
Ознака №5. Пам’ять судді-корупціонера погіршується пропорційно росту статків
Зазвичай на першій стадії корупційної амнезії, судді забувають звідки і яким чином отримали володіння розміром з маленьку європейську державу. На пряме питання відповісти не можуть, насуплюють брови,підозріло дивляться на того, хто ставить питання.
Потім починають забувати, де їхня оселя, та чи є вона взагалі. Та це дрібниці, адже є інша нерухомість, а отже без домівки вони не залишаться. Таким чином згадати про все одраду у декларації не виходить. І так з року у рік…
У найтяжчих випадках корупціонери-судді забувають, що перебувають у шлюбі, та не вносять коханого у декларацію. А коли згадують – вже пізно, декларація заповнена і оприлюднена на сайті НАЗК. А отже шанси, що квартиру за мільйон, що переписана на дружину чи чоловіка (підкресліть необхідне) ніхто не побачить – збільшуються в рази.
І разом з тим, ми свято віримо, що в українських судах є ті, хто хабарів не бере. Тож до них цей текст жодного стосунку не має.
[:]
